Постанова

від 19.06.2024 по справі 757/20885/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/399/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024року місто Київ

справа № 757/20885/21-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Підпалого В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь:

заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 25434,28 грн.;

інфляційні втрати в розмірі 2899,28 грн.;

3% річних в розмірі 1308,35 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на подальшу експлуатацію та обслуговування від ТОВ «ЖЕК-2617».

Вказував, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2015 року є власником квартири АДРЕСА_2 .

Зазначав, що згідно розрахунку заборгованості б/н від 23 березня 2021 року по особистому рахунку №НОМЕР_1 відкритого для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки власника квартири АДРЕСА_2 , станом на 23 березня 2021 року у ОСОБА_1 існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 25434.28 грн.

Несплата відповідачем заборгованості, завдає збитків товариству, а тому позивач просив також стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від суми заборгованості.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Перший український експертний центр» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Перший український експертний центр» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом не було взято до уваги, що подані до суду документи (копії договорів з контрагентами, акти виконана робіт за даними договорами, складові тарифу) підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг позивачем у приміщенні відповідача.

Вказував, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів того, що передача житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Перший український експертний центр» відбулася за погодженням із мешканцями багатоквартирного будинку.

Також судом у рішенні зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення між ТОВ «ПУЕЦ» та мешканцями багатоквартирного будинку, зокрема із ОСОБА_1 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, який набув чинності 09 листопада 2017 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У статті 5 Закону №2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2015 року №6082, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майновід 22 березня 2021 року.

Відповідно акту приймання-передачі від 01 липня 2017 року ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від ТОВ «ЖЕК-2617» на подальшу експлуатацію та обслуговування.

На підтвердження позовних вимог щодо правомірностінарахування витрат на житлово-комунальні послуги, позивачнадав копії договорів з контрагентами, зокрема: договір №47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01 жовтня 2012 року, договір №107-О на технічне обслуговування пожежних систем від 15листопада 2012 року з ТОВ «Спутнік-Крим», договір №2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відхходів з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» від 01жовтня 2012 року, підрядний договір №16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем від 01 серпня 2013 року з ПП «ВКФ «Промінь», акти виконаних робіт за договорами, складові тарифу.

Відповідно до розрахунку заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 станом на 23 березня 2021 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг на суму 25434,28 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо оплати житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву вказувала на те, що відповідач не має жодних правових підстав бути управителем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не існує жодного рішення загальних зборів співвласників, розпорядження органів місцевого самоврядування про призначення позивача виконавцем, а акт приймання-передачі, на який посилається позивач як на підставу власної легітимності не має правової сили. Зазначила, що позивач не укладав з нею жодних договорів. Вказувала, що тарифи на послуги позивача є економічно не обгрунтованими, позивач не надав доказів здійснення своїх послуг.

У відповіді на відзив, позивач зазначав, що він здійснював управління багатоквартирним будинком як правонаступник ТОВ «ЖЕК 2617», аз 01 липня 2017 року був виконавцем послуг з утримання багатоквартирних житлових будинків за даною адресою, що підтверджується передавальним актом ТОВ «ЖЕК 2617». Вказував, що співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не було обрано форму правління багатоквартирного будинку, а позивач в свою чергу був обслуговуючою організацією, яка надавала житлово-комунальні послуги згідно перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Посилався на те, щона адресу відповідача щомісячно надходили квитанції про сплату коштів за надані житлово-комунальні послуги. Крім того у відповідача є можливість отримувати такі квитанції і у особистому кабінеті на сайті ТОВ «Перший український експертний центр». Щодо заперечень відповідача на ту обставину, що тарифи на послуги позивача не є економічно обгрунтованими, позивач зазначив, що підняття розміру тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відбулося відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 жовтня 2018 року.

Згідно положень ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Надаючи оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу по квартирі АДРЕСА_2 надавалися позивачем послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та ОСОБА_1 приймала їх, оскільки в матеріалах справи відсутні акти-претензії або заяви про повідомлення відповідачем виконавця послуг щодо неналежної якості послуг або про їх відсутність.

Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, а тому остання має оплачувати вартість фактично отриманих житлово-комунальних послуг.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №916/3566/13.

Отже, неправомірним є посилання суду першої інстанції на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 згідно тарифу, який був затверджений відповідним розпорядженням КМДА, а саме Розпорядженням №932 від 01 серпня 2017 року та сформований відповідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 01 червня 2011 року №869.

У зв`язку з підвищенням вартості послуг КП «Профдезінфекція» (послуги з проведення протиепідемічних заходів); ТОВ «Фірма «Володар - Роз» (послуги з вивезення та знешкодження ТПВ накопичених у контейнерах, тариф затверджено розпорядженнями КМДА (підвищення відбулося двічі); ПрАТ «АК «Київводоканал» (надання послуг ХВП); МПГ1 «Перун» (технічне обслуговування ліфтів) та приведенням до фактичного енергоспоживання, а також беручи до уваги зміну цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обгрунтованих витрат з причин, які не залежать від товариства (зокрема збільшення податків та зборів, підвищення мінімальної заробітної плати) амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси) товариство змушене було провести коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В подальшому, позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було запропоновано співвласникам будинку щодо погодження нового тарифу шляхом підписання протоколу/листків/листків письмового опитування.

Підняття розміру тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відбулося відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 жовтня 2018 року.

З викладеного вбачається, що нарахування по сплаті житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалося позивачем відповідно до вимог чинного законодавства на підставі тарифу погодженого співвласниками будинку.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що тарифи на послуги позивача є економічно не обгрунтованими та не затверджені відповідно до вимог законодавства, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не було оскаржено рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку щодо зміни тарифів.

Крім того, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за житлово- комунальні послуги вбачається, що відповідач періодично здійснювала плату за житлово-комунальні послуги, чим погоджувалася з виставленими позивачем тарифами.

Доказів того, що відповідачем було оскаржено рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку щодо зміни тарифів, або було оскаржено вище зазначені накази щодо зміни тарифів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Позивач ТОВ «Перший український експертний центр» належним чином виконував свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг, проте відповідач належним чином не виконує свої обов`язки по оплаті наданих їй житлово-комунальних послуг, що і призвело до утворення заборгованості.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 25434,28 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2899,28 грн. та 3% річних в розмірі 1308,35 грн.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, остання на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

Розрахунок інфляційних втрат обчислюється за такою формулою: IV=(S*I/ 100 - S) * Q/ DM, де S- сума заборгованості, I - індекс інфляції, Q - кількість днів прострочки, DM - кількість днів у місяці, 100 - 100%.

Розрахунок 3% річних проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q- кількість днів прострочки, V -3%, D - кількість днів у році, 100 - 100%.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, колегія суддів погоджується з ними.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2899,28 грн. та 3% річних в розмірі 1308,35 грн.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 4954 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», код ЄДРПОУ 36844047, місцезнаходження: місто Київ, вул. Саперне поле, 14/55, офіс 1004 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 25434 грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 2899 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 1308 грн. 25 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4954 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: