Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/13671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2024Справа № 910/13671/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13671/23

за позовом Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 18/2; ідентифікаційний код: 32200555)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 1; ідентифікаційний код: 21468990)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства оборони України (Україна, 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022)

про розірвання договору

Представники учасників справи:

від позивача: Недашківський А.В., ордер серії ВН № 1274211 від 03.10.2023;

від відповідача: Середа С.О., ордер серії АА № 1435399 від 22.04.2024;

від третьої особи: Журавльов А.В., у порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (далі - відповідач) про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 554 на пайову участь у будівництві житла від 03.04.2000 в частині повідомлення позивача про настання обставин, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1.) від 05.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13671/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1.) від 22.11.2023 було залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1., справу № 910/13671/23 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 було прийнято справу № 910/13671/23 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.03.2024.

06.03.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказу до матеріалів справи, яку 07.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 13.03.2024 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.03.2024 судом було оголошено перерву до 03.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/13671/23 призначено на 03.04.2024.

У підготовче засідання 03.04.2024 з`явився представник третьої особи, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 03.04.2024 присутнім представником третьої особи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2024.

23.04.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, які 23.04.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 23.04.2024 з`явились представники відповідача та третьої особи, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 23.04.2024 судом було оголошено перерву до 15.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/13671/23 призначено на 15.05.2024.

У судове засідання 15.05.2024 з`явились представники учасників справи.

У судовому засіданні 15.05.2024 судом було заслухано вступні слова учасників справи та оголошено перерву до 29.05.2024.

У судове засідання 29.05.2024 з`явились представники учасників справи.

У судовому засіданні 29.05.2024 судом було досліджено наявні у матеріалах справи докази, заслухано промови учасників справи у судових дебатах та зобов`язано третю особу надати письмові пояснення, оголошено перерву до 12.06.2024.

10.06.2024 представником третьої особи сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, які 10.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 12.06.2024 з`явились представники учасників справи.

У судовому засіданні 12.06.2024 судом було долучено до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи.

Представники позивача та третьої особи надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 12.06.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2000 між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (пайовик) було укладено Договір № 544 на пайову участь у будівництві житла (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1, є фінансування пайовиком будівництва цегляного житлового будинку на 90 квартир загальною площею житла 9 334,89 кв.м з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 2 322,01 кв.м та дитячим дошкільним закладом на 140 місць по вулиці Андрющенко в місті Києві (шифр 94-229).

Згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов`язується збудувати та передати пайовику у власність 68 квартир загальною площею 7 001,17 кв.м, вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 2 322,01 кв.м та дошкільний заклад на 140 місць у строки, вказані в абз. "б" п. 3.1 цього Договору.

Пайовик здійснює в повному обсязі фінансування будівництва 10-ти поверхового цегляного житлового будинку на 90 квартир загальною площею 9 334,89 кв.м з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 2 322,01 кв.м та дитячого дошкільного закладу на 140 місць по вулиці Андрющенко в місті Києві (шифр 94-229). Замовник вносить свою дольову участь у будівництво у вигляді своїх обов`язків у повному обсязі та надання для будівництва проектної документації розробленої на стадії "Проект" (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, в редакції Додаткової угоди № 586 від 22.04.2002 до Договору, розподіл житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями між замовником та пайовиком після його введення в експлуатацію здійснюється наступним чином:

- замовнику: 22 квартири загальною площею 2 333,72 кв.м;

- пайовику: 68 квартир загальною площею 7 001,17 кв.м, вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 2 322,01 кв.м та дитячий дошкільний заклад на 140 місць.

Згідно з підп. "а" п. 3.2 Договору пайовик зобов`язаний виконувати в повному обсязі фінансування будівництва 10-ти поверхового цегляного житлового будинку на 90 квартир загальною площею житла 9 334,89 кв.м з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 2 322,01 кв.м та дитячим дошкільним закладом на 140 місць по вулиці Андрющенко в місті Києві (шифр 94-229) у вигляді передачі матеріалів, перерахування коштів, надання послуг, пов`язаних з будівництвом, безпосередньо підряднику.

Пунктами 5.1 - 5.4 Договору визначено, що жодна зі сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання своїх обов`язків по Договору, якщо його невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили, таких як війна і військові дії, повінь, пожежа, землетрус, інші стихійні лиха, страйки, блокада, дії Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього Договору, якщо їх неможливо було усунути розумними та економічно вигідними діями сторін. Якщо такі обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами обов`язків в термін, обумовлений Договором, цей термін переноситься на час дії відповідних обставин. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань по Договору, повинна про виникнення і припинення вищеназваних обставин, однак не пізніше 10 діб, з моменту їх виникнення, в письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне повідомлення про обставини непоборної сили не дає відповідній стороні права посилатися на них в майбутньому. Якщо термін дії цих обставин перевищує три місяці, кожна зі сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Договір вступає в силу з часу його затвердження (п. 6.3 Договору).

06.06.2003 сторони уклали Додаткову угоду № 5/11, відповідно до пункту 1 якої Договір доповнено, зокрема, пунктом 2.8 такого змісту:

"Якщо під час будівництва дитячого дошкільного закладу за пропозиціями пайовика відбуваються будь-які зміни проектних рішень (застосування нових технологій, матеріалів та конструкцій, розширення будівництва, зміна призначення приміщень тощо) пайовик повинен оплатити за свій рахунок пов`язані з такими змінами витрати по коригуванню та перезатвердженню проектно-кошторисної документації, при цьому вся додаткова загальна площа приміщень (незалежно від їх призначення), яка утворюватиметься внаслідок вказаних змін проектних рішень (далі - додаткова площа) протягом місяця після введення таких приміщень в експлуатацію передається пайовику у повному обсязі.".

Пунктом 2 Додаткової угоди № 5/11 від 06.06.2003 пункт 3.1 Договору, у якому визначені обов`язки замовника, доповнено підпунктом "й" такого змісту:

"стосовно додаткової площі замовник делегує пайовику всі функції, які він (замовник) має або мав би виконувати як замовник будівництва в силу вимог чинного законодавства, а саме:

- отримання дозволу на будівництво;

- вибір розробника проекту та інших виконавців проектних і будівельних робіт;

- укладення та виконання договору на здійснення вишукувальних та проектних робіт, затвердження завдання на проектування та проекту;

- здійснення контролю і технічного нагляду (за окремим договором) за додержанням вимог архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування під час проектування, технічної документації та проекту під час будівництва;

- укладення та виконання договору генерального підряду на будівництво та підрядних договорів на виконання окремих робіт;

- здійснення прийому в експлуатацію завершеної будівництвом додаткової площі;

- виконання інших функцій замовника будівництва, передбачених чинним законодавством.".

Додатковою угодою від 27.09.2004 у текстах Договору та додатках (Додаткових угодах) до нього слова "Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України" замінено словами "Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України". Відповідно до оновлених реквізитів замовника за Договором, ідентифікаційним кодом Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України зазначено 24969409.

З метою виконання Договору, 18.10.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Міністерством оборони України (орендар) було укладено Договір оренди земельних ділянок, посвідчений 18.10.2004 Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1007, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.10.2004 за № 91-6-00360 в книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір оренди землі).

Об`єктом оренди відповідно до Договору оренди землі є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- земельна ділянка кадастровий номер: 8 000 000 000:88:140:0025;

- місце розташування: вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському району;

- розмір: 0,5264 га;

- цільове призначення: для будівництва дитячого дошкільного закладу;

- земельна ділянка кадастровий номер: 8 000 000 000:88:140:0026;

- місце розташування: вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському району;

- розмір: 0,3930 га;

- цільове призначення: для будівництва житлового будинку.

Як зазначає позивач, будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:88:140:0026 було завершено та здійснено розподіл квартир відповідно до умов Договору.

Натомість будівництво дитячого дошкільного закладу на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:88:140:0025 не здійснено через відсутність фінансування з боку відповідача.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що йому стало відомо про порушення ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 провадження у справі № 44/474-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна", що свідчить про те, що станом на 07.08.2009 фінансове становище відповідача унеможливлювало виконання ним своїх зобов`язань за Договором, однак останній в порушення п. 5.3 Договору про ці обставини позивача не повідомив, як і не відповів на його листи щодо стану виконання Договору та щодо розірвання Договору.

Відтак, оскільки внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо фінансування будівництва дошкільного дитячого закладу на 140 місць відповідно до Договору та у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі, виконання Договору стало фактично неможливим, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Третя особа у письмових поясненнях позовні вимоги підтримала. Додатково третя особа зауважила, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що у період з дати укладення Договору до 26.10.2012 (закінчення строку дії Договору оренди землі) ним вчинялись дії для підтвердження відповідних намірів здійснювати фінансування будівництва дитячого дошкільного закладу. Між тим, Міністерством оборони України вчинялись дії для поновлення Договору оренди землі, проте договір (угоду) про поновлення цього договору не було укладено.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що порушення провадження у справі про його банкрутство не є форс-мажорною обставиною, яка надавала б право на розірвання Договору. Крім того, за доводами відповідача, відсутні й інші підстави для його розірвання, оскільки відповідач отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту житлового будинку на вул. Г. Андрющенко, 4 у м. Києві і незбудований об`єкт має перейти у власність відповідача, натоміть початку будівництва заважає порушення зобов`язань позивача щодо поновлення Договору оренди землі. Відповідач наголошує, що постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування було прийнято рішення поновити на 5 років Договір оренди землі, однак його не було поновлено через бездіяльність третьої особи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктами 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що він набирає чинності з 01.01.2004 та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Предметом спору в цій справі є вимога про розірвання Договору, що свідчить про продовження існування у сторін прав і обов`язків за ним, й відповідно, про застосовність до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже про розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як на підставу для розірвання Договору позивач посилається на дві групи обставин:

по-перше, не повідомлення відповідачем про настання обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов`язань за Договором, з чим Договір пов`язує можливість його розірвання в односторонньому порядку;

по-друге, відсутність фінансування будівництва, внаслідок чого будівництво за Договором не було завершене й сплив строк Договору оренди землі, що з огляду на чинність Договору позбавляє позивача права залучити до будівництва інших інвесторів. Правовою підставою для розірвання Договору позивач визначив саме ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Щодо неповідомлення відповідачем позивача про порушення провадження у справі про банкрутство суд відзначає, що ця обставина ані за ознаками, що наведені у п. 5.1 Договору, ані за законодавчо закріпленими (ст. 263 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України) ознаками, не відповідає форс-мажорним обставинам (обставинам непереборної сили), у зв`язку з чим твердження позивача про те, що неповідомлення про її виникнення є порушенням умов Договору є помилковими, а посилання на п. 5.4 Договору - безпідставним.

Щодо другої групи обставин суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 викладено правовий висновок щодо застосування положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з яким йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

За встановленими обставинами справи, Договір укладався з метою реалізації інвестиційного проекту, а саме будівництва цегляного житлового будинку на 90 квартир загальною площею житла 9 334,89 кв.м з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 2 322,01 кв.м та дитячим дошкільним закладом на 140 місць по вулиці Андрющенко в місті Києві (шифр 94-229).

Під будівництво зазначених об`єктів було виділено дві суміжні земельні ділянки відповідно до умов Договору оренди землі, а саме:

1) земельна ділянка площею 0,5264 га із кадастровим номером: 8 000 000 000:88:140:0025 для будівництва дитячого дошкільного закладу;

2) земельна ділянка площею 0,3930 га із кадастровим номером: 8 000 000 000:88:140:0026 для будівництва житлового будинку.

Як зазначає позивач, та що не заперечується іншими учасниками справи, будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:88:140:0026 було завершено та здійснено розподіл квартир відповідно до умов Договору.

Спір же стосується порушення відповідачем зобов`язань в частині фінансування будівництва дитячого дошкільного закладу на земельній ділянці з кадастровим номером 8 000 000 000:88:140:0025.

Суд встановив, що при продовженні строку оренди зазначеної земельної ділянки відповідно до Додаткової угоди № 91-6-00741 від 25.12.2007 до Договору оренди землі було змінено її цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

Також з матеріалів справи вбачається, що укладенням Додаткової угоди № 5/11 від 06.06.2003 до Договору сторони передбачили можливість під час будівництва дитячого дошкільного закладу за пропозиціями пайовика прибудування додаткової площі, при цьому така додаткова площа передається пайовику і стосовно неї він виконує обов`язки замовника.

Викладене вказує на відсутність шкоди, завданої позивачу, адже останній не позбавився того, на що розраховував при укладенні Договору, й отримав обумовлену Договором кількість квартир.

При цьому, як свідчать обставини справи, попри наявність у сторін кореспондуючих обов`язків (позивача - збудувати, а відповідача - профінансувати будівництво), Договір не встановлює строків виконання жодного з цих зобов`язань.

Аналогічно Договір оренди землі не містить обмеження прав на земельну ділянку у вигляді умови здійснити будівництво у визначний строк.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутнє порушення відповідачем умов Договору, що свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що не поновлення Договору оренди землі спричинено бездіяльністю Т.в.о. начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Вереди М.П., а також Т.в.о. начальника Центрального територіального управління капітального будівництва Собана С.А., які отримали від Міністерства оборони України довіреності від 28.03.2019 та 23.02.2021 відповідно, але не реалізували надані права на укладення/поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,5264 га за адресою: м. Київ, вул. Андрющенка, 4 (кадастровий номер 8 000 000 000:88:140:0025).

Водночас, за відсутності доказів передачі земельної ділянки з кадастровим номером: 8 000 000 000:88:140:0025 у власність чи користування іншій особі, прийняття Київською міською радою рішення від 08.07.2021 № 2138/2179 "Про надання Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування та експлуатації скверу на вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі міста Києва" не є обставиною, що унеможливлює виконання Договору, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 684,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.06.2024

Суддя О.В. Нечай