Постанова

від 12.06.2024 по справі 927/1252/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/1252/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства «Тимошенко Н. І.» та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (колегія суддів у складі: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2023 (суддя Фесюра М. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНАД»

до Фермерського господарства «Тимошенко Н. І.»

про стягнення суми,

за участю:

позивача: Сурай М. А. (керівник), Макарчук Р.С.

відповідача: Хомин О. М. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНАД» (далі - покупець) звернулося із позовом до суду до Фермерського господарства «Тимошенко Н.І.» (далі - постачальник) у якому, просило стягнути з відповідача:

- 2016000,00 грн штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних;

- 748831,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат пов`язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних;

- 1008000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди та коштів в сумі 829039,42 грн з урахуванням зміни вартісної оцінки, які безпідставно знаходяться у Фермерського господарства з 02.11.2020;

- 309542,18 грн інфляційних втрат;

- 53906,24 грн трьох відсотків річних за неповернення коштів.

1.2. Позовні вимоги в оскаржуваній частині обґрунтовані тим, що відповідач під час виконання договору порушив зобов`язання із своєчасної реєстрації податкових накладних внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення збитків у вигляді додаткових витрат пов`язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та неустойки у вигляді штрафу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 2016000,00 грн неустойки у вигляді штрафу, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1008000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, в іншій частині позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що відповідач допустив порушення строків реєстрації податкових накладних, передбачених умовами договору, тому наявні підстави для стягнення штрафу у розмірі 20 % від суми визначеної договором, в частині закриття провадження у справі суд послався на наявність рішення суду в іншій справі, у якій ця вимога вже вирішена судом. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд вказав на недоведеність позивачем обставин, з якими він пов`язував свої вимоги.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині задоволення позову щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу та в цій частині прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, від 26.10.2021 у справі № 910/17184/20, від 07.06.2022 у справі № 910/2902/21 та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача просить залишити без змін судові рішення в частині стягнення штрафу, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів в оскарженій відповідачем частині не спростовують. Також позивач надати оцінку його доводам щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження.

3.4 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині закриття провадження у справі стосовно позовних вимог про стягнення 1008000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, відмови в задоволенні позовної вимоги про стягненні збитків в сумі 748 831,00 грн у вигляді додаткових витрат пов`язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у зв`язку із несвоєчасною реєстрацією податкових накладних та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги стягнення коштів в сумі 829039,42 грн з урахуванням зміни вартісної оцінки, які безпідставно знаходяться у відповідача з 02.11.2020, а також інфляційних втрат в сумі 309 542,18 грн, трьох відсотків річних за неповернення коштів в сумі 53 906,24 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3.5 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, від 31.05.2022 у справі № 916/2853/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17, від 01.04.2021 у справі № 920/843/20, у постанові Верховний Суд України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13 та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.

3.6 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити без змін судові рішення в оскарженій у касаційному порядку частині, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам у цій частині, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

3.7 Подана позивачем у справі відповідь на відзив відповідача не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.

3.8 Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.9 Позивач у справі безпосередньо подав наведену відповідь до суду касаційної інстанції 10.06.2024, яку останній фактично доповнює касаційну скаргу та просить прийняти їх судом до розгляду.

3.10 Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

3.11 Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

3.12 Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 26.03.2024, тому останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 15.04.2024 згідно з приписами частини першої статті 288 ГПК України.

3.13 За вказаних обставин таке доповнення до касаційної скарги залишається судом без розгляду, оскільки воно було подане після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 12.10.2020 сторонами зі справи укладено договір поставки № 249, відповідно до умов якого постачальник здійснював поставку товару - кукурудзи третього класу, врожаю 2020 року, насипом, а покупець приймав та оплачував його.

4.2 Підпунктом 1.5.4 пункту 1.5 договору сторони визначили, що податковий кредит (пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України) для покупця з точки зору цивільного законодавства є грошовими коштами (об`єктом цивільних прав) згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України, та визначається як сума коштів, на яку покупець має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V Податкового кодексу України або поповнити свої обігові кошти за рахунок бюджетного відшкодування від`ємного значення з ПДВ.

4.3 За умовами пункту 1.5.5 договору постачальник зобов`язався скласти ПН/РК на дату виникнення податкових зобов`язань, згідно пункту 187.1, статті 187, пункту 198.2, статті 198 Податкового кодексу України, у день виникнення таких податкових зобов`язань та зареєструвати ПН та/або РК в ЄРПН протягом 5-ти робочих днів із обов`язковим зазначенням коду Товару згідно з УКТ ЗЕД та обов`язковим наданням покупцю ПК/РК та підтвердження про їх реєстрацію в ЄРПН. У разі порушення цього пункту, постачальник несе відповідальність згідно з пунктом 8.1 договору.

4.4 Відповідно до пункту 3.1 договору кількість товару 1600 метричних тон +/- 10% за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.

4.5 Згідно з пунктом 4.1 договору ціна товару за договором становить 5250,00 грн без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1050 грн за 1 тонну, всього з ПДВ - 6300,00 грн за 1 тонну, за умови, що якість та кількість товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1 та п. 3.1 даного договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

4.6 Умовами пункту 4.2 договору установлено, що загальна сума з ПДВ Договору складає 10080000 грн, з яких 1680000 грн ПДВ, +/- 10% в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.

4.7 У відповідності до пункту 5.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем в українській гривні, шляхом перерахування суми на банківський рахунок постачальника у спосіб і порядок, встановлений у пункті 5.2 цього договору.

4.8 За змістом пункту 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем у два етапи наступним чином: 83,33% вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника (форма заявки на оплату наведена у додатку № 1 до цього договору), отриманих за правилами згідно п. 11.4 цього договору протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати; 16,67% вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1, п. 4.1, дотримання вимог п.п. 6.1, 6.2, 6.9, 6.10, 11.3 цього договору, надання товарно-транспортних видаткових накладних та реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно з пп. 1.5.5 цього договору, протягом 5-ти банківських днів, з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за правилами згідно пункту 11.4 цього договору або через систему електронного документообігу "M.E.D.o.c" або в паперовій формі.

4.9 Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується протягом 5-ти робочих днів відповідно до підпунктів 1.5.5. пункту 1.5 договору вчинити дії спрямовані на реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

4.10 Відповідно до пункту 5.6 договору, у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) умов п.п.1.1 - 1.2; п. 1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), п. 2.1. - 2.3; п. 3.1.; п. 5.3; п. 6.1 - 6.4, п.6.7, 11.1 договору покупець має право затримати оплату Товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов п.п.1.1 - 1.2; п. 1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН) а також п. 2.1- 2.3; п. 3.1; п. 5.3; п. 6.1 - 6.4, п. 6.7, 11.1 договору.

4.11 Згідно з пунктом 6.1 договору постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно п. 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк з 12.10.2020 по 30.11. 2020 включно.

4.12 Відповідно до пункту 6.2 договору, товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця.

4.13 Пунктом 7.1 договору визначено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню входять витрати, понесені покупцем або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, втрата, не поставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного Товару визначеного у п. 1.1, п.2.1, п.3.1, 6.1 договору, пошкодження майна покупця, витрати здійснені постачальником у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафних санкцій іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також неодержані доходи, у т.ч. кошти податкового кредиту/ бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов`язання постачальника за цим договором були виконані останнім належним чином.

4.14 У пункті 7.8 договору визначено, що у разі невиконання постачальником умов пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 7.1, 11.1 договору постачальник відшкодовує покупцю втрачену вигоду в розмірі десять відсотків від суми договору, зазначеної в пункті 4.2 договору , а за порушення вимог п. 1.5.4-1.5.7 п.1.5 договору в сумі втраченого податкового кредиту.

4.15 Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення вимог п.п. 1.58.5 договору (щодо строків реєстрації ПН/РК) та п.1.5.7 (щодо оскарження рішень про зупинення реєстрації ПН/РК п.1.5 цього договору, порушення та/або настання обставин , передбаченихп.7.2 Договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми, зазначеної в п. 4.2 договору.

4.16 У пункті 8.2 договору зазначено про те, що у випадку настання обставин, передбачених підпунктом б) пп.1.5.6 п.1.5 договору а частині зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН до постачальника застосовується штрафна санкція в сумі 20%, що дорівнює сумі ПДВ, сплаченої покупцем та яка зазначена в ПН/РК реєстрацію якої зупинено в ЄРПН та яку постачальник зобов`язується повернути покупцю на банківський рахунок протягом 5 робочих днів з дня зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. У разі прийняття рішення податковим органом про реєстрацію ПН/РК, сплачена/повернута сума постачальником, підлягає поверненню покупцем на банківський рахунок постачальника протягом5-ти робочих днів з дня отримання від постачальника підтвердження про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У випадку невиконання постачальником цих вимог, штрафна санкція підвищується кожного п`ятого дня прострочення на 10% порівняно із попереднім періодом, протягом якого сума мала бути сплачена постачальником.

4.17 За умовами пункту 8.3 договору, у разі порушення та/або настання обставин, передбачених підпунктами а), б) п.п.п1.5.6, п.1.5.4, 1.5.7, п.7.3, 7.8 договору, постачальник додатково сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в сумі п`ятдесяти відсотків суми коштів податку на додану вартість, яку покупцем не було включено та/або за рахунок якої неможливо сформувати /віднести до податкового кредиту.

4.18 Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (пункт 11.2 договору). Сторони погодили, що зміни і доповнення вносяться до договору за взаємно згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору (пункт 11.5).

4.19 Умови договору поставки містять положення, які визначають/регулюють зобов`язання сторін щодо податкових застережень та визначають право Товариства на формування податкового кредиту для зменшення податкових зобов`язань Товариства перед державою.

4.20 Також встановлено, що податкову накладну № 1 від 16.10.2020 відповідач направив та зареєстрував в ЄРПН - 26.10.2020, тобто з простроченням на 2 календарні дні; податкову накладну № 2 від 19.10.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 28.10.2020, з простроченням реєстрації на 1 календарний день; податкову накладну № 3 від 20.10.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 06.11.2020 з простроченням реєстрації на 9 календарних днів; податкову накладну № 4 від 26.10.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 06.11.2020 з простроченням реєстрації на 3 календарні дні; податкову накладну № 1 від 02.11.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 06.11.2020, вчасно; податкову накладну № 3 від 02.11.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 27.11.2020 з простроченням реєстрації на 17 календарних днів; податкову накладну № 4 від 06.11.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 27.11.2020 з простроченням реєстрації на 13 календарних днів; податкову накладну № 5 від 18.11.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 15.12.2020 з простроченням реєстрації на 19 календарних днів; податкову накладну № 6 від 23.11.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 15.12.2020 з простроченням реєстрації на 14 календарних днів; податкову накладну № 1 від 02.12.2020 відповідач направив і зареєстрував в ЄРПН - 24.12.2020 з простроченням реєстрації на 14 календарних днів.

4.21 Суди встановили, що Господарським судом Київської області 27.09.2022 ухвалено рішення у справі № 911/683/21, яке набрало законної сили та яким, зокрема, відмовлено у задоволені зустрічної позовної вимоги про стягнення постачальника 1 008 000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди. У цьому рішенні судом установлено обставини сплати покупцем та обставини поставки постачальником товару за договором поставки кукурудзи № 249 від 12.10.2020 з посиланням на платіжні доручення та видаткові накладні.

4.22 Господарський суд Київської області у рішенні від 27.09.2022 у вказаній справі № 911/683/21 встановив, що на виконання умов договору ФГ "Тимошенко Н.І." виставило ТОВ "Манад" рахунок № 3 від 16.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 500 м/т на суму 3150000 грн, ТОВ "Манад" на підставі платіжного доручення від 16.10.2020 № 611 здійснило оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 16.10.2020 № 3 в сумі 2625000 грн, ФГ "Тимошенко Н І" на підставі накладної від 18.10.2020 № 3 поставив позивачу кукурудзу в кількості 245,64 м/т вартістю 1547532 грн та на підставі накладної від 19.10.2020 № 4 поставив кукурудзу в кількості 245,98 м/т вартістю 1549674 грн. Позивач на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 705 здійснив оплату 16,67 % вартості товару згідно рахунку від 16.10.2020 № 3 в сумі 525000 грн.

4.23 Відповідач виставив позивачу рахунок № 4 від 20.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 120 м/т на суму 756000 грн. Позивач на підставі платіжного доручення від 20.10.2020 № 624 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 20.10.2020 № 4 в сумі 630000 грн. Відповідач на підставі накладної від 26.10.2020 № 5 поставив позивачу кукурудзу в кількості 105,4 м/т вартістю 664020 грн. Позивач на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 706 здійснив оплату 16,67 % вартості товару згідно рахунку від 20.10.2020 № 3 в сумі 120000 грн.

4.24 Відповідач виставив позивачу рахунок від 02.11.2020 № 5 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 490 м/т на суму 3087000 грн. Позивач на підставі платіжного доручення від 02.11.2020 № 707 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 02.11.2020 № 5 в сумі 2572500 грн. Відповідач на підставі накладної від 04.11.2020 № 6 поставив позивачу кукурудзу в кількості 210,46 м/т вартістю 1325898 грн, на підставі накладної від 05.11.2020 № 7 поставив кукурудзу в кількості 140,34 м/т вартістю 884142 грн та на підставі накладної від 06.11.2020 № 8 поставив кукурудзу в кількості 175,54 м/т вартістю 1105902 грн.

4.25 Відповідач виставив позивачу рахунок від 18.11.2020 № 6 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 330 м/т на суму 2079000 грн. Позивач на підставі платіжного доручення від 18.11.2020 № 812 здійснив оплату 83,33% вартості товару згідно рахунку від 18.11.2020 № 6 в сумі 1732500 грн. Відповідач на підставі накладної від 23.11.2020 № 9 поставив позивачу кукурудзу в кількості 210,78 м/т вартістю 1327914 грн, на підставі накладної від 02.12.2020 № 10 поставив кукурудзу в кількості 105,88 м/т вартістю 667044 грн.

4.26 Суди встановили, що постачальник в період з 18.10.2020 по 02.12.2020 на підставі перелічених накладних поставив позивачу кукурудзу обсягом 1440,02 м/т на суму 9 072 126, 00 грн, а позивач на підставі перерахованих платіжних доручень сплатив відповідачу 8 205 000,00 грн за поставлений товар.

4.27 Позивач зазначав, що за його вибором кількість товару, який мав бути йому поставлений, становить 1600 м/т + 10%, тобто 1760 м/т, що передбачено пунктом 3.1 договору, а відтак відповідач припинивши подальшу поставку товару, недопоставив, на думку позивача, кукурудзу в обсязі 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т - до кількості 1600,00 м/т та 160,00 м/т як кількість товару +10 % згідно умов пункту 3.1 договору за вибором ТОВ "Манад", як покупця товару.

4.28 У зв`язку із не виставленням відповідачем рахунків-фактур для здійснення подальшої поставки товару до обсягу 1760 м/т, позивач платіжним дорученням № 888 здійснив оплату за 160 м/т кукурудзи в розмірі 83,33% вартості товару в сумі 840 000,00 грн, ці кошти, як стверджує ТОВ "Манад" були перераховані постачальнику для здійснення наступних поставок товару (кукурудзи) у відповідності до вимог п. 3.1 договору, з урахуванням свого права опціону на вибір +10% (+160 м/т) для досягнення остаточної кількості товару в обсязі 1760 м/т.

4.29 Відповідач повернув отримані кошти позивачу із призначенням платежу: "повернення надлишково перерахованих коштів за кукурудзу 160 тон (83,33% вартості товару) зг. дог. 249 від 12.10.2020, що підтверджується банківською випискою за 01.12.2020.

4.30 ТОВ "Манад" листом від 19.01.2021 № 35/01-2021 звернулося до ФГ "Тимошенко Н. І." з вимогою щодо здійснення поставки кукурудзи у кількості 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т - до кількості 1600 м/т та 160 м/т як кількість товару +10 % згідно умов пункту 3.1 договору за вибором ТОВ "Манад", як покупця товару до обсягу 1760 м/т.

4.31 Відповідач листом № 1 від 25.01.2021 повідомив позивача про те, що для подальшого отримання 160 м/т кукурудзи 3 класу, ТОВ "Манад" має сплатити на користь ФГ "Тимошенко Н. І." заборгованість за поставлені 1440,02 м/т товару у розмірі 867 126,00 грн та виставлено рахунок-фактуру № 1 від 25.01.2021 на оплату 160 м/т в сумі 1 008 000, 00 грн.

4.32 ТОВ "Манад" листом від 02.02.2021 № 38/02-2021 звернулося до ФГ "Тимошенко Н.І." із вимогою здійснення поставки кукурудзи у кількості 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т - до кількості 1600 м/т та 160 м/т як кількість товару +10 % згідно умов пункту 3.1 договору за вибором ТОВ "Манад", як покупця товару до обсягу 1760 м/т, протягом 7 календарних днів з дня отримання листа. Також ТОВ "Манад" вказало, що у зв`язку з недопоставкою товару в кількості 319,98 м/т та порушення ФГ "Тимошенко Н. І." умов п. 3.1 договору з урахуванням права ТОВ "Манад" на вибір +10% постачання товару до кількості 1760 м/т, як передбачено у п. 3.1 договору, наявні підстави для притримання здійснення оплати за товар у відповідності до пункту 5.6 договору за порушення умов договору, що виразилось у недопоставці 319,98 м/т, у зв`язку з чим, ТОВ "Манад" з моменту усунення ФГ "Тимошенко Н. І." допущеного порушення, здійснить остаточну плату в розмірі 16,67% вартості товару за вже отриманий товар та остаточну плату за 319,98 м/т кукурудзи.

4.33 ТОВ "Манад" листом від 03.02.2021 № 42/02-2021 звернулося до ФГ "Тимошенко Н. І." із пропозицією надати графік відвантаження кукурудзи в кількості 319,98 м/т. У відповідь на вказаний лист, ФГ "Тимошенко Н. І." направило лист від 08.02.2021 № 2, в якому зазначило, що для подальшого отримання 160 м/т кукурудзи 3 класу, ТОВ "Манад" має сплатити на рахунок ФГ "Тимошенко Н. І." заборгованість за поставлені 1440,02 м/т товару у розмірі 867 126,00 грн та 1 008 000,00 грн на підставі виставлено рахунку-фактури № 1 від 25.01.2021.

4.34 Позивач, звертаючись із позовом зазначав, що відповідач під час виконання договору порушив зобов`язання зі своєчасної реєстрації податкових накладних, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення неустойки у вигляді штрафу за в сумі 2 016 000,00 грн, оскільки за умовами договору відповідач зобов`язаний з дня отримання коштів або з дня відвантаження товару, протягом 5 робочих днів здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але він її здійснював з порушенням строків, який передбачений умовами договору та є скороченими. Також позивач вказує, що він поніс збитки у вигляді додаткових витрат в сумі 748 831,00 грн, пов`язаних із поповненням електронного рахунку для збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зумовлених несвоєчасною реєстрацією податкових накладних.

4.35 Позивач зазначав, що відповідач поставив лише 1440,02 м/т товару, тобто недопоставив 319,58 м/т товару, оскільки позивач скористався правом опціону +10% від 1600 м/т товару внаслідок цього позивач поніс збитки у вигляді втраченої вигоди, розмір якої становить 1 008 000,00 грн.

4.36 Крім того позивач вказував, що відповідач безпідставно набув помилково сплачені позивачем 645 000,00 грн, які зобов`язаний повернути з урахуванням курсової різниці долара США, що становить станом на 15.08.2023 суму 829 039,42 грн, а також сплатити інфляційні втрати в розмірі 309 542,18 грн та три відсотки річних в розмірі 53 906,24 грн.

4.37 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо касаційної скарги відповідача

4.38 Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача штрафу.

4.39 Частиною першою, другою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

4.40 Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

4.41 Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

4.42 Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

4.43 Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 201.10 Податкового кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

4.44 За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

-для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

-для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

-для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

4.45 У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абзац пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

4.46 Задовольняючи позовні вимоги в частині нарахування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, суди встановили, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо надання послуг, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, тож дійшли висновку про можливість стягнення штрафу, вказавши, що такий вид відповідальності, передбачений умовами договору.

4.47 Суди встановили, що податкові накладні були зареєстровані відповідачем із порушенням строку, встановленого умовами договору, тому дійшли висновку про наявність підстав для застосування передбаченого сторонами у договорі штрафу у розмірі 20 % від суми зазначеної умовами договору, що становить 2 016 000,00 грн.

4.48 Вирішуючи спір у частині стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суди не врахували положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

4.49 Звідси висновується, що у даній ситуації з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентовано статтею 2 ГПК України та враховуючи правові висновки, які викладено у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 судам належало застосувати до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.

4.50 Більш того, позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

4.51 При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань. Крім того, позивачем у позовній заяві не вказано, які його права або охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем внаслідок не реєстрації податкових накладних у визначений у договорі строк.

4.52 За таких обставин, висновки судів в частині стягнення штрафу, які обґрунтовані посиланнями на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, є, з урахуванням вище наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, помилковими, оскільки не узгоджуються з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

4.53 Отже, судові рішення в частині стягнення штрафу підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення у цій частині про відмову в позові, з обставин та мотивів наведених у цій постанові.

4.54 У касаційній скарзі відповідач, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.55 На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

4.56 Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.03.2018 у справі № 917/877/17 (предмет спору стягнення збитків), від 26.01.2022 у справі № 905/83/21 (предмет спору визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору), від 26.10.2021 у справі № 910/17184/20 (предмет спору стягнення заборгованості за договором на постачання товару, на яку, зокрема, штраф нарахованого позивачем на підставі пункту 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888), від 07.06.2022 у справі № 910/2902/21 (предмет спору врегулювання розбіжностей при укладенні правочину), оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

4.57 У наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду правовідносини не є подібними із правовідносинами у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.

4.58 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався відповідач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.59 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.60 Також позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу відповідача просив надати оцінку його (позивача) доводам щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача. Суд касаційної інстанції зазначає, що доводи позивача щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача не містять усіх передбачених положеннями статті 296 ГПК України вимог, необхідних для закриття касаційного провадження у наведеній частині.

Щодо касаційної скарги позивача

4.61 Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині закриття провадження у справі та часткової відмови у задоволенні позовних вимог.

4.62 Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді додаткових витрат пов`язаних із поновленням рахунку для збільшення реєстру ліміту в системі електронного адміністрування (далі - СЕА) податку на додану вартість (далі - ПДВ), суди виходили з того, що: умовами укладеного договору поставки не передбачено такого виду відповідальності як відшкодування постачальником збитків у вигляді витрат покупця внаслідок поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ через несвоєчасну реєстрацію постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних; поповнення власного електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту не є незворотними витратами чи втратою майна (грошових коштів), оскільки такі кошти у подальшому використовуються платником ПДВ у формуванні власних податкових зобов`язань; обов`язок перерахування коштів в СЕА ПДВ Податковий кодекс України пов`язує з дотриманням строків реєстрації податкових накладних, які встановлені цим кодексом, а не договором.

4.63 Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення наведеної позовної вимоги, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів неотримання покупцем податкового кредиту у зв`язку з діями відповідача, які пов`язані з реєстрацією податкових накладних у строки понад визначені договором.

4.64 Закриваючи провадження в частині вимоги про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди, суди послалися на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/683/21, яке набрало законної сили та яким, зокрема, відмовлено у задоволені зустрічної позовної вимоги про стягнення постачальника 1 008 000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди.

4.65 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення надмірно сплачених коштів, які протиправно знаходяться у відповідача і підлягають поверненню та на які нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних, суди свої висновки мотивували тим, що відповідач здійснив поставку товару за рахунками № 3, № 4 у строк обумовлений договором до 30.11.2020 та відповідач поставив 526,34 м/т товару, в той час, як мав поставити відповідно до рахунку № 5 від 02.11.2020 - 490 м/т товару, тобто цією поставкою відповідач покрив недопоставку товару за рахунком № 3 від 16.10.2020 та № 4 від 16.10.2020, що свідчить про недоведеність протиправного утримання відповідачем коштів та виключає підстави для задоволення позову у цих частинах.

4.66 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на те, що суди ухвалили рішення без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.67 Посилання позивача на неврахуванням судами висновків Верховного Суду, викладених у справах № 910/15598/19(910/8017/20), № 909/783/20, № 910/694/21, № 916/2853/20, є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

4.68 Щодо доводів позивача про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 (стягнення збитків), від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20 (стягнення збитків), від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17 (стягнення основного боргу та трьох відсотків річних і інфляційних втрат), від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 (стягнення основного боргу та трьох відсотків річних і інфляційних втрат), та у постанові Верховний Суд України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 (стягнення заборгованості), оскільки хоча і є частково схожими за матеріально-правовим регулюванням, але істотно відмінні (у справі, що розглядається і в зазначених справах) за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним, об`єктним критеріями та не підлягали застосуванню судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

4.69 Хибним є посилання позивача на постанову Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 920/843/20, так як така постанова відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

4.70 У наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду правовідносини не є подібними із правовідносинами у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.

4.71 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався позивач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.72 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.73 Позивач посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.

4.74 Суди встановили, що у зв`язку із не виставленням відповідачем рахунків-фактур для здійснення подальшої поставки товару до обсягу 1760 м/т, позивач платіжним дорученням № 888 здійснив оплату за 160 м/т кукурудзи в розмірі 83,33% вартості товару в сумі 840000,00 грн, ці кошти, за твердженням позивача були перераховані для здійснення наступних поставок товару (кукурудзи) у відповідності до вимог пункту 3.1 договору, з урахуванням свого права опціону на вибір +10% (+160 м/т) для досягнення остаточної кількості товару в обсязі 1760 м/т, але відповідач повернув ці кошти позивачу із призначенням платежу: "повернення надлишково перерахованих коштів за кукурудзу 160 тон (83,33% вартості товару) зг. дог. 249 від 12.10.2020, що підтверджується банківською випискою за 01.12.2020.

4.75 Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено протиправність утримування відповідачем спірної суми коштів, а отже відсутні підстави для задоволення позову в частині їх стягнення з відповідача та нарахованих на них три відсотки річних та інфляційних втрат.

4.76 Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із встановлених судами обставин справи посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України не зумовлює скасування судовий рішень у цій частині спору.

4.77 За таких обставин правові підстави для скасування судових рішень із підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні.

4.78 Щодо інших аргументів позивача, викладених у касаційній скарзі, Суд зазначає, що вони зводяться передусім до вимог про переоцінку доказів і встановлення обставин справи та лише свідчать про його намагання домогтися повторного перегляду справи з формальних міркувань, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

4.79 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі позивача не знайшли свого підтвердження, позивачем не доведено неправильного застосування судами норм матеріального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування в оскаржуваній позивачем частині немає. Тому касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення - без змін.

4.80 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо результату розгляду касаційних скарг

Враховуючи викладене, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, касаційну скаргу позивача належить залишити без задоволення, а касаційне провадження за їх касаційними скаргами в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Фермерського господарства «Тимошенко Н. І.» та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД", в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" залишити без задоволення, а касаційну скаргу Фермерського господарства «Тимошенко Н. І.» задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2023 в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу скасувати і прийняти у цій частині нове рішення. У позові у цій частині відмовити.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов