Постанова

від 20.06.2024 по справі 904/653/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/653/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства Господар Губиниської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 (суддя Васильєв О.Ю., повний текст якого підписаний 10.05.2024) у справі № 904/653/24

за позовом: Комунального підприємства Господар Губиниської селищної ради, смт. Губиниха

до: Фермерського господарства Приват-Деметра-Агро, смт. Губиниха

про: стягнення 41 745,91грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося КП Господар Губиниської селищної ради з позовом до ФГ Приват-Деметра-Агро про стягнення 41 745,91грн., в т.ч.: 5 391,08грн. - основна заборгованість за договором №2; 43,39грн. - 3% річних; 63,59грн. - інфляційних втрат; 10 625,00грн. - основна заборгованість за договором №3, 87,24грн. - 3% річних, 127,87грн. - інфляційні втрати; 25 008,40грн. - основана заборгованість за договором №4, 205,34грн. - 3% річних, 300,98грн. - інфляційні втрати,.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 07.02.2024 розподіл результатів сумісної обробки земельних ділянок за спірними договорами здійснено не було у зв`язку з чим виникла заборгованість ФГ Приват-Деметра-Агро у загальному розмірі 40 917,50грн., в т.ч. : за договором №2 від 28.06.2023 - на суму 5 284,10грн.; за договором №3 від 28.06.2023 - на суму 10 625,00грн.; за договором №4 від 24.07.2023 - на суму 25 008,40грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/653/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство Господар Губиниської селищної ради, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що матеріалами справи не підтверджено доводи суду про те, що неналежне оформлення відносин по обробці земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки, а відтак вищезазначений договір не є прихованим договором оренди.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 31.05.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/653/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

05.06.2024 матеріали справи № 904/653/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Господар Губиниської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі №904/653/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; сторонам встановлено строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин.

Згідно з п.24 Перехідні положення Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з дня набрання чинності Законом України від 28.04.2022 №1423-ІХ всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких наведено п. 24 розд.Перехідні положення Земельного кодексу України вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

21.01.2022 земельну ділянку 1223281500:02:083:0032 зареєстровано за Губиниською селищною радою на підставі рішення Губиниської селищної ради 28-7/VШ від 21.05.2021 та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2566615912100. В той же день - 21.01.2022 цю земельну ділянку передано правокористувачу - КП Господар Губиниської селищної ради на праві постійного користування на підставі рішення Губиниської селищної ради 32-10/VIII від 26.11.2021 та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2566615912100, що підтверджується інформаційною довідкою 363532194 від 29.01.2024.

16.07.2021 земельну ділянку 1223281500:02:083:0019 зареєстровано за Губиниською селищною радою на підставі рішення Губиниської селищної ради 36-8/VIII від 14.07.2021 та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2413281812232. Цю земельну ділянку 13.01.2022 передано правокористувачу - КП Господар Губиниської селищної ради на праві постійного користування на підставі рішення Губиниської селищної ради 37-10/VIII від 26.11.2021 та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2413281812232, що підтверджується інформаційною довідкою 363535612 від 29.01.2024.

06.06.2023 земельну ділянку 1223281500:01:085:1006 зареєстровано за Губиниською селищною радою на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин 1423-ІХ 28.04.2021 та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2747168912232. У подальшому - 29.01.2022 цю земельну ділянку передано правокористувачу - КП Господар Губиниської селищної ради в постійне користування та внесений запис у відповідний реєстр речових прав відносно майна з реєстраційним номером 2747168912232, що підтверджується інформаційною довідкою 363536709 від 29.01.2024.

Між КП Господар Губиниської селищної ради (сторона 1) та ФГ Приват-Деметра-Агро (сторона 2) укладено договори юридичної особи по вирощуванню сільськогосподарської продукції, з метою її подальшої реалізації на земельній ділянці кадастровий номер :

- 1223281500:02:083:0032 - площею 5,2841га. (договір №2 від 28.06.2023);

- 1223281500:02:083:1019 - площею 10,625 га (договір №3 від 28.06.2023);

- 1223281500:01:085:1006 - площею 25,0084га.(договір №4 від 24.07.2023),

які знаходяться у комунальній власності Губиниської селищної ради. Для здійснення сумісного обробітку зазначених земельних ділянок сторона-2 надає виробниче устаткування, транспортні засоби, особисту або найману працю, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, власні знання, досвід та інше, що необхідне для виконання умов цього договору (п.1.1)

За цими договорами сторони шляхом об`єднання трудових та матеріально-технічних ресурсів прийняли на себе зобов`язання спільно приймати участь у обробітку земельної ділянки, зазначеної в п.1.1. договору, для досягнення спільної господарської мети: ведення галузі рослинництва, а саме: вирощування соняшнику, пшениці, ячменю, кукурудзи тощо; підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та охорони земель, збереження та відтворення їх родючості; зменшення сукупних витрат, матеріально-технічних та інших ресурсів для сортів сільськогосподарських культур та розробки нових технологій (п.3.1) Розподіл результатів сумісного обробітку землі проводиться з урахуванням витрат сторін по їх здійсненню (п.4.1) Підставою для визначення витрат є калькуляція або інші підтверджуючі документи (накладні, акти виконаних робіт та інші документи) узгоджені сторонами (п.4.2) Оцінка результатів сумісного обробітку землі і розподіл врожаю сторонами здійснюється в строк до 30 жовтня 2023 року з поданням стороною-2 стороні-1 звіту про зібраний урожай (п.4.3) Фактичний розподіл отриманої від одного збору врожаю продукції або продуктів її переробки здійснюється сторонами шляхом передачі частини цієї продукції стороною-2 стороні-1, але в жодному разі, вартість цієї продукції не може бути меншою ніж 5 284,10грн. (п.4.4). Сторона-1 може відмовитися від отримання вказаної в п. 4.4. продукції та отримати від сторони-2 її грошовий еквівалент за середніми цінами у Дніпропетровській області на поточний місяць, в який буде проводитись розрахунок, але не менше ніж 5 284,10грн. В окремих випадках, за взаємною згодою сторін, сторона-2 може провести частковий розрахунок зі стороною-1 шляхом надання їй послуг, матеріалів, обладнання тощо (п.4.5) У будь-якому випадку фактичний розподіл результатів сумісного обробітку землі сторонами повинен відбуватись між сторонами не пізніше 30 жовтня 2023 року(п.4.7). Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 30 грудня 2023 року (п.11.1).

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказує на те, що станом на 07.02.2024 розподіл результатів сумісної обробки земельних ділянок за спірними договорами здійснено не було, у зв`язку з чим виникла заборгованість ФГ Приват-Деметра-Агро у загальному розмірі 40 917,50грн., в т.ч.: за договором №2 від 28.06.2023 - на суму 5 284,10грн.; за договором №3 від 28.06.2023 - на суму 10 625,00грн.; за договором №4 від 24.07.2023 на суму 25 008,40грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, Господарський суд вказав, що вищенаведені договори ( №№ 2,3,4) не є договорами про спільний обробіток землі, а є прихованими договорами оренди землі, проте позивачем не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України Про оренду землі, отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за нікчемними договорами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Виходячи з положень ст. 235 ЦК України, специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Закон не встановлює недійсність удаваного правочину, однак передбачає застосування до відносин сторін норм права, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За ст. 6, 627, 628 ЦК України свобода договору проявляється, у тому числі, у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст (за винятком умов, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів).

При цьому, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору. Тому, при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди комунального майна укладається саме для отримання можливості користуватися таким майном за плату на певний строк.

Правовими наслідками договору оренди комунального майна є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно, а для іншої (орендаря) - використання майна.

Згідно з п.1.1 договорів сторонами погоджено, що вони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, спільно діяти без створення юридичної особи по вирощуванню сільськогосподарської продукції, з метою її подальшої реалізації на вищезазначених земельних ділянках, які знаходяться у комунальній власності Губиниської селищної ради.

Проаналізувавши умови договорів про спільний обробіток землі, суд дійшов висновку, що сторонами фактично передбачено виділення для спільної діяльності земельних ділянок, перелік яких наведено в п.1.1 договорів та які знаходяться у комунальній власності Губиниської селищної ради та отримання позивачем за це щомісячної оплати, яка не може становити менше 5 284,10 грн на місяць. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що за оспорюваним Договором фактично укладено договір оренди землі.

Таким чином, оспорювані Договори №2 від 28.06.2023, №3 від 28.06.2023 та №4 від 24.07.2023 є удаваними правочинами, які укладено на приховування договору оренди землі, до якого підлягають застосуванню норми законодавства про оренду землі.

Заперечення заявника апеляційної скарги щодо відсутності в умовах оспорюваного Договору ознак договору оренди землі спростовуються наведеними вище умовами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач володіє вищезазначеними земельними ділянками на праві постійного користування.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Тобто, у зв`язку з тим, що договори №2 від 28.06.2023, №3 від 28.06.2023 та №4 від 24.07.2023 не є договорами про спільний обробіток землі, а є прихованими договорами оренди землі, проте позивачем не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України Про оренду землі, господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нікчемними договорами.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Господар Губиниської селищної ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі № 904/653/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у справі № 904/653/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? Комунальне підприємство Господар Губиниської селищної ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд