Ухвала

від 09.09.2024 по справі 761/36010/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-з/824/1139/2024

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року місто Київ

справа №761/36010/21

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.

розглянув у порядку письмового провадження заяву третьої особи - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою відповідача Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна», яке змінило назву на Адвокатське бюро «Маринушкін і Партнери», третя особа: Маринушкін Арсен Григорович про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до АБ «Арсена Маринушкіна», третя особа: адвокат Маринушкін А.Г. про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 43000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АБ «Арсена Маринушкіна» на користь ОСОБА_1 43 000 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач АБ «Арсена Маринушкіна» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу відповідача АБ«Арсена Маринушкіна» задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АБ «Арсена Маринушкіна», третя особа: Маринушкін А.Г. про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено.

28 червня2024 року адвокат Маринушкін А.Г. через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача користь відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги у загальному розмірі 15000 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1611 грн.

В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не вирішив питання про судові витрати, які були понесені відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції і які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказував, що відповідачем було укладено договір від 26 жовтня 2022 року про надання правничої (правової) допомоги з АБ«БАБАДЖАНЯНА ГРАНТА», відповіднодо умов якого для захисту інтересів відповідача у справі, останнім отримано гонорар в розмірі 10000 грн. за складання процесуальних документів в суді першої інстанції та 5000 грн.в суді апеляційної інстанції.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки, постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року винесено у порядку письмового провадження, а відтак заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду у порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги на рішенняШевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року АБ «Арсена Маринушкіна» сплачено судовий збір у розмірі 1611 грн., що підтверджується квитанцією від 21 лютого 2024 року (а.с.137).

Приймаючи постанову від 20 червня 2024 року, суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат здійснених відповідачем по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, а відтак наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом вказувала на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у зв`язку з порушенням її прав як споживача, а відтак остання звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у даній справі, отже судові витрати понесені АБ «Арсена Маринушкіна» по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1611 грн. необхідно компенсувати за рахунок державиу порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, понесених в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, подаючи відзив на позовну заяву в суді першої інстанції, просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та їх відшкодування відповідачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 26 жовтня 2022 року, укладеного між АБ «Маринушкін і Партнери» та АБ «БАБАДЖАНЯНА ГРАНТА»; детального опису наданої правової допомоги; квитанції від 27 жовтня 2022 року на суму 10000 грн.

25 листопада 2022 року позивач подала до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якому просила відмовити відповідачу у стягненні з неї 10000 грн. на правову допомогу, оскільки вказані витрати є необгрунтовані.

З детального опису наданої правової допомоги вбачається, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 26 жовтня 2022 року адвокатом АБ«БАБАДЖАНЯНА ГРАНТА» було надано наступні послуги:

консультація (первинна), вивчення письмових доказів - 1 год., 2000 грн.;

складання процесуальних документів - відзив на позов - 4 год., 8000 грн., що загалом становить 10000 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначений відповідачем у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на правничу допомогу, понесений у суді першої інстанції у розмірі 10000 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

При цьому за змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких й належать витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто сторона може бути звільнена лише від сплати судового збору, а від сплати витрат на професійну правничу допомогусторона не звільняється.

Таким чином, беручи до уваги заперечення позивача, надані у суді першої інстанції у відповіді на відзив щодо неспівмірності витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., характер правовідносин у цій справі, складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу відповідачу в суді першої інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених відповідачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.,які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

В апеляційній скарзі відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції за складання апеляційної скарги у розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та їх відшкодування відповідачем надано копії: детального опису наданої правової допомоги; квитанції від 22 лютого 2024 року на суму 5000 грн.

Від позивача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн. не надходило.

З огляду на вищевикладене,колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн. та в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.133, 141, 268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву третьої особи - адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.

Компенсувати Адвокатському бюро «Арсена Маринушкіна»,яке змінило назву на Адвокатське бюро «Маринушкін і Партнери», місцезнаходження: місто Київ, вул. Хрещатик, 46-А, код ЄДРПОУ 40548073 за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1611 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Адвокатського бюро «Арсена Маринушкіна»,яке змінило назву на Адвокатське бюро «Маринушкін і Партнери», місцезнаходження: місто Київ, вул. Хрещатик, 46-А, код ЄДРПОУ 40548073 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн. та в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: