Постанова

від 20.06.2024 по справі 761/36010/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/8642/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024року місто Київ

справа № 761/36010/21

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до АБ«Арсена Маринушкіна», третя особа: адвокат ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 43000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 21 травня 2020 року між ОСОБА_1 та АБ «Арсена Маринушкіна»укладено Договір №27/2020, згідно якого позивач мала отримати правничу (правову) допомогу у вигляді адвокатських послуг шляхом представлення її інтересів у Печерському районному суді м. Києва.

Вказувала, що неювиконані усі умови договору, а саме нею сплачено Бюро сума розмірі 53000 грн. Також на день підписання зазначеного договору остання мала всі необхідні документи для свого захисту, але за умовою договору таке зобов`язання приймає на себе відповідач. За збір та вивчення доказів, що підлягають поданню до суду сума витрат встановлена на рівні 10000 грн. Жодних адвокатських запитів або участі адвоката у процесуальних чи інших діях, під час яких були б зібрані докази у справі після укладення договору про правову допомогу від 21травня 2020 року не проведено.

Зазначала, що за складання відзиву у справі, який фактично скопійований з тексту рішення у справі №757/20525/14-ц нею сплачено 18000 грн. Разом з тим, Печерський районний суд м.Києва в своїй ухвалі від 20 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, яка набрала чинності, надав правову оцінку роботі адвоката ОСОБА_4 щодо участі останнього у суді першої інстанції по наданню правової допомоги відповідачу. Висновки суду є встановленими обставинами і доказування не потребують.

Позивач вважає, що умови договору про надання правової допомоги Адвокатським бюро «Арсена Маринушкіна» виконані частково, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 залишено судом без розгляду. За таких обставин позивач просить стягнути на її користь з відповідача суму у розмірі 43 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АБ «Арсена Маринушкіна» на користь ОСОБА_1 43 000 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач АБ «Арсена Маринушкіна» 22 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що наявність судового рішення, в якому було встановлено, що заявлені вимоги про відшкодування на користь сторони судових витрат, де адвокат представляє інтереси клієнта, є непропорційними та подальшим зменшенням цього розміру, не слугує автоматичною підставою для виникнення у клієнта права вимагати від адвоката повернення частини гонорару, яка не була йому стягнута з протилежної сторони, тому судове рішення у справі №757/18046/16-ц про зменшення розміру витрат на адвоката не може слугувати юридичною підставою для перегляду умов договору між позивачем та відповідачем або для зобов'язання відповідача повернути частину гонорару, яка відповідає різниці між початково запланованими та зменшеними судом витратами, як це було зроблено у цій справі.

Відповідач вважає помилковим застосування судом першої інстанції висновків, викладених у рішенні суду по справі №757/18046/16-ц, як преюдиціальних, що не вимагають додаткового доведення на користь позивача. По-перше, в справі №757/18046/16-ц відповідач не був стороною, тому відносно нього не встановлювалися і не спростовувалися жодні обставини. Крім того, у цій справі адвокат ОСОБА_4 виступав представником ОСОБА_1 , а розгляд справи стосувався визнання права власності на спадкове нерухоме майно (цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ).

27 березня 2024 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила судове рішення залишити в силі, а скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Вказувала, що правовідносини, які склались між сторонами договору обумовлювалося наданняпослуг у цивільній справі в суді першої інстанції, з врахуванням значної тривалості часу судового розгляду витрачання часу на участіу судовихзасіданнях складанні документів тощо. На разі в суді першої інстанціївідбулося одне судове, засідання на якому свою позовну заяву позивачказалишила без розгляду, що виключає, необхідності обґрунтування доводів відповідача та надання правничої допомоги. Таким чином позиція позивача у цивільній справі фактично виключила можливість та необхідність відповідача надавати обумовлені договором послуги через залишення позову без розгляду тобто послуги відповідачем через об`єктивні причини не були наданими.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія судів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2020 року між ОСОБА_1 та АБ «Арсена Маринушкіна» укладено договір №27/2020 про надання правничої (правової) допомоги за умовами якого Бюро прийняло на себе виконання наступної роботи: консультування клієнта, вивчення та аналіз документів, збір доказів, складання процесуальних документів, подання документів в суди всіх ланок, представництво інтересів (надання правничої допомоги) клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо розгляду цивільної справи без визначення кількості та тривалості судових засідань, а також складання процесуальних документів у справі №757/18046/16-ц.

Сторони домовились (п.4.1 договору), що за виконання даного договору позивач зобов'язується сплатити на користь Бюро витрати на професійну правничу (правову) допомогу, в тому числі гонорар у розмірі та порядку, визначеному по угоді сторін.

21 травня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір, яким визначили фіксований розмір гонорару - 53 000 грн. зі строком оплати до 21 травня 2020 року.

ОСОБА_1 сплачено відповідачу 53 000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №27/2020 від 21 травня 2020 року.

Судом встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №757/18046/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

20 серпня 2020 року Печерським районним судом м. Києва, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, задоволено заяву ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у справі №757/18046/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17, провадження №61-26396св18, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу.

У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц, провадження №61-11сво17, зазначено, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, судове рішення у справі №757/18046/16-ц не має преюдиційногозначення при вирішенні даної справи, оскільки адвокатське об`єднання не було стороною у вказаній справі.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору про надання правничої (правової) допомоги від 21 травня 2020 року № 27/2020 та повернення суми у розмірі 43 000 грн.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 28 квітня 2021 року надано відповідь де, зокрема, зазначено, що стягнутий судом і навіть визначений розмір сплаченого гонорару, як не співмірний з наданими послугами, є суб'єктивним правом суду (судовий розсуд), і не є підставою для повернення різниці сплаченого та стягнутого розміру гонорару Бюро клієнтові, оскільки він є фіксованим,визначальним, а його розмір узгоджений сторонами та прийнятий.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - це форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст.28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. У Правилах адвокатської етики також зазначається не вичерпний перелік обставин при встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що судове рішення у справі №757/18046/16-ц про зменшення розміру витрат на адвоката не є підставою для втручання у договірні відносини між адвокатським об`єднанням та позивачем і як наслідок повернення сплаченого гонорару.

Згідно з п.4.4 договору №27/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 21 травня 2020 року сторони встановили, що в разі неналежного виконання доручення, на вимогу особи, яка уклала договір, внесена плата повертається повністю або частково. Розмір гонорару (або його частина ) повертається виключно після розірвання договору.

Відповідно до п.6.5. даний договір може бути розірваний на вимогу клієнта якщо Бюро відмовиться від виконання взятих на себе зобов`язань та може бути припинений або розірваний в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем надано позивачеві низку юридичних послуг за договором №27/2020 такі як, консультація, збір і вивчення доказів, які підлягали поданню до відзиву на позов, складання відзиву на позовну заяву, складання клопотань, складання заяв, представництво інтересів в суді першої інстанції (а.с. 42).

Колегія суддів звертає уваги на те, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що адвокатським об`єднанням неналежно виконано доручення ОСОБА_1 або відповідач відмовився виконувати взяті на себе обов`язки за договором.

А тому, відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , виходячи з вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна» - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову позовуОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: