Ухвала

від 17.06.2024 по справі 904/2692/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зміну способу та порядку виконання рішення суду

17.06.2024м. Дніпро№ 904/2692/15

Суддя Ярошенко В.І., при секретарі судового засідання Бубличі А.В., розглянувши заяву Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну способу та порядку виконання рішення:

за позовом: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до: Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Парковка та реклама", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про зміну способу та порядку виконання рішення

Представники:

від позивача (заявника): не з`явився;

від відповідача: Бєляєва О.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 6/16 від 08.05.2013 та зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення площею 12 м2, яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, 4.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно договору оренди № 6/16 від 08.05.2013 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду від 09.06.2015, позовні вимоги задоволено частково розірвано договір оренди нежилого приміщення № 6/16 від 08.05.2013, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради та Фізичною особою-підприємцем Бєляєвої Олени Вікторівни. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Бєляєву Олену Вікторівну повернути Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Панаса Мирного, 4 шляхом укладення акта прийому-передачі з Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради.

26.06.2015 на виконання рішення судом видано відповідні накази.

13.05.2024 від Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15, в якій заявник просить:

- виселити Бєляєву Олену Вікторівну (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) з нежилого приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, 4.

Ухвалою суду від 16.05.2024 прийнято заяву Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 до розгляду та призначено судове засідання на 03.06.2024.

29.05.2024 від Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради надійшли письмові пояснення.

31.05.2024 від фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з наданням додаткового часу на підготовку письмової правової позиції та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.06.2024 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

03.06.2024 від фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни надійшло клопотання про відкладення судового засідання для надання більшого часу для підготовки письмової правової позиції.

Ухвалою суду від 03.06.2024 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Доручено Інгулецькому районному суду м. Кривого Рогу забезпечити проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 з Господарським судом Дніпропетровської області 17.06.2024 о 09:40 год. Клопотання Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Олени Вікторівни про надання додаткового часу для подання письмового пояснення задоволено. Продовжити строк для подання письмового пояснення до 14.06.2024. Відкладено розгляд заяви Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну способу та порядку виконання рішення суду до 17.06.2024.

05.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення та повернення поданої заяви Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 без розгляду.

17.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення позовної заяви без розгляду.

17.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відмову у прийнятті позовної заяви.

17.06.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення належного відповідача.

В судове засідання 17.06.2024 з`явилася ОСОБА_1 .

Дослідивши подані клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Заява обґрунтована тим, що всі подані заяви в електронному вигляді з ЕЦП так і у паперовому вигляді є поданими у спосіб, який прямо суперечать положенням ст. 6 ГПК України, п.п. 8-16 розд. 1 гл. 3 Положення про ЄСІТС, а розгляд судом таких документів поданих у електронному вигляді з ЕЦП та у паперовому вигляді суперечить положенням ГПК України, ст.15-1 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», 3акону України від 05.10.2021 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Крім того, позивач не надіслав на ОСОБА_1 копії заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

З матеріалів справи № 904/2692/15 вбачається, що заявником було направлено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , в підтвердження чого надано фіскальний чек від 08.05.2024, опис вкладення до цінного листа від 08.05.2024 та накладна про відправлення АТ "Укрпошта" № 0503859884905.

Отже, позивачем надано до суду належні докази надсилання копії заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.

Щодо подання заявником заяв виключно лише через систему "Електронний суд".

Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Частиною восьмою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України визначає подання документів у паперовій формі та в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Як вбачається з системи АС «ДСС» Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради має зареєстрований кабінет в системі "Електронний суд".

Таким чином, подання Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради заяви про зміну способу та порядку виконання рішення від 09.06.20217 у справі 904/2692/15 відповідає способам, порядку та умовам, які визначені статтею 6 ГПК України.

Тому, заперечення ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про визначення належності відповідача.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , а не до фізичної особи-підприємця Бєляєвої О.В. та не надав докази про припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Як зазначено вище, звертаючись до суду з даною заявою, позивач просить суд виселити ОСОБА_1 з нежилого приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яка станом на дату звернення позивача до суду припинила підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець.

Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що даний спір виник між сторонами на підставі господарського договору, та між сторонами існують господарські зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов`язок виконання укладених нею договорів не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов`язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.

Відтак, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

За таких обставин позивач правомірно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою до фізичної особи, адже на момент звернення позивача до суду 31.03.2015, про що свідчить штемпель суду на титульній сторінці позовної заяви та на момент винесення судом рішення від 09.06.2015 відповідачка перебувала в статусі фізичної особи-підприємця, проте на дату подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності з 25.04.2019.

Щодо клопотання про відмову у прийнятті позовної заяви, суд зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів, що нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , відноситься до жилого приміщення та виключене з балансового управління УКВМ.

Крім того, господарський суд зазначає, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду не є позовною заявою в розумінні ГПК України, а є заявою, яка пов`язана з виконанням судових рішень у господарських справах.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про зміну способу та порядку виконання рішення від 09.06.20217 у справі 904/2692/15, суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради здійснено звернення до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою примусового виконання вищевказаного рішення суду.

12.02.2024 на адресу боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 направлено вимогу відповідно до якої зобов`язано боржника бути присутньою під час проведення виконавчих дій запланованих на 14.02.2024.

Під час проведення запланованих слідчих дій 14.02.2024 за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 не виконала вимогу державного виконавця, на заплановані виконавчі дії не з`явилася.

За наведеним фактом складно Акт державного виконавця від 14.02.2024 за участю двох понятих, в присутності начальника відділу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, із залученням до проведення виконавчих дій лейтенанта поліції ВП№ 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області 21.03.2024 державним виконавцем повторно накладено на боржника штраф на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 188-13 КУпАП за невиконання вимог державного виконавця.

25.03.2024 за № 28.9-34/69896 Інгулецьким відділом державної виконавчої служби у м. Кривий Pіг Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено до Відділення поліції № 7 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 .

Тому заявник зазначає, що оскільки відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 ФОП Бєляєва Олена Вікторівна зобов`язана вчинити дії щодо повернення управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради нежитлове приміщення шляхом укладення акту приймання-передачі зі стягувачем, однак на момент звернення із заявою ОСОБА_1 усвідомлено ухиляється від вчинення відповідних дій, що порушує права та охоронювані законом інтереси Криворізької міської територіальної громади, виконання вищенаведеного рішення у визначений Господарським судом Дніпропетровської області спосіб, виявляється неможливим.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р.).

Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.05 р. у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 р. у справі "Чіжов проти України" п. 40, заява № 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Отже, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, здійснюється на підставі доказів.

Згідно з ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 починаючи з дня набрання законної сили, а саме з 26.06.2015 та станом на день звернення з цією заявою до суду не виконується майже чотири роки (04.09.2019 відкрито виконавче провадження) через не виконання ОСОБА_1 вимог державного виконавця та ухилення від повернення Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 шляхом укладення акта прийому-передачі з Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради.

Підсумовуючи викладене, враховуючи принципи розумності та справедливості, вимоги ст. 331 ГПК України, а також те, що рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України є обов`язковим до виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни способу виконання рішення від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 наступним чином:

Виселити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер РНОКПП: НОМЕР_1 ) з нежилого приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвала набирає законної сили 17.05.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя В.І. Ярошенко