Рішення

від 18.06.2024 по справі 501/1968/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 18.06.2024

Справа № 501/1968/23

2/501/858/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арештів, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ель-Хурі-Ель-Хомсі Н.В., з позовом в якому просить:

- скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Київського відділувиконавчої службиОдеського міськогоуправління юстиціїКіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АВ №983914 від 18.08.2009 на земельну ділянку розміром 0,090 га, адреса: АДРЕСА_1 ,власник ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний запис обтяження №8974861);

- скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Київського відділувиконавчої службиОдеського міськогоуправління юстиціїКіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №349185 від 16.09.2009 року на земельну ділянку розміром 0,024 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:06:003:0031, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний запис обтяження №9062291).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на підставірішення Іллічівськогоміського судуОдеської областівід 02.11.2021у цивільнійсправі №501/350/18в порядкуспадкування зазаконом,став власникомжитлового будинку АДРЕСА_1 ,та земельноїділянки розміром0,024га,кадастровий номер5110800000:06:003:0031.Згідно рішенняІллічівського міськогосуду Одеськоїобласті заним буловизнано право власності на житловий будинок, який складається з: одного кам`яного житлового будинку під літ. «А» загальною площею 87,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., коридору 6,1 кв.м., санвузла 7,4 кв.м., котельні 26,4 кв.м. та дворових споруд №1-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на земельну ділянку розміром 0,024 га, кадастровий номер: 5110800000:06:003:0031, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, реалізувати своє право власності він не може, так як з`ясувалося, що на земельну ділянку були накладені арешти, а саме: від 18.08.2009 року за № 8974861 реєстратором Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови АВ № 983914 від 18.08.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на земельну ділянку розміром 0,090 га, та від 16.09.2009 за №9062291 реєстратором Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови АН №349185 від 16.09.2009 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Другим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на земельну ділянку розміром 0,024 га, кадастровий номер 5110800000:06:003:0031, попереднім власником яких була ОСОБА_2 .

А так як відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У зв`язку з цим позивач був вимушений звернутись до суду з вищезазначеним позовом.

Представник позивача адвокат Ель-Хурі Ель-Хомсі Н.В. надала заяву в якій підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги, а розгляд справи провести без її участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Від її представника адвоката Єштокіної Ю.В. надійшла заява, у якій вона просила розглянути справу за її та ОСОБА_2 відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи Другий Київськийвідділ державноївиконавчої службиу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) в судове засідання не з`явились, повідомлялись про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістили, відзив на позов не надали.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд, дослідивши та перевіривши докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2009 Київський районний суд м.Одеси ухвалив рішення по цивільній справі №2-2676/2009 за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно якого стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/79729/85/84097 від 12.10.2007 у розмірі 1273516,79 гривень.

В подальшому на виконанні у другому Київському відділі виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-793/09 виданого Київським районним судом м.Одеси 07.07.2009, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» грошової суми у розмірі 1273516,79 гривень.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30.10.2015 Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен банк Аваль» відступив право вимоги за кредитним договором №014/79729/85/84097 від 12.10.2007 Кредитному Акціонерному Товариству «Комерційний Індустріальний Банк», який у свою чергу договором від 30.10.2015 відступив право вимоги за вищезазначеним кредитним договором Товариству з Обмеженою Відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп».

Згідно довідки від 05.03.2018 Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп» право вимоги за кредитним договором №014/79729/85/84097 від 12.10.2007 було відступлене ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113893196 від 13.02.2018 року вбачається, що остаточним іпотекодержателем була ОСОБА_3 .

В подальшому, кредитні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були врегульовані, про що свідчать надані до суду такі документи: як Угода про умови припинення зобов`язань за кредитним договором №014/79729/85/84097 від 12.10.2007 від 15 березня 2018 року, Розписка від 15 березня 2015 року, згідно якої претензій по розрахунком вона до ОСОБА_2 не має, та Заява, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., зареєстрованої у реєстрі за № 1011 від 15 березня 2015 року, згідно якої будь-які матеріальні та моральні претензії щодо виконання зобов`язань ОСОБА_2 відсутні.

Також судом встановлено, що 30.08.2022 представник позивача звернувся до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) з заявою про скасування арештів. Однак, згідно відповіді №29046 від 21.09.2022 було відмовлено у скасуванні арештів.

На даний час, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 382671266 від 13.06.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано такі арешти нерухомого майна:

реєстровий номер обтяження 8974861 від 18.08.2009, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АВ №983914, обтяжувач якого є Другий Київськийвідділ державноївиконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Об`єктом є земельна ділянка площею 0,090 га;

реєстровий номер обтяження 9062291 від 16.09.2009, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №349185, обтяжувач якого є Другий Київськийвідділ державноївиконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Об`єктом є земельна ділянка площею 0,0244 га, кадастровий номер 5110800000:06:003:0031;

які на даний час так і зареєстровані за ОСОБА_2 .

Щодо земельної ділянки розміром 0,090 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту від 05.08.2009 Іллічівської міської ради про відновлення в натурі меж земельної ділянки, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель(присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_5 земельну ділянку у розмірі 0,066 га.

Тому суд робить висновок, що на час накладання обтяження на 18.08.2009 року, у вигляді арешту на все нерухоме майно, земельна ділянка у розмірі 0,090 га за адресою АДРЕСА_1 не існувало.

Також судом встановлено, щодо земельна ділянка розміром 0,0244 га на час постановлення рішення на праві власності належить позивачу, на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02.11.2021 по справі №501/350/18.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а при розгляді справ застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 391ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності зі ст.41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що наразі відкритих виконавчих проваджень, згідно листа від 21.09.2022 року № 29046 Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі відносно ОСОБА_2 по справі №2-2676/2009 на виконанні у державній виконавчий службі не існує.

Жодних належних та допустимих доказів протилежного, суду не надано.

Навпаки, особа, в інтересах якої було накладено арешт виконавчою службою на все майно у 2009 році ОСОБА_2 , визнала вимоги позивача.

Отже, безпідставна наявність арешту не все майно, яке належить позивачу, порушує права останнього на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

Тому, не зняття державними виконавцями арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі №817/928/17.

З огляду на ту обставину, що наразі відсутні на примусовому виконанні виконавчі провадження стороною у яких є позивач та відповідач ОСОБА_2 , а захист прав позивача у спосіб оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку, що права останнього підлягають захисту шляхом зняття арешту з майна, накладених постановами Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арештів, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Київського відділувиконавчої службиОдеського міськогоуправління юстиціїКіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АВ №983914 від 18.08.2009 на земельнуділянку розміром0,090га,адреса: АДРЕСА_1 ,власник ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний запис обтяження №8974861).

Скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Київського відділувиконавчої службиОдеського міськогоуправління юстиціїКіптікова І.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №349185 від 16.09.2009 на земельну ділянку розміром 0,024 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:06:003:0031, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний запис обтяження №9062291).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя