Ухвала

від 20.06.2024 по справі 460/10917/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

справа №460/10917/23

адміністративне провадження № К/990/21563/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 460/10917/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Світ Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Світ Транс» (далі - позивач, ТОВ «Стар-Світ Транс») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 27.09.2023, яке залишив без змін Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2024, адміністративний позов ТОВ «Стар-Світ Транс» задовольнив. Визнано протиправною та скасовано постанову від 18.04.2023 № 347958 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу - 17 000 грн. Стягнуто судовий збір - 2 147,20 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України, - найвищий судовий орган, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз?яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав?язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики - реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Отже, завдання Верховного Суду - не тільки й навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв?язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.

Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає підставою касаційного оскарження судових рішень - підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та зазначає, що оскаржувані судові рішення про задоволення позову - частина великої кількості прецедентних судових рішень, що дозволяє порушникам законодавства про автомобільний транспорт уникнути відповідальності за порушення у сфері безпеки на транспорті через ненадання документів за статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», надалі подаючи такі документи до суду.

Вказує, питання касаційної скарги нерозривне з реалізацією принципу правової визначеності, яке полягає у дотримання зрозумілості, несуперечливості правових приписів, виражених у нормативно-правових актах.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Так, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, тоді як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах тощо.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Тому, колегією суддів не може бути взято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень за підпунктом «в» пункту 2 частини 5 КАС України, Суд зазначає, що для кожної зі сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

Водночас доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судового рішення, ухваленого у справі, розглянутої за правилами спрощеного провадження.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права та застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, 14.12.2023 у справі № 340/5660/22, 23.11.2023 у справі № 340/4637/22, 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 щодо застосування статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за якою автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Касатор покликається, що позов задовольнили через ненадання учасниками спору необхідних документів в момент рейдової перевірки та надання таких документів лише до суду.

Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Зокрема, Верховний Суд у справах №№ 640/27759/21 та 340/4637/22 не висловлював правову позицію, а направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції через встановлення обставин, що мають істотне значення для цієї справи. Тому остаточного рішення касаційний суд у цих справах не приймав.

У справі ж № 814/1460/16 інший предмет оскарження - дії щодо оформлення результатів рейдових перевірок, результатів здійсненого в їх рамках габаритно-вагового контролю транспортних засобів, визначення позивачу сум плати за проїзд згідно з розрахунками, а також постанови про застосування до Фізичної особи-підприємця адміністративно-господарських штрафів.

За обставинами цієї справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач виніс постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу на ТОВ «Стар-Світ Транс» на сторонню особу, а не на учасника договірних відносин з експедирування. У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження наявності трудових або господарських відносин між ТОВ «Стар-Світ Транс» (код ЄДРПОУ 43224730) та водієм ОСОБА_2 , чи докази, що позивач за умовами договору про перевезення вантажу надав відповідну послугу чи був належним користувачем транспортного засобу, що перевірявся.

З огляду на це, суди виснували, що відповідач не довів що саме ТОВ «Стар-Світ Транс» на дату проведення перевірки виступало перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовувало описаний вище транспортний засіб саме як перевізник.

Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, 14.12.2023 у справі № 340/5660/22, 23.11.2023 у справі № 340/4637/22, 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою. Вказані справи не є типовими щодо даної справи.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому, Верховний Суд зауважує, що висновки викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку з обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Інші наведені скаржником доводи стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, відтак посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 132, 133 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі № 460/10917/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Світ Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська В.М. Соколов