Ухвала

від 20.06.2024 по справі 921/770/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/770/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Пет"

про відшкодування витрат на правничу допомогу

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Пет"

до Фізичної особи - підприємця Космини Андрія Володимировича

про стягнення 7 582 976,16 грн боргу.

ВСТАНОВИВ

1. У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Пет" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Космини Андрія Володимировича (далі - Підприємець) про стягнення заборгованості у сумі 7 582 976,16 грн боргу за договором поставки.

2. Разом з позовом Товариство подало заяву про забезпечення позову шляхом:

1) накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Підприємцю в розмірі суми стягнення 7 582 976,16 грн;

2) накладання арешту (тимчасового обмеження права на відчуження/розпорядження майном) на нерухоме майно, яке належить Підприємцю на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 7 582 976,16 грн, без обмеження/позбавлення права користування ним, а саме:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 6122489200:01:002:0133, площею 3,2398 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса розташування: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Шилівська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1573167661224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:001:0053, площею 0,2036 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для будівництва цеху виготовлення ПЕТ пляшки, адреса розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, село Біла, вулиця Бродівська бічна, земельна ділянка 2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 718880161252;

- на цех з виготовлення ПЕТ пляшок, загальною площею 629,5 кв. м, адреса місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, село Біла, вулиця Бродівська бічна, будинок 2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 187462361252.

3. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 23.11.2023 заяву про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт в межах ціни позову 7 582 976,16 грн до вирішення справи по суті на:

3) грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ФОП;

4) на нерухоме майно, яке належить ФОП на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/позбавлення права користування ним), а саме:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 6122489200:01:002:0133, площею 3,2398 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса розташування: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Шилівська, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1573167661224;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:001:0053, площею 0,2036 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для будівництва цеху виготовлення ПЕТ пляшки, адреса розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, село Біла, вулиця Бродівська бічна, земельна ділянка 2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 718880161252;

- на цех з виготовлення ПЕТ пляшок, загальною площею 629,5 кв.м, адреса місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, село Біла, вулиця Бродівська бічна, будинок 2, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 187462361252.

4. 20.02.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Підприємця задовольнив частково, ухвалу суду першої інстанції скасував частково, а саме в частині накладення арешту в межах ціни позову 7 582 976,16 грн на нерухоме майно, яке належить Підприємцю на праві власності. У цій частині заяви про забезпечення позову відмовив. Ухвалу місцевого господарського суду в частині накладення арешту в межах ціни позову 7 582 976,16 грн на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Підприємцю, залишив без змін.

5. 06.03.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяви представників позивача та відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнив частково: стягнув з Підприємця на користь Товариства - 5 000,00 грн та з Товариства на користь Підприємця - 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

6. 20.03.2024 Західний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судового збору пропорційно задоволеним вимогам задовольнив частково, стягнув з Товариства на користь Підприємця 1 073,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції щодо оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2023 у цій справі.

7. Товариство оскаржило вказані судові рішення до Верховного Суду.

8. Так, Товариство 15.03.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та залишити ухвалу суду першої інстанції в силі. Також Товариство просило стягнути з Підприємця судові витрати на професійну правничу допомогу, докази яких останнім будуть надані Суду у п`ятиденний строк з дати ухвалення рішення за результатом розгляду касаційної скарги.

9. 02.04.2024 Товариство звернулось до Верховного Суду з клопотанням, в якому просило прийняти доповнення до касаційної скарги, а саме доповнити її прохальну частину вимогою щодо скасування додаткових постанов Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та 20.03.2024. Водночас, Товариство не визначило підстави касаційного оскарження додаткових постанов, однак просило їх скасувати, як похідні (невід`ємні складові) від основного оскаржуваного судового рішення.

10. 17.05.2024 Верховний Суд ухвалив постанову, якою, зокрема, касаційну скаргу Товариства задовольнив, скасував постанову та додаткові постанови суду апеляційної інстанції, залишив ухвалу суду першої інстанції в силі.

11. 20.05.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить Суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, який є фіксованим. До заяви Товариством долучені докази понесених витрат на правову допомогу у сумі 50 000 грн, а також копія договору про надання правової допомоги від 01.10.2023 № 0110/23, копія додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 01.10.2023 № 0110/23, копія рахунку від 20.05.2024 № 20/05, копія акту приймання-передачі наданих робіт до договору про надання правової допомоги та додаткової угоди № 2 до нього, копія ордеру від 15.03.2024 ВІ № 1204694, виданого на ім`я Турутя З.О., який є адвокатом та здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія якого наявна в матеріалах цієї справи.

12. Позивач зазначає, що його інтереси в суді касаційної інстанції представляв адвокат Турутя З.О., у зв`язку з чим він поніс відповідні витрати на правову допомогу. Вартість послуг, за погодженням сторін, є фіксованою і підлягає відшкодуванню у порядку статті 129 ГПК України.

13. 07.06.2024 через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшла заява, згідно з якою останній просив Суд відмовити у задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат на правову допомогу, а у випадку якщо Суд дійде висновку про задоволення зазначеної заяви - зменшити розмір витрат на правничу допомогу до однієї тисячі гривень.

14. Розглянувши заяву позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

15. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

16. За змістом статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

17. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

18. У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

19. Частиною другою статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

20. Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК України.

21. Зокрема згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22. За приписами частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

23. Положеннями статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

24. Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 ГПК України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

25. Разом з тим положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

26. Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

27. Отже, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20). Такий правовий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/9714/22.

28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

29. З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто, при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

30. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

31. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21 та від 14.03.2023 у справі № 916/2865/22.

32. Крім того, зміст статті 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

32. Суд зазначає, що оскаржувана Товариством в апеляційному та касаційному порядку ухвала про забезпечення позову не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті; розгляд справи по суті не завершений і суд не ухвалював рішення по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статті 129 ГПК України.

33. За таких обставин, переглянувши постанову апеляційного господарського суду та додаткові постанови цього ж суду (щодо розподілу судових витрат), Верховний Суд лише перевірив правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права.

34. Оскільки Товариством оскаржувалися постанова апеляційного господарського суду, якою частково скасовано ухвалу про забезпечення позову, а також додаткові постанов цього ж суду (щодо розподілу судових витрат), відповідно, суд касаційної інстанції не здійснював перегляд справи по суті, тому Верховний Суд вважає за доцільне, на підставі частини п`ятої статті 244 ГПК України, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Пет" в прийнятті додаткової постанови про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Пет" в прийнятті додаткової постанови про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко