Рішення

від 13.02.2025 по справі 363/2912/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №363/2912/24

Провадження №2/377/14/25

13 лютого 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання: Федорчук Г.В.,

представників позивача - Веремеєва В.В., Кіндера М.В.,

представника позивача в режимі відеоконференції з використанням її власних технічних засобів через мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС: Волкової А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

У С Т А Н О В И В :

17 червня 2024 року до Вишгородського районного суду Київської області в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 317, 319, 405 ЦК України, Постанову Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з подальшим зняттям особи із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на праві оперативного управління 10-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області знаходиться будівля пожежного депо 63-ДПРЧ, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Дана будівля містить житлові приміщення для тимчасового проживання службовців (сімейний гуртожиток). 09.09.2001 ордером на службове житлове приміщення № 17 в сімейному гуртожитку було надано ОСОБА_1 право на заселення в жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 13.10.2008 ОСОБА_1 була звільнена наказом № 91о/с. 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області для користування службовим жилим приміщенням відповідачу було запропоновано укласти договір найму жилого приміщення та договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію. Станом на травень 2024 року відповідачем не підписано договору найму службового жилого приміщення та договору про відшкодування витрат за спожиту теплову енергію. Також на момент подачі позовної заяви до суду заборгованість по оплаті за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за адресою: АДРЕСА_1 становить 44331 гривня 54 копійки відповідно до інформаційної довідки про заборгованість від 13.06.2024 № 5610-146/5610. Підставою подання даної позовної заяви є відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення, що є порушенням пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами, що є порушенням пункту 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988( том 1 а.с. 2-4).

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2024 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, позовну заяву 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до канцелярії суду 20 серпня 2024 року( том 1 а.с. 31-32).

Ухвалою судді від 10 вересня 2024 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, позивачу було надано строк для усунення зазначених в ухвалі судді недоліків( том 1 а.с. 40-41).

Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року після усунення недоліків було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2024 року( том 1 а.с. 51-52).

18 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача - адвоката Якуби Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 625,00 гривень. Відзив обґрунтований тим, що відповідач з 08 вересня 1992 року по теперішній час зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Дана квартира є єдиним житлом ОСОБА_1 .. Також з нею разом зареєстровані та проживають за вказаною адресою члени її сім`ї, сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також її малолітні онуки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому відповідач сплачує житлово-комунальні послуги за квартиру. Отже враховуючи, що відповідач та члени її сім`ї зареєстровані і фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 , і відповідач виконує обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг за квартиру, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями, відповідно до яких платником комунальних послуг є ОСОБА_1 , тому даний позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статтей 71, 72 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право на проживання у житловому приміщенні лише за наявності таких умов як не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. До предмету доказування при вирішенні даного спору входить встановлення обставин не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин, проте, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини ( том 1 а.с. 56-61).

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 листопада 2024 року( том 1 а.с. 109-110).

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року було залучено до участі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в зв`язку з чим оголошено перерву у судовому засіданні до 04 грудня 2024 року( том 1 а.с. 149-150, 159).

04 грудня 2024 рок в судовому засіданні оголошено перерву на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 23 грудня 2024 року ( том 1 а.с. 200)

23 грудня 2024 року оголошено перерву у судовому засіданні на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 13 січня 2025 року ( том 1 а.с. 218).

13 січня 2025 року оголошено перерву у судовому засіданні на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 29 січня 2025 року ( том 2 а.с. 37).

29 січня 2025 року оголошено перерву у судовому засіданні на підставі частини другої статті 240 ЦПК України до 13 лютого 2025 року ( том 2 а.с. 98).

Представники позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 , яка працювала в 15- СДПЧ м.Славутича і отримала в користування службове жиле приміщення в сімейному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовляється укласти договір найма з 10 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, в оперативному управлінні якого перебуває на даний час вказане жиле приміщення, що є порушенням пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988. Підписаний договір найму ОСОБА_1 із 15- СДПЧ м.Славутича необхідно осучаснити і підписати з діючою юридичною особою. Крім того, відповідач відмовляється також підписати договір на відшкодування теплової енергії та не сплачує заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з подальшим зняттям її із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з тих підстав, що вона постійно проживає у спірному жилому приміщенні разом із синами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та її малолітніми онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Договір найму вона укладала із 15- СДПЧ м.Славутича після отримання ордеру на житлове приміщення, тому на даний час даний договір є діючим. Вона щомісяця сплачує житлово-комунальні послуги за квартиру, крім послуги з постачання теплової енергії, оскільки не згодна із методикою їх нарахування, тому і не підписує договір на відшкодування теплової енергії. Проте, вона згодна частково оплатити послугу з постачання теплової енергії пропорційно розміру загальної площі квартири, якою вона користується. Заборгованість з оплати послуги з постачання теплової енергії не є підставою для визнання її особою, що втратила право користування жилим приміщенням.

ОСОБА_2 , третя особа у справі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, позовні вимоги не підтримав в судовому засіданні та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідач постійно проживає у спірному жилому приміщенні разом з ним, його малолітніми дітьми та братом ОСОБА_3 .. Зазначене жиле приміщення є єдиним її житлом, оскільки у власності вона немає іншого житла. Відповідач своєчасно сплачує житлово-комунальні послуги, крім послуги з постачання теплової енергії, з методикою нарахування якої вона не згодна.

ОСОБА_3 , третя особа у справі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, до суду надіслав заяву, в якій просив проводити судові засідання за його відсутністю( том 1 а.с. 212).

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 вересня 2001 року ОСОБА_1 , відповідачу у справі, на склад сім`ї із трьох осіб: ОСОБА_3 (син), ОСОБА_2 (син), видано ордер на службове жиле приміщення №17 в сімейному гуртожитку 15-СДПЧ ГУ МНС України в Київській області на право заселення в службове жиле приміщення житловою площею 46,2 кв.м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 7).

Після видання ордеру між відповідачем ОСОБА_1 та 15-СДПЧ ГУ МНС України в Київській області в особі представника Шульги В.М. було укладено договір найму жилого приміщення № 17, відповідно до умов якого наймодавець надав в користування наймачу службове жиле приміщення: окрему квартиру, яка складається із двох жилих кімнат за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 242-243).

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 29 грудня 1989 року будівля Пожежного депо м.Славутича, яке складається з 4 поверхів, було введено в експлуатацію ( том 2 а.с. 11-17).

Згідно з пунктом 10 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Наказами Міністра надзвичайних ситуацій № 86 від 06.02.2009 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у органах та підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню МНС України в Київській області», № 928 від 27.06.2012 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного територіального управління МНС у Київській області», наказами голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 344 від 28.05.2013 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління ДСНС України в Київській області», № 414 від 25.08.2016 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах Головного управління ДСНС України у Київській області», № 337 від 18.05.2021 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню ДСНС України в Київській області», № 166 від 80.09.2021 «Про організацію приймання-передачі нерухомого державного майна» з Додатком № 1 та Актом приймання-передачі від 09.10.2021, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - 11 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області підтверджено ліквідацію 15- СДПЧ Головного територіального управління МНС у Київській області та утворення 42-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області, ліквідація 42-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області та утворення 63-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області і передачу будівлі Пожежного депо 63-Державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління МНС у Київській області, загальною площею 9053,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на баланс 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області ( том 1 а.с. 11-15, том 2 а.с. 18-31, 48-92).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №304578789 від 08.07.2022 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є власником, а 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області є правокористувачем будівлі Пожежного депо 63-Державної пожежно-рятувальної частини загальною площею 9053,1 кв.м, в тому числі двохкімнатної квартири, загальною площею 46,2 кв.м, яка розташована на 4 поверху даної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 9-10).

Як зазначено у трудовій книжці ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів справи, довідці ГУ ДСНС України в Київській області від 20.05.2022 № 3/152, ОСОБА_1 працювала в УПО УВС Київської області на посаді прибиральника службових приміщень 15-СДПЧ по охороні м.Славутича з 11.05.1992 (наказ УПО УВС від 01.06.1992 № 27/ос по 16.10.2008 ( наказ ГУ МНС від 13.10.2008 № 91 о/с) ( том 1 а.с. 244-245, 246-247).

Відповідно до Витягу із наказу начальника Головного управління ДСНС України в Київській області від 13 жовтня 2008 року № 91 о/с ОСОБА_1 , прибиральницю 15-Самостійної державної пожежної частини м.Славутича, звільнено відповідно до статті 40 пункту 4 КЗпП України ( в зв`язку з невиходом на роботу без поважних причин) з 16 жовтня 2008 року ( том 1 а.с. 8).

Витягом № 1041 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданого 10.10.2024 Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 з 08.09.1992 року по теперішній час, ОСОБА_3 з 08.09.1992 року по теперішній час, ОСОБА_2 з 08.09.1992 року по теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04.10.2016 по теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 08.08.2018 року по теперішній час (том 1 а. с. 95).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є малолітніми дітьми ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвами про їх народження, копія яких долучена до матеріалів справи( том 1 а.с. 72-73).

Як зазначено у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - фізичної особи з РНОКПП НОМЕР_1 № 4066444727 від 04.12.2024, за вказаними параметрами запиту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні( том 1 а.с. 248).

Таким чином, у ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутнє будь-яке житло на праві власності.

Декларацією № 0001-0М5Х-67А підтверджено укладення декларації ОСОБА_1 14.11.2023 з лікарем КНП «Центр Первинної медико-санітарної допомоги» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який надає первинну медичну допомогу( том 1 а.с. 74).

Згідно з довідкою КП «Славутич-Водоканал» заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 з надання послуг холодного водопостачання та водовідведення станом на 01 жовтня 2024 року відсутня (том 1 а.с. 92).

Відповідно до довідки, виданої постачальником послуги «електропостачання» ЦОК м.Славутича, на особовому рахунку № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09.10.2024 існує заборгованість в сумі 364,52 гривень( том 1 а.с. 93).

Довідкою № 107 від 09 жовтня 2024 року, виданою ТОВ УК «Свій дім», підтверджено, що заборгованість у ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за послуги з управління будинком станом на 01 жовтня 2024 року відсутня ( том 1 а.с. 94).

Квитанціями про сплату послуг за постачання електроенергії, за поводження з побутовими відходами, з управління будинком, з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено оплату відповідачем ОСОБА_1 зазначених послуг за серпень, вересень 2023 року, за січень, квітень, травень, червень, серпень, вересень 2024 року( том 1 а.с. 75-91).

Згідно з довідкою про заборгованість № 5610-146/5610 від 13.06.2024, виданою начальником 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області, заборгованість за відшкодування комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.05.2024 складає 44331,54 гривень ( том 1 а.с. 16).

Начальником 10 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області Веремеєвим В.В. 05.03.2024 було подано заяву до виконавчого комітету Славутицької міської ради про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , проте у знятті із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 було відмовлено на підставі пункту 3 статті 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого2022 року № 265 ( том 1 а.с. 17).

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з такого.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Згідно з частиною першою статті 5 Житлового кодексу України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом статті 18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником

Частинами першою та другою статті 61 Житлового кодексу України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок (частина перша статті 63 Житлового кодексу України ).

Відповідно до частини першої, другої статті 64 Житлового кодексу України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статтею 124 Житлового кодексу України передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Згідно зі статтею 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Положеннями статті 128 Житлового кодексу України передбачено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до статті 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно зі статтею 130 цього ж Кодексу порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

В позовній заяві позивач просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, з подальшим зняттям особи із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для визнання відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщенням, в позовній заяві зазначено відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги. В судовому засіданні представники позивача зазначили, що відповідач відмовляється підписати договір на відшкодування теплової енергії та не сплачує заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, тому зазначені обставини також є підставою для визнання її особою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Суд зазначає, що позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Отже, при вирішенні спору про наявність передбачених законом підстав для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення, що за своєю суттю є позбавленням права на житло, суд у кожній конкретній справі, виходячи із принципу верховенства права, повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокре стаття 71 Житлового кодексу України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.

Аналогічні умови передбачені і частиною другою статті 405 ЦК України, на яку посилається позивач в позовній заяві.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживає у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , в яке вона вселилася разом із членами своєї сім`ї на підставі ордеру на службове жиле приміщення в сімейному гуртожитку . Відповідач користується даним жилим приміщенням, яке перебуває на балансі 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, на підставі договору найму. Відповідач сплачує житлово-комунальні послуги за постачання електроенергії, за поводження з побутовими відходами, з управління будинком, з водопостачання та водовідведення. В судовому засіданні відповідач пояснила, що вона не сплачує заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та відмовляється підписати договір на відшкодування теплової енергії, оскільки вона не згодна з методикою нарахування вартості цієї послуги.

Таким чином, відповідач на законних підставах вселилася у спірне жиле приміщення, в якому вона постійно проживає, її місце проживання зареєстровано у встановленому законом порядку, це жиле приміщення є її єдиним житлом, тому відсутні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратила право користування спірним житлом. В свою чергу позивач не надав належних доказів на підтвердження непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні більше шести місяців без поважних причин, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Посилання представників позивача на підставу для визнання відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщення, відсутність укладеного договору найму службового жилого приміщення, що є порушенням пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, та неналежне користування відповідачем службовим житлом у вигляді несвоєчасної сплати за комунальні послуги, зокрема за послуги з постачання теплової енергії, що є порушенням пункту 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988, суд до уваги не приймає, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 на підставі спеціального ордера (пункт 21 Положення) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення.

Згідно з пунктом 30 Розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 наймач службового жилого приміщення зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими у встановленому порядку ставками і тарифами.

В судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що після видання ордеру між відповідачем ОСОБА_1 та 15- СДПЧ ГУ МНС України в Київській області в особі представника Шульги В.М. було укладено договір найму жилого приміщення № 17, відповідно до умов якого наймодавець надав в користування наймачу службове жиле приміщення: окрему квартиру, яка складається із двох жилих кімнат за адресою: АДРЕСА_1 , який діє і на даний час, що підтверджено представником позивача Волковою А.Р. в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_1 сплачує житлово-комунальні послуги за постачання електроенергії, за поводження з побутовими відходами, з управління будинком, з водопостачання та водовідведення.

Відмова відповідача підписати договір найма із новим правокористувачем - 10 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та несплата відповідачем заборгованості за послуги з постачання теплової енергії і відмова підписати нею договір на відшкодування теплової енергії не є підставою для визнання її особою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, передбаченою законом.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити за його безпідставністю.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Кодексу); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» надавало відповідачу ОСОБА_1 професійну правничу допомогу на підставі договору № 10/10/24 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10 жовтня 2024 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП», в особі керуючого партнера Якуби Галини Олександрівни, та ОСОБА_1 (том 1 а. с. 96-98).

Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати замовнику наступні послуги: складання та подання відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву 10 Пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до Славутицького міського суду Київської області (судова справа № 363/2912/24).

Відповідно до пункту 1.2. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, конкретні види, об`єм (кількість) послуг, порядок, строки їх надання та вартість визначаються сторонами в кожному випадку окремо та надаються згідно з Додатками до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, адвокатське об`єднання за цим договором зобов`язується надавати послуги відповідно до наданої замовником інформації, відповідно до умов цього Договору та Додатків.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 передбачено, що замовник за цим договором зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, які надаються адвокатським об`єднанням.

Як вбачається з пункту 3.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, вартість послуг за цим договором становить 8 625,00 гривень.

З пункту 3.3. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 видно, що загальна вартість цього договору дорівнює сумі вартості всіх послуг, які будуть надані адвокатським об`єднанням замовнику протягом строку дії цього договору у відповідності до Додатків, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 здача-приймання юридичних послуг за цим договором оформлюється Актами здачі-прийняття наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до завершення виконання доручення.

Як зазначено у рахунку на оплату № 249 від 10 жовтня 2024 року, вартість послуги - надання правової (професійної правничої) допомоги складає 8 625,00 гривень (том 1 а. с. 99)

З Акту надання послуг № 235, підписаного 17 жовтня 2024 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП», в особі керуючого партнера Якуби Галини Олександрівни, видно, що відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 від 10.10.2024 виконавцем була надана 1 послуга - правова (професійна правнича) допомога на загальну суму 8 625 гривень (том 2 а. с. 107).

Відповідно до квитанції № 2.68429589.1 від 10 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 перерахувала Адвокатському об`єднанню «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» 8 625,00 гривень за надання правової допомоги згідно рахунку № 249 від 10.10.2024 (том 1 а. с. 100)

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» на складання та подання відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву 10 Пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до Славутицького міського суду Київської області (судова справа № 363/2912/24), що є предметом договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 від 10 жовтня 2024 року, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 8 625,00 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу представниками позивача заявлено не було.

За таких обставин, суд вважає, що необхідно стягнути з 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 625,00 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 3 500,00 гривень, суд виходить з наступного.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрати на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з Акту надання послуг № 273, підписаного 25 грудня 2024 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП», в особі керуючого партнера Якуби Галини Олександрівни, відповідно до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 від 10.10.2024 виконавцем була надана 1 послуга - правова (професійна правнича) допомога на загальну суму 3 500,00 гривень (том 2 а. с. 104).

Відповідно до рахунку на оплату № 325 від 25 грудня 2024 року, вартість послуги - надання правової (професійної правничої) допомоги складає 3 500,00 гривень (том 2 а. с. 105 ).

Згідно з квитанцією № @2PL239904 від 25 грудня 2024 року, ОСОБА_1 перерахувала Адвокатському об`єднанню «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» 3 500,00 гривень за надання правової допомоги згідно рахунку № 325 від 25.12.2024 (том 2 а. с. 106).

Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 від 10.10.2024, предметом вказаного договору є складання та подання відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву 10 Пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до Славутицького міського суду Київської області (судова справа № 363/2912/24).

Відповідно до пункту 1.2. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, конкретні види, об`єм (кількість) послуг, порядок, строки їх надання та вартість визначаються сторонами в кожному випадку окремо та надаються згідно з Додатками до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відзив на позовну заяву разом з доданими документами надійшов на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Якуби Г.О. 18 жовтня 2024 року, відтак відповідно до пункту 5.1. договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24, вказаний договір діяв до 18 жовтня 2024 року. Надання будь-яких інших послуг повинно оформлюватися Додатками до договору відповідно до вимог пункту 1.2. цього договору. Жодних Додатків до договору надання правової (професійної правничої) допомоги № 10/10/24 від 10 жовтня 2024 року на підтвердження надання правової (професійної правничої) допомоги на суму 3 500,00 гривень відповідачем суду надано не було.

З урахуванням наведеного, у суда відсутні правові підстави для стягнення з 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 3 500,00 гривень, оскільки суду не надано доказів того, що вони пов`язані із розглядом даної справи.

Враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, то судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, покладаються на позивача і не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 625 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, код ЄДРПОУ: 38085578, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 21 лютого 2025 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька