Рішення

від 06.06.2024 по справі 922/578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024м. ХарківСправа № 922/578/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 13-а)

в інтересах держави в особі

першого позивача - Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, ідент. код 44663704)

другого позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 поверх, ідент. код 40478572)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473)

до першого відповідача - Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Партизанська, 25, ідент. код 02003793)

та до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (64400, Харківська область, Зачепилівський район, смт Зачепилівка, вул. Радянська, 80; ідент. код 39777728)

про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності

за участю представників:

прокурор - Хряк О.О.

позивача 1 - не з`явився

позивача 2 - не з`явився

3-я особа - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (першого позивача) та Північно-Східного офісу Держаудитслужби (другого позивача) з позовом до Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (першого відповідача) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (другого відповідача), в якому просить суд: визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради «Балаклійська центральна клінічна районна лікарня», оформлене протоколом його засідання № 129 від 20.12.2016, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" переможцем тендеру на закупівлю згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 32.50.1 - Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні; ДК 021:2015 33168100-6-Ендоскопи; визнати недійсним договір про закупівлю № 4 від 06.01.2017 укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (код ЄДРПОУ: 39177728; вул. Радянська, буд. 80, смт Зачепилівка, Зачепилівський район, Харківська обл., 64400) на користь Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (код ЄДРПОУ: 02003793; вул. Партизанська, 25, м. Балаклія, Ізюмський район, Харківська обл., 64200), 349500,00 грн, а з Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (код ЄДРПОУ: 02003793; вул. Партизанська, 25, м. Балаклія, Ізюмський район, Харківська обл., 64200) одержані ним за рішенням суду 349500,00 грн стягнути в дохід держави; судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2024 року прийнято позов прокурора до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/578/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 21 березня 2024 року о 12:30.

Представником Східного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України 08 березня 2024 р. було сформовано в системі "Електронний суд" (вх. № 6459) заяву - пояснення щодо заявлених позовних вимог, в якій наголошено, що відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Рішення № 70/10-р/к є законним та відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" обов`язковим до виконання. Одночасно останній просить суд розглядати справу без участі представника 3-ї особи, вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

Представником Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (першого відповідача) 18 березня 2024 р. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 7403), в якій представник першого відповідача заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є єдиною підставою прокурора для звернення до суду з позовними вимогами, проте позивачем 1 під час проведення спірної процедури закупівлі (грудень 2016 року) і під час укладення договору про закупівлю № 4 від 06.01.2017 не було допущено жодних порушень діючого законодавства України щодо публічних закупівель; зміст рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України жодних претензій до першого відповідача щодо проведення процедури відкритих торгів по закупівлі № UA-2016-12-01-001190-с та укладення з ТОВ "Вольтар" договору поставки № 4 від 06.01.2017 не було. Натомість, ТОВ "Вольтар" (відповідач 2) та ТОВ "Аліус-Фарм" були притягнуті до відповідальності за встановлені у рішенні порушення у вигляді штрафу. При цьому, відповідач 1 заперечує твердження прокурора що придбання та використання обладнання за спірним правочином суперечило інтересам держави, оскільки обладнання було поставлене, оплачене після його прийняття 08.02.2017); обладнання працювало до окупації м. Балаклія Харківської області військами російської федерації 02.03.2022 року; за період з 02.03.2017 по 02.03.2022 відповідачем 1 була проведена велика кількість діагностичних досліджень за допомогою Обладнання та надана своєчасна та якісна медична допомогагромадянам України; на час звернення прокурора до суду обладнання за майже 6 (шість) років його постійного використання не має таку вартість, яку прокурор намагається стягнути з відповідачів.

Одночасно перший відповідач наполягає на томі, що прокурором при зверненні до суду з цим позовом були порушені вимоги ст. 257 ЦК України та не дотримано строків позовної давності, а посилання на приписи п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є неприпустимим. Оскільки рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яке є єдиним обґрунтуванням позовних вимог, було прийняте під час дії карантину. В цей час в Україні працювали всі органи влади та управління, не припиняли свою роботу й суди. Тобто дія карантину жодним чином не могла завадити заявнику завчасно звернутися до суду. Також відповідач наголошує, що на час подання цього позову в Україні діє воєнний стан, що не стало на заваді прокурору звернутися до суду з цим позовом.

20 березня 2024 р. від представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби, електронною поштою (вх. № 7657) надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог, крім того останній просить суд розглядати справу без участі представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби, вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.03.2024 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на11 квітня 2024 року о12:30 год.

25.03.2024 року від представника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, через канцелярію суду (вх. № 7918) надійшла відповідь на відзив, в якій представник прокуратури, зокрема, наголошує на тому, що пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ "ВОЛЬТАР" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

10.04.2024 року до канцелярії суду Ізюмською окружною прокуратурою подано заяву про зміну предмету позову (вх. 9460), в якій прокурором фактично виключено одну позовну вимогу, викладену у позовні заяві про визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня", оформлене протоколом його засідання № 129 від 20.12.2016. У зв`язку з чим прокурор остаточно позовні вимоги визначає наступним чином: Визнати недійсним договір про закупівлю № 4 від 06.01.2017 укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" на користь Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" 349500,00 грн, а з Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" одержані ним за рішенням суду 349500,00 грн стягнути в дохід держави.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 було постановлено ухвалу про прийняття заяви про зміну предмету позову (вих. № 9460) до розгляду, визначаючи, що предметом розгляду цієї справи є вимога в редакції зазначеній у заяві про зміну предмету позову (вих. № 9460).

У підготовчому засіданні 02.05.2024 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на16.05.24 року о 12:45.

Водночас, 16.05.2024 в час призначеного по даній справі судового засідання по території України та, зокрема, в Харківській області, було оголошено сигнал повітряної тривоги у зв`язку з військовою агресією РФ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2024 року, у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в Харківській області, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, було вирішено перенести розгляд справи та призначити проведення судового засідання з розгляду справи по суті на "06" червня 2024 р. об 11:30, про що повідомити учасників справи.

Присутній у судовому засіданні 06.06.2024 прокурор позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Правом на участь представника в судовому засіданні 06.06.2024 позивачі, відповідачі та третя особа не скористались, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено всім учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

У судовому засіданні 06.06.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стосовно здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді в особі Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, а саме вказав, що порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенції ООН проти корупції та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, нівелюють конституційні засади. Порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» нівелює можливість втілення принципів бюджетної системи України щодо економії коштів, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг. Вчинення анти конкурентних узгоджених дій, які спотворюють результати тендеру, призводить до придбання послуги/робіт за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього є нівелювання публічної закупівлі отримання послуги/роботи з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Прокурором також представлено до суду документи, що підтверджують дотримання ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: листом № 58/1-4111вих-23 від 13.11.2023 року прокурор повідомив Північно-Східний офіс Держаудитслужби, а листом № 58/1-4115вих-23 від 13.11.2023 року Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області, що у разі не вжиття відповідних заходів прокурор буде звертатись до суду з позовом.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" 01.12.2016 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі медичного обладнання, ідентифікатор публічної закупівлі UА-2016-12-01-001190-с, доступне за посиланням https://ргоzorro.gov.uа/tеnder/UА-2016-12-01-001190-с.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 350 000,00 гривень.

Правом на участь у зазначеній процедурі закупівлі скористались дві юридичні особи, а саме: тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано: ТОВ "ВОЛЬТАР" (з тендерною пропозицією - 349500,00 грн, яка упродовж аукціону не змінювалася) та ТОВ "Аліус-Фарм" (з тендерною пропозицією - 350000,00 грн, яка упродовж аукціону не змінювалася), що підтверджується формою реєстру отриманих пропозицій.

Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій № 129 від 20.12.2016 р., пропозиція учасника - ТОВ "ВОЛЬТАР" визнана найбільш економічно вигідною; відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим ст. 16, вимогам встановленим ст. 17 ЗУ "Про публічні закупівлі" та умовам тендерної документації.

А відтак, тендерним комітетом Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня", визнано переможцем і акцептовано пропозицію ТОВ "ВОЛЬТАР", яка відповідала вимогам тендерної документації замовника та мала ціну 349500,00 гривень. Рішення оформлено протоколом № 129 від 20.12.2016.

У зв`язку з викладеним, в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір від 20.12.2016 р. № 2745.

06 січня 2017 року між Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня", як покупцем, та ТОВ "ВОЛЬТАР" як постачальником, було укладено договір поставки № 4 від 06.01.2017, за умовами якого ТОВ "ВОЛЬТАР" (другий відповідач) зобов`язався передати у встановлений строк у власність Комунального закладу охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" (першого відповідача) гастродуоденоскоп біопсійний з волоконною оптикою герметичний ГДБ-ВО-Г (9,5) - «ЛОМО» (ДК 016:2010 32.50.1 - Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні; ДК 021:2015 33168100-6-Ендоскопи), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.2 договору № 4, вартість договору складає 349 500,00 грн, в т.ч. ПДВ 22864,49 грн.

06.01.2017 було сформовано звіт про результати проведення процедури закупівлі UА-2016-12-01-001190-с.

Як вказує перший відповідач та не спростовано матеріалами справи, обладнання було оплачене після фактичного отримання - 08.02.2017 року.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.08.2020 № 70/76-р/к у справі № 3/01-83-19 визнано, що ТОВ "ВОЛЬТАР" та ТОВ "Аліус-Фарм" вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" "Гастродуоденоскоп біопсій ний з волоконною оптикою герметичний ГДБ-ВО-Г (9,5)-"ЛОМО" (ДК 021:2015: 33168100-6 - Ендоскопи ДК 016:2010: 32.50.1 - Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UА-2016-12-01-001190-с).

Прокурор вважає, що вчинення другим відповідачем (ТОВ "ВОЛЬТАР") та ТОВ "Аліус-Фарм" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня", призвели до того, що Рішення тендерного комітету, оформленого протоколом від 20.12.2016 № 126, є таким, що завідомо суперечило інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони ТОВ "ВОЛЬТАР", а відтак договір, укладений за результатами проведення такої спірної закупівлі підлягає визнанню недійсним, на підставі ст. 203, 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, із застосуванням наслідків його недійсності. Оскільки неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору № 4 від 06.01.2017 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Правовідносини щодо проведення спірної закупівлі, на час її проведення, були врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції закону яка діяла на той час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно ст. 20 цього Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу учасника процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник відміняє торги, зокрема, у разі відхилення всіх тендерних пропозицій згідно з цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи у торгах брало участь лише два учасники дві юридичні особи; інших учасників, зареєстровано не було; на момент розгляду даної справи строк дії договору та зобов`язань за цим договором закінчився (договір було виконнано повністю у лютому 2017 року); обумовлений оспорюваним договором товар передано другим відповідачем у власність першому відповідачу, а останній прийняті та оплатив його без зауважень і у подальшому використовував за призначенням у період з 2017 по 2022 роки.

Відносно обраного прокурором способу захисту права, то суд вважає, що визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції (покупець не зможе повернути товар, який використовував протягом 6 років та буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору), а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків.

Отже, підставою для відмови у позові у цій справі є обрання прокурором неефективного способу захисту.

Разом із тим, Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що суд, який розглядає справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду бере до уваги висновок викладений у п. 6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, в якому вказано, що якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника ( п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.42).

Отже, оцінюючи належність обраного прокурором способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд має враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд серед іншого повинен з`ясувати чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Численна судова практика свідчить, що неефективний спосіб є самостійною підставою для відмови у задоволені позову. Зокрема, такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року № 916/1415/19.

Суд зазначає, що прокурор при зверненні з позовом має обрати спосіб захисту, який передбачений законом, так і такий, що законом не передбачений, однак у будь-якому випадку, такий спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто обраний ним спосіб повинен забезпечувати повне відновлення порушених/невизнаних прав та інтересів позивача.

Суд, вважає за доцільне звернути увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 вересня 2022 року № 483/448/20 (провадження №14-206цс21),де вказано, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, прокурор має встановити: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу, та залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа (пункт 8.11).

На думку прокурора, Рішення тендерного комітету, на підставі якого було укладено оспорюваний договір поставки, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу учасників тендерної закупівлі - ТОВ "ВОЛЬТАР" та ТОВ "Аліус-Фарм", у зв`язку з чим договір поставки № 4 від 06.01.2017 підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 215, частини першої статті 203, частини третьої статті 228 ЦК України.

Проте, суд вважає, що таке твердження прокурора не знаходить свого законного, обґрунтованого та належного захисту порушених прав позивачів.

Прокурором не доведено та матеріалами справи не підтверджується, що вчинений правочин є оспорюваний у розумінні ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки порушує публічний порядок, тобто порушує інтереси і держави, і суспільства, що, призвело чи могло призвести до безпідставних витрат з державного бюджету.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі".

Частиною третьою статті 228 ЦК України на яку посилається прокурор у позовній заяві, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у частині першій статті 208 ГК України.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частини перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

В частині третій статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до частини другої статті 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Частиною другою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Так, фактично у якості єдиного доказу того, що оспрюваний Договір поставки (про закупівлю) є таким, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВОЛЬТАР", прокурор посилається на Рішення АМКУ. Вказаним рішенням визнано, що ТОВ "ВОЛЬТАР" та ТОВ "Аліус-Фарм" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеної Комунальним закладом охорони здоров`я Балаклійської районної ради "Балаклійська центральна клінічна районна лікарня" "Гастродуоденоскоп біопсій ний з волоконною оптикою герметичний ГДБ-ВО-Г (9,5)-«ЛОМО" (ДК 021:2015: 33168100-6 Ендоскопи ДК 016:2010: 32.50.1 Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні» (ідентифікатор закупівлі в системі «Рrоzorrо» UА- 2016-12-01-001190-с)

Доказів скасування вказаного Рішення АМКУ в судовому порядку матеріали справи не містять.

Проте, лише сам факт вчинення ТОВ "ВОЛЬТАР" та ТОВ "Аліус-Фарм" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі»; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52).

Як встановлено судом, за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Рішенням АМК накладено, зокрема, на переможця спірної закупівлі, яким є відповідач-2 штраф. Отже, відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас судом враховано, що у відкритих торгах №UA-2016-12-01-001190-c брали участь лише два суб`єкта господарювання: ТОВ «ВОЛЬТАР» з первинною пропозицією 349500,00 грн та ТОВ «Аліус-Фарм» з первинною пропозицією 350000,00 грн.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти.

Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за Договором про закупівлю був поставлений за завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі у лютому 2017 року, що не заперечується жодною із сторін спору.

Також у матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору про закупівлю.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 916/2519/21, в якій зазначено, що з аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення установлених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", за наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти. Водночас у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до ст. 228 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору поставки, укладеного за результатами відкритих торгів № UA-2016-12-01-001190-c, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору поставки ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

З огляду на наведене, підстави для визнання Договору про закупівлю № 4 від 06.01.2017 недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення 349500,00 грн.

Щодо заяви відповідача-1 про сплив позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 8270,50 грн залишаються за прокурором

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 13-а) в інтересах держави в особі першого позивача - Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, ідент. код 44663704) другого позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 10 поверх, ідент. код 40478572); 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473) до першого відповідача - Комунального некомерційного підприємства Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Партизанська, 25, ідент. код 02003793) та до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТАР" (64400, Харківська область, Зачепилівський район, смт Зачепилівка, вул. Радянська, 80; ідент. код 39777728) про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "17" червня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков