Рішення

від 17.06.2024 по справі 454/3407/23

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3407/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

представника позивача адвоката Брух А.О.,

представника відповідача адвоката Павленко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживача, визнання договору позики нікчемним, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із даним позовом до відповідачів ТзОВ «Інстафінанс» та ТзОВ «Українське бюро кредитних історій», свої вимоги мотивує тим, що 31.05.2021р. вона повернулась в Україну з республіки Італія де проживала з 2009 року. В поштовій скриньці позивачка довідалась про наявність листа від колекторської фірми за змістом якого вбачалось що вона 11.11.2020р. отримала кредит у фінансовій компанії «Дінеро» (Інстафінанс) за №ID НОМЕР_1 . 11.06.2021р. позивач звернулась по телефону гарячої лінії до представника вказаної фінансової компанії та повідомила ТзОВ «Інстафінанс» про те, що жодного кредиту вона не оформляла, а номер телефону вказаний у кредитному договорі №09339940893 їй не належить так як останніх 10 років вона перебувала за кордоном. Одночасно просила надати їй інформацію про номер рахунку на який перераховувались кошти, однак їй відмовлено у цьому. Зазначає, що цього ж дня звернулась у правоохоронні органи із заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій. Сокальським РВП ГУ НП у Львівській області відібрані пояснення та проведена перевірка за даним фактом і в подальшому матеріали скеровано за територіальною належністю, а саме адресою знаходження ТзОВ «Інстафінанс» до Солом`янського РУП ГУНП у м. Київ. Представником позивача зроблені запити на адресу ТзОВ «Інстафінанс» щодо надання інформації про кредитні договори оформлені на ім`я ОСОБА_1 та про рахунки на які здійснені перерахування коштів за спірним кредитним договором. Згідно відповіді від 20.11.2022р. вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 наявний кредит ID №2280479 (вн.ID2997164), заборгованість за яким становить 5199грн. Щодо номера рахунку на який перераховано кредитні кошти вказано, що дана інформація містить банківську таємницю та є інформацією із обмеженим доступом. Позивач зазначає, що згідно наданих умов договору позики, а саме п.2.3 вбачається, що одержання позичальником суми позики, зазначеної в спеціальних умовах позики, підтверджує факт того, що договір між сторонами було укладено за допомогою дистанційних засобів. Крім цього, позивачем зроблено запит в ТзОВ «Українське Бюро кредитних історій» , щодо наявності відкритих кредитів на її ім`я. Та із наданої інформації наявна інформація за договором ID №2280479 від 11.11.2020р., сума кредиту 5199 грн. Також з наданої ТзОВ «Українське Бюро кредитних історій» інформації вбачається те, що у розділі «Реєстр запитів» наявні 7 запитів на одержання кредитів у період часу з 2020-2021р.р., що вкотре свідчить про те, що невідомі особи використовуючи вразливості системи як мобільного зв`язку так і можливо банківської системи намагались шахрайським способом оформити на ім`я позивачки кредити. Вказує, що спірний договір укладався без участі та волі позивачки на його укладення та коштів за даним договором вона не отримувала. Позивачка не реєструвалася на сайті відповідача, не укладала будь яких кредитних договорів, не давала згоди на обробку її персональних даних тощо. Укладення зазначеного правочину відбулося поза її волею, так як шахраї, скориставшись наявністю в них її персональних даних, оформили кредит в ТзОВ «Інстафінанс», а відповідач не перевірив особу позичальника, надав кредит іншій особі, перерахувавши гроші на картку яка не належить позивачці. Відповідно, невідомою особою шляхом використання персональних даних позивачки та ТзОВ «Інстафінанс» укладено кредитний договір, який не відповідав її волі та взагалі не був нею отриманий.

Крім цього, зазначає, що згідно ст.4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» формування та доступ до інформації, яка складає кредитну історію, повинно здійснюватися із забезпеченням конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій, достовірності такої інформації, а також обов`язкової наявності згоди суб`єкта кредитної історії на бір і надання інформації, що складає кредитну історію. Оскільки наявність інформації про кредитні зобов`язання, а саме договору позики від 11.11.2020р. за № ID №2280479 порушує її конституційні права, відображає інформацію про фінансові зобов`язання останньої, які не відповідають дійсності та по договору який остання не укладала, вважає, що така інформація повинна бути вилучена.

Просить визнати недійсним договір за №ID №2280479 від 11.11.2020 р. про надання короткострокового кредиту, Договору кредитної лінії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» та ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Бюро Кредитних історій» (ЄДРПОУ 33546706) вилучити кредитної історії ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відомості про договір позики №ID №2280479 від 11.11.2020 року на суму 5199,00 грн. укладений між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» (ЄДРПОУ 43449827).

27.11.2023р. представником відповідача ТзОВ «Інстафінанс» надано пояснення (відзив) на позовну заяву у яких зазначає, що не визнає позовних та у задоволенні таких просить відмовити. Зокрема зазначає, що договір позики №ID №2280479 від 11.11.2020р. укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства в електронній формі. Дата повернення кредитних коштів визначена 11.12.2020р. з можливістю відтермінування. Також договір укладено позивачем в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Зазначає, що процес верифікації який проходив позивач на сайті товариства підтвердив, що саме позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону або номер телефону до якого мав доступ та власну банківську картку особисто уклав договір, крім цього позивач має можливість вказати у системі товариства будь-який номер кредитної карти, як свій особистий так номер карти який не належить позивачу, на який необхідно перерахувати кредитні грошові кошти. Крім цього, зазначає, що позивачем жодним чином не доведено, що під час вчинення правочину сторонами або стороною не дотримано вимог ст. 203 ЦК України. Також зазначає, що сам факт звернення позивача до правоохоронних органів не є підставою визнання договору недійсним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Брух А.О. заперечив доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково повідомив, що списавши суму коштів, кредитодавець не ідентифікував особу позичальника, належність даній особі карткового рахунку, оскільки кошти що були списані з рахунку, який не належав позивачці у справі, а належав іншій особі.

Представник позивача адвокат Брух А.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити, на їх обгрунтування зіслався на доводи як викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ТзОВ «Інстафінанс» - Павленко С.В. в судовому засіданні позовних вимог не визнав, заперечив щодо задоволення позову.

Представник відповідача ТзОВ «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Із копії договору позики №ID №2280479 від 11.11.2020р., встановлено, що згідно його змісту такий укладено між ТзОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що вона із ТзОВ «Інстафінанс» вказаний договір не укладала, кредитні кошти не отримувала, в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача не реєструвалась, не надавала відомості про себе шляхом заповнення обов`язкових реквізитів, номер телефону за допомогою якого отримувався кредит та карта на яку перераховано кошти їй не належать, в зв`язку з чим 10.06.2021р. позивачка звернулася до ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області із заявою щодо притягнення до відповідальноті винних осіб так як жодного кредиту вона не брала.

Згідно копії листа начальника відділення поліції від 17.06.2021р. позивачку повідомлено про прийняття її заяви та скерування матеріалів за територіальною належністю до Солом`янського РУП ГУНП у м. Київ.

Відповідно до ст. 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно письмових пояснень представника відповідача встановлено, що договір позики №ID №2280479 від 11.11.2020р., укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача в електронній формі. Позивач була повністю ознайомлена з правилами, умовами та процедурою укладення кредитного договору. Процес верифікації який проходив позивач на сайті товариства підтвердив, що саме позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону або номер телефону до якого мав доступ та власну банківську картку особисто уклав договір, крім цього позивач має можливість вказати у системі товариства будь-який номер кредитної карти, як свій особистий так номер карти який не належить позивачу, на який необхідно перерахувати кредитні грошові кошти.

Судом встановлено, що перерахування коштів за кредитним договором було здійснено безготівково на платіжну картку АТ «ЮНЕКС БАНК» № НОМЕР_3 .

Із відповіді АТ «ЮНЕКС БАНК» від 15.12.2023р. на ухвалу суду, встановлено, що у зв`язку із не ззанченням повного номера картки вказати її власника не є можливим. Також зазначено, що ОСОБА_4 не є клієнтом АТ «ЮНЕКС БАНК» та не відкривала рахунки у АТ «ЮНЕКС БАНК».

Також, позивач вказує на те, що номер телефону НОМЕР_4 , що використовувався для ідентифікації особи в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, їй не належить.

Обгрунтовуючи свої заперечення щодо вимог позивачки представник відповідача зокрема ззанчає, що процес верифікації який проходила позивачка на сайті товариства підтвердив, що саме позивачка, використовуючи особистий фінансовий номер телефону або номер телефону до якого мав доступ та власну банківську картку особисто уклав договір, крім цього позивач має можливість вказати у системі товариства будь-який номер кредитної карти, як свій особистий так номер карти який не належить позивачу, на який необхідно перерахувати кредитні грошові кошти.

Згідно п.2.2 Загальних умов договору кредитної лінії, встановлено, що кредитодавець з метою перевірки даних платіжної картки Позичальника, Позичальник уповноважує Кредитодавця вирахувати суму в розмірі… грн. з платіжної картки Позичальника, яка буде відшкодована кредитодавцяем Позичальнику після завершення процедури перевірки, але не більше ніж протягом наступних семи робочих днів або зарахувати на платіжну картку Позичальника суму в розмірі… грн., заблокувати дану суму та вирахувати її з платіжної картки позичальника під час завершення процедури перевірки.

Відповідно до п.3.10 Загальних умов договору кредитної лінії, Кредитодавець надає кредит шляхом його переказу на рахунок Позичальника. Сума позики (кредиту) вважається наданою в день здійснення банківського переказу Кредитодавцем.

Разом з тим, дослідженими доказами у справі встановлено, що кошти за договором позики №ID №2280479 від 11.11.2020р. перераховано на банківську картку, що не належить позивачці, рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_4 в АТ «Юнекс Банк» відсутні та клієнтом банку вона не була, дізнавшись про вказаний договір позивачка для захисту своїх прав зверталася до ТзОВ «Інстафінанс» та ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області.

В той же час стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що саме позивачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор електронного підпису, отримання саме позивачем цього ідентифікатора, реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, отримання саме позивачем коштів згідно оспорюваного договору.

Таким чином, оскільки кошти за вказаним договором перераховано відповідачем не позивачці, а іншій особі, даний договір є недійсним так, як позивачкою договір не підписувався, нею не вчинялося волевиявлення щодо його укладення, та коштів за кредитним договором вона не отримувала.

Аналогічні висновки, щодо підставності визнання кредитних договорів (договорів позики) недійсними викладені у Постанові ВС від 30.11.2022 року в справі № 619/598/21, провадження № 61-20498 св 21 та Постанові ВС від 29.06.2022 № 757/40209/20-ц провадження №61-10924св21.

Також, згідно ст.4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» формування та доступ до інформації, яка складає кредитну історію, повинно здійснюватися із забезпеченням конституційних прав і свобод суб`єктів кредитних історій, достовірності такої інформації, а також обов`язкової наявності згоди суб`єкта кредитної історії на збір і надання інформації, що складає кредитну історію.

Відповідно до ст.10 Закону бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, що передбачена п.2 ч.1 ст.7 у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена п.2-4 ч.1 ст.7 у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Враховуючи викладене, а також те, що договір позики №ID №2280479 від 11.11.2020р. є нікчемним, то на підставіст.10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача ТзОВ «УБКІ» вилучити з кредитної історії позивачки відомості про договір позики №ID №2280479 від 11.11.2020р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір №ID 2280479 від 11.11.2020р. про надання короткострокового кредиту, договору кредитної лінії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , відомості про договір позики №ID 2280479 від 11.11.2020р. на суму 5199грн., укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», ЄДРПОУ 43449827.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» в дохід держави 1073,60грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: до Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», місце знаходження м. Київ, вул. Автозаводська, 24, корпус 2, офіс 412.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», місце знаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Повний текст рішення складено 20.06.2024р.

Головуючий: Т. В. Струс