Постанова

від 20.06.2024 по справі 279/1536/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/1536/24 Головуючий у 1-й інст. Шульга О.М.

Категорія 72 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі цивільну справу № 279/1536/24 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи:Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування (Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики) Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Коваленка Ярослава Олександровича на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шульги О.М. у м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року дану цивільну справу передано на розгляд до Лугинського районного суду Житомирської області.

Не погодившись з ухвалою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що адреса реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 . При цьому, останній, починаючи з 09 січня 2024 року фактично проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується договором майнового найму (оренди) № 305 від 09 січня 2024 року.

З огляду на те, що позов був поданий після зміни місця проживання ОСОБА_2 , суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вказана справа підсудна Лугинському районному суду Житомирської області. Вважає, що місцевий суд повинен був направити справу за місцем проживання відповідача до Шевченківського районного суду м. Львова. Тому, просить ухвалу місцевого суду змінити, направивши справу за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Львова.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 23.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

У поданому відзиві, представник позивача просить ухвалу суду залишити без змін, як таку, що постановлена з дотримання норм процесуального права, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Також просить стягнути з відповідача витрати понесені в суді апеляційної інстанції.

У заяві на відзив, представник ОСОБА_2 адвокат Коваленоко Я.О. просить у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставістатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

ЗгідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Згідно із нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За приписами частин 6-9 статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.

За визначенням, наданим в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі Закону): місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Положеннями частин 1, 10, 17 статті 6 цього Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Пунктами 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Отже, чинним законодавством чітко встановлений порядок реєстрації, як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов`язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Спір у даній справі до альтернативної або виключної підсудності не віднесений, тому даний позов підлягає розгляду з дотриманням загальних правил підсудності.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» Лугинський район приєднано до Коростенського району Житомирської області.

Зміни системи судоустрою та приведення їх у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів не проведені, тому місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.

За даними відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 13 березня 2024 року № 491352 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що за межами територіальної підсудності Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Сам факт укладення договору найму не підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування відповідача, як цього вимагає положення статті 27 ЦПК України.

Відповідач у справі зареєстрований за адресою: с. Червона Волока, Лугинської ОТГ, Коростенського району Житомирської області, яке до раніше визначеного адміністративно-територіального устрою відносилось до Лугинського району Житомирської області, який підпадає під юрисдикцію Лугинського районного суду Житомирської області, який продовжує діяти як місцевий суд, тому з урахуванням наведеного дана справа не підпадає під територіальну юрисдикцію Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, підстави та предмет позову, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про направлення справи за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача, таким, що відповідає вимогам процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності.

Крім того, ОСОБА_2 не позбавлений можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, якщо відсутній за місцем реєстрації.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Коваленка Ярослава Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді