Постанова

від 13.06.2024 по справі 902/1509/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Справа № 902/1509/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Тиховський М.О.

відповідача: Савчук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Самгородоцької сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23, ухвалене суддею Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 06.03.2024 р.

за позовом Фермерського господарства "Червона Калина-К"

до Самгородоцької сільської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною

До Господарського суду Вінницької області звернулося Фермерське господарство "Червона Калина-К" з вимогами до Самгородоцької сільської ради про визнання укладеної Додаткової угоди до Договору оренди землі № 585 від 16.12.2016, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.02.2017, номер запису 19430104, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, в редакції прохальної частини позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23 позов задоволено. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі №585 від 16.12.2016 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.02.2017 року, номер запису 19430104, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Самгородоцька сільська рада звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 року у справі №902/1509/23 за позовом Фермерського господарства Червона Калина-К до Самгородоцької сільської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною. Ухвалити нове рішення по справі №902/1509/23, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Червона Калина-К до Самгородоцької сільської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в повному обсязі. Вважати договір оренди землі від 16.12.2016 року №585, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.02.2017 року, номер запису 19430104 розірваним.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1509/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.

Листом №902/1509/23/2381/24 від 08 квітня 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №902/1509/23 з Господарського суду Вінницької області.

16.04.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1509/23.

19.04.2024 ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Самгородоцької сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23 - залишено без руху.

07.05.2024 від Самгородоцької сільської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Василишин А.Р. у період з 13.05.2024 по 17.05.2024 включно перебував у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.05.2024 р. №01-05/189 призначено заміну судді-члена колегії Василишина А.Р. у судовій справі №902/1509/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1509/23 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., Бучинська Г.Б..

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самгородоцької сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2024 р. об 11:00 год.

04.06.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Червона Калина-К» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

06.06.2024 р. до апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства "Червона Калина-К" через систему «Електронний суд» подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача у судовому засідання заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 у справі №902/1509/23 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 у справі №902/1509/23 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у місячний термін письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016. Тобто, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем дотримані усі умови для поновлення договору оренди, визначені ст.33 Закону України "Про оренду землі" щодо звернення до відповідача в установлений термін з проханням поновити договір. Відтак, в результаті відмови відповідача у поновленні договору порушене переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу приписів ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки від 16.12.2016 вважається поновленим.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі представник Самгородоцької сільської ради вказує на те, що згідно ст.33 Закону України «Про оренду землі» (як в редакції чинній на момент укладення договору, так і в редакції чинній на момент прийняття рішення) встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення/укладення на новий строк.

Позивач не надав як відповідачу, так і суду усіх відомостей, що підтверджують належне виконання обов`язків за договором оренди, а саме відсутнє підтвердження сплати позивачем орендної плати, передбачене п.11 договору оренди землі від 16.12.2016 року №585, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.02.2017 року, номер запису 19430104 (далі - Договір). Тобто, позивач, для підтвердження розрахунку за користування цією земельною ділянкою надав до суду лише довідку з Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.08.2023 року № 26044/6/02-32-13-07-08 про відсутність заборгованості гр. ОСОБА_1 з орендної плати станом на 24.08.2023 року.

Але, разом з тим, не надав підтвердження фактичної помісячної сплати, передбаченої Договором, а саме, необхідність проводити сплату орендної плати до місцевого бюджету рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно зі статтею 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Так, згідно довідок про рух коштів за 01.01.2021 по 31.12.2021, за 01.01.2022 по 30.12.2022, за 01.01.2023 по 29.12.2023 сформованих фінансовим відділом Самгородоцької сільської ради, платник ОСОБА_1 за вказаний період систематично не виконував договірні зобов`язання, передбачені п.11 Договору, а саме не вчасно вносив орендну плату до місцевого бюджету. В 2021 році, згідно довідки ОСОБА_1 орендна плата вносилась 14 січня, а наступна 28 серпня, в 2022 році лише 07 липня, в 2023 році 15 червня, наступна 03 листопада.

Враховуючи це, ОСОБА_1 систематично несплачував орендну плату в 2021 році - протягом 6 місяців, в 2021 - 2022 роках - протягом 10 місяців, в 2022 - 2023 роках - протягом 9 місяців, в 2023 році протягом 4 місяців.

Продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним для місцевої ради і фактично є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету місцевої ради.

Тому, враховуючи положення пункту д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якого однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, місцева рада може за згодою сторін (якщо це передбачено договором оренди землі) або в судовому порядку розірвати договір оренди землі.

Відтак, скаржник стверджує, що систематична несплата орендної плати за землю в повному обсязі або частково відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договорів оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання договорів оренди землі в судовому порядку. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців підряд може бути визнана систематичною.

Якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 р. у справі № 183/262/17).

Таким чином, позивачем не був дотриманий встановлений законом порядок реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник Фермерського господарства "Червона Калина-К" у відзиві вказує, що скаржник ніяким чином не спростовує допущену ним бездіяльність у розгляді клопотання позивача щодо продовження дії договору оренди про яку зазначається в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Частинами 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

Тобто, позивачем виконано всі необхідні передбачені законодавством дії для продовження договорів оренди землі.

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З метою отримання результатів розгляду поданого позивачем клопотання до відповідача було надіслано адвокатський запит.

Листом від 01.12.2023 року №1415 апелянт повідомив про те, що в зв`язку з тим, що проект рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки ( ОСОБА_1 , 20,0000 га, Журбинецький старостинський округ, не набрало необхідної кількості голосів, тому заяву ОСОБА_1 були непогоджені.

Як наслідок, апелянтом не було дотримано вищезазначених положень Закону України «Про оренду землі», що в свою чергу і підтвердив суд першої інстанції.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

16.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди землі № 585 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору Орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.12.2016 року № 2-16446/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) сільськогосподарського призначення з кадастровим номером (з кадастровими номерами): 0521482000:02:002:0024, яка розташована (які розташовані) на території Журбинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Козятинського району, Вінницької області.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається (передаються) земельна ділянка загальною площею 20,0060 га, - пасовища.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору становить 158 382 (сто п`ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят дві) гривні. (п. 5. Договору.

Договір укладено на 7 (сім) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну Договору 15.12.2023 року (п. 8. Договору).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 19005,84 (дев`ятнадцять тисяч п`ять) гривень, 84 коп., за 1 рік. (п.9. Договору)

Згідно з п.11 Договору орендна плата вноситься до місцевого бюджету Орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом п.14. Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (код цільового призначення 01.02).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Орендодавця.

На підставі вищевказаного Договору 24.02.2017 було проведено державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 20 га, кадастровий номер 0521482000:02:002:0024 із строком дії 7 (сім) років з правом пролонгації (номер запису про інше речове право: 19430104), що підтверджується витягом № 346910912 від 18.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серія №362644251858 від 05.12.2023, державна реєстрація Фермерського господарства "Червона Калина-К" проведена 13.02.2015, засновником якого є ОСОБА_1 .

Суди зазначають, що пунктом 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 18 квітня 2021 року, внесено зміни у п.24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України. Відповідно до вказаних змін з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних виключень, зазначених в цій нормі. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Відтак, з огляду на зазначені норми Закону, Орендодавцем за вищевказаним Договором є Самгородоцька сільська рада.

На виконання вимог Земельного кодексу України Самгородоцькою сільською Радою 21.12.2022 було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024 (номер відомостей про інше речове право 48803658).

19 вересня 2023 року громадянин ОСОБА_1 як голова Фермерського господарства Червона Калина-К звернувся до Самгородоцької сільської ради з клопотанням про продовження Договору оренди землі №585 від 16.12.2016. До клопотання про поновлення договору оренди землі позивачем було додано наступні документи: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; копію договору оренди землі №585 від 16.12.2016; копію паспорта та ідентифікаційного коду; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; Агрохімічний паспорт земельної ділянки з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024; довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням зареєстрованого права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024; витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; довідку про відсутність заборгованості по орендній платі.

Клопотання отримано представником відповідача 19.09.2023 та зареєстровано за вхідним номером 293 від 19.09.2023.

Позивач зазначає, що з метою отримання результатів розгляду поданого ним клопотання до відповідача було надіслано адвокатський запит.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, листом від 01.12.2023 №1415, повідомив адвоката позивача, що у зв`язку з тим, що рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки ( ОСОБА_1 , 20,0000 га, Журбинецький старостинський округ) не було прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів, тому заява ОСОБА_1 не була погоджена, підтвердженням чого є Протокол поіменного голосування 48 сесії Самгородоцької сільської ради 8 скликання від 21.11.2023.

Наведене розцінено позивачем як протиправна бездіяльність, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки площею 20,00 га, кадастровий номер 0521482000:02:002:0024, укладеного 16.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та громадянином ОСОБА_1 в редакції, зазначеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23 позов задоволено. Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі №585 від 16.12.2016 року, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.02.2017 року, номер запису 19430104, з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений законом або договором.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ця норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" тут і надалі в редакції, чинній на момент створення ФГ "Червона Калина-К", унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 1 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 вищевказаного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд встановив, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) 16.12.2016 було укладено Договір оренди землі №585, за умовами п.1, 2, 8 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування терміном на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521452000:02:002:0024, загальною площею 20,0000 га, яка знаходиться на території Журбинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Козятинського району Вінницької області.

Згідно з п.13 договору земельна ділянка передавалася в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серія №362644251858 від 05.12.2023, державна реєстрація Фермерського господарства "Червона Калина-К" проведена 13.02.2015, засновником якого є ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зробила висновок, що з аналізу положень ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни землекористувача у правовідносинах користування земельними ділянками та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

З огляду на викладене, Фермерське господарство "Червона Калина-К" набуло права оренди земельної ділянки кадастровий номер, загальною площею 20,0000 га за Договором оренди земельної ділянки від 16.12.2016.

Відповідно до інформаційної довідки №346910912 від 18.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 21.12.2022 було припинено право державної власності та проведена державна реєстрація права власності Самгородоцької сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024 площею 20,0000 га на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій № 48-ОТГ від 11.12.2020.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини, між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини найму (оренди) земельної ділянки кадастровий номер 0521482000:02:002:0024, загальною площею 20,0000 га.

Як вбачається із змісту п. 8 Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016, його було укладено терміном на 7 (сім) років, тобто строком до 15.12.2023.

19.09.2023 позивач, скориставшись переважним правом Орендаря, згідно з Договором оренди землі № 585 від 16.12.2016, звернувся до Самгородоцької сільської ради з клопотанням №б/н від 19.09.2023 у якому просив поновити строком на 10 років Договір оренди земельної ділянки від 16.12.2016 площею 20,0000 га, кадастровий номер 0521482000:02:002:0024 та встановити в договорі орендну плату у розмірі 12% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, в редакції згідно додаткової угоди.

До клопотання про поновлення Договору оренди землі позивачем було додано наступні документи: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; копію договору оренди землі №585 від 16.12.2016; копію паспорта та ідентифікаційного коду; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; Агрохімічний паспорт земельної ділянки з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024; довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно із зазначенням зареєстрованого права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482000:02:002:0024; витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; довідку про відсутність заборгованості по орендній платі.

Клопотання отримано представником відповідача 19.09.2023 та зареєстровано за вхідним номером 293 від 19.09.2023.

Проте, як вказує позивач, відповідач у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення Договору оренди землі. Лише на запит адвоката, листом від 01.12.2023 №1415, повідомив про те, що проект рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки ( ОСОБА_1 , 20,0000 га, Журбинецький старостинський округ), не набрало необхідної кількості голосів, тому заява ОСОБА_1 була непогоджена.

Відтак, відповідачем не виконано свого обов`язку щодо укладення Додаткової угоди про поновлення Договору оренди та не надіслав лист-повідомлення про заперечення у його поновленні.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення договору.

Колегією суддів приймається до уваги, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 №340-IX, який набрав чинності 16.01.2020, статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди землі, було викладено у новій редакції та названо "Переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк". Також вказаним Законом № 340-IX від 05.12.2019 доповнено Закон України "Про оренду землі" статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі", якою унормовано, що "поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України".

Водночас, Законом №340-IX від 05.12.2019 також доповнено Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", зокрема абзацом четвертим, в якому зазначено: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення."

Договір оренди земельної ділянки площею 20,0000 га, кадастровий номер 05214820000:02:002:0024, був укладений між сторонами 16.12.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (16.01.2020).

Зважаючи на викладене, поновлення Договору оренди землі від 16.12.2016 має здійснюватися на умовах, визначених таким Договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Положеннями ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі у редакції, яка була чинною станом на дату укладення договору) було унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.ч. 2, 3 ст. 33 вказаного Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4 ст. 33 Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6 ст. 33 Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.ч 8, 11 ст. 33 Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

При цьому важливість дотримання як строку звернення орендаря до орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, так і відповіді орендодавця на таке звернення неодноразово підтверджена правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зроблено висновок, що надсилаючи орендодавцю відповідне письмове повідомлення орендар таким чином завчасно мав продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. При цьому незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Законодавець у нормі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч.ч.1-5, так і для підстави, передбаченої ч.6 цієї статті, що, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, свідчить про їх логічну послідовність, оскільки факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме, ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому таке поновлення не вимагає прийняття орендодавцем відповідного рішення, оскільки земельні правовідносини сторони вже врегулювали під час передання земельної ділянки й укладення договору оренди землі, а подальше регулювання закон передбачив у вигляді поновлення цього договору.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пунктах 28 - 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Колегією суддів встановлено, що позивач, з дотриманням положень ч.ч. 1-4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з клопотанням від 19.09.2023, в якому просив поновити Договір оренди земельної ділянки від 16.12.2016. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі ФГ "Червона Калина-К" додало, серед іншого, проєкт додаткової угоди.

Вказане вище повідомлення було отримано Самгородоцькою сільською радою 19.09.2023, що підтверджується відтиском печатки вхідної кореспонденції сільської ради та не заперечується відповідачем.

Як встановлено апеляційним судом, відповідачем лише 21.11.2023 винесено на розгляд 48 сесії Самгородоцької сільської ради 8 скликання клопотання позивача від 19.09.2023, і за результатами розгляду рішення про погодження поновлення позивачу договору оренди не прийнято з огляду на не набрання необхідної кількості голосів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що приписами ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено обов`язок орендодавця у місячний термін не лише розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, а й за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі направити орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, в якій зазначено, що факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення має самостійне правове значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендар дотримався процедури, встановленої, зокрема ч.3 ст.33 вказаного Закону, а саме надав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, сформовано такий правовий висновок: "Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше".

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтвердила раніше висловлені висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), зокрема щодо виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції у випадку порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у відповідь на лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у місячний термін письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016.

Тобто, встановлені судами фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем дотримані усі умови для поновлення договору оренди, визначені ст.33 Закону України "Про оренду землі" щодо звернення до відповідача в установлений термін з проханням поновити договір. Відтак, в результаті відмови відповідача у поновленні договору порушене переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в силу приписів ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки від 16.12.2016 вважається поновленим.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України).

У позовній заяві позивач просить визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016 з викладенням в новій редакції преамбули, пунктів 2, 5, 8, 9 Договору та реквізитів сторін.

При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що з огляду на створення Фермерського господарства "Червона Калина-К" та передачу спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність, сторонами Договору оренди земельної ділянки від 16.12.2016 є ФГ "Червона Калина-К" та Самгородоцька сільська рада. Тому викладення в новій редакції преамбули та реквізитів сторін лише відображає зміни в Договорі, які мали місце ще до його поновлення.

Умови п.п. 2, 5, 9 Договору в редакції Додаткової угоди, викладеної у позовній заяві, лише покращують становище Орендодавця, відповідають інтересам територіальної громади та враховують проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з витягом №НВ-9928160522023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.07.2023.

При цьому, щодо викладення у Додатковій угоді п.8 Договору про строк дії Договору 10 (десять) років з моменту укладення, суд першої інстанції вірно зауважив, що умовами п.8 Договору чітко встановлено, що останній укладався на строк 7 (сім) років до 15.12.2023 року.

З врахуванням терміну дії Договору, встановленого умовами п. 8, виходячи з прямої вказівки ст. 33 Закону України Про оренду землі та принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), Договір оренди земельної ділянки №585 від 16.12.2016 підлягає поновленню на той самий строк, на тих самих умовах, тобто на 7 років.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для захисту прав ФГ Червона Калина-К на поновлення Договору оренди землі на строк 7 років шляхом визнання укладеною Додаткової угоди до нього.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне виконання позивачем умов договору оренди апеляційний суд зазначає про таке.

Самгородоцька сільська рада у апеляційній скарзі стверджує, що позивач систематично не сплачував орендну плату в 2021 році - протягом 6 місяців, в 2021 - 2022 роках - протягом 10 місяців, в 2022 - 2023 роках - протягом 9 місяців, в 2023 році протягом 4 місяців, що вбачається із довідок про рух коштів за 01.01.2021 по 31.12.2021, за 01.01.2022 по 30.12.2022, за 01.01.2023 по 29.12.2023 сформованих фінансовим відділом Самгородоцької сільської ради, які долучені до апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві, поданому суду першої інстанції, відповідач не наводив заперечень проти позову, які б стосувались обставин неналежного виконання умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, не подавав доказів, на підставі яких суд міг би встановити систематичну несплату орендної плати за землю. Такі докази були подані лише суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою без зазначення поважних причин, які б перешкоджали наданню цих доказів в суді першої інстанції. Характер самих доказів свідчить, що ці докази існували і могли бути вчасно подані суду.

Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст.269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Отже, судовою колегія не приймаються документи, які датовані до ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції, оскільки в порушення ч.3 ст.269 ГПК України, відповідачем не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відзначає відсутність підстав для прийняття додаткових доказів, поданих апелянтом на стадії апеляційного провадження. При цьому судом береться до уваги те, що апелянтом в порушення ч.3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не було надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Принцип диспозитивності господарського судочинства відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, полягає, зокрема, у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.42,46,80 визначають права і обов`язки сторін щодо подання доказів суду.

Частина 3 статті 80 ГПК встановлює, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частина 4 цієї ж статті Кодексу містить процесуальне правило, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У Постанові КГС ВС від 28.05.2019 у справі №925/859/16 Верховним Судом зазначалось, що прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, наданих стороною у справі і прийняття в той же день постанови суду по суті є порушенням принципу змагальності сторін згідно із статтею 13 ГПК України, оскільки в такому випадку інша сторона у справі позбавляється можливості подання заперечень та спростування на прийняті апеляційним судом додаткових доказів.

На підставі викладеного, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів позбавлена можливості достовірно встановити обставини, на які посилається скаржник Самгородоцька сільська рада щодо належного чи неналежного виконання орендарем умов договору оренди землі в частині повноти і своєчасності сплати орендних платежів.

Відтак ці доводи апелянта не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 у справі №902/1509/23, інші досліджені доводи суд оцінює критично.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд надав належну оцінку тим доказам, які були представлені суду, висновки суду не суперечать матеріалам справи, порушень у застосуванні норм матеріального права не встановлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Самгородоцької сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 р. у справі №902/1509/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1509/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "20" червня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.