Ухвала

від 21.06.2024 по справі 363/2912/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"21" червня 2024 р. Справа № 363/2912/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження по справі за позовною заявою 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2024 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 17.06.2024), представником позивача ОСОБА_2 подано позовну заяву, у якій просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням з подальшим зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає, що справа не підсудна Вишгородському районному суду Київської області та підлягає направленню за підсудністю до Славутицького міського суд Київської області з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою, третьою статті 23 ЦПК України.

ЦПК України встановлено підсудність справ: загальна за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 ЦПК), альтернативна за вибором позивача (стаття 28 ЦПК) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК).

Так, відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 Верховний Суд вказав, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Також, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у справі №911/2390/18, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (пункти 7.23, 7.25 постанови від 16 лютого 2021 року).

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, за наявності у позові вимог, що виникли з приводу нерухомого майна, визначальним для визначення підсудності справи на час розгляду цього питання є положення частини першої статті 30 (виключна підсудність) ЦПК України, за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається зі змісту позовної заяви та документів, доданих до неї, позивачем пред`явлено позов про визнання відповідача таким, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , тобто спір між сторонами виник з приводу користування відповідачем нерухомим майном, яке знаходиться на території Славутицької територіальної громади у Вишгородському районі Київської області. Враховуючи, що позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України.

Представник позивача, подаючи до Вишгородського районного суду Київської області позовну заяву 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не зазначає підстав звернення із даним позовом, саме до Вишгородського районного суду Київської області.

Таким чином, зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють представнику позивача обрати підсудність справи. Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

16.04.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» № 562-ІХ та передбачила процедуру утворення територіальних громад.

Верховна Рада України Постановою від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідувала всі райони в межах областей України та утворила нові райони з визначенням затверджених Кабінетом Міністрів України територій територіальних громад, що ввійшли до їх складу.

Відповідно до вказаної Постанови у Київській області утворено, зокрема, Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Водночас, як встановлено вимогами п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року.

Згідно статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

З огляду на зазначене, правових підстав для розгляду даної справи Вишгородським районним судом Київської області не вбачається, так як спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном розглядаються за місцем знаходження такого майна, тобто, вказана цивільна справа підсудна Славутицького міського суд Київської області.

Згідно статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Крім цього, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).

Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи аналіз положень ЦПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, суд дійшов висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи для розгляду за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, а саме до Славутицького міського суд Київської області, оскільки Вишгородський районний суд Київської області не є судом, повноважним згідно закону, на розгляд даної справи.

Керуючись статтями 27, 28, 30, 31, 32, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, передати за підсудністю до Славутицького міськогосуд Київськоїобласті (01001, м. Київ, вул. Мельниченка, буд. 1).

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.П. Лукач