Ухвала

від 17.06.2024 по справі 398/2328/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 398/2328/23

провадження № 22-ц/4809/1183/24

Суддя Кропивницькогоапеляційного судуДьомич Л.М.,розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 травня 2024 року у справі за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 травня 2024 року позов керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області задоволено; конфісковано у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку з кадастровим номером 3520386900:02:000:0839, площею 6,3746 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка належить на праві власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 .

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Подана ОСОБА_1 апеляційна скарга підлягає залишенню без руху за наступного.

Пунктом 2ч.2ст.356ЦПК Українипередбачено,що в апеляційнійскарзі маютьбути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч викладеному, апеляційна скарга не містить інформації про наявні у скаржника номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, реєстрацію електронного кабінету. Також не зазначено поштового індексу місця проживання скаржника.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 356 ЦПК Українив апеляційній скарзі зазначається також повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Абзацем 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. За викладеного, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області набуло процесуального статусу позивача у справі, проте передбаченої процесуальним законом інформації про зазначеного учасника справи подана скаржником апеляційна скарга не містить.

У свою чергу, ненадання до апеляційного суду копії апеляційної скарги з додатками для позивача є порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України.

Крім того, за вимогами п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) унормовано, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

Відповідно до п.п. 2, 9, 10 ч.1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі№ 910/13737/19.

Отже, пред`явлена прокурором у даній справі позовна вимога про конфіскацію земельною ділянки є вимогою майнового характеру, судовий з бір за якою визначається з урахуванням наявної в матеріалах справи інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 210375,43 грн (а.с. 12-13).

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 Законуза подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з наведених законодавчих вимог, за подання позову у даній справі мав бути сплачений судовий збір у сумі 3155,63 грн: 210375,43 х 1,5% = 3155,63 грн.

За подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. 6 ч. 2ст. 4 Закону).

Таким чином,за поданняапеляційної скаргина рішеннясуду першоїінстанції уданій справіскаржник мавсплатити судовийзбір усумі 4733,45грн: 3155,63 грн х 150% = 4733,45 грн.

Однак, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржником не надано.

Натомість, у апеляційній скарзі зазначено, що скаржник звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9. ч. 1 ст. 5 Закону.

Відповідно до вказаної правової норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

На підтвердження підстави звільнення від сплати судового збору скаржником до апеляційного суду надано незасвідчену копію довідки, яка видана на бланку спеціалізованого закладу із місцезнаходженням на території рф та складена іноземною (російською) мовою.

Зазначений письмовий доказ не може бути прийнятий до уваги судом апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Поряд з тим, цивільне процесуальне законодавство не передбачає залучення судом перекладача до перекладу наданих учасниками справи офіційних документів іноземних держав.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

За вимогами ч. 8 ст. 95 ЦПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до вказаної Конвенції, яка набула чинності для України 22 грудня 2003 року. Дія Конвенції поширюється, зокрема, але не виключно, на документи про освіту, соціальний стан, трудовий стаж, свідоцтва про перебування живими, довідки, довіреності, судові рішення та матеріали про громадські, сімейні та кримінальні справи.

Враховуючи наведене, документи країн, які приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, мають бути лише апостилізовані. Апостилізовані документи відміняють вимоги легалізації іноземних офіційних документів. Документи ж країн, які не приєдналися до названої Конвенції, мають легалізуватися у консульствах. Консульська легалізація полягає у підтвердженні відповідності документів законодавству держави їхнього походження та є засвідченням достовірності підпису посадової особи, її статусу та печаткою уповноваженого державного органу на документах та актах для їх подальшого використання на території іншої держави. Разом з тим, є держави, з якими уряд України уклав дво- та багатосторонні договори про скасування вимоги легалізації офіційних документів. Документи цих країн мають бути перекладені у бюро перекладів українською мовою, а їх відповідність засвідчена нотаріально.

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус (ст. 79 Закону України «Про нотаріат»).

Апеляційний суд звертає увагу, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Законом передбачено:

- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь;

- вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до неї.

З дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, а саме з 27 грудня 2022 року, до документів, виданих на території росії і білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією і білоруссю.

Разом з тим, 04 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою, зокрема, установлено, щопід час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасуваннядокументи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою,приймаються на території України без спеціального посвідчення(консульської легалізації, проставлення апостиля тощо)у разі, коли станом на 24 лютого 2022 рокутакі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

У контексті викладеного, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що офіційний документ іноземної держави, копія якого надана як доказ звільнення скаржника від сплати судового збору, не містить підпису керівника компетентної установи та гербової печатки.

Оскільки надана копія письмового доказу не відповідає наведеним вище нормативно-правовим вимогам, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено в установленому процесуальним законом порядку наявність підстави звільнення його від сплати судового збору, що передбачена п. 9. ч. 1 ст. 5 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановленихст. 356цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно доч. 6ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положенняст. 185цього Кодексу.

На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 травня 2024 року, - залишити без руху.

Запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду:

- виправлену апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог процесуального закону, а також копії (примірники) виправленої апеляційної скарги для всіх інших учасників справи;

- докази сплати судового збору у сумі 4733,45 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду

або

- належні докази на підтвердження визначеної Законом підстави звільнення скаржника від сплати судового збору.

У разі невиконання у встановлений апеляційним судом строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л. М. Дьомич