Рішення

від 13.06.2024 по справі 192/650/22

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/650/22

Провадження № 2/192/19/24

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Стрельникова О. О.

за участю: секретаря судового засідання Савчукової В. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Мулька А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АННА» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права оренди, скасування державної реєстрації договору оренди та стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, який в подальшому 26 листопада 2022 року уточнила (Т. 3 а. с. 192-231) і просила суд усунути з боку відповідача перешкоди у користуванні та розпорядженні нею земельною ділянкою з цільовим призначенням використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Святовасилівської сільської об`єднаної громади Дніпровського району Дніпропетровської області (раніше Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області) площею 8,4536 га у межах згідно з планом (кадастровий номер ділянки 1225084500:01:034:0007), що належить позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 серпня 2004 року ВВК №743152, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010413202449, шляхом повернення вказаної земельної ділянки позивачці.

Також просила зобов`язати відповідача повернути їй належну їй на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 1225084500:01:034:0007 розташовану на території Святовасилівської сільської об`єднаної громади Дніпровського району Дніпропетровської області (раніше Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області) площею 8,4536 га у межах згідно з планом з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того просила скасувати державну реєстрацію права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки кадастровий номер 1225084500:01:034:0007 площею 8,4536 га на підставі договору оренди між ОСОБА_2 (шлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та ФГ «АННА», номер запису про інше речове право 14947474; дата, час державної реєстрації 16 червня 2014 року, припинивши право оренди ФГ «АННА» на земельну ділянку, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010413202449.

Також просила скасувати державну реєстрацію у Солонянському відділ ДРФ «ЦДЗК» договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225084500:01:034:0007 площею 8,4536 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між ОСОБА_2 та СФГ «АННА» запис №040813201782 від 02 червня 2008 року (№1783 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі розділ книги АА002050) припинивши право оренди ФГ «АННА» на земельну ділянку, що належить позивачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010413202449 .

Окрім цього просила стягнути з відповідача завдані їй незаконним утриманням земельної ділянки збитки (не отриманий дохід) в розмірі 40124 грн. 30 коп.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 1225084500:01:034:0007, площею 8,4536 га, яка розташована на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після отримання у спадщину вказаної земельної ділянки від батька нею в 2004 році був укладений договір оренди земельної ділянки з відповідачем, який обробляв земельну ділянку ще до смерті її батька. Для укладення договору вона надала відповідачу всі необхідні документи з підписом на договорі, в якому був зазначений строк дії договору 5 років та зазначено про можливість пролонгації на строк, вказаний в договорі 5 років. Примірник оформленого договору земельної ділянки їй надано не було, після спливу строку договору в 2009 році, оскільки ніхто із сторін не наполягав на його розірванні він був пролонгований зі слів відповідача ще на 5 років, а в подальшому в 2019 році вона звернулась до Відділу Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звідки вона отримала відповідь, що на земельну ділянку з кадастровим номером 1225084500:01:034:0007 зареєстровано договір оренди землі від 16червня 2014 року строком дії до 18 червня 2063 року.

Оскільки вона не підписувала вказаний договір тому вважає, що її підпис на договорі є підробленим. Відповідач їй не повернув до теперішнього часу земельну ділянку і продовжує її обробляти. Також вона вважає, що відповідач не тільки підробив її підпис на договорі оренди, а і передав її земельну ділянку в суборенду без її згоди.

Вона не підписувала договір оренди в 2014 році і немала волевиявлення на укладання такого договору.

Через державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки вона позбавлена можливості належним чином користуватись та розпоряджатись своєю земельною ділянкою.

Вона також з`ясувала, що між нею та відповідачем мається ще один зареєстрований договір оренди її земельної ділянки від 22 лютого 2008 року, який вона також не підписувала та не укладала.

Вказаний договір оренди земельної ділянки передбачає строк дії договору з 02червня 2008 року по до 2057 рік.

Оскільки діючим законодавством не передбачено існування двох зареєстрованих договір оренди земельної ділянки, які до того ж нею не підписувались, тому вважає, що державна реєстрація вказаних договорів повинна бути скасована, а земельна ділянка їй повернута.

Вважає, що через неправомірні дії відповідача по утриманню її земельної ділянки, вона позбавлена можливості отримувати дохід від здачі вказаної земельної ділянки в оренду, відповідач продовжує користуватись її земельною ділянкою і отримувати від цього дохід, а вона в 2022 році кошти за користування землею від відповідача не отримала.

Утримуючи в 2022 році належну її земельну ділянку відповідач використав її для ведення своєї господарської діяльності, отримав дохід, не сплативши їй кошти за користування земельною ділянкою, тому вважає, що відбувається безпідставне збереження ФГ «АННА» коштів у виді недоотриманої нею орендної плати (за її рахунок). Вона не заперечувала проти укладення з відповідачем договору оренди з метою отримання орендної плати, однак жодного наміру укладати договір на 49 років вона немала. Претензій щодо розміру плати за користування землею у неї до відповідача до 2022 року не було. Тому вважає, що з відповідача слід стягнути 40124 грн. 30 коп. як збитки які дорівнюють розміру орендної плати за 2022 рік.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі пославшись на обґрунтування викладене в позовній заяві.

Представники відповідача в дане судове засідання не з`явився про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

23 лютого 2023 року надав суду відзив на позов в якому просив в задоволені позову відмовити, оскільки виконання сторонами договору оренди виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначив, що договір оренди виконувався та виконується сторонами, що визнається самою позивачкою, зокрема одержання нею орендної плати за 2019 -2021 рік. Тому вважає, що вчиненням відповідачем дій спрямованих на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема щодо сплати орендної плати за договором оренди землі та в свою чергу, отримання позивачкою такої орендної плати виключає кваліфікацію зазначеного договору як неукладеного. Також зазначив, що на дату подання відзиву позивачка не повідомила відповідачу реквізитів банківського рахунку на який можливо перерахувати орендну плату за 2022 рік. Вважає, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту, замість вимоги про стягнення орендної плати за 2022 рік згідно умов діючого договору оренди земельної ділянки, позивачка просить стягнути збитки (упущену вигоду), без зазначення та підтвердження заходів, вжитих нею для її отримання (Т. 4 а. с. 72-79).

07 березня 2023 року позивачка надала суду відповідь на відзив, в якому просила позов задовольнити, оскільки вона договори в 2008 році та 2014 році з відповідачем не укладала, при цьому вказує, що конклюдентними діями може підтверджуватись лише укладення договору в усній формі, і тому доводи представника відповідача викладені у відзиві є безпідставними (Т. 4 а. с. 100-104).

13 березня 2024 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в якому ще раз відповідач наголошував на виконання сторонами умов договору (Т.4 а. с. 87-89).

Суд вислухавши позивачку та її представника, з`ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, що маються у справі, вислухавши показання свідка приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010413202449 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 8,4536 га у межах згідно з планом, що розташована на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1225084500:01:034:0007 (Т. 1 а. с. 14-15).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вказане право власності зареєстровано за ОСОБА_2 номер запису про право власності 14947429.

При цьому в реєстрі мається запис про державну реєстрацію іншого речового права під номером 14947474 від 16 червня 2014 року, а саме права оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 18 червня 2063 року з правом пролонгації, орендар ФГ «АННА» на підставі договору оренди землі від 05 травня 2014 року (Т. 1 а. с. 18).

Також мається запис про інше речове право 14947526 від 09 червня 2016 року про право суборенди земельної ділянки на підставі договору суборенди укладеного 07 червня 2016 року між ФГ «АННА» та ТОВ «Екологічні аграрні технології» строком на п`ять років, і запис від 04 травня 2018 року про дострокове припинення договору оренди видавник ТОВ «Екологічні аграрні технології» (Т. 2 а. с. 243).

Згідно дослідженої судом копії договору оренди землі від 05 травня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «АННА», договір містить положення про предмет договору, об`єкт оренди, строк дії договору, розмір орендної плати, реквізити сторін (Т. 1 а. с. 122-125, Т. 4 а. с. 124-127).

Відповідно до видаткового касового ордеру ОСОБА_2 отримала 16 травня 2020 року від ФГ «АННА» 21252 грн. 00 коп. в рахунок оплати орендної плати за пай за 2019 рік (Т. 1 а. с. 131).

Вказана виплата також підтверджується відомістю по оплаті за оренду паю в 2109 році по ФГ «АННА» разом з тим в ній зазначено кадастровий номер земельної ділянки 1225084500:02:002:0077 (Т. 1 .а. с. 135).

Згідно довідки ФГ «АННА» №072201 від 22 липня 2022 року відповідач за період з 2015 року по 2021 рік включно сплатив ОСОБА_2 за оренду земельного паю кадастровий номер 1225084500:01:034:0007 після утримання податків 137109 грн. 10 коп., шляхом видачі готівкових коштів або перерахування безготівкових коштів на карту (Т. 1 а. с. 174-179).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків станом на 29 липня 2022 року ОСОБА_1 та станом на 02 серпня 2022 року, позивачці починаючи з 2004 року по 2021 ріку здійснювались виплати грошових коштів з відзнакою доходу дохід від надання майна в оренду або в суборенду, за виключенням 2016 та 2017 року (Т. 2 а. с. 59-64).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12 вересня 2022 року № Ш-309/0-1074/6-22 за інформацією наданою відділом №1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у відповідності до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, розділ книги 4АА 002050. Записи державної реєстрації договорів оренди землі, том 25 з 16 квітня 2008 року по 17 жовтня 2008 року Солонянського району Дніпропетровської області Солонянський відділ Дніпропетровської регіональної філії ДЗК за №1783 здійснено запис: зареєстровано номер 040813201783 від 02 червня 2008 року, орендодавець ОСОБА_2 інн. НОМЕР_1 , орендар СФГ «АННА», код. 31785328, кадастровий номер 1225084500:01:034:0007, площа 8,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, термін договору оренди 49 років. Записи щодо скасування реєстрації вищевказаного договору відсутні (Т. 3 а. с. 71).

Згідно роздруківки з мережі «Інтернет» Святовасилівська сільська об`єднана територіальна громада утворена 14 серпня 2015 року шляхом об`єднання Єлізарівської, Наталівської, Новомар`ївської та Промінської сільських рад Солонянського району (Т. 3 а.с. 232-235).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо запису про інше речове право за 14947474 в графі орендодавець вказано ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 25 липня 2000 року (Т. 4 а. с. 145).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Райвідділом РАЦС м. Апостолово Дніпропетровської області, ОСОБА_2 24 листопада 1990 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюб прийняла прізвище чоловіка « ОСОБА_3 » (Т. 1 а. с. 13).

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні оригіналу договору оренди землі від 22 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «АННА», вказаний договір укладений щодо земельної ділянки площею 8,4536 га, яка знаходиться на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області і належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ДП №049698 від 25 жовтня 2004 року.

Вказаний договір має відмітку, що він зареєстрований у Солонянському відділ ДРФ «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 червня 2008 року за №040813201783.

Також до договору додано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, за яким земельна ділянка площею 8,4536 га, яка знаходиться на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області і належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ДП №049698 від 25 жовтня 2004 року передано СФГ «АННА».

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-23/45031-ПЧ від 26 грудня 2023 року, підпис від імені ОСОБА_2 , розташований у графі «Орендодавець» на останньому аркуші договору оренди землі 22 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «АННА» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований у графі «Орендодавець» у нижній лівій частині акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду складеного між ОСОБА_2 та СФГ «АННА» - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (Т. 7 а. с. 37-40).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що відповідач його дружині постійно не сплачував орендну плату за користування її земельною ділянкою.

За змістомст.11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставамивиникнення цивільнихправ таобов`язківє,зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкторенди (місцерозташування тарозмір земельноїділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка вважає, що вона є власником земельної ділянки площею 8,4536 га, що розташована на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області кадастровий номер ділянки 1225084500:01:034:0007 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією.

Разом з тим дослідженого судом Державного акту, а також відомостей, що містяться в реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

Як встановлено судом позивачка 24 листопада 1990 року клала шлюб з ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу позивачка обрала прізвище чоловіка ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 19 КпШС України, (яка діяла на час видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку) при укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає прізвище одного з подружжя як їх спільне прізвище, або кожен з подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або може приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя.

Таким чином після реєстрації шлюбу, тобто з 24 листопада 1990 року, прізвище позивачки ОСОБА_3 .

Разом з тим, як вбачається з дослідженої судом під час судового розгляду копії паспорта серії АК943291, що виданий 25 червня 2000 року і який вказаний як ідентифікуюча ознака орендодавця в записі про речове право на земельну ділянку, він виданий на ім`я ОСОБА_2 , як і довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 , яка видана 29 жовтня 1998 року.

В судовому засіданні позивачка не змогла повідомити суду підстави отримання паспорта в 2000 році через 10 років після реєстрації шлюбу на своє до шлюбне прізвище.

Крім того, позивачка не надала суду жодного документу, в тому числі і рішення суду, який би встановлював юридичний факт належності їй Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією або факт належності їй право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1225084500:01:034:0007, площею 8,4536 га, яка розташована на території Новомар`ївської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Таким чином, суд вважає, що посилання позивачки на те, що діями відповідача їй завдаються перешкоди у користуванні її майном, без належного підтвердження права власності позивачки на земельну ділянку, є безпідставними.

При цьому слід зауважити, що позивачкою будь-якої вимоги в позові про встановлення юридичного факту належності їй правовстановлюючого документу не заявлено, що виключає, у розумінні ст. 13 ЦПК України, самостійно встановлення судом такого факту без відповідної заяви позивачки.

Що стосується доводів позивачки, відповідач безпідставно користується земельною ділянкою кадастровий номер ділянки 1225084500:01:034:0007 суд зауважує таке.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні реєстр речових прав на нерухоме майно має запис про інше речове право відповідача на оренду вказаної земельної ділянки.

При цьому, відповідач не оспорюючи прав власності позивачки на вказану земельну ділянку зазначив, що позивачка постійно отримує від відповідача орендну плату за користування ними земельної ділянки.

Сама позивачка в судовому засіданні, як і в своєму позові підтвердила той факт, що вона отримує орендну плату від відповідача, і лише за 2022 рік орендна плата нею не отримана.

При цьому на підтвердження факту отримання орендної плати по 2021 рік позивачкою було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків.

Крім того, під час судового розгляду позивачка на питання суду зазначила, що до 2016 року вона отримувала орендну плату шляхом поштових переводів, в 2016, 217 роках на банківську картку, 2018, 2019, 2020 роки особисто, в 2021 році поштовим переводом. Також вона пояснила суду, що фактично вона не заперечує проти користування її земельною ділянкою відповідачем, вона не згодна лише зі строком договору оренди який визначений до 2063 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, надав таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд вважає, що між сторонами склались довготривалі правовідносини щодо оренди землі, при цьому позивачка в позові вказує, що вона сама добровільно, ще в 2004 році передала земельну ділянку відповідачу, і що той весь цей час користувався земельною ділянкою і сплачував їй орендну плату.

Тому суд вважає, що за фактичних обставин у справі, між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцеві орендної плати.

І тому доводи позивачки, що відповідач без належної правової підстави користується її земельною ділянкою є безпідставними.

У зв`язку з чим суд вважає, що вимога позивачки про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є такою що заявлена в порушення п. 6 ч. ст. 3 ЦК України і тому задоволенню не підлягає.

Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації договору та державної реєстрації права оренди є похідними від вказаної вимоги тому в їх задоволені слід також відмовити.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача 40124 грн. 30 коп. як збитки у виді не отриманого доходу від здачі в оренду земельної ділянки, суд зауважує таке.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вказує позивачка, вона вважає, що оскільки відповідач в 2022 році користувався її земельної ділянки без належної правової підстави, вона була позбавлена можливості здати її земельну ділянку в оренду і тому вона вважає, що вона отримала збитки в розмірі орендної плати сплаченої їй відповідачем в 2021 році.

Враховуючи, те, що судом встановлена відсутність доказів на підтвердження належності позивачці земельної ділянки, оскільки як вже вказано судом позивачкою не надано суду доказів, які б підтверджувала юридичний факт належності їй Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049698, виданого 25 жовтня 2004 року Солонянською районної державною адміністрацією, тому суд вважає, що посилання позивачки на наявність збитків у вигляді упущеної вигоди в частині не здачі орендної земельної ділянки в оренду є безпідставними, оскільки факт належності позиваці земельної ділянки нею суду не підтверджений.

Тому суд вважає, що в задоволені позову позивачки слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку із відмовою в задоволені позову судові витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 11, 202, 203, 205, 207, 391 ЦК України; Закону України «Про оренду землі» та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Фермерського господарства «АННА», яке розташовано: с. Чернігівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31785328 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права оренди, скасування державної реєстрації договору оренди та стягнення збитків відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 червня 2024 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.