Постанова

від 18.06.2024 по справі 367/8816/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10722/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року місто Київ

справа №367/8816/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мерзлого Л.В., повний текст рішення складено 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28 квітня 2017 року, серія та номер: КС 143171180404;

визнати самочинним будівництвом об'єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1420119232109), що фактично знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0133;

зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 3210900000:01:048:0130, 3210900000:01:048:0131, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна - трансформаторної підстанції (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1420119232109), що фактично знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0133.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210900000:01:048:0131, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 червня 2009 року, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 476.

Вказувала, що крім того, вона є власницею земельної ділянки площею 0,025 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:048:0130, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 червня 2009 року, зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за № 478.

Зазначала, що 13 травня 2016 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області на її ім'я були видані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 для забудови земельних ділянок загальною площею 0,3500 га, в тому числі, земельних ділянок за кадастровими номерами 3210900000:01:048:0130, 3210900000:01:048:0131.

Посилалась на те, що 23 травня 2016 року Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва 7-ми поверхового будинку з мансардою. Загальна площа будинку відповідно до проектної документації: 7920,39 кв.м.

Вказувала, що по сусідству з нею на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0132 загальною площею 0,025 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 загальною площею 0,1 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 з, фактично здійснюється самочинне зведення будівлі, ймовірно трансформаторної підстанції.

Зазначала, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником сусідніх земельних ділянок кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 є ОСОБА_2

Посилалась на те, що за фактом самовільного будівництва трансформаторної підстанції 19 вересня 2017 року її чоловік - ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського відділу Головного управління Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. На підставі цієї заяви, Ірпінським відділом Головного управлінння Національної поліції розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110040002596.

Вказувала, що відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 з, не зареєстровано жодної будівлі чи споруди. Натомість в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація, що ОСОБА_2 є власником трансформаторної підстанції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2017 року, індексний номер: 38377219, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Зазначала, що відповідно до інформації про земельну ділянку з Публічної кадастрової карти України за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться дві земельних ділянки, а саме земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:048:0123 загальною площею 0,1 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» та земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:048:0125 загальною площею 0,025 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Власником вказаних земельних ділянок відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на майно є ОСОБА_2 . Проте, фактично така трансформаторна підстанція розміщена на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0132 та земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0133, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 з, що межують з її земельними ділянками, в той час як на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0123 та земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0125 побудовано багатоквартирний житловий будинок (ЖК «Сяйво»). Посилалась на те, що зазначене рішення про державну реєстрацію права власності на трансформаторну підстанцію прийнято на підставі наступних документів: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 24 листопада 2017 року, видавник: ТОВ «Центр юридичних послуг «Ліга Професіоналів»; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: КС 143171180404, виданий 28 квітня 2017 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Вказувала, що відповідно до реєстру дозвільних документів ДАБІ України об'єктом будівництва на підставі зазначеної декларації про готовність об'єкта до експлуатації є «Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_3 в, а не трансформаторна підстанція.

Зазначала, що на веб-сайті реєстру дозвільних документів ДАБІ України взагалі відсутня інформація щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_2 з. Посилалась на те, що на разі виникла ситуація, за якої ОСОБА_2 на власних земельних ділянках, суміжних із її земельними ділянками, здійснив самочинне будівництво нежитлової будівлі, що за своїм функціональним призначенням є трансформаторною підстанцією. Розміщення такої будівлі трансформаторної підстанції відбулось з істотним порушенням будівельних норм, державних стандартів, санітарних правил та загрожує життю та здоров'ю людини, а також унеможливлює нею використання належних їй земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення. Вказувала, що на день подання позову день проектно-кошторисна документація на приєднання електроустановок за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 замовником на узгодження до ПАТ «Київоблегнерго» не подавалась, будівельні роботи Товариством не здійснювалися.

Зазначала, що станом на дату реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідачем ОСОБА_2 не погоджено проектну документацію на приєднання електроустановок за адресою: АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 . Посилалась на те, що фактичне самовільне будівництво ОСОБА_2 трансформаторної підстанції відбулось за адресою: АДРЕСА_2 , на суміжних із її земельними ділянками кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та кадастровий номер 3210900000:01:048:0133.

Вказувала, що всупереч вимогам ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень» трансформаторна підстанція ОСОБА_2 збудована на відстані менше 1 метра по межі із захватом її земельних ділянок; в 5 метрах об'єкту її будівництва (замість 10 метрів); з порушенням вимоги відведення не менше 3-х метрів під охоронну зону електричних мереж. Зазначала, що трансформаторна підстанція ОСОБА_2 має ознаки самочинного будівництва, оскільки остання була збудована та введена в експлуатацію без належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, за відсутності належним чином зареєстрованої декларації про початок будівельних робіт.

Посилалась на те, що використання ОСОБА_2 земельних ділянок кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 не за цільовим призначенням, здійснення на вказаних ділянках самочинного будівництва трансформаторної підстанції, що відбувається з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і прав створює перешкоди у здійсненні її права користування та розпорядження своїми земельними ділянками кадастровий номер: 3210900000:01:048:0131, кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та новозбудованим багатоквартирним житловим будинком. Вказувала, що своїми діями ОСОБА_2 порушує ст.90 (права власників земель ділянок), ст.91 (обов'язки власників земельних ділянок), ст.103 (зміст добросусідства), 104 (попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку) Земельного кодексу України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані нею докази, всупереч вимогам ст.223 ЦПК України, провів розгляд справи у її відсутність і в основу свого рішення поклав лише пояснення, надані представником відповідача. Вказувала, що вона захворіла і не змогла бути присутньою в судових засіданнях по справі 22 лютого 2024 року та 06 березня 2024 року, тому що перебувала на стаціонарному лікуванні. Нею було подано до суду відповідні клопотання про відкладення розгляду справи і надала довідки про хворобу, однак суд проігнорував вказані клопотання і розглянув справу без її участі.

Зазначала, що така поведінка суду свідчить про необ'єктивність і упередженість суду під час розгляду справи та винесення рішення.

Посилалась на те, що розгляд справи у її відсутність призвів до того, що суд без жодних підстав та перевірки доказами, послався у своєму рішенні на обставини, наведені відповідачем.

Вказувала, що в оскаржуваному рішенні суд надав аналіз висновку експертизи, як доказу у справі, вказавши про те, що дана експертиза начебто є неналежним доказом, адже проведена одним експертом та інженером-геодезистом. При цьому, суд не звернув увагу на те, що експерт Кріві К.В., якою проведена експертиза у справі, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночної та ряду інших технічних експертиз, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 , виданим Міністерством юстиції України, доданим до висновку.

Зазначала, що встановивши факт заміни особи у відносинах щодо якої виник спір, суд мав залучити до участі в даній справі правонаступника позивача - ОСББ «ЖК «Женев'єра - 2». Разом з тим, всупереч вимогам ст.55 ЦПК України, суд правонаступника не залучив і при цьому, провів розгляд справи у її відсутність та позбавив її можливості заявити таке клопотання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 , відповідач Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради та третя особа ПрАТ «Київобленерго» у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходячи з того, що право та інтерес позивача у даних позовних вимогах порушено не було, оскільки ОСОБА_1 не є власником земельних ділянок з кадастровим номером 3210900000:01:048:0131 та 3210900000:01:048:0130 та останній не належить право вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві вказувала на те, що вона є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:048:0131, площею 0,1000 га та 3210900000:01:048:0130, площею 0,025 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви були надані витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 березня 2013 року та від 92 лютого 2015 року.

13 травня 2016 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області на ім'я ОСОБА_1 були видані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 для забудови земельних ділянок загальною площею 0,3500 га, в тому числі, земельних ділянок за кадастровими номерами 3210900000:01:048:0130, 3210900000:01:048:0131.

23 травня 2016 року Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва 7-ми поверхового будинку з мансардою. Загальна площа будинку відповідно до проектної документації: 7920,39 кв.м.

У позовній заяві позивач вказувала на те, що по сусідству з її земельними ділянками, на земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0132 загальною площею 0,025 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та земельній ділянці кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 загальною площею 0,1 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 з, фактично здійснюється самочинне зведення будівлі, ймовірно трансформаторної підстанції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок кадастровий номер 3210900000:01:048:0132 та кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 є ОСОБА_2 .

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом у листопаді 2019 року, посилалась на те, що використання ОСОБА_2 земельних ділянок кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та кадастровий номер 3210900000:01:048:0133 не за цільовим призначенням, здійснення на вказаних ділянках самочинного будівництва трансформаторної підстанції, що відбувається з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і прав, створює їй перешкоди у здійсненні її права користування та розпорядження своїми земельними ділянками кадастровий номер: 3210900000:01:048:0131, кадастровий номер: 3210900000:01:048:0132 та новозбудованим багатоквартирним житловим будинком.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 жовтня 2023 року №352382227 та №352382253 вбачається, що з 07 квітня 2021 року власником земельних ділянок кадастровий номер 3210900000:01:048:0131, площею 0,1000 га та кадастровий номер 3210900000:01:048:0130, площею 0,025 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСББ «ЖК Женев`єва-2» на підставі договорів пожертви від 07 квітня 2021 року №1345, №1343.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі №607/14378/21.

Верховний Суд також зазначав, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст.16 ЦК України.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №523/4139/17 (провадження №14-328цс19) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (Велика Палата Верховного Суду, п.57 постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17).

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі №367/2271/15-ц (провадження №14-146цс18) зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Встановивши, що позивач з 07 квітня 2021 року не є власником земельних ділянок кадастровий номер 3210900000:01:048:0131, площею 0,1000 га та кадастровий номер 3210900000:01:048:0130, площею 0,025 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право та інтерес позивача у даних позовних вимогах порушено не було, оскільки лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що встановивши факт заміни особи у відносинах щодо якої виник спір, суд мав залучити до участі в даній справі правонаступника позивача - ОСББ «ЖК «Женев'єра-2», колегія суддів відхиляє, оскільки нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: