Постанова

від 14.10.2024 по справі 916/336/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/336/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України Піун С.П.;

Від Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс Юциков Є.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 (повний текст складено 21.06.2024)

по справі № 916/336/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс

про стягнення 1 504 651,34 грн,

(суддя першої інстанції: Цісельський О.В., дата та місце ухвалення рішення: 11.06.2024, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

29.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс, в якій просило суд стягнути з відповідача 1504651,34 грн, з яких: 994 939,21 грн основний борг, 327 288,22 грн інфляційні втрати, 59 513,73грн 3% річних та 122 910,18 грн - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Типового Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ в період з 01.11.2021 по 01.12.2021.

Позивач вказував, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 22.10.2021 по 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Крім того, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10).

Позивач зазначав, що Типовий Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015. Так, посилаючись на підпункт 4.2 розділу IV договору, позивач зазначав, що об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Окрім того, позивач вказує, що вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу, а ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, яка також підтверджується довідкою позивача.

Так, за ствердженнями позивача, на виконання пункту 4.3. договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім частково здійснено оплату за спожитий газ за листопад 2021 року в розмірі 249262,31 грн. Крім цього, порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. Договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Водночас, позивач наголошував, що ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та в повному обсязі, зокрема, позивачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 було поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 28,86800 тис. куб.м. на суму 1160166,46 грн, а 01.12.2021 поставлено природний газ в об`ємі 1,87100 тис. куб.м. на суму 84035,06 грн, проте відповідачем за цей період було здійснено оплати лише частково. Тому на переконання ТОВ «ГК «Нафтогаз України», у відповідача сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 994939,21 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» інфляційні втрати в розмірі 16 692 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 04 коп, 3% річних в розмірі 3 060 (три тисячі шістдесят) грн 72 коп, пеню в розмірі 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 10 коп та судовий збір в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн 30 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

В рішенні суду першої інстанції вказано, що оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» прямо передбачене Законом, який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набранням ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за спожитий у листопаді 2021 року природний газ, позивач зобов`язаний був здійснити списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн. за 1 000 куб.м, в силу приписів вищевказаного Закону.

Суд першої інстанції погодився з твердженнями відповідача, що відповідно до вимог Закону 2479-ІХ, Кооператив за газ, спожитий у листопаді 2021 року повинен був сплатити 214 200,56 грн (28,868 тис.м.куб.*7,42 тис.грн), а з урахуванням вартості послуги з транспортування природного газу в розмірі 4301,11 грн, загалом вартість спожитого відповідачем у листопаді 2021 року газу становить 218501,67 грн.

Місцевий господарський суд вказав, що Кооператив здійснив оплату вартості газу, спожитого у листопаді 2021 року, згідно платіжного доручення від 28.12.2021 №5122, на суму 234 520,50 грн., у зв`язку з чим, сума переплати відповідачем на рахунок позивача за газ, спожитий у листопаді 2021 року склала 16 018,83 грн. В свою чергу, оскільки вимоги Закону 2479-ІХ стосуються вартості природного газу, спожитого лише у жовтні-листопаді 2021 року, та на вартість природного газу, спожитого у грудні 2021 року дані вимоги не розповсюджуються, суд погодився з твердженнями позивача, що за природний газ, спожитий останнім в грудні 2021 року в об`ємі 1,81700 тис.куб.м., відповідач мав здійснити оплату в розмірі 84035,06 грн.

Також судом було встановлено факт часткової оплати відповідачем 27.01.2022 вартості спожитого газу в розмірі 14 741,81 грн, у зв`язку з чим, враховуючи переплату за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року у сумі 16 018,83 грн, загальна сума заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий ним відповідно до умов типового договору в грудні 2021 року, станом на час звернення позивача із позовною заявою складала 53274,42 грн. При цьому, вказана заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі 13.02.2024, що стало підставою для закриття судом провадження в цій частині позовних вимог. Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 941664,79 грн., у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 122910,18 грн, трьох процентів річних у розмірі 59513,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 327288,22 грн, то суд вказав, що відповідачем повністю сплачено вартість спожитого газу на користь позивача за листопад 2021 року за ціною, встановленою Законом від 29.07.2022 №2479-ІХ на рівні 7,42 гривні за 1 куб.метр, до настання строку оплати, а саме 28.12.2021, що свідчить про безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2021 року. Відтак, в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями грудня 2021 року з 01.02.2022 на суму 53274,42 грн. Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, суд першої інстанції зазначив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 7867,10 грн, розмір 3% річних - 3060,72 грн, а розмір інфляційних втрат - 16692,04 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 941664,79 грн основного боргу, 56453,01 грн 3% річних, 115043,08 грн пені та 310596,18 грн інфляційних втрат, та прийняти нове рішення в цій частині, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, приписів абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та з порушенням норм процесуального права, а саме, ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, які призвели, до неправильного вирішення справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.

Позивач зазначає, що ним з 01.11.2021 по 30.11.2021 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 28,86800 тис. куб. м на суму 1 160 166,46 грн, та 01.12.2021 - в об`ємі 1,87100 тис. куб.м. на суму 84 035,06 грн. Відповідач частково здійснив оплату за поставлений газ в сумі 249 262,31 грн. Отже предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за природний газ із ресурсу постачальника «останньої надії», що поставлений саме з 01.11.2021 по 01.12.2021 на суму 1 244 201,52 грн та стягнення штрафних санкцій, 3% річних і інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань щодо оплати за поставлений природний газ.

Апелянт звертає увагу, що належність споживача до тієї чи іншої категорії (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) визначає Оператор ГРМ. При цьому судом встановлено, що відповідно до даних Оператора ГРМ, а саме, лист АТ "Одесагаз" від 17.12.2021, Кооператив віднесено Оператором ГРМ до категорії виробників теплової енергії (теплогенеруюча організація).

Відтак, визначення умов постачання природного газу постачальником "останньої надії" безпосередньо пов`язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник "останньої надії" керується при виконання обов`язку щодо постачання природного газу. Оскільки на Інформаційній платформі Оператора ГТСУ відповідач був зареєстрований як виробник теплової енергії (теплогенеруюча організація), то ціна природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у даній справі Типовим договором у спірний період, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови КМУ від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102).

Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 4.1. Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії"; договір є таким, що виконаний в частині поставки та отримання природного газу, та відповідно, під час виконання договору сторонам були відомі істотні умови такого договору. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вартості спожитого газу, оскільки такі дії стосуються насамперед виконання сторонами договірних зобов`язань за укладеним між ними господарським договором.

Відтак, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 року у справі №916/336/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 941 664,79 грн основного боргу, 56 453,01 грн 3% річних, 115 043,08 грн пені та 310 596,18 грн інфляційних витрат скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення 941 664,79 грн основного боргу, 56 453,01 грн 3% річних, 115 043,08 грн пені та 310 596,18 грн інфляційних витрат задовольнити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/336/24.

12.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/336/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24 призначено на 16.09.2024 року о 14-00 год.

23.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/336/24 поза межами приміщення суду.

Крім того, 09.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Вільямс про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/336/24 поза межами приміщення суду.

У відзиві відповідач зазначає, що обставини, встановлені судом, повністю відповідають дійсності, оскільки дахові котельні Кооперативу виробляють теплову енергію тільки для співвласників багатоквартирного будинку, який обслуговується Кооперативом і на підставі даної категорії, визначеної оператором ГРМ, Кооператив завжди споживав і споживає природний газ за ціною як для населення, а саме за ціною 7,42 грн. за куб м.

Відповідач вказує, що саме для врегулювання ситуації, яка склалася у жовтні-листопаді 2021 року між такими організаціями і постачальником "останньої надії" ТОВ «ГК «Нафтогаз України», був прийнятий Закон №2479-ІХ і, зокрема, абзац 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень, яким врегульовано списання кредиторської заборгованості таких організацій за жовтень-листопад 2021 року в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 грн за куб.м

З огляду на зазначене, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України без задоволення.

14.10.2024 в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явились представники сторін, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 було затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до умов п. 1.3. Договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п.п. 4.1. - 4.5. Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пп. 1-3, 6, 8-9 п. 5.1. Договору споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов`язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.

Згідно з п.п.1, 3, 4 п. 5.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, а також протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних.

За умовами пп. 1, 3, 7 п.6.1 Договору постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 п. 6.2 Договору постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача.

Згідно з п. 7.1. Договору постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільчої системи/газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим договором.

Відповідно до п. 11.1., 11.3. Договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Згідно з п. 11.5. Договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.

З матеріалів справи вбачається, що даний Договір підписаний з боку постачальника та споживача, а також скріплений печатками підприємств. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного Договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання природного газу з іншим постачальником.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (споживач) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник «останньої надії») діяв протягом періоду з 01.11.2021 по 01.12.2021.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник «останньої надії») здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову від 24.12.2019 №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ №1102 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, зокрема, доручено Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

В матеріалах справи наявні роздруківки з офіційного веб-сайту ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за листопад та грудень 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором у повному обсязі та поставлено відповідачу: в період листопада 2021 року природний газ в об`ємі 28,86800 тис.м.куб. на загальну суму 1160596,57 грн. (газ природний та послуга з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) 3942,68 грн без ПДВ) про що свідчить акт № 21165 приймання - передачі природного газу від 30.11.2021, коригуючий акт №29022 від 23.12.2021 до акту приймання - передачі природного газу № 21165 від 30.11.2021 (відкоригована сума послуги з транспортування природного газу на -430,11 грн), рахунок на оплату (природний газ) №30365 від 10.12.2021 на суму 1 160 596,57 грн; в період грудня 2021 року природний газ в об`ємі 1,87100 тис.м.куб. на загальну суму 84035,06 грн. (газ природний та послуга з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) 232,30 грн без ПДВ) про що свідчить акт №31972 приймання - передачі природного газу від 31.12.2021 та рахунок на оплату (природний газ) № 2611 від 12.01.2022 на суму 1 009 681,02 грн (сальдо (борг) на 01.12.2021 1 160596,57 грн; оплата в періоді 01.12.2021-12.01.2022 234520,50 грн; коригування за попередні періоди: -430,11 грн; нарахування за грудень 84035,06 грн). Акти підписані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником, коригуючий акт №29022 від 23.12.2021 підписаний як постачальником, так і споживачем.

Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану в Договорі, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень від 16.12.2021, 15.01.2022 та від 19.01.2022 та відповідні фіскальні чеки АТ «Укрпошта».

ЕІС-код споживача природного газу 56XQ000145АН300І належить Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Форми №10 (Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»).

В матеріалах справи наявний адвокатський запит представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», адресований ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», щодо надання фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» (ЕІС-код 56XQ000145АН300І) за період з 01.10.2021 по дату видачі відповіді.

Листом №ТОВВИХ-23-12844 від 15.09.2023 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ000145АН300І був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у періоди з 22.10.2021 по 27.11.2021, з 28.11.2021 по 01.12.2021, з 01.04.2023 по 30.05.2023, з 01.06.2023 по 28.07.2023.

До вказаного листа було додано інформацію щодо закріплення споживача за EIC-кодом 56XQ000145АН300І, тобто відповідача, з 01.11.2021 по 30.11.2021, а також 01.12.2021 його включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача, та, відповідно, віднесено спожитий відповідачем газ до портфеля постачальника «останньої надії», що вбачається також з інформації оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XQ000145АН300І в період з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021.

З даного листа та відповідного додатку вбачається, що обсяг природного газу, використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» позивача становить: з 01.11.2021 по 30.11.2021 28868,00 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 1871,00 м3.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» у період з 01.11.2021 по 01.12.2021 додатково підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

В матеріалах справи наявний наданий до позовної заяви лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №16/2-09/58991/2023 від 19.09.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що за період з 01.01.2021 по 18.09.2023 від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» надійшли кошти в загальному розмірі 249262,31 грн. Оплата підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», наданою АТ «Ощадбанк», з якої вбачається, що 28.12.2021 відповідач сплатив 234520,50 грн в якості оплати за природний газ згідно рахунку № 30365 від 10.12.2021, а 27.01.2022 відповідач оплатив за природний газ за рахунком № 2611 від 12.01.2022 в розмірі 14741,81 грн.

Відповідачем було надано до суду першої інстанції докази оплати існуючої заборгованості в загальній сумі 302536,73 грн., а саме: платіжне доручення № 5122 від 28.12.2021 на суму 234520,50 грн оплата за природний газ згідно договору постачання газу ПОН за рахунком № 30365 від 10.12.2021; платіжне доручення № 5480 від 27.01.2022 на суму 14741,81 грн оплата за природний газ згідно договору постачання газу ПОН за рахунком № 2611 від 12.01.2022; платіжна інструкція № 14658 від 12.02.2024 на суму 53274,42 грн оплата за природний газ, спожитий у грудні 2021 року, з урахуванням переплати, здійсненої за спожитий природний газ у листопаді 2021, згідно договору постачання газу ПОН.

Крім того, в матеріалах справи наявний наданий ОК «ЖБК «Вільямс» лист АТ «Одесагаз» №04/21-1550 від 17.12.2021, яким останнє повідомило відповідача, що EIC-код 56XQ000145АН300І присвоєний згідно положень Кодексу ГТС, глави 2 розділу IV, та відноситься до теплогенеруючих організацій, на підставі, що котельні виробляють теплову енергію для населення. В матеріалах справи також міститься лист АТ «Одесагаз» №105/1/21 від 28.05.2024 аналогічного змісту.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2022 ОК «ЖБК «Вільямс» звернувся до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з листом №66, де, посилаючись на п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час діє воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.04.2022, просив направити на адресу Кооперативу акт звірки за договором з урахуванням відповідних змін.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист ОК «ЖБК «Вільямс» № 85 від 28.08.2023, згідно якого відповідач повторно звернувся до позивача з проханням здійснити списання в обліку постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» кредиторської заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, а також сформувати та надіслати на електронну адресу Кооперативу акт звірки за договором з урахуванням відповідних змін.

Матеріали справи також містять лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №3564/25/14-24 від 14.03.2024, адресований голові правління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з якого вбачається, що Мінінфраструктури неодноразово зверталось до НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листами щодо забезпечення виконання вимог Закону та надання інформації про здійснення відповідних перерахунків для ОСББ, ЖБК, управителів багатоквартирних будинків або інших уповноважених співвласниками відповідно до законодавства осіб, які шляхом самозабезпечення утримують системи автономного теплопостачання багатоквартирних будинків. Мінінфраструктури у листі також зауважило, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомило, що вирішить питання здійснення відповідних перерахунків для вищевказаних осіб, проте наразі ТОВ «ГК «Нафтогаз України» розпочав позовну діяльність до учасників Асоціації управителів житла та ряда ОСББ про стягнення заборгованості за природний газ, спожитий в тому числі в листопаді 2021 року.

Виходячи з вище викладеного, Мінінфраструктури просило втручання голови правління АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо врегулювання заборгованості Асоціації управителів житла та ряда ОСББ перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до вимог ЗУ № 2479-ІХ від 29.04.2022 «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час діє воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 1 Закону України Про ринок природного газу:

- оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

- побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник останньої надії - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про ринок природного газу з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником останньої надії здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником останньої надії є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу, споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Статтею 15 Закону України Про ринок природного газу встановлено, що договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник останньої надії визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник останньої надії постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії. Після закінчення цього строку постачальник останньої надії зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник останньої надії має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником останньої надії, відповідно до типового договору постачання постачальником останньої надії.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі Кодекс ГРС) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Приписами п.3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.1 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.

Згідно пункту 7 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо: власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу, реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Окрім того, пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника останньої надії, інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.

Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником останньої надії відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника останньої надії;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачальник який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника останньої надії, має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України Про ринок природного газу та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору (п. 5 глави 1 розділу І Правил).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.

Власники об`єктів, підключених в установленому законодавством порядку до ГРМ, разом із заявою про укладання договору розподілу природного газу (формування заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу) подають Оператору ГРМ документи, визначені процедурою.

З метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Оператор ГРМ не має права відмовити споживачу, власні об`єкти якого підключені до/через ГРМ, в укладанні договору розподілу природного газу за умови дотримання споживачем вимог щодо укладення договору розподілу природного газу, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб`єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ здійснює визначення та присвоєння всім споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до ГРМ, персоніфікованих EIC-кодів та за необхідності відповідних ЕІС-кодів їх точкам комерційного обліку; інформує кожного споживача, який підключений до ГРМ, про присвоєння йому EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу та (у разі присвоєння) відповідних EIC-кодів його точкам комерційного обліку; на постійній основі в особистих кабінетах (за наявності) та щомісячно в платіжному документі побутового споживача зазначає його EIC-код та EIC-код (за наявності) його точки комерційного обліку; протягом п`яти робочих днів після присвоєння споживачу, у тому числі побутовому споживачу, персоніфікованого ЕІС-коду передає його Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Оператор ГРМ відповідає за збереження ЕІС-кодів, присвоєних споживачам та відповідним точкам комерційного обліку. Оператор ГРМ в односторонньому порядку не має права змінювати EIC-код, присвоєний споживачу або точці його комерційного обліку.

У випадку невідповідності ЕІС-коду побутового споживача або ЕІС-коду точки комерційного обліку побутового споживача, за яким постачальник включив побутового споживача до свого Реєстру споживачів постачальника, ЕІС-коду, наданому в інформації, яка скріплена електронним підписом уповноваженої особи постачальника, а також невідповідності вимогам цього пункту дати реєстрації постачальником заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, реєстрація побутового споживача в Реєстрі споживачів такого постачальника не здійснюється, про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника.

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

Постачальник останньої надії зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником останньої надії, яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником останньої надії, передбаченого цим розділом та Законом України Про ринок природного газу, постачальник останньої надії зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника останньої надії здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником останньої надії, до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/ транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник останньої надії має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника останньої надії. Постачальник останньої надії зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, як зазначалось раніше, між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Вільямс було укладено договір, який за своїм змістом є договором поставки, який є належною правовою підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Так, вищевказаний публічний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем, зокрема, з 01.11.2021 по 30.11.2021 та 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Пунктом 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГРС передбачено, що система обміну інформацією використовується для обміну відомостями, пов`язаними з виконанням функцій, передбачених цим Кодексом, між Оператором ГРМ та суміжними суб`єктами ринку природного газу, зокрема споживачами, які підключені до/через ГРМ, та їх постачальниками.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809 від 30.09.2015 в редакції Постанови КМУ № 1102.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Як зазначалось раніше, відповідно до пункту 4.3. Договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Так, умови щодо порядку здійснення оплати були визначені в пункті 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, який за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено як постачальник «останньої надії» на ринку природного газу, на виконання умов договору поставлено відповідачу протягом листопада-грудня 2021 року природний газ в об`ємі 30,739 тис.куб.м.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату поставленого природного газу за ціною, визначеною за формулою, передбаченою пунктом 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102), та акти приймання-передачі природного газу направлялись відповідачу.

Поряд із цим, підтвердженням відсутності підстав для визначення ціни природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у даній справі Договором у спірний період, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови КМУ від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102) та визначення її на рівні граничної ціни є приписи абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон №2479-ІХ), який набрав чинності 19.08.2022.

На момент прийняття та набрання чинності Законом №2479-IX, з урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку природного газу, які отримували газ за типовими договорами постачання природного газу постачальником "останньої надії" відповідно до Закону "Про ринок природного газу", - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку (подібні висновки, однак щодо ринку електричної енергії викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, від 23.05.2024 у справі №921/540/23, від 04.07.2024 у справі №910/4629/21 тощо).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2479-ІХ, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житловобудівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/ або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Колегією суддів враховано, що відповідач є неприбутковою організацією та шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір з відповідачем про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку.

Оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» прямо передбачене Законом, який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набранням ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за спожитий у листопаді 2021 року природний газ, то позивач зобов`язаний був здійснити списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, в силу приписів вищевказаного Закону.

В зв`язку із набранням чинності Законом 2479-ІХ, Кооператив направляв на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листи від 29.08.2022 року № 66 та від 28.08.2023 року № 85 з проханням направити на адресу Кооперативу акт звірки за Договором з урахуванням відповідних змін, внесених відповідно до вимог Закону 2479-ІХ.

Відповідно до пп. 8 п. 6.2. Договору, Постачальник зобов`язується розглядати в установленому законодавством порядку звернення Споживача, зокрема з питань нарахувань за природний газ, і за наявності відповідних підстав задовольнити його вимоги.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази реагування на вказані листи Кооперативу з боку позивача.

Таким чином, відповідно до вимог Закону 2479-ІХ, Кооператив за газ, спожитий у листопаді 2021 року повинен був сплатити 214 200,56 грн (28,868 тис.м.куб.*7,42 тис.грн), а з урахуванням вартості послуги з транспортування природного газу в розмірі 4301,11 грн, загалом вартість спожитого відповідачем у листопаді 2021 року газу становить 218501,67 грн.

Колегією суддів встановлено, що Кооператив здійснив оплату вартості газу, спожитого у листопаді 2021 року, згідно платіжного доручення від 28.12.2021 №5122, на суму 234 520,50 грн, у зв`язку з чим, сума переплати відповідачем на рахунок позивача за газ, спожитий у листопаді 2021 року склала 16 018,83 грн.

В свою чергу, оскільки вимоги Закону 2479-ІХ стосуються вартості природного газу, спожитого лише у жовтні-листопаді 2021 року, та на вартість природного газу, спожитого у грудні 2021 року дані вимоги не розповсюджуються, а отже за природний газ, спожитий останнім в грудні 2021 року в об`ємі 1,81700 тис.куб.м., відповідач мав здійснити оплату в розмірі 84035,06 грн.

Разом із тим, оскільки відповідачем 27.01.2022 частково оплачено вартість спожитого газу в розмірі 14 741,81 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, враховуючи переплату за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року у сумі 16 018,83 грн, загальна сума заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий ним відповідно до умов типового Договору в грудні 2021 року, станом на час звернення позивача із позовною заявою складала 53274,42 грн. При цьому, вказана заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі 13.02.2024, що стало підставою для закриття судом першої інстанції провадження в цій частині позовних вимог.

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 941664,79 грн, а доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо заперечень апелянта стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 56 453,01 грн. 3% річних, 115 043,08 грн. пені та 310 596,18 грн. інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Окрім того, вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.5 Типового Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом із тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів апеляційної інстанції, відповідачем повністю сплачено вартість спожитого газу на користь позивача за листопад 2021 року за ціною, встановленою Законом від 29.07.2022 №2479-ІХ на рівні 7,42 гривні за 1 куб.метр, до настання строку оплати, а саме 28.12.2021, що, на переконання суду, свідчить про безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада 2021 року. Відтак, в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

В свою чергу, умови Договору в частині сплати заборгованості за спожитий у грудні 2021 року газ виконані відповідачем 27.01.2022 частково в сумі 30760,64 грн, тобто, до визначеного позивачем початку періоду прострочення, а решта заборгованості відповідачем погашена лише 13.02.2024.

Відтак, оскільки частково не виконаними залишись зобов`язання відповідача в грудні 2021 року та були порушенні строки оплати отриманого природного газу на суму 53274,42 грн, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу за грудень 2021 року на суму 53274,42 грн, та зважаючи, що п.4.5 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задовольнив пеню в розмірі 7867,10 грн та, враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, правомірно стягнув на користь позивача 3060,72 грн відсотків річних та 16692,04 грн інфляційних втрат з огляду на приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, як такі, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України є такою, що задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24 залишається без змін.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведені норми та обставини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 по справі №916/336/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2024 року.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді:С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький