Ухвала

від 05.06.2024 по справі 363/1728/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"05" червня 2024 р. Справа № 363/1728/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

прокурора Кривошея С.В.,

представника відповідача-2 адвоката Муравського С.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2023 до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява, у якій позивач просить:

усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1794 від 06 жовтня 2011 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області»;

усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33117067 від 23 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302;

усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_2 ;

стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 04.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведення підготовчого засідання на 10:00 12.06.2023.

На стадії підготовчого провадження брали участь прокурор ОСОБА_3 та представник відповідача-2 адвокат Муравський С.П. Інші учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про судові засідання, не з`явилися, поважності причин неявки до суду не повідомляли.

Крім цього, 10.07.2023 до суду, засобами поштового зв`язку, від представника відповідача-2 надійшли: відзив на позовну заяву, з додатками; заява про застосування строків позовної давності; клопотання про закриття провадження у справі, з дорученими доказами надсилання їх копій іншим учасникам провадження.

14.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, з доказами надсилання її копії іншим учасника провадження.

15.08.2023 до суду представником відповідача-2 подано клопотання про доручення доказів, з додатками, а 30.10.2023 письмові пояснення.

06.11.2024 до суду надійшла заява керівника Вишгородської окружної прокуратури М. Василенка про забезпечення позову, у задоволенні якої, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.11.2023, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2024 ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 07.11.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Миколи Василенка в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером: 3221885200:20:283:0302, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лютізька сільська рада, СТ «Майдан», яка зареєстрована за ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 05.06.2024, за участі прокурора ОСОБА_3 та представник відповідача-2 адвоката Муравського С.П., з урахуванням положень статті 197 ЦПК України, перевіривши матеріали справи, підстави та предмет позову, і вирішуючи клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі, судом встановлено таке.

Так, керівника Вишгородської окружної прокуратури, звертаючись в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до суду із позовом та вимогам, про які зазначено вище по тексту ухвали, зазначив, що оспорюваним розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації, всупереч вимог лісового законодавства України, передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 площею 0,1200 га для ведення садівництва, яка розташована в адміністративних межах території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області (та перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», без виключення її з Державного лісового фонду України. ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯМ № 086382 на право власності на вказану земельну ділянку. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Згідно інформації наданої Українським державним проектним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» листом № 456 від 13.09.2017 та наданих ним фрагментів публічної кадастрової карти України межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а саме на 17, 19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Згідно планшету № 2 (лісовпорядкування 1993 року) Старопетрівського лісництва Д1Г «Київська лісова-науково дослідна станція» та планшету № 2 (лісовпорядування 2003 року) Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова-науково дослідна станція» площа та контури 17,19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва не змінились. Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції 2004 року, (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1792 від 06.10.2011 є земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю. Оскільки спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності для лісогосподарського призначення, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від №1792 від 06.10.2011 прийняте з перевищенням наданих заковом повноважень та всупереч пункту «г» частини четвертої статті 84, частини другої статті 56 Земельного кодексу України. Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1792 від 06.10.2011 в частині щодо передання у власність спірної земельної ділянки, та яким змінено її цільове призначення без згоди землекористувача, прийнятий всупереч вимогам частини сьомої статті 20, частини п`ятої статті 116, статті 141, частин другої та третьої статті 142, частини другої статті 149 Земельного кодексу України.

Як зазначено у позовній заяві, на час звернення прокурором до суду з даним позовом власником спірної земельної ділянки є держава в особі Київської обласної державної адміністрації. 27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності. Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб, на даний час, покладено на Київську обласну державну адміністрацію, у відповідності до вимог частини п`ятої статті 122, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Таким чином, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 1792 віл 06.10.2011 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок державних земель запасу прийнято всупереч статей 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, статей 45, 47, 48, 54, 57 Лісового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі статей 21, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню судом недійсним, а земельна ділянка поверненню у власність держави.

Крім цього, прокурор зазначає, що, оскільки, уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про передачу, зміну їх цільового призначення та передачу їх у приватну власність громадянам не приймалось, відтак право розпорядника, постійного користувача та дійсного володільця спірних земель - Народу України, Київської обласної державної адміністрації до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірними землями у відповідача, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельних ділянок, є негаторний позов (стаття 391 Цивільного кодексу України), який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок, та строки позовної давності на який не поширюються.

У клопотанні про закриття провадження у справі, яке також міститься і у відзиві на позовну заяву, представник відповідача ОСОБА_1 вказує, що вимоги, зазначені позивачем у позовній заяві у справі №363/1728/23, вже розглядалися у Вишгородському районному суді Київської області по цивільній справі №363/257/19 та 22.12.2020 прийняте рішення, яке переглянуто Київським апеляційним судом і касаційна скарга на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 25.05.2021 по цивільній справі №363/257/19, не подавалася, то прийняте рішення вступило в законну силу. Представник відповідача-2 вказує, що у позовній заяві по справі №363/257/19 та у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 зазначено, що заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1794 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, виданий ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 для ведення садівництва, та скасувати його державну реєстрацію». У судових засіданнях Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/257/19 представником позивача, в тому числі на судовому засіданні 22.12.2020 на якому прийняте кінцеве рішення, був прокурор у справі прокурор Вишгородського відділу місцевої прокуратури Кривошея С.В.

У прохальній частині позовної заяви у справі №363/1728/23 керівник Вишгородської окружної прокуратури Василенко М.О. заявляє тотожні вимоги:

усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1794 від 06.10.2011 «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Майдан» на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області;

усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень 33117067 від 23.12.2016 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (допущена технічна помилка, вказано імя ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 012 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302;

усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 (допущена технічна помилка, вказано імя ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник відповідача-2 зазначає, що позовні вимоги є тотожними, а саме визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1794 від 06.10.2011, визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 та повернення земельної ділянки на користь держави. Позивачем у справі №363/257/19 був керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» (на даний час діяльність припинена, правонаступником із 2023 року є Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», код ЄДРПОУ 00992065, 07850, Київська область, Бучанський р-н, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, буд. 4). Позивачем у справі №363/1728/23 є керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» залучене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача. Зазначення позивачем нової третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яким зазначено Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», не свідчить про нетотожність спору, оскільки за правилами пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначальним є саме склад сторін у справі, а не третіх осіб. Тобто, представницькі функції прокуратури у двох випадках спрямовані на захист інтересів держави, з метою скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1794 від 06.10.2011 «Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Майдан» на території Лютіжської сільської ради Вишгородського району Київської області, визнання недійсним державного акту серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, виданого ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302, скасування державної реєстрації зміни права власності та повернення земельної ділянки у державну власність. Відповідачами як у справі №363/257/19 так і у справі №363/1728/23 зазначено Вишгородська районна державна адміністрація та ОСОБА_1 . Викладення керівником Вишгородської окружної прокуратури у новому позові у справі №363/1728/23 вимог у дещо зміненій редакції не є свідченням пред`явлення позову з інших підстав. Сторона відповідача-2, вважає, що керівник Вишгородської окружної прокуратури звернувся з вимогами до Вишгородської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , які вже були предметом судового розгляду у справі №363/257/19 та за наслідками яких є судові рішення, що набрали законної сили, а тому, посилаюсиь на положення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, просить провадження у цій справі закрити.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі, зазначивши, що у 2019 році було подано віндикаційний позов, а у 2023 році негаторний, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Так, у відповіді прокурора на відзив відповідача-2, зазначено, що предметом позову, що розглядається, є вимога про усунення перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою, а у справі №363/257/19 були вимоги визнати незаконними та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1794 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, виданий ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 для ведення садівництва, та скасувати його державну реєстрацію. Також іншими є сторони справи оскільки в справі №363/257/19 позивачем було Держлісагентство та ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а позов який розглядається, поданий в інтересах Київської обласної державної адміністрації як дійсного власника спірної земельної ділянки без волі якого ділянка вибула з державної власності.

Заслухавши прокурора та представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи у цій частині, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали, а також, з урахуванням положень частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», з повним доступом, рішення Вишгородського районного суду Київсьої області від 22.12.2020 і постанову Київського апеляційного суду від 25.05.2021, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається із рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 та постанови Київського апеляційного суду від 25.05.2021 у справі 363/257/19, у грудні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» звернувся з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 1794 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, виданий ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 для ведення садівництва, та скасувати його державну реєстрацію. Свої вимоги мотивує тим, що оспорюваним розпорядженням Вишгородська районна державна адміністрація всупереч вимог лісового законодавства України, передала у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», без виключення її з Державного лісового фонду України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. У даному випадку Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства згідно положення затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 листопада 2012 року №401 підпорядковується Держлісагентству України та його територіальним органом. Управління відповідно до покладених на нього завдань надає висновок та погоджує зміну цільового призначення земельних лісових ділянок для їх використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства. Згідно листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 11 січня 2018 року № 04-48/78, останнє не надавало погодження на зміну цільового призначення на спірну земельну лісову ділянку для її використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства. Таким чином, Вишгородською районною державною адміністрацією, в порушення вимог ст. 20, 21, 56, 57, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України передано у власність землі лісогосподарського призначення без погодження зміни цільового призначення органом лісового господарства та Кабінету Міністрів України. Також, не проведено державну експертизу проектів землеустрою, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».Крім того вважав, що строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом пропущено з поважних причин, оскільки про допущені органом державної влади порушення під час прийняття оскаржуваного розпорядження прокурору стало відомо лише у вересні 2017 року після отримання листа № 189 від 05.09.2017 від ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» та листа Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 456 від 13.09.2017 з фрагментами публічної кадастрової карти України, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність частково за рахунок земель лісового фонду.

Суд, розглянувши цивільну справу 363/257/19, надавши оцінку доводам прокурора, встановив порушене право позивача та вважав слушними доводи прокурора про те, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1792 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог закону, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 накладається на землі 2-го кварталу Старопетрівського лісництва.

Водночас, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 без змін.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Керівник Вишгородської окружної прокуратури, звертаючись у березні 2023 року до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, не зазначив у позові про наявність вказаних судових рішень.

Так, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, на час звернення прокурором до суду, власником спірної земельної ділянки є держава в особі Київської обласної державної адміністрації, а вимоги стосуються усунення перешкоди у здійсненні Київської обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1792 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Аналізуючи зміст рішень судів у справі №363/257/19, підстави позову, його вимоги та склад учасників, з урахуванням підстав позову, вимог та складу учасників у цій справі, суд зазначає, що прокурором у позовній заяві у цій справі не змінювалися первісні фактичні підстави позову, які були вказані у заяві прокурора у справі №363/257/19, а лише зазначено про наявність змін у законодавстві у зв`язку з якими прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави і цього разу в особі Київської обласної державної адміністрації, а також зміною формулювання позовних вимог, які містять у собі ті самі вимоги про визнання незаконним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1792 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , тим самим, усунути перешкоди у здійсненні Київської обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою та її повернення на користь держави. У справі №363/257/19 також було заявлено вимогу про визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086382 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, виданий ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 для ведення селянського господарства, та скасувати державну реєстрацію.

Отже прокурор, володіючи обставинами, які були відомі йому під час подання ним позову у цій справі та з тих самих матеріальних питань, фактично доповнило їх новим нормативно-правовим обґрунтуванням та доводами при збереженні первісних обставин, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду не є зміною підстав позову.

Тим самим, прокурором не враховано, що на час звернення у березні 2023 року до суду з цим позовом, судовими рішеннями у справі №363/257/19 за позовом прокурора в інтересах держави, уже перевірялась законність набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302, площею 0,1200 га, видану їй на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1792 від 06.10.2011, з тих самих підстав. При цьому, як рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.12.2020 у справі №363/257/19, так і постановою суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою прокурора, відхилено доводи прокурора про те, що даний позов є негаторним, про що прокурор зазначає, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що правова визначеність визнається однією з фундаментальних вимог верховенства права в демократичних державах, що покликана забезпечити стабільність правозастосування.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ, повинно тлумачитися у світлі Преамбули до ЄКПЛ, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Держав. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, серед іншого, що ухвалене судами остаточне рішення не може ставитися під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності судових рішень.

Принцип res judicata є важливим аспектом принципу правової визначеності у цивільному судочинстві, що передусім передбачає повагу до судових рішень, що набули статусу остаточних та забезпечення стабільності правозастосування, зміст якого може бути зведений до наступних положень: а) сторони не мають права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи, натомість повноваження судів вищої інстанції щодо перегляду справ можуть використовуватися виключно для виправлення істотних судових помилок, фундаментальних дефектів провадження, перегляду неправомірних судових рішень, тобто мають існувати істотні підстави для перегляду остаточних та обов`язкових судових рішень; б) посадові особи держави, які не були стороною у справі, не повинні мати необмеженого часовими рамками права звертатися до суду зі скаргою на остаточне судове рішення з метою його скасування; в) процесуальні правила оскарження судових рішень щодо належних суб`єктів та строків оскарження, неможливості безпідставного поновлення строків оскарження, дотримання вимог до форми і змісту апеляційної та касаційної скарг тощо мають неухильно дотримуватися; г) новий розгляд справи за тотожним позовом, а також можливість обходу остаточних судових рішень шляхом подачі нових позовів до суду, які, хоча і не є тотожними, однак ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах справи та мають на меті новий розгляд та вирішення справи, якщо у справі вже ухвалене остаточне рішення, є недопустимим; д) факти, встановлені в рішенні суду, що набрало законної сили, під час наступного розгляду справ між цими самими сторонами вважаються преюдиційними та не повинні встановлюватися повторно.

Так, у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Суд звертає увагу на справу «Brletic v. Croatia», що розглядалася Європейським судом з прав людини, зазначивши, що навіть якщо пристати на позицію, що зазначені справи не були ідентичними, вони, тим не менше, відповідно до національного законодавства стосувалися один і тих самих сторін, а також одних і тих самих правовідносин та фактичних обставин справи, що було визначальним для вирішення спору, та обидва провадження стосувалися одних і тих самих матеріальних питань. Під час другого провадження суд знехтував висновками іншого суду щодо фактичних обставин справи, досягнутих за результатами першого провадження та відтворених у рішенні суду, що набрало законної сили. Друге провадження, таким чином, надавало компанії «другий шанс» для вирішення спору, який вже був вирішений судом, що свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, подання прокурором нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у справі №363/257/19, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у пункті 24 постанови від 14 грудня 2022 року в справі № 910/16463/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги про визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №1792 від 06.10.2011 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , пов`язаних з предметом спору земельна ділянка з кадастровим номером 3221885200:20:283:0302 площею 0,12 га, яка вибула з володіння держави та, як наслідок її повернення, були у встановленому законом порядку розглянуті Вишгородським районним судом Київської області у справі №363/257/19 та було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з підстав, пропуску прокурором строку позовної давності, саме з метою та забезпечення відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будьяке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет даного спору, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 197, 200, 255, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Муравського Сергія Петровича задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Вишгородської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою закрити.

Роз`яснити позивачу положення частини другої статті 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 20.06.2024.

Суддя О.П. Лукач