Рішення

від 17.06.2024 по справі 125/1/24

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1/24

2/125/1/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

судді Єрмічової В. В.,

за участісекретаря судовогозасідання ВіннічукВ.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 17 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. вчинено виконавчий напис № 6438 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Фінанс", право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, на підставі договору цесії № 18/05/2020 від 18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Солар", у розмірі 16125 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту складає 5000 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом складає 11125 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту складає 0 грн, строкова заборгованіть по несплаченим відсоткам за користування кредитом складає 0 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями складає 0 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто із ТОВ "НеоСолар" плату в розмірі 700 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Нео Солар". Загальна сума, яка підлягає стягненню за вказаним виконавчим написом з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НеоСолар" складає 16825 грн. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В. В. 03 липня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62470048. Однак, під час вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору, нотаріус не дотримався вимог, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, та не переконався у безспірності заборгованості за кредитним договором. Крім того, позивач ОСОБА_1 не підписувала в будь-який спосіб вищевказаного кредитного договору з ТОВ "Нео Солар", оскільки ніколи в будь-який спосіб не отримувала одноразовий ідентифікатор, яким, ніби то, був підписаний кредитний договір.

Крім того, згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової В. В. № 38119 від 21 грудня 2023 року на виконання виконавчого напису № 6438 від 17 червня 2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 62470048 від 03 липня 2020 року, з ОСОБА_1 стягнуто 9017 грн 08 коп. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був оскаржуваний виконавчий напис № 6438 від 17 червня 2020 року, сума в розмірі 9017 грн 08 коп. вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню.

Враховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 вважає, що заборгованість за кредитним договором № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року не є безспірною, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В., зареєстровано в реєстрі за № 6438, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Нео Солар" заборгованості за кредитним договором № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року у розмірі 16825 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Калінін С. К. не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, представник позивача адвокат Калінін С. К. подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу у його та відсутності позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с. 90).

У судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a> не з`явився повторно, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки, зокрема, на 17 червня 2024 року (а.с. 92), не повідомив суд про причини неявки, тому, з урахуванням вимог, передбачених ч. 3 ст. 131 ЦПК України, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

За таких підстав представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна в судове засідання не з`явилася повторно, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема, на 17 червня 2024 року (а.с. 93), не повідомила суд про причини неявки, тому, з урахуванням вимог, передбачених ч. 3 ст. 131 ЦПК України, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

З урахуванням вимог, передбачених ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання.

Враховуючи заяву представника позивача адвоката Калініна С. К., дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 17 жовтня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест фінанс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10001092966 на суму 5000 грн, реальна річна процентна ставка 547,5 %, термін платежу 30 днів (а.с. 29-32).

17 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. вчинено виконавчий напис № 6438 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Фінанс", право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, на підставі договору цесії № 18/05/2020 від 18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Солар", у розмірі 16125 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту складає 5000 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом складає 11125 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту складає 0 грн, строкова заборгованіть по несплаченим відсоткам за користування кредитом складає 0 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями складає 0 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто із ТОВ "НеоСолар" плату в розмірі 700 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Нео Солар". Загальна сума, яка підлягає стягненню за вказаним виконавчим написом з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НеоСолар" складає 16825 грн (а.с. 20).

30 червня 2020 року ТОВ "Нео Солар" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кисельової В. В. із заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. № 6438 від 17 червня 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 коштів у розмірі 16825 грн (а.с. 21).

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кисельовою В. В. 03 липня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62470048 (а.с. 22), 09 листопада 2020 року - постанову про арешт коштів боржника (а.с. 23), 28 липня 2023 року - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 24).

Відповідно до знімка із сайту Міністерства юстиції України Вищою кваліфікованою комісією нотаріату у 2021 році було прийняте рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зокрема, нотаріусом Баршацьким І. В. (а.с. 25-26).

Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кисельової В. В. № 38119 від 21 грудня 2023 року з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 62470048 було перераховано кошти на користь стягувача в розмірі 9017 грн 08 коп. (а.с. 28).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів.

Так, відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з підп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Відповідно до підп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, провадження № 61-38989св18, викладено висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

26 листопада 2014 року до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Зазначені зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" у частині доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

У зв`язку з визнанням судом незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису - 10 вересня 2021 року, постанова Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року діяла у редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору. Станом на 10 вересня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріально посвідченого договору.

Крім того,згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікаці автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиці його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття тако пропозиці в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиці укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", в редакці, чинній на момент укладення Договору, передбачено поняття "підпис у сфері електронно комерці", зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 3 ч. 1 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об?єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Встановлено, що укладений між ТОВ "ФК "Інвест фінанс", правонаступником якого є ТОВ "Нео Солар", та позивачем ОСОБА_1 кредитний договір № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був підписаний позивачем у встановленому законом порядку, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а також стягнення на користь позивача ОСОБА_1 з ТОВ "Нео Солар" безпідставно набутих коштів, стягнутих з ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 62470048 в розмірі 9017 грн 08 коп.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року в справі 743/1481/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

А тому, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн 20 коп.; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Тому суд стягує на користь позивача з відповідача витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн, які документально підтверджені (а.с. 37-39, 63 (зворот).

На підставі ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 1, п. 19 ст. 34, ч. 1 ст. 39, ст. 50, ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", підпунктів 2.2, 2.3 п. 2, підпунктів 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ч. 1 ст. 81, п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 3 ст. 131, ч. 1 ст. 133, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 3 ст. 258, частинами 1, 2, 8 ст. 259, статтями 263-265, частинами 4, 5, 8 ст. 268, частинами 5, 6 ст. 272, ч. 1 ст. 280, статтями 281-284, 288, 289, ч. 8 ст. 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, зареєстрований в реєстрі за № 6438, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 10001092966 від 17 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс", право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>, на підставі договору цесії № 18/05/2020 від 18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Солар".

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a> на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти за виконавчим провадженням № 62470048 в розмірі 9017 (дев`ять тисяч сімнадцять) грн 08 коп.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Нео Солар"</a>в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю"НеоСолар" на користь ОСОБА_1 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю"НеоСолар" (місцезнаходження юридичної особи: бульвар Кольцова, 14-Д, офіс 610, м. Київ, 03194; ідентифікаційний код юридичної особи 42004057).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна (робоче місце приватного виконавця: АДРЕСА_2 ).

Повне судоверішення складено17 червня 2024 року.

Суддя Віта ЄРМІЧОВА