Рішення

від 21.05.2024 по справі 442/8950/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8950/23

Провадження №2-о/442/66/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коваля Р.Г.,

з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Бігун М.В.,

представника Головного управління ДМС у Львівській області (в особі Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області) Мороза О.М.,

представника Бориславського міського центру надання соціальних послуг Штереб Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Головного управління ДМС у Львівській області (в особі Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області), Бориславського міського центру надання соціальних послуг - про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад заяви про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України та пояснень заінтересованої особи з вказаного приводу.

Заявниця ОСОБА_2 11.12.2023 звернулася у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області із заявою у порядку окремого провадження, в якій просить суд ухвалити рішення про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та факт його перебування у громадянстві колишнього СРСР. Встановити особу заявника ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Валуйське Станично-Луганського р-ну, Луганської області, відповідно до фотозображення, що міститься у Довідці про звільнення (дублікат) від 25 лютого 2022 року серія ХАР №02041, видана Державною установою «Харківська виправна колонія (№43)», для видачі паспорта громадянина України.

Заяву обґрунтованотим,що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі ВалуйськСт.-Луганськийрайон Луганськоїобласті,що підверджуєтьсяповним витягомз Державногореєстру актівцивільного станугромадян щодоактового записупро народження№0004341254від 17.11.2023.Після звільнення з Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)», у зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації, рятуючись від війни, заявник переїхав до Львівської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що втратив належні йому документи, в тому числі, паспорт громадянина України. З метою відновлення втраченого паспортного документа заявник звернувся 21.12.2022 року із відповідною заявою до Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про видачу йому паспорта у формі пластикової картки типу ID. Проте, у відповідь на його заяву та документи, листом Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України №4616-24/4616.1-23 від 18.01.2023 відмовлено у видачі паспорта громадянина України, оскільки заявником не надано достатньої кількості підтверджуючих документів для ідентифікації особи та факту підтвердження належності до громадянства України. Також йому було роз`яснено, що у базах ДМС України відсутня інформація про його документування паспортом громадянина України та паспортом колишнього громадянина СРСР, а відтак заявник вимушений звернутися до суду для підтвердження належності його до громадянства України та встановлення його особи. Заявник постійно проживав на території Луганської області, яка на даний час тимчасово окупована, за межі України не виїздив, ні з сусідами, ні із знайомими він стосунки не підтримує. У зв`язку із війною, життя заявника неможливо наразі підтвердити, не всі відомості були перенесені, передані та вчасно оцифровані, дані по Донецькій та Луганській областях в державних реєстрах відсутні, з близькими родичами зв`язок втрачений та їх місце перебування невідоме, та й сам заявник є особою похилого віку.

В судовому засіданні заявник та його адвокат - Бігун М.В. підтримали свою позицію, яка викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення. Просили таку задовольнити.

Представник Головного управління ДМС у Львівській області (в особі Бориславського

відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області) Мороз О.М. в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Поряд із цим, у судовому засіданні зазначив, що письмові пояснення, котрі надійшли на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 23.02.2024 про відмову у задоволенні заяви просив суд не брати до уваги.

Представник Бориславського міського центру надання соціальних послуг Штереб Н.Й. у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 взято під соціальний супровід. Також йому видано довідку про відбування ним покарання у місцях позбавлення волі. Водночас, не маючи паспорта громадянина України, позбавленні можливості оформити соціальні виплати. Заяву підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.

Заяви та клопотання учасників справи.

05.02.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від представника ГУ ДМС у Львівській області Пержоли А.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.02.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від представника ГУ ДМС у Львівській області Пержоли А.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні.

28.03.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області через електронний суд надійшла заява від представника заявника - адвоката Бігун М.В. про ознайомлення із матеріалами справи.

13.02.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від представника заявника - адвоката Бігун М.В. надійшла клопотання про проведення допиту свідка ОСОБА_3 в режимі відеоконференції.

01.04.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області через електронний суд надійшло клопотання від представника заявника - адвоката Бігун М.В. про заміну сторони із неналежної на належну.

22.04.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області через електронний суд надійшло клопотання від представника заявника - адвоката Бігун М.В. про долучення доказів до матеріалів даної справи.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваля Р.Г. від 08.01.2024 вищевказану заяву представника заявника - ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 06.02.2024 о 10 год., з урахуванням особливостей, визначених у ст. ст. 294, 315 ЦПК України.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2024 в задоволенні клопотання представника ГУ ДМС у Львівській області (в особі Бориславського відділу ГУ ДМС у Львівській області) Пержоли А.В. про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2024 клопотання представника заявника ОСОБА_2 про заміну неналежної заінтересованої особи у справі задоволено. Замінено неналежну заінтересовану особу Бориславський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на належну заінтересовану особу Головне управління ДМС у Львівській області в особі Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Учасники справи належно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Дотримуючись положеньКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Валуйськ Ст.-Луганський район Луганської області, що підверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0004341254 від 17.11.2023.

З вересня 1966 року по липень 1974 року навчався у Валуйській середній школі, де отримав атестат про неповну середню освіту.

1974 1977 рр. навчався у в професійно-технічному училищі № 6 (м. Луганськ), де отримав диплом слюсаря-сантехніка.

З липня по грудень 1977 року працював оператором котельні на Луганському тепловозобудівному заводі Жотвневої революції.

07 вересня 1977 року був документований паспортом СРСР ІІІ-ЕД659404 виданого ВВС Ст. Луганського РВК Ворошиловградської області.

З січня 1978 по липень 1979 року працював заливщиком металу на Луганському ливарно-механічному заводі.

10.05.1979 Станично-Луганським районним судом Луганської області засуджено за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 25-1 КК України умовно засуджено до позбавлення волі з обов`язковим залученням засудженого до праці. 28.07.1979 вибув на будівництво м. Дніпропетровськ.

10.04.1980 Станично-Луганським районним судом Луганської області засуджено за ч. 2 ст. 81, ст. 43 КК України до 3 років позбавлення волі.

20.11.1980 прибув до Петрівської виправної колонії Луганської області (№ 24).

30.12.1982 звільнено з Вятлаг Кіровської області у зв`язку з відбуттям строку покарання.

05.10.1985 Станично-Луганським районним судом Луганської області засуджено за ч. 3 ст. 81 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

18.08.1987 Указом ПВР СРСР «Про амністію», п. «е» ст. 9 невідбуту частину покарання скорочено на 1/3. 27.12.1987 прибув до Комісарівської виправної колонії Луганської (№ 22).

30.12.1988 звільнено з Комісарівської виправної колонії Луганської (№ 22) у зв`язку з відбуттям строку покарання;

22.09.1989 одружився з ОСОБА_4 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00042341481 від 17.11.2023.

З 1989 - 1992 працював рибалкою у Валуйському рибному господарстві.

З 1992 1996 працював рамником в Станично-Луганському лісництві.

20.12.2013 Біловодським районним судом Луганської області засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

13.02.2014 вибув зі Старобільського слідчого ізолятору Луганської області (№ 18) до Суходільської виправної колонії Луганської області (№ 36).

26.02.2014 прибув до Суходільської виправної колонії Луганської області (№ 36). 24.05.2019 прибув до Старобільського слідчого ізолятору Луганської області (№ 18). 09.06.2019 вибув до Харківської виправної колонії (№ 43).

10.06.2019 прибув до Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)».

25.02.2022 звільнено з Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)», у зв`язку з відбуттям строку покарання, що підтверджується довідкою про звільнення (дублікат) серія ХАР №02041 від 25.02.2022.

Після звільнення з Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)», у зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації, рятуючись від війни, заявник переїхав до Львівської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник зазначає, що втратив належні йому документи, в тому числі, паспорт громадянина України.

З метою відновлення втраченого паспортного документа заявник звернувся 21.12.2022 року із відповідною заявою до Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про видачу йому паспорта у формі пластикової картки типу ID.

Проте, у відповідь на його заяву та документи, листом Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України №4616-24/4616.1-23 від 18.01.2023 відмовлено у видачі паспорта громадянина України, оскільки заявником не надано достатньої кількості підтверджуючих документів для ідентифікації особи та факту підтвердження належності до громадянства України.

Також йому було роз`яснено, що у базах ДМС України відсутня інформація про його документування паспортом громадянина України та паспортом колишнього громадянина СРСР, а відтак заявник вимушений звернутися до суду для підтвердження належності його до громадянства України та встановлення його особи.

Заявник постійно проживав на території Луганської області, яка на даний час тимчасово окупована, за межі України не виїздив, ні з сусідами, ні із знайомими він стосунки не підтримує.

У зв`язку із війною, життя заявника неможливо наразі підтвердити, не всі відомості були перенесені, передані та вчасно оцифровані, дані по Донецькій та Луганській областях в державних реєстрах відсутні, з близькими родичами зв`язок втрачений та їх місце перебування невідоме, та й сам заявник є особою похилого віку.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 28.09.2023 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №8010.14-36733/80.3-23 від 03.10.2023, за даними картотеки заяв про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та картотеки заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані централізоване зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області, заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року та заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я заявника не виявлено.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00042341481 від 17.11.2023 наявні відомості , що підтверджують факт документування та перебування заявника в громадянстві колишнього СРСР, а саме відомості про паспорт ІІІ-ЕД659404 виданого ВВС Ст. Луганського РВК Ворошиловградської області 07 вересня 1977 року.

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Згідно зі ст.293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до пункту 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Громадянство України громадянами Україниє усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України.

Зокрема, за ч. 1ст. 8 Закону України «Про громадянство України»набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України«Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7, пункту 8 розділу 2Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента України від 27.03.2001 року за № 215,встановлення належностідо громадянстваУкраїни стосується громадянколишнього СРСР,які неодержали паспортгромадянина Україниабо паспортгромадянина Українидля виїздуза кордонта немають упаспорті громадянинаколишнього СРСРвідмітки пропрописку,що підтверджуєфакт їхньогопостійного проживанняна територіїУкраїни застаном на24.08.1991року абопроживання вУкраїні застаном на13.11.1991року.Для встановленняналежності догромадянства Українивідповідно допункту 1ч.1ст.3Закону України«Про громадянствоУкраїни» особа,яка застаном на24.08.1991року постійнопроживала натериторії Україниі перебувалау громадянствіколишнього СРСР,але немає упаспорті громадянинаколишнього СРСРвідмітки пропрописку,що підтверджуєфакт їїпостійного проживанняна територіїУкраїни назазначену дату,подає: а)заяву провстановлення належностідо громадянстваУкраїни; б)копію паспортагромадянина колишньогоСРСР.У разівідсутності паспортагромадянина колишньогоСРСР подаєтьсядовідка територіальногопідрозділу Державноїміграційної службиУкраїни провстановлення особита проте,що застаном на24.08.1991року особаперебувала вгромадянстві колишньогоСРСР (занаявності документів,що підтверджуютьзазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 40 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента України від 27.03.2001 року за № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання ОСОБА_1 паспорта громадянина України, то в даному випадку відсутній спір про право та наявність підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2020 року в справі № 521/21665/18 (провадження № 61-23379св19).

В силу ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для усіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на усій території України.

Відповідно доч.ч.4,5ст.82ЦПК Україниобставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

За встановлених судом обставин, а також беручи до уваги те, що юридичний факт проживання на території України ОСОБА_1 станом на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та факт його перебування у громадянстві колишнього СРСР може бути встановленим у порядку окремого провадження, виходячи також з інтересів заявника щодо захисту його права на набуття громадянства України, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву, зокрема встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та факт його перебування у громадянстві колишнього СРСР; встановити особу заявника ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Валуйське Станично-Луганського району, Луганської області, відповідно до фотозображення, що міститься у Довідці про звільнення (дублікат) від 25 лютого 2022 року серія НОМЕР_1 , видана Державною установою «Харківська виправна колонія (№43)», для видачі паспорта громадянина України.

Ухвалене рішення суду про встановлення зазначеного юридичного факту має наслідком виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків заявника, зокрема буде служити підставою для набуття нимгромадянства Українита реалізаціїв подальшомувсіх належнихїй правта свободгромадянки України.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті заявником судового збору за подання до суду заяви про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України, слід залишити за останнім, оскільки покладення їх на державу або ж на інших осіб при ухваленні рішення у справі у порядку окремого провадження чинним ЦПК України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 77-81, 89, 95, 141, 209-211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Головного управління ДМС у Львівській області (в особі Бориславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області), Бориславського міського центру надання соціальних послуг - про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та факт його перебування у громадянстві колишнього СРСР.

Встановити особу заявника ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Валуйське Станично-Луганського району, Луганської області, відповідно до фотозображення, що міститься у Довідці про звільнення (дублікат) від 25 лютого 2022 року серія ХАР №02041, видана Державною установою «Харківська виправна колонія (№43)», для видачі паспорта громадянина України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Заявник ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заінтересовані особи:

Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області; місцезнаходження юридичної особи: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 11; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37831493;

Бориславський міський центр надання соціальних послуг, місце знаходження юридичної особи: вул. Весняна, буд. 28, м. Борислав Львівської області, ЄДРПОУ: 37697337

Суддя Роман КОВАЛЬ