Рішення

від 03.06.2024 по справі 915/652/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Справа № 915/652/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого суддіДавченко Т.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.

представника позивача: Войтюк А.В. (поза межами суду),

представника відповідача: Орел О.В. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/652/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГІДРОМАШ ІНЖИНИРІНГ (вул. Шахтарська, 5, м. Київ, 04074)

до Акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря-Машпроект (проспект Богоявленський, 12-А, м. Миколаїв, 54018)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1803053 грн. 96 коп.

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ГІДРОМАШ ІНЖИНИРІНГ" пред`явлено позов про стягнення з державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі ? ДП "НВКГ "Зоря"-"Машпроект") грошових коштів у загальній сумі 1803053 грн. 96 коп., із яких: 1179000 грн. 54 коп. ? основний борг; 346593 грн. 70 коп. ? пеня; 26261 грн. 01 коп. ? 3 % річних; 251199 грн. 25 коп. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект" зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 18.02.2021 № 7798, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем обладнання, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню в порядку п. 13.15 договору, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

Ухвалою судді від 19.12.2022 даний позов залишено без руху з підстав невиконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, десять днів з дня отримання цієї ухвали.

У зв`язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків, ухвалою суду від 02.01.2023 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2023 о 12:15.

23.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи це тим, що умовами договору не визначений строк виконання зобов`язання з шеф-монтажу обладнання, а надана позивачем претензія не вважається вимогою відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України. Станом на дату розгляду спору позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою, тому у останнього не виник обов`язок з оплати поставленого обладнання з урахуванням проведеного шеф-монтажу, а також нарахованих позивачем штрафних санкцій.

02.02.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на недобросовісності дій відповідача, який по-перше не повідомив позивача про проведення процедури припинення внаслідок реорганізації, по-друге, зазначає, що зі слів працівників відповідача позивачу стало відомо про здійснення останнім самостійного власними силами монтажу обладнання та використання його у своїй діяльності, по-третє, відповідачем вже частково сплачено заборгованість за поставлене обладнання, чим визнано наявність обов`язку з відповідної сплати, однак відповідач уникає від підписання акту шеф-монтажу з огляду на уникнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

20.02.2023 від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що ліквідації юридичної особи-відповідача не відбулось, натомість відбувається реорганізація шляхом перетворення та товариство, створене внаслідок реорганізації є правонаступником усі прав та обов`язків підприємства-відповідача. Також відповідач зазначає, що фактичного монтажу та підключення системи обладнання до загальної системи не відбулось, а відповідачем здійснювалось лише переміщення частини обладнання з його укладенням у відповідні підземні резервуари. Щодо перерахування позивачу коштів в сумі 600000.0 грн. відповідач зазначає, що така сплата відбулась не в рахунок визнання заборгованості за договором, а на численні прохання директора ТОВ «ГІДРОМАШ ІНЖИНІРИНГ» у зв`язку із скрутним фінансовим становищем товариства. Разом з такою оплатою мала бути укладена відповідна додаткова угода про продовження строку дії договору та визначення зміненого порядку оплати, однак позивач, діючи недобросовісно, ухилився від підписання такої додаткової угоди, тому, фактично, кошти в сумі 600000.0 грн. отримані позивачем безпідставно. Також відповідач зазначив, що посилання позивача на інфляційні процеси та знецінення коштів не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки договірною ціною охоплені усі витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору та виконання договору в межах обумовленої ціни складає власний комерційний ризик постачальника та будь-які додаткові витрати, які він не міг передбачити під час участі у процедурі закупівлі та укладання договору, і які є необхідними для належного та своєчасного виконання ним умов договору, на покупця не покладаються і не оплачуються.

Судове засідання, призначене на 22.02.2023 не відбулось, тому ухвалою суду від 07.03.2023 сторін було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 27.03.2023 о 12:30.

27.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.05.2023.

05.04.2023 позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем в сумі 600000,0 грн. просив стягнути з відповідача залишок вартості поставленого обладнання в сумі 579000,0 грн. основного боргу, 280009,0 грн. інфляційного збільшення, 33692,55 грн. 3% річних, 470452,6 грн. пені та 27045,81 грн. судового збору і 30680,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

14.04.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на уточнену позовну заяву, мотивовані тим, що нормами ГПК України не передбачено подання уточнюючої позовної заяви, натомість можливе звернення позивача із заявою про збільшення або зменшення позовних вимог. З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у прийнятті уточнюючої позовної заяви.

Господарським судом встановлено, що заява позивача про уточнення позовних вимог мотивована частковою оплатою 29.12.2022 відповідачем основного боргу в сумі 600000,0 грн. та така оплата відбулась вже після відкриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження. В силу приписів ч.3 ст.182 ГПК України визначені дії суду в підготовчому провадженні, зокрема, передбачено, що суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Суд розглянув подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог та з огляду на обставини, які спричинили уточнення таких позовних вимог, господарський суд приймає подану заяву та в подальшому справа здійснюється з урахуванням такого уточнення.

Ухвалою суду від 04.05.2023 було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2023.

Ухвалою від 19.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті на 20.09.2023.

20.09.2024 у судовому засіданні за участю представників обох сторін судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.10.2023.

21.09.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він наполягає на тому, що у нього не настало зобов`язань по оплаті за поставлене обладнання, та наразі не наступили події, з наявністю яких позивач отримав би право вимоги до відповідача щодо вимог про оплату за обладнання у сумі залишку вартості обладнання, а у відповідача зобов`язання по сплаті цих коштів. При цьому, з урахуванням сплати 600000.0 грн. та попередньо сплаченого авансу, відповідач зауважує, що до позивачу підлягає оплаті лише 429600,0 грн. замість 579000,0 грн., оскільки кошти в сумі 158400,0 грн. є сумою, яка в силу умов п.7.4.2 договору утримується до моменту введення об`єкту в експлуатацію. Строк для такої сплати за твердженням відповідача взагалі не настав, тому у позивача відсутнє право вимоги щодо сплати даної суми.

Судове засідання (розгляд справи по суті) 24.10.2023 не відбулося, тому ухвалою від 25.10.2023 суд повідомив сторін про дату наступного судового засідання 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи по суті відкладено на 22.01.2024.

18.12.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він посилається на судову практику у справі №910/1069/17, зазначаючи, що по відношенню до обставин даної справи вбачається, що за наявними в матеріалах справи доказами не можливо встановити дату (строк) порушення ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» зобов`язань по договору, а так само строк, з початком якого відбувається прострочення платежів. Така дата не обґрунтована позивачем. Тому наразі відсутні підстави для задоволення позовних вимог як в частині стягнення основної заборгованості так і штрафних санкцій.

Судове засідання (розгляд справи по суті) 22.01.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання суд призначив на 04.03.2024.

Ухвалою від 04.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи (по суті) відкладено на 23.04.2024.

Від Акціонерного Товариства «Науково виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» до суду 05.03.2024 (вх. № 2611/24 від 04.03.2024) (далі - АТ «НВКГ «Зоря»-«Машпроект») надійшла заява про заміну сторони правонаступником, у якій просить суд замінити відповідача у справі № 915/652/22. Заяву мотивовано перетворенням ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381) на Акціонерне товариство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381) з 29.02.2024.

Ухвалою від 06.03.2024 суд призначив розгляд цієї заяви на 23.04.2024

Ухвалою суду від 23.04.2024 заяву задоволено, замінено сторону відповідача у справі, Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбування «Зоря»-«Машпроект», правонаступником - Акціонерне товариство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект». Іншою ухвалою від 23.04.2024 суд повідомив стороін про відкладення розгляду справи на 03.06.2024

Інших заяв по суті справи суду не надійшло.

У судовому засіданні 03.06.2024 представник позивача підтримав позицію, викладену у позові та інших заявах по суті справи/, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог ТОВ «ГІДРОМАШ ІНЖИНІРИНГ», оскільки не настало зобов`язань по оплаті за поставлене обладнання та не наступили події, з наявністю яких позивач отримав би право вимоги до відповідача щодо вимог про оплату за обладнання.

Суд зазначає, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

На підставі норм ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні 03.06.2024 судом було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18 серпня 2021 року за №7798 між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (правонаступник АТ «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»), як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжиніринг», як постачальником, був укладений договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього виготовити та поставити покупцю комплект очисних споруд дощових стоків, виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання та надати послуги з навчання персоналу по експлуатації обладнання, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього прийняти та оплатити обладнання, роботи та послуги (п.п.1.1, 1.2.).

Поставка обладнання, виконання робіт та надання послуг здійснюється на умовах, викладених у цьому договорі, в обсягах, зазначених в специфікації №1 (додаток №1) та у відповідності до технічних вимог (додаток №2) (п.1.4 договору).

Графік постачання обладнання, виконання робіт та надання послуг (додаток №3) в якому зазначаються строки поставки обладнання, виконання робіт та надання послуг, передбачених цим договором, а також інші додатки підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього договору та є його невід`ємною частиною (п.1.6 договору).

Розділом 2 договору його учасники узгодили ціну договору, визначивши її в розмірі 1620000,0 грн., вартість обладнання (з урахуванням шеф-монтажу) складає 1584000,0грн., вартість пусконалагоджувальних робіт складає 18000,0 грн. та вартість послуг з навчання персоналу по експлуатації обладнання становить 18000,0 грн. (п.п.2.1.1-2.1.3 п.2.1 договору).

Умовами п.5.17 договору його учасники узгодили, що покупець письмово повідомляє постачальника про дату початку шеф-монтажу обладнання не пізніше, чим за 7 календарних днів до здійснення цих робіт. Постачальник повинен письмово повідомити покупця про дату прибуття свого представника для виконання шеф-монтажу.

Відповідно до умов п.6.1 договору виконані постачальником зобов`язання щодо обладнання, робіт та послуг приймаються в цілому.

Поставлене обладнання, виконані роботи та надані послуги в цілому приймаються після підписання сторонами документів, що відповідно до умов діючого законодавства підтверджують факт поставки обладнання, виконання робіт, надання послуг (п.6.2 договору).

Умовами розділу 7 договору його учасники узгодили порядок оплати за договором.

Так, оплата за обладнання, роботи та послуги здійснюється в межах ціни договору та на умовах, визначених даним розділом (п.7.1 договору).

Пунктом 7.2 договору узгоджено, що документи, що підтверджують факт поставки та завершення шеф-монтажу обладнання, виконання робіт, надання послуг, оформлені належним чином та у відповідності до умов договору, є підставою для оплати.

Оплата за обладнання, виконані роботи та надані послуги здійснюється покупцем на умовах, викладених в п.7.4 договору. з врахуванням розділу 6 договору, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок постачальника, вказаний у договорі, після підписання відповідних документів, що підтверджують завершення шеф-монтажу обладнання (акт завершення (приймання) шеф-монтажних робіт згідно з додатку №7 до договору, виконання робіт (акту приймання виконаних будівельних робіт корма КБ-2в), надання послуг (акту здачі-приймання послуг) (п.7.3 договору).

Відповідно до умов п.7.4 договору, оплата здійснюється у такому порядку:

7.4.1. Покупець здійснює авансування (авансові платежі) у загальному розмірі 25% від ціни договору, що складає 405000,0 грн. Авансування за договором може здійснюватись окремими авансовими платежами. В будь-якому разі авансування відбувається на суму наданої постачальником безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу. Надання будь-якого авансового платежу здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту отримання від постачальника оригіналів належним чином оформленого рахунку та безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу на відповідну суму авансового платежу за формою, що є додатком №4 до договору. У разі ненадання постачальником безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу відповідно до цього пункту договору, попередня оплата покупцем не здійснюється (аванс не надається).

Умовами п.7.4.2 договору визначено, що оплату за обладнання покупець проводить платежами на підставі відповідних актів, що підтверджують шеф-монтаж обладнання в строк не пізніше 45 календарних днів згідно з п.7.3 договору за вирахуванням: суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно до п.7.4.1 договору, 10% кожного акту, що утримується покупцем до моменту введення об`єкта в експлуатацію.

Пунктом 12.1 договору узгоджено, що з метою оперативного вирішення питань, що виникають у процесі поставки, шеф-монтажу обладнання, виконання робіт та надання послуг. Сторони протягом усього строку здійснення поставки, шеф-монтажу обладнання, виконання робіт та надання послуг, призначають своїх повноважних представників на будівельному майданчику об`єкті, визначаються коло їх повноважень і інформують про це у письмовій формі іншу стороні.

Згідно з умовами п.12.3.1 договору, при виникненні обставин, що перешкоджають виконанню шеф-монтажу та пусконалагодженню у встановлені строки, постачальник повинен негайно в письмовій формі повідомити покупця про це з обґрунтуванням обставин.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Таким чином, станом на момент розгляду наявного спору по суті його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір підряду, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

При цьому, сторони повинні розуміти, що виконання однієї умови договору є наслідком виконання іншої, а отже, що ці умови є взаємопов`язаними.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання комплект очисних споруд дощових стоків, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №132 від 09.09.2021.

Умовами договору та додатків до них вбачається, що сторонами не узгоджені строки початку шеф-монтажних робіт, а саме, наявний в матеріалах справи додаток №3 до договору Графік постачання обладнання, виконання робіт та надання послуг, хоч і підписаний сторонами та скріплений відбитками печаток сторін, однак не заповнений.

Домовленість сторін про врегулювання своїх відносин у спосіб, який не дає змоги визначити цей строк у значенні цих понять, що наведено у статтях 251, 252 ЦК України, не матиме наслідком недійсності відповідної частини договору, оскільки у такому разі слід виходити з того, що сторони не використали можливість визначити строк (термін) на власний розсуд, а відповідна умова є непогодженою.

Тому у спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 ЦК України, що встановлює строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку, і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури), тощо (п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України стосовно пред`явлення кредитором вимог боржнику не кореспондуються з обов`язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику, за умови наявності в матеріалах справи доказів надіслання такої вимоги через органи поштового зв`язку на адресу боржника.

Судом при цьому враховано, що строк, на який був укладений договір був до 31.12.2021 та був продовжений сторонами до 31.12.2022, однак відповідачем так і не було забезпечено надання позивачу повідомлення про дату початку шеф-монтажу обладнання не пізніше, чим за 7 календарних днів до здійснення цих робіт.

Частиною 3 ст. 212 Цивільного кодексу України визначено, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункт 7.11)).

Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 740/2904/17 (провадження № 61-15352св20), від 12 січня 2022 року № 754/4475/19 (провадження № 61-5491св21)).

Станом на дату розгляду справи строк дії договору закінчився та суду не надано додаткової угоди щодо продовження строку дії договору.

Позивач надав суду претензію №1 від 16.02.2022, в якій він ставить відповідачу вимогу розпочати шеф-монтаж обладнання, поставленого за договором у семиденний строк від дня отримання цієї претензії та у найкоротший строк повідомити постачальника про точну дату шеф-монтажу обладнання.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо листування сторін в період з дати поставки обладнання (09.09.2021) до дати направлення вказаної претензії (16.02.2022) та вимог, які висувались у такому листуванні.

Так само матеріали справи не містять доказів направлення претензії №1 від 16.02.2022 на адресу відповідача та отримання останнім.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

В даному випадку суд не може встановити факт направлення та отримання позивачем відповідачу претензії №1 від 16.02.2022 та вжиття інших дій, передбачених умовами договору, щодо забезпечення участі представника позивача на будівельному майданчику, повідомлення про прибуття спеціалістів позивача для проведення шеф-монтажних робіт, актів, складених спеціалістами позивача за фактом недопуску до будівельного майданчику (у випадку наявності) тощо, які б свідчили про вжиття позивачем заходів з виконання умов договору та перешкоджання відповідачем у такому виконанню.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Підсумовуючи викладене, враховуючи недоведеність позивачем направлення та отримання відповідачем вимоги щодо виконання обов`язку з визначення дати початку та строків проведення шеф-монтажу поставленого обладнання, зважаючи на закінчення строку дії договору, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу відсутні.

З огляду на похідний характер нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені, зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, у задоволенні цих вимог також слід відмовити.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в даному випадку, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 18.06.2024.

Суддя Т.М.Давченко