Ухвала

від 17.06.2024 по справі 910/14576/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14576/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024

(головуючий - Коротун О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024

(суддя - Андреїшина І.О.)

та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024

(головуючий - Коротун О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023

(суддя - Андреїшина І.О.)

у справі №910/14576/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ"

про стягнення 464 085,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЧ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" про стягнення заборгованості за договором підряду № 07-10/21-1 від 07.10.2021 у розмірі 464 085,69 грн, зокрема, 347 213,30 грн основного боргу, 24 608,78 грн інфляційних втрат, 5 222,47 грн трьох відсотків річних та 87 041,14 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/14576/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧ" 347 213, 30 грн основного боргу, пеню у розмірі 45 185, 29 грн, 3% річних у розмірі 2 711,12 грн та інфляційного збільшення у розмірі 10 514, 26 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6 084,36 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

10.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/14576/23 разом з клопотанням про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Окрім того, скаржником, в порядку ч. 2 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до касаційної скарги включено скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 (про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву та заперечення на відзив) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (про відмову у поновленні строку на подання клопотання про призначення судової комп`ютерної експертизи).

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №910/14576/23 є стягнення 464 085,69 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 1 342 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що оскаржуваними рішеннями безпідставно порушено усталену практику Верховного Суду щодо застосування норм Цивільного кодексу України в частині підписання в односторонньому порядку Актів виконаних робіт, шляхом направлення підрядником проектів Актів виконаних робіт на адресу замовника та відповідних правових наслідків. Також, оскаржуваними рішеннями фактично грубо та невмотивовано порушено сталу практику Верховного Суду, щодо вірного застосування норм Правил надання послуг поштового зв`язку, що безумовно впливає й у подальшому буде впливати на формування єдиної правозастосовної практики. Більше того, порушення норм матеріального права, яких припустилися суди ухвалюючи оскаржувані рішення, безумовно призведуть до виникнення та поширення фактів шахрайства та використання судів для протиправного отримання грошових коштів недобросовісними суб`єктами господарювання. Суди не можуть використовуватися суб`єктами господарювання для легалізації штучних документів та безпідставного отримання грошових коштів. Саме тому справа в якій ухвалені оскаржувані рішення безумовно становить значний суспільний інтерес. Крім наведеного, справа має виняткове значення для скаржника оскільки внаслідок прийняття оскаржуваних рішень будь-який з підрядників, який має на цей час невиконані зобов`язання отримають можливість направити будь-які документи за адресою скаржника, повернути їх наступного дня та дочекавшись повернення таких документів, в умовах коли скаржник не обізнаний із зазначеними фактами, заявити про належне виконання зобов`язань, використовуючи практику наведену в оскаржуваних рішеннях з метою надмірного отримання грошових коштів. Таким чином, оскаржувані рішення руйнують будь-які основи правової певності та прогнозованості господарської діяльності, у зв`язку із чим підлягають безумовному скасуванню. Правове питання на яке посилається скаржник є основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення та одночасно має винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому, що постало перед практикою його застосування.

Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Окрім того, посилання скаржника на те, що справа №910/14576/23 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника та значний суспільний інтерес.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №910/14576/23 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Також разом із постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 (про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву та заперечення на відзив) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (про відмову у поновленні строку на подання клопотання про призначення судової комп`ютерної експертизи).

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в п.п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Однак, ухвала суду першої інстанції про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву та заперечення на відзив та ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку на подання клопотання про призначення судової комп`ютерної експертизи не охоплюється дією наведених вище п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України, а тому такі ухвали не можуть бути окремим предметом касаційного оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, оскільки Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/14576/23, а отже, виходячи зі змісту положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 304 ГПК України, ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 906/1048/21 касаційному оскарженню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №910/14576/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання судового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБУДКОНСАЛТ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №910/14576/23.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй