Рішення
від 11.06.2024 по справі 916/336/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/336/24

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Піун С.П.,

від відповідача: адвокат Юциков С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/336/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (Фонтанська дорога, № 123, прим. 5М, м. Одеса, 65016)

про стягнення 1 504 651,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

29.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс», в якій просить суд стягнути з відповідача 1 504 651,34 грн, з яких: 994 939,21 грн основний борг, 327 288,22 грн інфляційні втрати, 59 513,73грн 3% річних та 122 910,18 грн - пеня.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ в період з 01.11.2021 по 01.12.2021.

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 22.10.2021 по 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач наголошує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10).

Наразі позивач зауважує, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як зазначає позивач, типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Так, посилаючись на підпункт 4.2 розділу IV договору, позивач зазначає, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відтак, як вказує позивач, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу, а тому позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Окрім того, позивач вказує, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Отже, позивач наголошує, що ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, яка також підтверджується довідкою позивача.

Так, за ствердженнями позивача, на виконання пункту 4.3. договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім частково здійснено оплату за спожитий газ за листопад 2021 року в розмірі 249262,31 грн. Крім цього, порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Водночас, позивач наголошує, що ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, позивачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 28,86800 тис. куб.м. на суму 1160166,46 грн, а 01.12.2021 поставлено природний газ в об`ємі 1,87100 тис. куб.м. на суму 84035,06 грн, проте відповідачем за цей період було здійснено оплати лише частково.

Відтак, позивач підсумовує, що у відповідача перед ним сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 994939,21 грн.

Крім того, як вказує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню та три проценти річних від простроченої суми.

Щодо доводів ОК «ЖБК «Вільямс» позивач зауважує, що правовідносини сторін виникли на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який долучений до матеріалів позовної заяви позивачем, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

В свою чергу, за ствердженням позивача, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів.

Позивач звертає увагу, що належність споживача до тієї чи іншої категорії (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) визначає Оператор ГРМ, а визначення умов постачання природного газу постачальником «останньої надії» безпосередньо пов`язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник «останньої надії» керується при виконання обов`язку щодо постачання природного газу.

Позивач підсумовує, що між ним та відповідачем було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який є таким, що виконаний в частині поставки та отримання природного газу, та відповідно, під час виконання договору сторонам були відомі істотні умови такого договору.

Відтак, на думку позивача, у нього відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вартості спожитого газу, оскільки такі дії стосуються насамперед виконання сторонами договірних зобов`язань за укладеним між ними господарським договором.

2.2. Аргументи Відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, за ствердженням відповідача, предметом діяльності Кооперативу є. зокрема, забезпечення надання членам та асоційованим членам Кооперативу - мешканцям житлового комплексу за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Спортивна, ж/м «Дружний», буд. 3/1, 3/2, 3/3, 3/4, 3 корпус 5, житлово-комунальних та інших послуг належної якості, а Кооператив є неприбутковою організацією та споживає природний газ за договором виключно для потреб побутових споживачів мешканців житлового комплексу.

Водночас, як зауважує відповідач, згідно інформації, опублікованій на сайті постачальника: www.gas.ua, побутові споживачі природного газу, яких обслуговує постачальник «останньої надії» (ПОН), отримають в жовтні та листопаді 2021 року за ціною 7,96 грн за куб.м, з ПДВ, без вартості транспортування, проте на адресу Кооперативу від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшов рахунок на оплату, в якому ціна за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року варіювалася від 28,019 грн до 37,023 грн за куб.м. без ПДВ.

В зв`язку з цим, відповідачем, іншими кооперативами, управителями та ОСББ, які обслуговують житлові комплекси в Одеському регіоні та інших регіонах України, були направлені звернення на адресу Кабінету Міністрів України з вимогою вирішити вказане питання в інтересах мешканців, результатом розгляду яких стало те, що 29.07.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», який набрав чинності 19 серпня 2022 року.

Відповідач відмічає, що здійснює утримання систем автономного теплопостачання багатоквартирних будинків, щодо яких здійснює заходи з обслуговування та укладав договір про постачання природного газу для роботи зазначених систем в інтересах мешканців, та в зв`язку із набранням чинності Законом 2479-ІХ, Кооператив направив на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листи від 29.08.2022 № 66 та від 28.08.2023 № 85 з проханням направити на адресу Кооперативу акт звірки за договором з урахуванням відповідних змін, внесених відповідно до вимог Закону 2479-ІХ. Проте до теперішнього часу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на вказані листи Кооперативу не відповіло та жодним чином не відреагувало.

Відповідач вважає, що відповідно до вимог Закону 2479-ІХ, Кооператив за газ, спожитий у листопаді 2021 року повинен був сплатити 28,868 тис.м.куб.*7,42 тис.грн. = 214 200,56 грн, а враховуючи сплату ним позивачу 234520,50 грн, з яких 4301,11 грн вартість послуги з транспортування газу, сума переплати Кооперативом на рахунок позивача за газ, спожитий у листопаді 2021 року складає 16 018.83 грн.

При цьому, оскільки вимоги Закону 2479-ІХ стосуються вартості природного газу, спожитого лише у жовтні-листопаді 2021 року, отже на вартість природного газу, спожитого у грудні 2021 року дані вимоги не розповсюджуються, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за газ, спожитий у грудні 2021 року складає 69 293,25 грн, враховуючи сплату ним 14741,81 грн. В свою чергу, з урахуванням переплати за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року у сумі 16 018,83 грн, загальна сума недоплати за природний газ, спожитий Кооперативом відповідно до умов договору перед позивачем складала 53 274,42 грн.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач на неодноразові прохання Кооперативу надати акт звірки з урахуванням вимог Закону 2479-ІХ не реагує, відкориговані рахунки для оплати з спожитий природний газ не надає, Кооперативом самостійно здійснено доплату різниці за спожитий природний газ у сумі 5 3 274,42 грн.

На переконання відповідача, наразі у Кооперативу відсутня заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ згідно типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Також відповідач не визнає вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення у повному обсязі, оскільки розрахунки здійснені позивачем без урахування вимог Закону 2479-ІХ щодо ціни на природний газ у листопаді 2021 року, а позивач з 29.08.2022 умисно не реагував на листи Кооперативу щодо надання відкоригованих актів звірки згідно із вимогами Закону 2479-ІХ, не направляв на адресу Кооперативу акти звірки та рахунки на оплату з урахуванням вимог Закону 2479-ІХ, будучи при цьому монополістом на ринку природного газу як постачальник «останньої надії».

Заперечуючи проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, відповідач наголошує, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок визначення ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», ціни на поставлений ОК «ЖБК «Вільямс» з 14.10.2021 по 01.12.2021 природний газ за формулою, передбаченою пунктом 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102).

Кооператив, в свою чергу, заперечуючи визначення ринкової ціни на природний газ, що постачався йому у листопаді 2021 року, за вказаною формулою, сплатив позивачу вартість спожитого газу у строки передбачені договором, за граничною ціною, встановленою для побутових споживачів - на рівні 7,96 грн. за 1 куб. метр, відповідно до пункту 41-7 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102).

Водночас, відповідач наголошує, що не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону «Про теплопостачання», автономна котельня призначена для обслуговування мешканців багатоквартирних будинків, а Кооператив, як неприбуткова організація, лише представляє спільні інтереси мешканців у договірних відносинах з ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Відповідно до положень Статуту ОК «ЖБК «Вільямс» діяльність Кооперативу спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не господарською діяльністю у розумінні норм Господарського кодексу України.

Як пояснює відповідач, теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі Кооперативу, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень.

Тобто, за ствердженням відповідача, ОК «ЖБК «Вільямс» фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.

Враховуючи усе викладене, відповідач робить висновок, що за метою придбання природного газу та характером діяльності відповідач прирівнюється до побутового споживача, визначення якому встановлено у пункті 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу».

Також відповідач додає, що позивач не врахував, що у листі Оператор ГРМ зазначив що ОК «ЖБК «Вільямс» відноситься «до теплогенеруючих орагнізацій, на підставі, що котельні виробляють теплову енергію для населення», а відповідно до положень, Кооператив, як неприбуткова організація, лише представляє спільні інтереси мешканців у договірних відносинах з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» для забезпечення опаленням їх приміщень в житловому комплексі, а теплова енергія в яку перетворює газ дахова котельня у житловому комплексі Кооперативу призначена виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень.

Відтак, у відповідача, на його думку, наразі відсутня заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а отже відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, відповідач звернув увагу, що як в опалювальному сезоні 2021-2022 років, так і в подальших опалювальних сезонах ОК «ЖБК «Вільямс» споживав природний газ для мешканців свого житлового комплексу за ціною як для населення - 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, при цьому категорія споживача на інформаційній платформі Оператора не змінювалась, і лише в листопаді 2021 року позивач вважав за необхідне застосувати ціну за спожитий природний газ вище ніж 40 грн. за куб.м.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 позовній заяві ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/336/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Малярчук І.А. для її розгляду.

02.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області суддею Малярчук І.А. заявлено самовідвід від розгляду позовної заяви від 29.01.2024 за вх.№ 352/24 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про стягнення заборгованості у розмірі 1 504 651,34 грн у справі 916/336/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 02.02.2024, призначеного розпорядженнями керівника апарату суду від 02.02.2024 № 98 у зв`язку із заявленим суддею Малярчук І.А. самовідводом від розгляду позовної заяви, визначено суддю Цісельського О.В. для розгляду справи № 916/336/24

07.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 352/24 від 29.01.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/336/24. Справу № 916/336/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "29" лютого 2024 року об 11:20 год.

12.02.2024 за вх.№ 5695/24 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, в задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою від 14.02.2024.

14.02.2024 представником ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» подано заяву (вх. № 6034/24), згідно якої представник просив залучити його у справу в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи № 916/336/24 в підсистемі «Електронний суд». Вказана заява була задоволена та виконана19.02.2024.

15.02.2024 за вх.№ 630524 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

19.02.2024 до суду від ОК «ЖБК «Вільямс» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6731/24), який прийнятий судом до розгляду та додаткові документи, які залучені судом до матеріалів справи.

21.02.2024 ухвалою суду задоволена заява ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 6305/24 від 15.02.2024) та постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі № 916/336/24 29.02.2024 об 11:20 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ».

26.02.2024 за вх.№ 7598/24 до суду від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» також надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 26.02.2024.

27.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 8127/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю у представника можливості прийняти участь у судовому засіданні 29.02.2024.

29.02.2024, за результатами розгляду клопотань учасників справи про відкладення судового засідання, у підготовчому засіданні по справі № 916/336/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "19" березня 2024 року об 11:00 год., про що відповідач був повідомлений відповідною ухвалою суду від 01.03.2024 в порядку ст. 120 ГПК України.

01.03.2024 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання (вх. № 8776/24), відповідно до якого позивач просить суд продовжити йому встановлений судом процесуальний строк для подання відповіді на відзив у справі № 916/336/24 до 08.03.2024.

04.03.2024 до суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» надійшла заява (вх.№ 8911/24) про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена, про що було постановлено відповідну ухвалу суду від 07.03.2024.

06.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 8776/24 від 01.03.2024) та продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив у справі № 916/336/24 до 08.03.2024 включно.

08.03.2024 від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на адресу суду надійшла відповідь (вх. № 9899/24) на відзив відповідача, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із додатками до неї.

19.03.2024 ОК «ЖБК «Вільямс» подав до суду заперечення (вх. № 11435/24) на відповідь на відзив в порядку ст. 167 ГПК України, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи разом із доданими до них доказами.

21.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/336/24 за ініціативою суду на 30 днів та призначено підготовче засідання на "16" квітня 2024 року о 12:40 год.

27.03.204 за вх.№ 12783/24 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена відповідною ухвалою суду від 15.04.2024.

16.04.2024 до Господарського суду Одеської області від ОК «ЖБК «Вільямс» надійшло клопотання (вх. № 15491/24), де відповідач просив зупинити провадження у справі № 916/336/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/731/24.

16.04.2024, за результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 916/336/24, після з`ясування позиції позивача, у підготовчому засіданні судом в протокольній формі була постановлена ухвала про відмову в задоволенні зазначеного клопотання у зв`язку з недостатньою його обґрунтованістю.

Щодо даного клопотання суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд Одеської області дійшов висновку про те, що клопотання Кооперативу про зупинення провадження у справі № 916/336/24 не підлягає задоволенню з огляду на те, що предметом розгляду справи №911/731/23 є зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, а предметом розгляду справи №916/336/24, є стягнення 1 504 651,34 грн заборгованості.

На переконання суду, прийняття рішення у справі №911/731/23 жодним чином не впливає на предмет даного спору, оскільки вказані справи мають різну природу і їх окремий розгляд є логічним і законним.

Того ж дня, 16.04.2024 у підготовчому засіданні за участю представника позивача, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/336/24 до судового розгляду по суті на "07" травня 2024 року об 11:40 год., а також призначено резервну дату судового засідання з розгляду даної справи по суті на 21.05.2024 об 11:00 год, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 17.04.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

07.05.2024 ОК «ЖБК «Вільямс» звернувся до суду з клопотанням (вх. № 18408/24), яким просив відкласти судове засідання, призначене на 07.05.2024 об 11:40 год, на резервну дату у зв`язку з хворобою представника.

07.05.2024 у судовому засіданні по справі № 916/336/24 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати, до "21" травня 2024 року об 11:00 год.

20.05.2024 до суду від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява (вх.№ 20228/24) про заміну представника позивача для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, де було зазначено про участь представника Верхацького І.В.

21.05.2024 відповідач надіслав суду клопотання (вх. № 20367/24), в якому просив відкласти судове засідання у зв`язку із зайнятістю представника в іншому процесі та долучити до матеріалів справи довідку про знаходження адвоката на амбулаторному лікуванні під час попереднього судового засідання. Вказане клопотання долучене судом до матеріалів справи.

21.05.2024, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті, у судовому засіданні по справі № 916/336/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 11.06.2024 о 11:00 год. Відповідач про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений був ухвалою суду від 22.05.2024, постановленою у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.

27.05.2024 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надало до суду додаткові пояснення (вх. № 21180/24) щодо включення до ціни послуги з транспортування природного газу, які разом із доданими до них документами судом були долучені до матеріалів справи.

03.06.2024 ОК «ЖБК «Вільямс» надав суду додаткові пояснення у справі (вх. № 21934/24), де, серед іншого, відповідач просив поновити йому строк на подання письмових доказів. Пояснення судом були приєднані до матеріалів справи із доданими до них документами.

10.06.2024 позивач подав до суду заперечення (вх. № 22827/24) на клопотання про поновлення строку на подання доказів, які судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, ОК «ЖБК «Вільямс» подано до суду додаткові пояснення (вх. № 22936/24) щодо прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 10.06.2024 у справі № 911/731/24. Вказані додаткові пояснення були залишені судом без розгляду у судовому засіданні 11.06.2024.

11.06.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/336/24 в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основної заборгованості в розмірі 53 274,42 грн.

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, у судових дебатах заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити враховуючи правову позицію, викладену у його заявах по суті та поясненнях та на підставі поданих доказів.

Представник ОК «ЖБК «Вільямс» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору, в судових дебатах просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, судом взято до уваги принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, враховуючи значний строк розгляду даної справи, якого було достатньо для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, зважаючи, що учасниками справи надано відповідну правову позицію, суд вважає, що на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а у суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

11.06.2024 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 було затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За умовами п. 1.3. договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За умовами п.п. 4.1. - 4.5. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пп. 1-3, 6, 8-9 п. 5.1. договору, споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Відповідно до п.п.1, 3, 4 п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, а також протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних.

За умовами пп. 1, 3, 7 п.6.1 договору постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Згідно п.п. 1, 3, 4 п. 6.2 договору постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільчої системи/газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 11.1., 11.3. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п. 11.5. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

Як встановлено судом, даний договір підписаний з боку постачальника та споживача, а також скріплений печатками підприємств, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання природного газу з іншим постачальником.

Отже, протягом періоду з 01.11.2021 по 01.12.2021 діяв типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (споживач) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії»).

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову від 24.12.2019 №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

У матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за листопад та грудень 2021 року.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором у повному обсязі поставлено відповідачу: в період листопада 2021 року природний газ в об`ємі 28,86800 тис.м.куб. на загальну суму 1 160 596,57 грн. (газ природний та послуга з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) 3942,68 грн без ПДВ) про що свідчить акт № 21165 приймання - передачі природного газу від 30.11.2021, коригуючий акт № 29022 від 23.12.2021 до акту приймання - передачі природного газу № 21165 від 30.11.2021 (відкоригована сума послуги з транспортування природного газу на -430,11 грн), рахунок на оплату (природний газ) № 30365 від 10.12.2021 на суму 1 160 596,57 грн; в період грудня 2021 року природний газ в об`ємі 1,87100 тис.м.куб. на загальну суму 84035,06 грн. (газ природний та послуга з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) 232,30 грн без ПДВ) про що свідчить акт № 31972 приймання - передачі природного газу від 31.12.2021 та рахунок на оплату (природний газ) № 2611 від 12.01.2022 на суму 1 009 681,02 грн (сальдо (борг) на 01.12.2021 1 160596,57 грн; оплата в періоді 01.12.2021-12.01.2022 234520,50 грн; коригування за попередні періоди: -430,11 грн; нарахування за грудень 84035,06 грн). Акти підписані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником, коригуючий акт № 29022 від 23.12.2021 підписаний як постачальником, так і споживачем.

Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану в договорі, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень від 16.12.2021, 15.01.2022 та від 19.01.2022 та відповідні фіскальні чеки АТ «Укрпошта».

ЕІС-код споживача природного газу 56XQ000145АН300І належить Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Форми № 10 (Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»).

В матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адресований ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (ЕІС-код 56XQ000145АН300І) за період з 01.10.2021 по дату видачі відповіді.

Листом №ТОВВИХ-23-12844 від 15.09.2023 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ000145АН300І був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 22.10.2021 по 27.11.2021, з 28.11.2021 по 01.12.2021, з 01.04.2023 по 30.05.2023, з 01.06.2023 по 28.07.2023.

До вказаного листа було додано інформацію щодо закріплення споживача за EIC-кодом 56XQ000145АН300І, тобто відповідача, з 01.11.2021 по 30.11.2021, а також 01.12.2021 його включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача, та, відповідно, віднесено спожитий відповідачем газ до портфеля постачальника «останньої надії», що вбачається також з інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XQ000145АН300І в період з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021.

З даного листа та відповідного додатку судом встановлено, що обсяг природного газу, використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» позивача становить: з 01.11.2021 по 30.11.2021 28868,00 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 1871,00 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» у період з 01.11.2021 по 01.12.2021 додатково підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Позивачем до матеріалів позову також долучено лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/58991/2023 від 19.09.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що за період з 01.01.2021 по 18.09.2023 від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» надійшли кошти в загальному розмірі 249262,31 грн. Оплата підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», наданою АТ «Ощадбанк», з якої вбачається, що 28.12.2021 відповідач сплатив 234520,50 грн в якості оплати за природний газ згідно рахунку № 30365 від 10.12.2021, а 27.01.2022 відповідач оплатив за природний газ за рахунком № 2611 від 12.01.2022 в розмірі 14741,81 грн.

Окрім того, відповідачем також надано до суду докази оплати існуючої заборгованості в загальній сумі 302536,73 грн., а саме: платіжне доручення № 5122 від 28.12.2021 на суму 234520,50 грн оплата за природний газ згідно договору постачання газу ПОН за рахунком № 30365 від 10.12.2021; платіжне доручення № 5480 від 27.01.2022 на суму 14741,81 грн оплата за природний газ згідно договору постачання газу ПОН за рахунком № 2611 від 12.01.2022; платіжна інструкція № 14658 від 12.02.2024 на суму 53274,42 грн оплата за природний газ, спожитий у грудні 2021 року, з урахуванням переплати, здійсненої за спожитий природний газ у листопаді 2021, згідно договору постачання газу ПОН.

Поряд з цим, на підтвердження власних доводів ОК «ЖБК «Вільямс» надало лист АТ «Одесагаз» № 04/21-1550 від 17.12.2021, яким останнє повідомило відповідача, що EIC-код 56XQ000145АН300І присвоєний згідно положень Кодексу ГТС, глави 2 розділу IV, та відноситься до теплогенеруючих організацій, на підставі, що котельні виробляють теплову енергію для населення. В матеріалах справи міститься тотожного змісту лист АТ «Одесагаз» № 105/1/21 від 28.05.2024.

29.08.2022 ОК «ЖБК «Вільямс» звернувся до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з листом « 66, де, посилаючись на п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час діє воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.04.2022, просив направити на адресу Кооперативу акт звірки за договором з урахуванням відповідних змін.

В матеріалах справи наявний лист ОК «ЖБК «Вільямс» № 85 від 28.08.2023, згідно якого відповідач повторно звернувся до позивача з проханням здійснити списання в обліку постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» кредиторської заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, а також сформувати та надіслати на електронну адресу Кооперативу акт звірки за договором з урахуванням відповідних змін.

Матеріали справи також містять лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 3564/25/14-24 від 14.03.2024, адресований голові правління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що Мінінфраструктури неодноразово зверталось до НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листами щодо забезпечення виконання вимог Закону та надання інформації про здійснення відповідних перерахунків для ОСББ, ЖБК, управителів багатоквартирних будинків або інших уповноважених співвласниками відповідно до законодавства осіб, які шляхом самозабезпечення утримують системи автономного теплопостачання багатоквартирних будинків. Мінінфраструктури у листі також зауважило, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомило, що вирішить питання здійснення відповідних перерахунків для вищевказаних осіб, проте наразі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» розпочав позовну діяльність до учасників Асоціації управителів житла та ряда ОСББ про стягнення заборгованості за природний газ, спожитий в тому числі в листопаді 2021 року.

Виходячи з вище викладеного, Мінінфраструктури просило втручання голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо врегулювання заборгованості Асоціації управителів житла та ряда ОСББ перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до вимог ЗУ № 2479-ІХ від 29.04.2022 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час діє воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Неналежне виконання ОК «ЖБК «Вільямс» своїх зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо повної та своєчасної сплати спожитого природного газу у період листопада-грудня 2021 року стало підставою для звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»:

- оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

- побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

До загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу належать: 1) національна безпека, а також безпека постачання природного газу; 2) стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів; 3) захист навколишнього природного середовища, у тому числі енергоефективність, збільшення частки енергії з альтернативних джерел та зменшення викидів парникових газів; 4) захист здоров`я, життя та власності населення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі Кодекс ГРС) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Приписами п.3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.1 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Згідно п.7 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо: власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу, реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Окрім того, пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;

відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору (п. 5 глави 1 розділу І Правил).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

Власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ документи, визначені процедурою.

З метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ: здійснює визначення та присвоєння всім споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до ГРМ, персоніфікованих EIC-кодів та за необхідності відповідних ЕІС-кодів їх точкам комерційного обліку; інформує кожного споживача, який підключений до ГРМ, про присвоєння йому EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу та (у разі присвоєння) відповідних EIC-кодів його точкам комерційного обліку; на постійній основі в особистих кабінетах (за наявності) та щомісячно в платіжному документі побутового споживача зазначає його EIC-код та EIC-код (за наявності) його точки комерційного обліку; протягом п`яти робочих днів після присвоєння споживачу, у тому числі побутовому споживачу, персоніфікованого ЕІС-коду передає його Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ відповідає за збереження ЕІС-кодів, присвоєних споживачам та відповідним точкам комерційного обліку. Оператор ГРМ в односторонньому порядку не має права змінювати EIC-код, присвоєний споживачу або точці його комерційного обліку.

У випадку невідповідності ЕІС-коду побутового споживача або ЕІС-коду точки комерційного обліку побутового споживача, за яким постачальник включив побутового споживача до свого Реєстру споживачів постачальника, ЕІС-коду, наданому в інформації, яка скріплена електронним підписом уповноваженої особи постачальника, а також невідповідності вимогам цього пункту дати реєстрації постачальником заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, реєстрація побутового споживача в Реєстрі споживачів такого постачальника не здійснюється, про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника.

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи..

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання природного газу, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Так, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, а також не потребує двостороннього підписання.

При цьому, на письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору постачання природного газу виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Слід також відзначити, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є оплатним.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем, зокрем, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Пунктом 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГРС передбачено, що система обміну інформацією використовується для обміну відомостями, пов`язаними з виконанням функцій, передбачених цим Кодексом, між Оператором ГРМ та суміжними суб`єктами ринку природного газу, зокрема споживачами, які підключені до/через ГРМ, та їх постачальниками.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, умови щодо порядку здійснення оплати були визначені в пункті 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яке за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено як постачальник «останньої надії» на ринку природного газу, на виконання умов договору поставлено відповідачу протягом листопада-грудня 2021 року природний газ в об`ємі 30,739 тис.куб.м. При цьому, суд зауважує, що відповідач в процесі розгляду справи не заперечував, що у спірний період за даними вузла обліку газу ним було спожито вказаний обсяг природного газу.

Установлено, що рахунки на оплату поставленого природного газу за ціною, визначеною за формулою, передбаченою пунктом 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102), та акти приймання-передачі природного газу направлялись відповідачу.

Поряд з цим, підтвердженням відсутності підстав для визначення ціни природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у даній справі Договором у спірний період, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови КМ від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови КМ від 25.10.2021 №1102) та визначення її на рівні граничної ціни є приписи абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон №2479-ІХ), який набрав чинності 19.08.2022.

Так, відповідно до вказаної норми Закону непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника «останньої надії», підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

В свою чергу, відповідач є неприбутковою організацією та шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з відповідачем про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Так, відповідно до пункту 1 статуту Кооперативу останній утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з житловими комплексами із об`єктами громадського (суспільного) призначення на землях житлової та громадської забудови в 10 масиві ж/масиву «Дружний» с. Лиманка, Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, які будуються та експлуатуються згідно з концепцією розвитку цієї території з урахуванням актуальної містобудівної документації та задоволення потреб у належному утриманні, використанні, ремонті, експлуатації та обслуговуванні цих комплексів.

Пунктом 1.4 статуту Кооперативу передбачено, що останній, як юридична особа, створений шляхом об`єднання осіб, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між ними, на основі членства для спільної некомерційної господарської діяльності з метою, передбаченою статутом.

Згідно з пунктом 5.1 статуту Кооперативу метою (ціллю, завданням) діяльності позивача є задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його членів та асоційованих членів в поліпшенні свого економічного та соціального стану, підвищенні життєвого рівня, захисті їх майнових інтересів і соціальних прав, зростанні їх матеріального добробуту шляхом отримання у власність ОІВНМ в результаті діяльності Кооперативу з будівництва об`єкта за участю членів та асоційованих членів Кооперативу у діяльності позивача, а також задоволення потреб у захисті майнових інтересів та у забезпеченні реалізації прав його членів та асоційованих членів, правовласників та інших мешканців будинків на належні умови проживання/перебування у ОІВНМ, на задоволення господарсько-побутових потреб та отримання пов`язаних з цим благ в результаті здійснення Кооперативом заходів з обслуговування відповідних будинків за участю членів та асоційованих членів позивача у діяльності Кооперативу. Метою (ціллю, завданням) діяльності позивача не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну, господарську діяльність.

Підпунктом 1.21.17 пункту 1.21 статуту Кооперативу передбачено, що заходи з обслуговування - це статутна діяльність позивача за участю членів та асоційованих членів Кооперативу у діяльності позивача з належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговування спільного майна будинку(-ів) та забезпечення належних умов проживання/перебування людей в будинку(-ах) і задоволення їх господарсько-побутових потреб, в тому числі обслуговування нежитлових приміщень паркінгу, організація з забезпечення опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносно ОІВНМ правовласника, відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Згідно з підпунктом 5.5.8 пункту 5.5 статуту Кооперативу позивач зобов`язаний належним чином здійснювати заходи з обслуговування відповідно до законодавства, статуту Кооперативу та документів позивача.

Отже, оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» прямо передбачене Законом, який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набранням ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за спожитий у листопаді 2021 року природний газ, то позивач зобов`язаний був здійснити списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, в силу приписів вищевказаного Закону.

Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача, що відповідно до вимог Закону 2479-ІХ, Кооператив за газ, спожитий у листопаді 2021 року повинен був сплатити 214 200,56 грн (28,868 тис.м.куб.*7,42 тис.грн), а з урахуванням вартості послуги з транспортування природного газу в розмірі 4301,11 грн, загалом вартість спожитого відповідачем у листопаді 2021 року газу становить 218501,67 грн.

Як встановлено судом Кооператив здійснив оплату вартості газу, спожитого у листопаді 2021 року, згідно платіжного доручення від 28.12.2021 №5122, на суму 234 520,50 грн, у зв`язку з чим, сума переплати відповідачем на рахунок позивача за газ, спожитий у листопаді 2021 року склала 16 018,83 грн.

В свою чергу, оскільки вимоги Закону 2479-ІХ стосуються вартості природного газу, спожитого лише у жовтні-листопаді 2021 року, та на вартість природного газу, спожитого у грудні 2021 року дані вимоги не розповсюджуються, суд погоджується з твердженнями позивача, що не оспорено відповідачем, що за природний газ, спожитий останнім в грудні 2021 року в об`ємі 1,81700 тис.куб.м., відповідач мав здійснити оплату в розмірі 84035,06 грн.

Між тим, судом був встановлений факт часткової оплати відповідачем 27.01.2022 вартості спожитого газу в розмірі 14 741,81 грн, у зв`язку з чим, враховуючи переплату за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року у сумі 16 018,83 грн, загальна сума заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий ним відповідно до умов типового договору в грудні 2021 року, станом на час звернення позивача із позовною заявою складала 53274,42 грн. При цьому, вказана заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі 13.02.2024, що стало підставою для закриття судом провадження в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 941664,79 грн, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 122910,18 грн, трьох процентів річних у розмірі 59513,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 327288,22 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Окрім того, вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, згідно з п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, відповідачем повністю сплачено вартість спожитого газу на користь позивача за листопад 2021 року за ціною, встановленою Законом від 29.07.2022 №2479-ІХ на рівні 7,42 гривні за 1 куб.метр, до настання строку оплати, а саме 28.12.2021, що, на переконання суду, свідчить про безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2021 року. Відтак, в цій частині позовні вимоги також не підлягаю судом задоволенню.

В свою чергу, умови договору в частині сплати заборгованості за спожитий у грудні 2021 року газ виконані відповідачем 27.01.2022 частково в сумі 30760,64 грн, тобто, до визначеного позивачем початку періоду прострочення, а решта заборгованості відповідачем погашена лише 13.02.2024.

Відтак, оскільки частково не виконаними залишись зобов`язання відповідача в грудні 2021 року та були порушенні строки оплати отриманого природного газу на суму 53274,42 грн, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2021 року має бути зроблено з 01.02.2022 на суму 53274,42 грн, тобто з урахуванням здійснених оплат, зазначених вище.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вірно визначеної бази для нарахування, початкового та кінцевого періоду нарахування, з урахуванням наведених вище положень законодавства, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, з урахуванням встановлених судом періодів нарахування та сум, в межах розрахунку позивача, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 7867,10 грн, розмір 3% річних становить 3060,72 грн, а розмір інфляційних втрат становить 16692,04 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушено умови типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» лише в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитого відповідачем у грудні 2021 року природного газу в розмірі 53274,42 грн, яка була повністю погашена під час розгляду даної справи, що призвело до стягнення відповідних пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Враховуючи зазначене, з огляду на предмет даного позову, суд не надає оцінки іншим доводам учасників справи, наведеним в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, як таким, що виходять за рамки позовних вимог та не пов`язані безпосередньо з оплатою послуги з постачання природного газу, щодо обсягів споживання якого відповідач не заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 414,30 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (Фонтанська дорога, № 123, прим. 5М, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 40190615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) інфляційні втрати в розмірі 16 692 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 04 коп, 3% річних в розмірі 3 060 (три тисячі шістдесят) грн 72 коп, пеню в розмірі 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 10 коп та судовий збір в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн 30 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 червня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення11.06.2024
Оприлюднено24.06.2024
Номер документу119895720
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —916/336/24

Ухвала від 21.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Постанова від 14.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 25.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 10.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Рішення від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 22.05.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 17.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні