Постанова

від 19.06.2024 по справі 160/24693/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24693/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

секретар Корсун Ю.В.

за участі представника позивача Вітовича О.Я.

представника відповідача Ясиновської В.П. (в режимі відеоконфренцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (суддя Луніна О.С.) в справі № 160/24693/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі ГУ Держпродспоживслужби) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», від 12 вересня 2023 року: № 9 на суму 330 000 грн, № 8 на суму 330 000 грн, № 10 на суму 120 000 грн, № 11 на суму 90 000 грн, № 12 на суму 90 000 грн, № 13 на суму 360 000 грн, № 14 на суму 270 000 грн, № 15 на суму 90000 грн, № 16 на суму 120 000 грн, № 17 на суму 210 000 грн, № 18 на суму 60 000 грн, № 19 на суму 480 000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», від 12 вересня 2023 року № 9 на суму 330 000 грн, № 8 на суму 330 000 грн, № 10 на суму 120 000 грн, № 11 на суму 90 000 грн, № 12 на суму 90 000 грн, № 13 на суму 360 000 грн, № 14 на суму 270 000 грн, № 15 на суму 90 000 грн, № 16 на суму 120 000 грн, № 17 на суму 210 000 грн, № 18 на суму 60 000 грн, № 19 на суму 480 000 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь ТОВ «АТБ-Маркет» судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення з підстав незаконності та необґрунтованості, порушення норм процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції всупереч ч. 3 ст. 252 КАС України питання ухвалення додаткового рішення розглянуто в порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, без дотримання 10-денного строку розгляду заяви.

Вважає, що вартість послуг, зазначена в акті виконаних робіт, є неспівмірними зі складністю справи, обґрунтованими, такі витрати не є доведеними та такими, що є неминучими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткове рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, проаналізувавши надані позивачем докази та керуючись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, дійшов висновку, що з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та їх значення для розгляду справи, враховуючи фактично надані адвокатом послуги, оплата яких підтверджена документально, а також складність справи, що розумним та справедливим є належний до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 50 000,00 грн.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції як порядку, так й строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем через підсистему «Електронний суд» 26 січня 2024 року.

Судом першої інстанції заява не призначалась до розгляду, додаткове рішення ухвалено 22 лютого 2024 року, тобто додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції із порушенням встановленого частиною третьою статті 252 КАС України 10-денного строку.

Разом з тим, як вказано у додатковому рішенні, у зв`язку з перебуванням судді Луніної О.С. на лікарняному, заява отримана суддею в перший робочий день 12 лютого 2024 року.

Відтак, порушення строку ухвалення додаткового рішення обумовлено об`єктивними обставинами.

Стосовно питання порядку ухвалення додаткового рішення суд констатує, що оскільки рішення по суті ухвалено в порядку загального позовного провадження, то й додаткове рішення мало ухвалюватися в тому самому порядку, а саме в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Судом першої інстанції сторони не повідомлялись про розгляд питання ухвалення додаткового рішення, тобто судом першої інстанції порушення встановлений порядок ухвалення додаткового рішення.

Пунктами 3 та 7 частини третьої статті 317 передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відтак, оскільки судом першої інстанції не повідомлялись учасники справи про розгляд питання ухвалення додаткового рішення, питання ухвалення додаткового рішення розглянуто за їх відсутності, судом першої інстанції порушено порядок розгляду цього питання, суд скасовує додаткове рішення.

Судом встановлено, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення позивачем відповідних витрат підтверджено документально, а саме:

- договором про надання правової допомоги № 08/02 -19/1 від 08 лютого 2019 року;

- додатковою угодою № 20/09/23-В від 20 вересня 2023 року до договору № 08/02 -19/1 від 08 лютого .2019 року;

- актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08 лютого 2019 року (з урахування додаткової угоди № 20/09/23-В від 20 вересня 2023 року) від 23 січня 2024 року;

- платіжною інструкцією № 189337 від 05 жовтня 2023 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23 січня 2024 року Адвокатським об`єднанням «Альянс» надано ТОВ «АТБ-Маркет» наступні послуги:

1) складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви ТОВ «АТБ-Маркет» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування дванадцяти постанов про накладання стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» (№9 від 12 вересня 2023 року, №8 від 12 вересня 2023 року, №10 від 12 вересня 2023 року, №11 від 12 вересня 2023 року, №12 від 12 вересня 2023 року, №13 від 12 вересня 2023 року, №14 від 12 вересня 2023 року, №15 від 12 вересня 2023 року, №16 від 12 вересня 2023 року, №17 від 12 вересня 2023 року, №18 від 12 вересня 2023 року, №19 від 12 вересня 2023 року (судова справа №160/24693/23); витрачено 30 годин на суму 30 000 грн;

2) складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду наступних документів по справі №160/24693/23: заява про забезпечення позову; відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів, додаткові пояснення тощо; витрачено 10 годин на суму 10 000 грн;

3) представництво інтересів ТОВ «АТБ-Маркет» у судових засіданнях по справі №160/24693/23 (не більше 10 судових засідань), витрачено 10 годин на суму 10 000 грн.

Платіжною інструкцією № 189337 від 05 жовтня 2023 року підтверджено сплату позивачем 400 000 грн за договором № 08/02-19/1 від 08 лютого 2019 року.

Як зазначено вище, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 50 000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що стягнутий на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (50 000 грн) не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, суд зазначає, що не зважаючи на те, що предметом позову є дванадцять постанов про накладення на позивача стягнення, а загальна сума фінансових санкцій складає 2 550 000 грн, проте постанови є аналогічними, прийняті відповідачем за аналогічних обставин, порушення, за які застосовані фінансові санкції, є однаковими.

Крім того, в акті приймання-передачі наданих послуг від 23 січня 2024 року не обґрунтовано час, витрачений адвокатом, на складання позовної заяви (10 годин), як й не обґрунтовано час, витрачений адвокатом на складання заяви про забезпечення позову; відповіді на відзив, клопотання про долучення доказів, додаткових пояснень тощо (10 годин).

Також дослідженням матеріалів справи не підтверджено, що адвокатом витрачено 10 годин на участь в судових засіданнях суду першої інстанції в межах цієї справи.

Стягнута судом першої інстанції сума правничої допомогу не може бути визнана розумною і необхідною, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничою допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року в справі № 160/24693/23 задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року в справі № 160/24693/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов скасувати.

Ухвалити в справі № 160/24693/23 нове додаткове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (ЄДРПОУ 40358617, вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (ЄДРПОУ 30487219, просп. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49031) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

У задоволенні інших вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 19 червня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов