Рішення

від 12.06.2024 по справі 179/68/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/68/24

2/179/231/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Приорільське» про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В :

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до приватного підприємства «Приорільське» про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позивач посилається на те, що 27 квітня 2012 року позивач уклала з ПП «ПРОЛЕТАР-АГРО» договір оренди земельної ділянки відповідно до якого передала відповідачу в платну оренду строком на 49 (сорок дев`ять) років, належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 7,1 га за кадастровим номером: 1222386800:01:002:0018 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дніпропетровської області, Магдалинівського району, Пролетарської сільської ради.

Відповідно до п. 2.2. Договору орендна плата вноситься у термін з 01.08. до 31.12 кожного року.

Відповідно до п. 9. Договору орендна вноситься орендарем в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у вигляді сільськогосподарської продукції або послуг один раз на рік протягом усього терміну цього договору у розмірі 3 197.58 грн.

З 2016 року по цей час відповідач не виконує свої зобов`язання відповідно до договору, а саме не сплачує орендну плату. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами по сплаті орендної плати, але зобов`язання зі сторони відповідача не виконуються.

Відповідно до договору оренди землі встановлено обов`язок відповідача своєчасно сплачувати оренду плату, тобто з 01.08. до 31.12. кожного року. У зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням позовної давності з 2020 по 02.10.2023 роки, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 27 квітня 2012 року.

Відповідач має заборгованість за договором починаючи з 01.01.2020 по 01.01.2021 року у розмірі 3197.58 грн. та з 01.01.2021 по 01.01.2022 рік у сумі 6395.16 грн. та з 01.01.2022 по 02.10.2023 рік у сумі 9592,74 грн.

Сума 3 % відсотків річних за весь період становить 793,17 грн. Сума інфляційних втрат за договором, які поніс позивач за весь період заборгованості становить 3 655,44 грн.

У зв`язку з порушенням умов договору, несплатою орендної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд:

-стягнути з ПП «ПРОЛЕТАР-АГРО» (правонаступник ПП «ПРИОРІЛЬСЬКЕ») на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 27 квітня 2012 року: - 9 592,74 грн.; - 3 % відсотка річних - 793,17 грн.; інфляційні втрати - 3 655,44 грн.; а всього 14 041,35 грн.;

-розірвати договір оренди земельної ділянки від 27 квітня 2012 року укладений між сторонами;

-припинити право оренди за договором оренди земельної ділянки від 27 квітня 2012 року;

-стягнути з ПП «ПРОЛЕТАР-АГРО» (правонаступник ПП «ПРИОРІЛЬСЬКЕ») на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 11 073,60 грн., з яких 1 073,60 грн. судовий збір та 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що ОСОБА_3 сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою, та станом на 01.01.2024 року рахується переплата у сумі 13343,50 грн. Крім того, представник відповідача прохав застосувати позовну давність до вказаних позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

27 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Пролетар-Агро (правонаступник ПП «Приорільське») укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,1 га, кадастровий номер 1222386800:01:002:0018, який зареєстровано 27.04.2012 року у відділі Держкомзему в Магдалинівському районі Дніпропетровської області, строком на 49 років (а. с. 104-110).

Відповідно до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки визначено, що за користування земельною ділянкою Орендар щорічно протягом строку дії договору сплачує орендну плату у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації за перші 3 календарні пільгові роки (щороку) терміну дії договору відповідно до розрахунків викладених в ч. 1 щорічного додатку № 1. Періодичність виплати орендної плати з 01 серпня по 31 грудня щороку протягом терміну дії Договору. Орендар сплачує орендну плату протягом строку дії Договору не пізніше як у термін, встановлений у цьому Договорі оренди. Орендар за погодженням з орендодавцем, може відразу після державної реєстрації Договору виплатити орендну плату в повному обсязі за весь термін дії в повному обсязі за весь термін дії Договору чи, у випадку необхідності перенести термін виплати орендної плати.

Відповідно до щорічного додатку № 1 до договору оренди від 27 квітня 2012 року орендна вноситься орендарем в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у вигляді сільськогосподарської продукції або послуг один раз на рік протягом усього терміну цього договору у розмірі 3 197.58 грн.

Згідно податкового розрахунку сум, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП «Пролетар-Агро», позивачеві у 2020 році нараховано та виплачено дохід в розмірі 12427,45 грн. (а. с. 154).

Згідно відомостей про суми, нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП «Пролетар-Агро», позивачеві у 2021 році нараховано та виплачено дохід в розмірі 31055,90 грн. (а. с. 165).

Згідно відомостей про суми, нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП «Пролетар-Агро», позивачеві у 2022 році нараховано та виплачено дохід в розмірі 31055,90 грн. (а. с. 175).

Згідно відомостей про суми, нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП «Пролетар-Агро», позивачеві у 2023 році нараховано та виплачено дохід в розмірі 31055,90 грн. (а. с. 185).

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» зі змінами станом на моменту укладення договору, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Згідно до ст. 90 Земельного Кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Виходячи з наведених положень та обставин справи вбачається, що відповідач виконує зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати, що підтверджується відповідними податковими відомостями. Натомість, позивачем та представником позивача не спростовано інформацію щодо невиплати орендної плати, яка вказана в податкових відомостях.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, відповідно до тлумачень ст. 651 ЦК України однією із підстав зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, при цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

При цьому суд також враховує і те, що пункт оспорюваного договору стосовно порядку розірвання договору оренди узгоджується із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, де вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об`єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушуються умови договору, а також не доведено той факт, що позивачеві не перераховувалися кошти в рахунок орендної плати, чим істотно порушено умови договору.

Судом в судовому засіданні не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в розірванні договорів оренди земельної ділянки та стягненні заборгованості з орендної плати.

Наслідки спливу позовної давності до позовних вимог суд не застосовує, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача за договором оренди, та вказані обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому суд відмовляє у задоволенні таких вимог з інших підстав не пов`язаних із позовною давністю.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу по справі суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. підтверджуються: договором про надання правової допомоги адвоката від 03.04.2021 року; договір про погодження плати за надання правової допомоги адвоката, де визначено розмір витрат на правничу допомогу на суму 20 000 грн.

Враховую наведене суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому з врахуванням критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), враховуючи складність справи та виконані роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 10 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_3 до приватного підприємства «Приорільське» про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Приорільське» про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.

Клопотання представника відповідача адвоката Пономаренка О.Л. про стягнення витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Приорільське» про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Приорільське» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач приватне підприємство «Приорільське», код ЄДРПОУ 36679537 (51122, Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Приорільське, вул. Молодіжна, 7).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 червня 2024 року.

Суддя Т.А.Ковальчук