Постанова

від 19.06.2024 по справі 334/5588/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 334/5588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 (колегія суддів: Іванов О. Г. - головуючий, Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)

за первісним позовом Акціонерного товариство "Сенс Банк"

до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариство "Сенс Банк"

про визнання припиненою іпотеки; скасування обтяження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство "Сенс Банк" (з урахуванням ухвал від 20.02.2020 (про заміну правонаступника) та 21.12.2022 (про зміну найменування)) (далі - Банк) звернулося до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоновий світ" (далі - ТОВ "Неоновий світ")) не виконав належним чином зобов`язання з повернення кредитних коштів, заборгованість становить 977747,60 грн та складається із заборгованості за кредитом в сумі 306125,38 грн, заборгованості за відсотками в сумі 671622,22 грн. У зв?язку з цим Банк на підставі п. 4.1 іпотечного договору набув право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, переданого ОСОБА_1 як майновим поручителем ТОВ "Неоновий світ".

1.3 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Банку про визнання іпотеки припиненою, скасування обтяжень нерухомого майна.

1.4 Зустрічні позовні вимоги обґрунтувала тим, що підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутня, оскільки юридична особа - боржник, що отримував грошові кошти, є ліквідованим, а його діяльність припинена 14.12.2018. Враховуючи припинення юридичної особи позичальника, іпотека є припиненою згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Справа передана до Господарського суду Запорізької області відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 14.03.2022.

2.2 Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2023 первісний позов задоволено та відмовлено у зустрічному позові.

2.3 Суд виходив з того, що доказів погашення кредиту суду не надано, відповідно, вимоги кредитора підлягають задоволенню; іпотечний договір не містить такої підстави для припинення іпотеки, як припинення юридичної особи боржника за забезпеченим кредитним договором.

2.4 Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 скасовано рішення суду та прийнято нове. Визнано припиненою іпотеку та відмовлено в іншій частині зустрічного позову щодо скасування обтяження нерухомого майна. У задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

2.5 Суд керувався тим, що сторона за кредитним договором припинила свою діяльність, тому в силу положень статей 593, 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) основне зобов?язання є припиненим, а іпотекодержатель реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову до суду до іпотекодавця вже після припинення діяльності боржника та з пропуском строку, визначеного частиною 4 статті 559 ЦК України, який є преклюзивним (присікаючим). Іпотека є припиненою в силу вимог частини 4 статті 559 ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку".

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1 У касаційній скарзі Банк просить скасувати постанову та залишити в силі рішення суду.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:

1) статті 546, 553, 572, 575 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц;

2) статтю 267 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15-ц;

3) статтю 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 631, 599 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.04.2021 у справі № 761/11003/19;

4) статті 11, 12 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 у справі № 317/2085/15-ц та від 27.05.2020 у справі № 686/17614/18;

5) статті 609 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.10.2020 у справі № 182/8869/14-ц.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 07.10.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ТОВ "Неоновий світ" (позичальник) уклали договір кредиту № 130/08 (далі - кредитний договір).

4.2 Згідно з п. 1.1 якого кредитор надав боржнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 328580 грн зі сплатою 22,0 процентів річних, та комісій, в розмірі і порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до цього Договору, який є невід`ємною складовою частиною цього Договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 04.10.2013 на умовах, визначених цим Договором.

4.3 19.04.2010 сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору, якою внесли зміни до графіку погашення залишку кредитної заборгованості, кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не змінився.

4.4 08.10.2008 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (позичальник) як майновий поручитель ТОВ "Неоновий світ" уклали іпотечний договір № 130/08/1і (далі - іпотечний договір). Предметом іпотеки є квартира загальною площею 41,12 кв. м, житловою площею 26,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4.5 Відповідно до п. 1.4. іпотечного договору визначено зміст та розмір Основного зобов`язання, строк і порядок його виконання: виконання Іпотекодавцем перед Іпотекодержателем зобов`язань.

4.6 Згідно із п. 1.5. іпотечного договору іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на Предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, витрат на страхування Предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього Договору.

4.7 Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Неоновий світ" (ідентифікаційний код юридичної особи 31540058) припинено 14.12.2018.

4.8 У зв`язку з тривалим невиконанням ТОВ "Неоновий світ" своїх зобов`язань за кредитним договором позивач 24.07.2019 надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень шляхом погашення заборгованості по кредиту відсотків на загальну суму 977747,60 грн. ОСОБА_1 вказану вище вимогу Банку не виконала.

4.9 Під час розгляду справи суди також з`ясували, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/1606/17 за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2016 у справі № 58/16 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Неоновий Світ" про стягнення заборгованості, заяву про видачу виконавчого документа задоволено. Видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2016 у справі № 58/16 наступного змісту:

"Стягнути з ТОВ "Неоновий Світ" (ідентифікаційний код 31540058, що зареєстроване за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-А) на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за договором кредиту №130/08 від 07.10.2008 року в сумі 772 779 (сімсот сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн. 74 коп.

Стягнути з ТОВ "Неоновий Світ" (ідентифікаційний код 31540058, що зареєстроване за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-А) на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) третейський збір в сумі 8 123 (вісім тисяч сто двадцять три) гривні 88 копійок".

4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.11 У касаційній скарзі Банк вказує, що факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору.

4.12 Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.13 Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14 Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

4.15 Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. При цьому заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), що передбачено частиною 1 статті 583 ЦК України.

4.16 Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

4.17 За змістом статті 3 цього Закону іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

4.18 У відповідності до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання.

4.19 Так, суди попередніх інстанцій встановили, що 14.12.2018 припинено ТОВ "Неоновий світ", який є боржником за кредитним договором, а даних щодо його правонаступників матеріали справи не містять.

4.20 Колегія суддів звертає увагу на те, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

4.21 Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

4.22 Частиною 1 статті 609 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

4.23 При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII доповнено статтю 593 ЦК України частиною 4.

4.24 Так, відповідно до частини 4 статті 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

4.25 Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що Банк реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання позову або пред`явлення вимоги до 14.12.2018 (ліквідації ТОВ "Неоновий світ"). Натомість матеріали справи підтверджують лише те, що банку 13.03.2017 було видано господарським судом наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2016 у справі № 58/16 (з предметом позову про стягнення з ТОВ "Неоновий світ" заборгованості за кредитним договором).

4.26 Вимогу про усунення порушень шляхом погашення заборгованості за кредитом і відсотками на загальну суму 977747,60 грн позивач надіслав ОСОБА_1 24.07.2019 - тобто після ліквідації ТОВ "Неоновий світ" 14.12.2018.

4.27 Задовольняючи частково зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 593 ЦК України з чим погоджується і Верховний Суд з огляду на вищевикладене.

4.28 Однак Верховний Суд тут зазначає також про те, що згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому приписи інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки (пункт 65.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц).

4.29 Натомість суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин також і норми права, які регулюють правовідносини щодо поруки. Так, частково підтвердилися доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості застосування до обставин цієї справи частини 4 статті 559 ЦК України, а тому як наслідок неврахування судом апеляційної інстанції зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду. Водночас зазначені обставини не є підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті рішення, застосувавши частину 4 статті 593 ЦК України.

4.30 Крім того, колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.31 Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.32 Водночас аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові, не свідчить про її невідповідність іншим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на якій посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, у цих справах є різними. Не може вважатися неврахування судами висновку Верховного Суду, як підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, та які призвели до відповідних результатів розгляду спору.

4.33 Отже, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

4.34 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.35 За вказаних обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

4.36 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 334/5588/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач