Рішення

від 18.06.2024 по справі 203/5147/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

18.06.2024 Єдиний унікальний номер 203/5147/23

Провадження № 2/205/1377/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Бізяєвої Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бородавка А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовним вимогами до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, якими просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ним та відповідачкою був укладений шлюб 28.08.2004 року відділом реєстрації цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області 28.08.2004 року, актовий запис №534. Він з відповідачкою та спільними дітьми проживали разом у м. Маріуполі, Донецької області. Спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, відбувалися постійні сварки, у зв`язку з чим, ним подано позов про розірвання шлюбу. Мати дітей - ОСОБА_2 дуже погано ставиться до молодшого спільного сина - ОСОБА_3 , не проявляє батьківської турботи щодо неповнолітнього сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`єм та успіхами у навчанні та вихованні. На даний час ОСОБА_2 знаходиться за межами України.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2023 року дану цивільну справу постановлено передати на розгляд Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю, куди остання надійшла 08.12.2023 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Бізяєвій Н.О.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що з 2019 року він разом з дітьми почали проживати окремо від відповідча ОСОБА_2 .. Проте після 24.02.2022 року, з настання воєнного стану в країні, мати ОСОБА_2 деякий час проживала з ними, проте не однократно проявляла агресію відносно молодшого сина ОСОБА_3 та з вересня 2022 року, вони остаточно припинили проживати разом. Ввідповідачка дітей не виховує. На сьогодні відповідач знаходиться за межами України, у неї відсутнє бажання займатися дітьми, вона кинула їх. Діти цілком знаходиться на його утриманні. Аліменти з відповідача не стягуються. ОСОБА_3 навчається у школі дистанційно. До адміністративної або іншої відповідальності ОСОБА_2 щодо грубого погодження з дитиною не притягувалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, проте був її представник ОСОБА_6 , який позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району ДМР Лійбук Л.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони являються батьками двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського управління юстиції Донецької області та відповідно серії НОМЕР_2 , видане Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року (справа №203/5146/23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до заяви від 13.09.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Красота Т.О., зареєстрованої в реєстрі за № 983, ОСОБА_2 відмовилась від виховання та утримання її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матірю якого вона є, а батьком якого є ОСОБА_1 .. Та засвідчила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради за №3/9-54 від 27.03.2024, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік внутрішньо переміщених осіб. Законним представником дитини зазначено матір - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батькоОСОБА_1 , перереєстрував дитину за іншою адресою: АДРЕСА_1 . Малолтіній ОСОБА_7 , пролживає разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання задовільні. Дитина забезпечена усім необхідним. Відповідно до декларації №0001-59КЕ-ЕХА0, укладеної батьком, ОСОБА_1 , 29.12.2023 малолтіній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує медичну допомогу в КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5»ДМР. Згідно довідки Дніпровського ліцею №12- ДМР від 23.02.2024 №29 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в закладі з 01.09.2023. Вихованням займається батько одноосібно. Мати, ОСОБА_2 , жодного разу не цікавилася навчанням сина, з вчителями не спілкується. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини батько підтримав свою заяву, мати не зявилася, на зв`язок не вийшла. Малолітній ОСОБА_3 , в бесіді повідоим, що з матрію не спілкується, вона раніше його ображала (кричала, штовхала). Розгянуіши та проаналізувавши всі надані документи, надано висновок, що відсутні докази про свідоме ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з чим, комісія вважає за недоцільне в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у відношенні її малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , 2012 р.н.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з метою захисту прав як дітей так і матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 15,16 Постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Доказів наявності таких обставин суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що суду не доведено наявність підстав, визначених ч. 1 ст. 164 СК України для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Обставини, на які посилається позивач не свідчать про повне невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, та відповідно про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і не буде відповідати його меті - захисту інтересів дитини, та стимулюванню батьків щодо належного виконання ними своїх обов`язків.

Факти зловживання відповідачкою спиртними напоями або наркотичними засобами, або факти її аморальної поведінки, які б перешкоджали нормальному розвиткові дітей, судом не встановлено.

Зазначене в судовому засіданні стороною позивача, що діти знаходяться на повному його утриманні, не свідчить про невиконання матір`ю батьківських прав, а свідчить лише про участь батька у фінансовому утриманні дітей.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 27 лютого 1991 року визначено неможливість розлучення дитини з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків коли таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини.

Пунктами 4,5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №3/9-54 від 27.03.2024, обґрунтований поясненнями батька, матері та документами, які були надані до заяви.

Крім того, сам по собі виїзд одного з батьків за кордон без дитини, не свідчить про доведеність підстав для позбавлення вказаної особи батьківських прав.

Поданий третьою особою висновок є обґрунтованим, відсутні передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, визначено, що позбавлення матері батьківських прав не буде на користь дитині та є недоцільним.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку, які б давали беззаперечні підстави для застосування крайнього заходу до матері, як позбавлення батьківських прав, позивач не довів.

При розгляді матеріалів справи, суд враховує вимоги ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України про те, що регулювання сімейних відношень має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 може вплинути на інтереси дітей з негативної сторони.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що відібрання дітей, чи позбавлення батьківських прав відносно дітей за умов недостатності підстав для цього може становити порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на повагу до приватного і сімейного життя).

У рішення Європейського суду з прав людини "Савіни проти України" суд звертає увагу, що для батьків та дитини "бути разом" є елементом сімейного життя, та внутрішні засоби, які їм перешкоджають є елемент втручання в право. "…Там, де є очевидні сімейні зв`язки з дитиною, держава повинна діяти так, щоб ці зв`язки розвивались і дотримувались законні гарантії, які б дозволяли дитині бути частиною сім`ї, навіть якщо батьки не проживають разом…".

Також зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Позивачем не було надано суду переконливих доказів того, що відповідач повністю та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і вирішення даного спору можливе тільки у разі позбавлення його батьківських прав.

Також, суд зазначає, що незважаючи на посилання позивача на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, будь-яких матеріалів щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП "Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей" в підтвердження зазначеного не складалося, докази зворотного суду не надано.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Хант проти України" вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу на нього як позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі про позбавлення батьківських прав - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 червня 2024 року.

Суддя: Н.О. Бізяєва