Постанова

від 20.06.2024 по справі 650/1284/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/1284/24 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/209/24 Доповідач: Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року місто Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді (суддя-доповідач) Базіль Л. В.,

суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А.,

секретар Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 650/1284/24 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Борозенська сільська рада,про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року постановлену у складі судді Сікори О.О.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,звернувшись 20березня 2024року досуду іззаявою провстановлення юридичногофакту,зазначили,що вони27.05.1994 року отримали у спільну сумісну власність один із двох зблокованих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт). В їх будинку наявний окремий вхід, свої допоміжні споруди. Проте, у свідоцтві про право власності на житло від 27.05.1994 року помилково вказана квартира АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - є їх сусідами та власниками квартири АДРЕСА_3 . У них також наявний окремий вхід, свої допоміжні споруди. Вказують, що об`єкти нерухомого майна їх та їх сусідів завжди були окремими житловими будинками, хоч і мають спільну стіну.

Заявники вважають, що радгосп Більшовицький Наступ при виданні свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1994 року припустився помилки при його заповненні, не врахувавши особливостей зблокованих будинків, а тому вписали два зблокованих будинки за адресою: АДРЕСА_4 , як дві квартири з номерами 1 і 2.

20.10.2022 р. об`єкт було пошкоджено внаслідок обстрілів, що підтверджується актом комісійного обстеження, фотографіями. Для отримання належної суми компенсації за пошкодження зблокованого будинку їм необхідно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості саме про житловий будинок. Це неможливо зробити без внесення виправлень у правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на житло від 27.05.1994 року.

Крім того, вони не можуть зареєструвати право власності на (в т.ч. узаконити) допоміжні споруди, що розташовані на прибудинковій території, адже не можуть отримати у приватну власність земельну ділянку.

Посилаючись на те, що виправити помилку в правовстановлюючому документі іншим шляхом аніж встановлення юридичного факту не має можливості, просили встановити факт, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1994 року, виданого радгоспомБільшовицький Наступ, їм на праві спільної сумісної власності належить одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відомості про квартиру за цією адресою є помилковими.

Встановлення вказаного факту необхідно їм для реалізації їх права на державну реєстрацію речового права на зблокований будинок, отримання компенсації за пошкоджений будинок, отримання у власність земельної ділянки під будинком, а помилково вказаний у свідоцтві про право власності на житло статус нерухомого майна, як «квартира» перешкоджає заявникам реалізувати їх майнові права.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки із змісту поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись напорушення нормпроцесуального права,просить скасуватиухвалу Великоолександрівського районногосуду Херсонськоїобласті від25березня 2024року інаправити справудля продовженнярозгляду досуду першоїінстанції. Зазначає,що судпомилково дійшоввисновку пронаявність спорупро право,не врахував,що всіспіввласники (заявники)підписали заявупро встановленняфакту,що маєюридичне значення,чого бвони незробили вразі наявностіу нихспору.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Ніколенко І.О. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заінтересовані особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , будучи належно повідомленими про час та дату розгляду справи до судового засідання не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи - Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області в особі начальника Борозенської сільської військової адміністрації А.Охрімовської, 11.06.2024 року направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Ніколенко І.О., яка просила задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що з поданої заяви вбачається наявність спору про право, оскільки заявники просять вирішити питання права спільної сумісної власності на житловий будинок.

Апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За загальним правилом справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження для якого характерна безспірність розгляду справ.

Відповідно доч. 1 п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

Згідно з статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Частина четверта статті 315 ЦПК України містить припис про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Із матеріалів справи слідує, що 27.05.1994 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 радгоспом Більшовицький Наступ видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66.1 кв.м, (в порядку приватизації), на підставі наказу від 21.05.1994 року №211. Це право зареєстровано в ММБТІ за № 245 від 08 червня 1994 року.

Складовою частиною цього свідоцтва є технічний паспорт, в якому наведена характеристика квартири. Проте в матеріалах справи такий технічний паспорт відсутній.

Отже, у заявників на підставі свідоцтва про право на житло від 27.05.1994 року виникло право спільної сумісної власності саме на квартиру.

Як вбачається із вимоги, викладеної у заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провстановлення юридичногофакту,заявниками фактично ставиться питання про визнання за ними права спільної сумісної власності на самостійний об`єкт нерухомого майна, а саме одноквартирний житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_4 , тоді як відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1994 року, виданого радгоспом Більшовицький Наступ, об`єктом цивільних прав заявників за вказаною адресою є квартира, загальною площею 66,1 кв.м.

Встановлення такого факту необхідне заявникам для державної реєстрації права власності на житловий будинок та в подальшому реалізації їх права на отримання компенсації за пошкоджений будинок, оформлення права власності на земельну ділянку.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні норми про «визнання права власності» (ст. 392 ЦКУ) - повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб набуто право власності на спірний об`єкт.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 127/28130/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 686/27167/21.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, у справі вбачається спір про право, який стосується права спільної сумісної власності заявників на одноквартирний житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_4 , та подальше подання даного рішення суду до державних органів (які наразі не визнають право заявників на житловий будинок) для реалізації свого права на отримання земельної ділянки та компенсації за пошкоджене нерухоме майно саме у вигляді житлового будинку.

За викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що з поданої заяви вбачається наявність спору про право, оскільки заявники просять вирішити питання права спільної сумісної власності на житловий будинок.

Отже, доводи апеляційної скарги у тій частині, що суд помилково дійшов висновку про наявність спору про право, на увагу не заслуговують, оскільки набуття заявниками речовогоправа назблокований будиноксвідчить пронаявність спорущодо набуттятакого права,що надавалосуду першоїінстанції підставивідмовити увідкритті провадженняу справіна підставіч.4ст.315ЦПК України.

При цьому апеляційний суд зауважує, що встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності не пов`язане з набранням законної сили рішенням суду, оскільки таке право виникає в силу закону, а не внаслідок ухвалення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2024 року.

Керуючись ст. ст.374,375 ЦПК Україниапеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча Л.В. Базіль

Судді В.О. Бездрабко

Л.А. Приходько