Постанова

від 10.09.2024 по справі 915/652/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/652/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Хобта Ю.М.,

від відповідача Орел О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024, ухвалене суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 18.06.2024

у справі № 915/652/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг»

до відповідача: Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»

про: стягнення 1803053,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг» (далі ТОВ «Гідромаш Інжинирінг») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі АТ «Зоря»-«Машпроект»), в якому просив суд стягнути з останнього на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 1 803 053,96 грн, з яких:

- 1179000,54 грн основного боргу;

- 346 593,70 грн пені;

- 26 261,01 грн 3 % річних;

- 251 199,25 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 18.02.2021 був укладений договір, за умовами якого ТОВ «Гідромаш Інжинирінг» зобов`язалося поставити АТ «Зоря»-«Машпроект» Обладнання, виконати пусконалагуджувальні роботи та надати послуги з навчання персоналу по експлуатації цього Обладнання. Позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання, що підтверджується відповідною видатковою накладною. Проте, відповідач не оплатив вартість цього Обладнання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість (за виключенням суми авансу), на яку позивачем також нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про те, що у нього ще не настав строк для оплати поставленого позивачем Обладнання.

Зокрема, зазначав, що відповідно до умов пункту 7.4.2. договору, оплату за обладнання покупець здійснює на підставі відповідних актів, що підтверджують шеф-монтаж обладнання, в строк не пізніше 45-ти днів. При цьому, умовами договору також передбачено виконання позивачем шеф-обладнання після отримання від відповідача письмового повідомлення. Відповідне повідомлення є подією, яка має неминуче настати;

Проте, наразі сторони не складали та не підписували акти, що підтверджують шеф-монтаж обладнання, що виключає можливість визначення дотримання (або недотримання) 45-ти денного строку на оплату. Обладнання закуповувалось для забезпечення Компресорної станції «Яготин» в межах проекту щодо її реконструкції. Враховуючи, що процес реконструкції є складним та передбачає певну послідовність виконання робіт, обладнання також має бути змонтоване за дотриманням певної послідовності.

Відповідач вказував, що умови договору побудовані таким чином, щоб відповідач мав змогу, відповідно до планів будівництва, самостійно визначати час шеф-монтажу обладнання.

Також відповідач звертав увагу, що з позовної заяви не вбачається та не зазначається дата виникнення порушення з боку відповідача зобов`язання, а отже всі розрахунки штрафних санкцій взагалі не можуть братися до уваги. Крім того, до позовної заяви не надано жодного документу, який би вважався вимогою у розумінні ст. 530 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач зазначав, серед іншого, що зі слів співробітників відповідача, йому стало відомо, що у 2022 році відповідач самостійно виконав шеф-монтаж обладнання та пусконалагуджувальні роботи. Відповідач 29.12.2022 сплатив на користь позивача ще 600000 грн, що свідчить про визнання ним позовних вимог і додатково підтверджує, що шеф-монтаж та роботи завершені.

Відповідач заперечував проти вказаних доводів позивача, зазначив, що дійсно сплатив позивачу 600000 грн, проте це не свідчить про визнання боргу. Це було здійснено на численні прохання позивача, з метою підтримки бізнесу в Україні в період військового стану, не дивлячись на те, що дана оплата не відповідає умовам договору.

05.04.2024 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він, зокрема, зменшив суму основного боргу на 600000 грн, а також надав новий розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно вказаної заяви ТОВ «Гідромаш Інжинирінг» просило суд стягнути з АТ «Зоря»-«Машпроект» 1 363 154,70 грн, з яких:

- 579 000 грн основного боргу;

- 470 452,60 грн пені;

- 33 692,55 грн 3 % річних;

- 280 009,54 грн інфляційних втрат.

Вищевказана заява, враховуючи її подання в межах підготовчого провадження, була прийнята судом першої інстанції до розгляду, про що було постановлена відповідна протокольна ухвала.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що він не може встановити факт направлення та отримання позивачем претензії від 16.02.2022 та вжиття інших дій, передбачених умовами договору, які б свідчили про вжиття позивачем заходів з виконання зобов`язань та перешкоджання відповідачем у такому виконанню. Суд, враховуючи недоведеність позивачем направлення та отримання відповідачем вимоги щодо виконання обов`язку з визначення дати початку та строків проведення шеф-монтажу обладнання, зважаючи на закінчення строку дії договору, зазначив, що правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості відсутні.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

- судом не враховано, що позивачем неодноразово вчинялись дії з досудового врегулювання спору, а відповідачем не заперечувався факт отримання від позивача вимог щодо виконання своїх обов`язків;

- також поза увагою суду залишилось те, що відповідач фактично визнав заборгованість;

- позивачу зауважує, що тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводить до неможливості його виконання взагалі і ніколи;

- суд не надав оцінки тому факту, що оплата за поставлений товар залежить виключно від волі відповідача, і якщо не буде згоди відповідача на шеф-монтаж обладнання, то і не буде підстав для оплати, що фактично призведе до неможливості виконання зобов`язання зі сплати позивачу коштів за поставлений товар.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Гідромаш Інжинирінг» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 у справі № 915/652/22 відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу строк до 14.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено дану справу до розгляду на 10.09.2024 о 16:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, наступне:

- підставою для виникнення обов`язку з оплати є підписання сторонами Акту завершення (приймання) шеф-монтажних робіт, а не видаткова накладна, як помилково вважає позивач;

- оскільки матеріали справи такого акту не містять, відповідно, позивач не довів настання обставин, які б визначали виникнення у відповідача обов`язку з оплати;

- позивач не може впливати на початок виконання шеф-монтажу та самостійно обирати дату початку таких робіт;

- позивачем не доведено протиправність дій відповідача, так само як і порушенням ним умов договору;

- позивач не враховую, що 10% вартості обладнання у будь-якому випадку утримується відповідачем до введення об`єкту в експлуатацію;

- саме позивач має виконати шеф-монтаж, а тому будь-які його вимоги до відповідача є некоректними та неправомірними.

16.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вкотре наголошено, що відповідач умисно порушив умови договору і протягом 2021 - 2023, а вже і 2024 років не повідомляв і не повідомляє про можливість проведення шеф-монтажу обладнання.

Додатково, позивач звертає увагу, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично позбавив позивача в майбутньому звертатись з позовами до відповідача про стягнення решти заборгованості за поставлений товар.

10.09.2024 від ТОВ «Гідромаш Інжинирінг» надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 10.09.2024 була задоволена.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 10.09.2024 з`явились представники учасників справи, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов (з урахуванням уточненої позовної заяви) у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 18.08.2021 АТ «Зоря»-«Машпроект» (Покупець) та ТОВ «Гідромаш Інжиніринг» (Постачальник) укладено договір № 7798, відповідно до умов п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, виготовити та поставити Покупцю комплект очисних споруд дощових стоків (Обладнання), виконати пусконалагоджувальні роботи Обладнання та надати послуги з навчання персоналу по експлуатації Обладнання, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, прийняти та оплатити Обладнання, роботи та послуги.

Поставка Обладнання, виконання робіт та надання послуг здійснюється на умовах, викладених у цьому договорі, в обсягах, зазначених в специфікації № 1 (додаток № 1) та у відповідності до технічних вимог (додаток № 2) (п. 1.4 договору).

Графік постачання Обладнання, виконання робіт та надання послуг (додаток №3), в якому зазначаються строки поставки Обладнання, виконання робіт та надання послуг, передбачених цим договором, а також інші додатки підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього договору та є його невід`ємною частиною (п.1.6 договору).

Ціна договору становить 1 620 000 грн, яка включає в себе вартість Обладнання (з урахуванням шеф-монтажу), вартість робіт та послуг (п. 2.1. договору):

Вартість Обладнання (з урахуванням шеф-монтажу) становить 1 584 000 грн;

Вартість робіт з пусконалагоджування становить 18 000 грн;

Вартість послуг з навчання персоналу становить 18 000 грн.

Постачальник здійснює шеф-монтаж обладнання на об`єкті будівництва «Реконструкція компресорної станції «Яготин», що розташований за адресою: Україна, Київська область, Яготинський район, село Ничипорівка, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 40/5 (п. 4.10 договору).

Датою поставки вважається дата підписання Акту остаточного приймання Обладнання (форма М-15) (п. 5.7. договору).

Умовами п. 5.17 договору встановлено, що Покупець письмово повідомляє Постачальника про дату початку шеф-монтажу Обладнання не пізніше, чим за 7 календарних днів до здійснення цих робіт. Постачальник повинен письмово повідомити Покупця про дату прибуття свого представника для виконання шеф-монтажу.

Відповідно до умов п. 6.1., 6.2. договору виконані Постачальником зобов`язання щодо Обладнання, робіт та послуг приймаються в цілому. Поставлене Обладнання, виконані роботи та надані послуги в цілому приймаються після підписання сторонами документів, що відповідно до умов діючого законодавства підтверджують факт поставки Обладнання, виконання робіт, надання послуг.

Порядок оплати за договором визначений у розділі 7 договору.

Документи, що підтверджують факт поставки та завершення шеф-монтажу Обладнання, виконання робіт, надання послуг, оформлені належним чином та у відповідності до умов договору, є підставою для оплати (п. 7.2. договору).

Оплата за Обладнання, виконані роботи та надані послуги здійснюється покупцем на умовах, викладених в п. 7.4 договору. з врахуванням розділу 6 договору, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок постачальника, вказаний у договорі, після підписання відповідних документів, що підтверджують завершення шеф-монтажу обладнання (акт завершення (приймання) шеф-монтажних робіт згідно з додатку № 7 до договору, виконання робіт (акту приймання виконаних будівельних робіт корма КБ-2в), надання послуг (акту здачі-приймання послуг) (п. 7.3. договору).

Покупець здійснює авансування у загальному розмірі 25% від ціни договору, що складає 405000 грн (п.7.4.1. договору);

Оплату за Обладнання Покупець проводить платежами на підставі відповідних актів, що підтверджують шеф-монтаж обладнання в строк не пізніше 45 календарних днів згідно п. 7.3. договору, за вируванням:

- суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно до п. 7.4.1.;

- 10% кожного акту, що утримується Покупцем до моменту введення Об`єкта в експлуатацію.

При виникненні обставин, що перешкоджають виконанню шеф-монтажу та пусконалагодженню у встановлені строки, Постачальник повинен негайно в письмовій формі повідомити Покупця про це з обґрунтуванням обставин (п. 12.3.1. договору).

Шеф-монтаж та пусконалагодження Обладнання Постачальник виконує відповідно до розроблених програм/інструкцій з шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт, попередньо погоджених із Покупцем, власними силами із залученням кваліфікованих спеціалістів заводів виробників Обладнання у випадку необхідності (п. 12.3.8. договору).

В разі порушення Покупцем строків оплати платежів до Договору на умовах, визначених у п. 7.4. договору, більше ніж на 60 днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від вартості платежу, строк оплати якого прострочено, за кожен день прострочення, а Постачальник не несе відповідальності за порушення строків поставки Обладнання за аналогічний період прострочення платежу , якщо Покупець не звільнений від обов`язку щодо оплати відповідно до умов договору (п. 13.15. договору).

Додатком № 1 до договору є «Специфікація № 1», в якій зазначено, зокрема, що вартість Обладнання включає його шеф-монтаж, а також матеріали для забезпечення первинного запуску, налаштування, приймально-здавальних випробувань.

Такі вимоги зазначені і у додатку № 2 до договору, яким є «Технічні вимоги на обладнання, що підлягає закупівлі».

Додатком № 3 до договору є «Графік постачання Обладнання, виконання Робіт та надання послуг», в якому містяться таке найменування як шеф-монтаж Обладнання.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах цієї справи міститься видаткова накладна від 09.09.2021 № 132, згідно якої позивач поставив, а відповідач прийняв за договором № 7798 від 18.02.2021 загалом на суму 1584000 грн:

- очисні споруди дощових стоків Сепаратор нафти Lpeter C MB NS15 (325000 грн)

- очисні споруди дощових стоків Сепаратор нафтопродуктів Lpeter C MB NS100 (925000 грн).

Факт отримання вказаного товару, а також те, що цей товар є Обладнанням за укладеним між сторонами договором, визнається та не заперечується обома учасниками цієї справи.

В матеріалах цієї справи міститься складена позивачем та адресована відповідачу претензія № 1 від 16.02.2022 за вих. № 37 (а.с.50 т.1), в якій позивач, зокрема, зазначав, що станом на 16.02.2022 він так і не отримав від відповідача повідомлення про точну дату початку шеф-монтажу Обладнання та вимагав розпочати шеф-монтаж Обладнання, повідомити його про точну дату позивача та допустити представника позивача до фронту робіт.

Докази направлення вказаної претензії відповідачу, та (або) відповіді відповідача на неї матеріали справи не містять.

Водночас, в матеріалах цієї справи міститься відповідь відповідача на претензію № 2 від 05.07.2021 щодо надання повідомлення про початок шеф-монтажу Обладнання та його виконання за договором № 7798 від 18.02.2021 (а.с.54 т.1), в якій відповідач зазначив, що Обладнання закуповувалось для забезпечення Компресорної станції «Яготин» в межах проекту щодо її реконструкції. Враховуючи, що процес реконструкції є складним та передбачає певну послідовність виконання робіт, Обладнання також має бути змонтоване за дотриманням певної послідовності. Умови договору побудовані таким чином, щоб Замовник мав змогу, відповідно до планів будівництва, самостійно визначати час шеф-монтажу обладнання.

Також в матеріалах цієї справи міститься лист (вимога) позивача, адресована відповідачу, в якій позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги. Також зазначено, що відповідачу надсилається для підписання Акт звірки взаємних розрахунків.

Позивач відправив, а відповідач отримав вищевказаний лист, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком (а.с.57 то.1) та роздруківкою з веб-сайту Укрпошта за трек-номером 0302809113899 (а.с.58 т.1).

Предметом позову у цій справі, з урахування заяви (від 05.04.2023 вх. № 4234/23), є вимоги ТОВ «Гідромаш Інжинирінг» стягнути з АТ «Зоря»-«Машпроект») 1 363 154,70 грн, з яких:

- 579 000 грн основного боргу;

- 470 452,60 грн пені;

- 33 692,55 грн 3 % річних;

- 280 009,54 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з недоведеності позивачем направлення та отримання відповідачем вимоги щодо виконання обов`язку з визначенням дати початку та строків проведення шеф-монтажу обладнання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та зазначає наступне.

Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо настання строку оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст.252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відповідно до лексичного значення словосполучення «неминуче має настати» означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом норми ч. 1 ст. 530 ЦК України у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст.252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова (постанова Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21).

Як вбачається з матеріалів цієї справи, обов`язки позивача за договором (в частині, що стосується поставки відповідачу Обладнання) були виконані у повному обсязі, а товар прийнято відповідачем без жодних зауважень, заперечень чи застережень.

За змістом укладеного між сторонами договору, оплатити отримане Обладнання відповідач зобов`язаний протягом 45 календарних днів, втім, лише після підписання сторонами Акту, що підтверджує шеф-монтаж цього Обладнання.

При цьому, колегія суддів враховує, що шеф-монтаж Обладнання на Об`єкті має виконати саме позивач, попередньо погодивши з відповідачем програму/інстункцію з шеф-монтажних робіт (пункти 4.10 та 12.3.8. договору), і таке виконання може здійснюватися виключно після отримання від відповідача письмового повідомлення про дату шеф-монтажу (п. 5.17 договору).

Водночас, строк, в який відповідач має направити позивачу письмове повідомлення про дату шеф-монтажу (після отримання товару) сторонами не погоджено взагалі.

Не містять встановлення цього строку ні укладений між сторонами договір, ні «Графік постачання Обладнання, виконання Робіт та надання послуг», що є додатком № 3 до договору.

Вказаний Графік, хоча і підписаний, проте не заповнений сторонами.

Договір укладено 18.02.2021, Обладнання поставлено відповідачу 09.09.2021, станом на дату розгляду справи строк дії договору закінчився та не продовжувався, проте відповідач так і не направляв до цього часу позивачу письмове повідомлення про дату шеф-монтажу.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Такий висновок щодо застосування норми ст. 530 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статей 252, 598 цього Кодексу викладено у п. 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).

За таких обставин, оскільки умовами договору передбачено обов`язок відповідача оплатити отримане від позивача Обладнання тільки після виконання останнім шеф-монтажних робіт, які в свою чергу мають виконуватись ним виключно після отримання від відповідача відповідного письмового повідомлення, втім умовами договору не встановлений строк, в який відповідач має направити позивачу це повідомлення, колегія суддів приходить до висновку, що не направлення відповідачем письмового повідомлення про дату шеф-монтажу не є відкладальною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Направлення відповідачем письмового повідомлення про дату шеф-монтажу Обладнання, що з огляду на конкретні обставини цієї справи, не є подією, яка неминуче має настати.

Фактично, у даному випадку вбачається можливість відповідача взагалі в односторонньому порядку ухилитися від направлення позивачу відповідного письмового повідомлення, без передбачення жодних механізмів впливу на противагу, що позбавляє позивача права на отримання оплати поставленого без жодних зауважень товару (Обладнання) та суперечить загальним принципам цивільного обороту та обов`язковості господарських зобов`язань.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала (ч. 3 ст. 212 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони не встановили строк, в який відповідач має направити позивачу письмове повідомлення про дату шеф-монтажу, від чого безпосередньо залежить виконання позивачем цих робіт, відповідно, оплата Обладнання відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами і не встановлений строк оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару (Обладнання).

Вищенаведене у сукупності є підставою для висновку, що у розмінні ст. 530 ЦК України термін виконання боржником (відповідачем) обов`язку щодо оплати не був встановлений в договорі.

З аналіз положень ст. 530 ЦК України, у системному зв`язку зі змістом положень ст. 692 ЦК України, випливає, що у разі не встановлення в договорі або законі строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання.

Саме такий обов`язок відповідача оплатити товар з моменту його прийняття випливає з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Тобто, наявність у покупця зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, і не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі №925/1332/13 та Верховного Суду в постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, де зазначено, що зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Отже, обов`язок оплатити поставлений позивачем товар, з огляду на викладене вище, виникає у відповідача з моменту прийняття товару згідно з видатковою накладною, а відповідальність за прострочення виконання такого обов`язку щодо оплати застосовується з наступного дня за днем отримання товару за кожною видатковою накладною.

Щодо стягнення основного боргу.

Як вже зазначалось, вартість Обладнання становить 1584000 грн.

При цьому, за умовами п. 2.1.1. договору вартість Обладнання включає в себе і його шеф-монтаж. Це також зазначається і у «Специфікації № 1» (додаток № 1 до договору), і у «Технічних вимог на обладнання, що підлягає закупівлі» (додаток № 2 до договору).

Тобто відокремити вартість Обладнання і вартість його шеф-монтажу неможливо.

Позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 05.04.2023 вх. № 4234/23) 579000 грн основного боргу, із розрахунку: 1584000 грн (вартість Обладнання) - 405000 грн (аванс (25% від ціни договору)) 600000 грн (сплата відповідачем заборгованості за договором згідно платіжної інструкції від 29.12.2022 № 4414 (а.с.146 т.1) після відкриття провадження у даній справі).

Колегія суддів вважає здійснений позивачем розрахунок основного боргу лише частково обґрунтованим, оскільки позивач у ньому не враховує п. 7.4.1. договору, відповідно до якого оплату за Обладнання Покупець проводить за вируванням 10% кожного акту, що утримується Покупцем до моменту введення Об`єкта в експлуатацію.

За таких обставин вірною є сума основного боргу у розмірі 420600 грн, із розрахунку: 1584000 грн (вартість Обладнання) - 405000 грн (аванс (25% від ціни договору)) 600000 грн (сплата відповідачем заборгованості за договором згідно платіжної інструкції від 29.12.2022 № 4414 (а.с.146 т.1)) 158400 грн (10% від 1584000 грн (сума, що утримується відповідачем до моменту введення Об`єкта в експлуатацію)).

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 05.04.2023 вх. № 4234/23) 33692,55 грн 3% річних та 280009,54 грн інфляційних втрат, із розрахунку:

- на суму боргу у розмірі 1179000 грн за період з 01.03.2022 по 28.12.2022: позивачем нараховано 29361,95 грн 3% річних та 271292,12 грн інфляційних втрат;

- на суму боргу у розмірі 579000 грн за період з 29.12.2022 по 29.03.2023: позивачем нараховано 4330,60 грн 3% річних та 8717,42 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат лише частково обґрунтованим, оскільки, по-перше: як вже зазначалось, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару (а саме з 10.09.2021), а по-друге: позивач у цьому розрахунку знову ж таки не враховує п. 7.4.1. договору (утримання відповідачем 10% від вартості Обладнання до моменту введення Об`єкта в експлуатацію).

За таких підстав, вірним є період нарахування 3% річних та інфляційних втрат:

- на суму 1020600 за період з 10.09.2021 по 28.12.2022;

- на суму 420600 за період з 29.12.2022 по 29.03.2023 (період, визначений позивачем).

Крім того, як вбачається з наданого позивачем до заяви (від 05.04.2023 вх. № 4234/23) розрахунку, такі нарахування позивач здійснює лише з 01.03.2022.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за розрахунком суду:

- на суму боргу у розмірі 1020600 за період з 01.03.2022 по 28.12.2022 розмір 3% річних складає 25333,25 грн, інфляційних втрат - 234843,71 грн;

- на суму боргу у розмірі 420600 за період з 29.12.2022 по 29.03.2023 розмір 3% річних складає 3111,29 грн, інфляційних втрат 12736,54 грн.

Водночас, як вбачається з наданого позивачем до заяви (від 05.04.2023 вх. № 4234/23) розрахунку, розмір інфляційних втрат за період з 29.12.2022 по 29.03.2023 складає лише 8717,42 грн (позивач не враховував інфляцію за березень 2023 року), а тому, враховуючи принцип диспозитивності, колегія суддів зазначає про наявність підстав для стягнення лише 8717,42 грн інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 420600 грн за період з 29.12.2022 по 29.03.2023.

Загальна сума 3% річних складає 28444,54 грн, а інфляційних втрат 243561,13 грн.

Щодо стягнення пені.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.15. договору у разі порушення Покупцем строків оплати платежів до Договору на умовах, визначених у п. 7.4. договору, більше ніж на 60 днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від вартості платежу, строк оплати якого прострочено, за кожен день прострочення, а Постачальник не несе відповідальності за порушення строків поставки Обладнання за аналогічний період прострочення платежу, якщо Покупець не звільнений від обов`язку щодо оплати відповідно до умов договору.

Позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви від 05.04.2023 вх. № 4234/23) 470452,60 грн пені, із розрахунку:

- на суму боргу у розмірі 1179000 грн за період з 01.03.2022 по 28.12.2022 позивачем нараховано 398275,89 грн пені;

- на суму боргу у розмірі 579000 грн за період з 29.12.2022 по 29.03.2023 позивачем нараховано 72176,71 грн пені.

Водночас, як вже зазначалось, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару (а саме з 10.09.2021); пеня має нараховуватись лише після 60-ти денного строку після отримання товару (п. 13.15. договору); нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України); позивач у цьому розрахунку знову ж таки не враховує п. 7.4.1. договору (утримання відповідачем 10% від вартості Обладнання до моменту введення Об`єкта в експлуатацію).

За таких обставин, вірним є нарахування пені лише на суму боргу 1020600 грн (1584000 грн (вартість Обладнання) - 405000 грн (аванс (25% від ціни договору)) 158400 грн (10% від 1584000 грн (сума, що утримується відповідачем до моменту введення Об`єкта в експлуатацію))), а вірним для такого нарахування є період з 09.11.2021 (сплив 60-ти денного строку після отримання товару 09.09.2021) по 09.05.2022 (сплив шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

За розрахунком суду, розмір пені на суму боргу 1020600 грн за період з 09.11.2021 по 09.05.2022 складає 96831,17 грн.

При цьому, колегія суддів також враховує наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, при застосуванні положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГКФ України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Водночас, колегія суддів враховує воєнний стан в Україні, який вочевидь вплинув на фінансовий стан відповідача та те, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% (з 96831,17 грн до 48415,60 грн).

Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що у зв`язку з порушенням строків розрахунку, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 50% пені, а також інфляційні втрати та 3 % річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 741021,17 грн, з яких: 420600 грн основного боргу, 28444,54 грн 3% річних, 243561,13 грн інфляційних втрат та 48415,60 грн пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 у справі №915/652/22 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг» 741 021,27 грн, з яких:

- 420 600 грн основного боргу;

- 28 444,54 грн 3% річних;

- 243 561,13 грн інфляційних втрат;

- 48 415,60 грн пені.

Стягнути з Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг» 11 841,55 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову».

Стягнути з Акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідромаш Інжинирінг» 17 762,33 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.09.2024(у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. 16.09.2024 у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.09.2024 № 239-в).

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіС.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький