Рішення

від 17.06.2024 по справі 177/1130/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1130/24

Провадження № 2/177/704/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі:

секретаря судового засідання Дятел К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач, працюючи з 06.07.2016 по 24.03.2023 у Першотравневому кар`єрі машиністом екскаватора в кар`єрі виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №1 ПРАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», тобто протягом 6 років і 8 місяців здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах.

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально- периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Т75.2; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії. емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Н90.3.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.03.2024, професійні захворювання виникли за таких обставини: працюючи з 06.07.2016 по 24.03.2023 машиністом екскаватора в кар`єрі Першотравневого кар`єру ПРАТ «ПІВНГЗК» позивач керував екскаватором, під час виконання робіт з навантаження гірничої маси на залізничний транспорт та відвантаження гірничої маси з перевантажувальних пунктів, розробляв гірничу масу та ґрунт, перемішував гірничу масу, планував площадку, керував екскаватором під час пересування та маневрів, регулював хід механізмів, забезпечував технічно правильне переміщення гірничої маси та ефективне використання екскаватора. керував навантаженням породи у вагони, профілював трасу екскаватора.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час виконання робіт з навантаження гірничої маси на залізничний транспорт та відвантаження гірничої маси з перевантажувальних пунктів підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації та шуму. Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%.

Відповідно до п. 18 зазначеного Акту встановлено, що причиною виникнення професійних захворювань стали: Вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1-3 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60-62 дБ при ГДР 59 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,35-2,3 рази та складала 2,7-4,6 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 , згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596. Шум:еквівалентний рівень шуму на 1-2 дБА перевищував допустимий рівень та складав 81-82 ДБА при ГДР 80 ДБА, згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму. ультразвуку та інфразвуку».

26.04.2024 у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% (50% по вібраційній хворобі, 10% по ХОЗЛ та 5% по туговухості) безстроково, визначено необхідність у санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення, крім того Позивачу з вини Відповідача встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково протипоказана важка праця в умовах пилу та вібрації, шуму, тривала хода, вимушена поза, переохолодження.

Крім того у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я з вини відповідача - позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні

Зазначає, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що у нього порушено та порушується нормальні життєві зв`язки. Позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушено ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрумкіт в них, заніміння кінцівок, задишку при фізичному навантаженні, періодичний кашель з утрудненим відходженням слизового харкотиння, важкість у грудях, що призводить до суттєвих незручностей у повсякденному житті. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині.

Моральну шкоду позивач оцінює у 325000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача на користь позивача без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Ухвалою судді від 24.05.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 14).

06.06.2024 представник відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК» надала відзив на позовну заяву, в якому не оспорювала перебування позивача із відповідачем у трудових відносинах з 06.07.2016 по 24.03.2023, тобто протягом 6 років і 8 місяців з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1. Вказує, що позивач зважаючи на наявність у нього декількох професійних захворювань, маючи серйозні проблеми із здоров`ям, перебуваючи на обліку з хронічними хворобами, продовжував працювати в шкідливих умовах, та навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило позивача змінити професію, пройти навчання новій професії, що безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань.

Вказує, що відповідач у відносинах з позивачем діяв правомірно, добросовісно, що виключає підстави для відшкодування моральної шкоди. Протиправна поведінка відповідача щодо моральної шкоди, яку зазначив позивач, відсутня. Також позивачем не надано достатніх обґрунтувань, які б були беззаперечними доказами перенесення моральних страждань саме від професійного захворювання.

Вважає, що вимога позивача про стягнення 325 000,00 гри., як компенсації моральної шкоди з відповідача, є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

У задоволені позовних вимог просила відмовити в повному обсязі (а.с 20-25).

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с. 32).

Представник відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК» в судове засідання не з`явилася, надала відзив на позовну заяву, в якому висловила свою думку щодо позовних вимог (а.с. 20-25).

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в період часу з 06.07.2016 по 24.03.2023 у Першотравневому кар`єрі машиністом екскаватора в кар`єрі виробничої дільниці №4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій з правом пільгового пенсійного забезпечення за списком №1 ПРАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки та не оспорюється сторонами.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.03.2024 року проведено розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , та встановлено діагноз: «Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофіею у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Т75.2; Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44; Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_3 і Н.І. Пономарьової. Н90.3».

Згідно п.17 зазначеного акту професійне захворювання виникло у позивача за таких обставин: «Працюючи з 06.07.2016 по 24.03.2023 машиністом екскаватора в кар`єрі. Першотравневого кар`єру ПРАТ «ПІВНГЗК» ОСОБА_1 керував екскаватором, під час виконання робіт з навантаження гірничої маси на залізничний транспорт та відвантаження гірничої маси з перевантажувальних пунктів, розробляв гірничу масу та ґрунт, перемішував гірничу масу, планував площадку, керував екскаватором під час пересування та маневрів, регулював хід механізмів, забезпечував технічно правильне переміщення гірничої маси та ефективне використання екскаватора, керував навантаженням породи у вагони, профілював трасу екскаватора.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час виконання робіт з навантаження гірничої маси на залізничний транспорт та відвантаження гірничої маси з перевантажувальних пунктів, підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації та шуму.

Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив пилу переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію від 10% до 70%.»

Згідно п. 18 вказаного акту встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у позивача стало «Вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1-3 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60-62 дБ при ГДР 59 дБ, згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,35-2,3 рази та складала 2,7-4,6 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3 , згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596. Шум: еквівалентний рівень шуму на 1-2 дБА перевищував допустимий рівень та складав 81-82 ДБА при ГДР 80 ДБА, згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»

Згідно довідки МСЕК №573511 від 26.04.2024 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надані медичної та соціальної допомоги №144370 від 26.04.2024, позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності (50% по вібраційній хворобі, 10% по ХОЗЛ та 5% по туговухості) та встановлено третю групу інвалідності з 15 квітня 2024 року безстроково, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, в умовах вібрації, виробничого пилу, шуму.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23,1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.».

Частина 1статті 1167 ЦК Українипередбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З медичних виписок хворого ОСОБА_1 встановлено, що позивач має професійні захворювання: «Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофіею у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Т75.2; Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. J44; Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_3 і Н.І. Пономарьової. Н90.3».

Вказані виписки-епікризи підтверджують наявність у позивача скарг на стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушення ходьби, болю в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрумкіт в них, заніміння кінцівок, задишку при фізичному навантаженні, періодичний кашель з утрудненим відходженням слизового харкотиння, важкість у грудях.

За рекомендаціями лікарів, позивач має постійно приймати ліки, перебувати під наглядом лікарів, проходити щорічні курси реабілітації.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, причиною виникнення професійного захворювання позивача є робота в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві відповідача впродовж 06 років та 8 місяців.

Суд вважає зазначене наслідком невиконання відповідачем ст. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягає представник відповідача. Матеріали справи доводять факт залежності позивача від його хвороби, яка формує сприйняття оточуючого світу позивачем, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку. Позивач втратив працездатність в ступені 65%, що вказує на неможливість реалізації позивача повною мірою в професійній сфері, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя позивача.

Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2ст. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці»й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не бере до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. При цьому спростовуються доводи відповідача щодо неможливості визнання беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань висновками МСЕК, оскільки дані докази є одними із доказів, а не єдиним доказом, які розглядаються судом разом із іншими документами та наявними відомостями про позивача. Отже, заперечення відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65%. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, не має змоги вести звичайне життя, тому що постійно зазнає та терпить фізичний біль, в зв`язку з чим був позбавлений можливості вести активний спосіб життя, аж до теперішнього часу.

Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах виробничого середовища, йому встановлено 65 % втрати працездатності, а також характер професійного захворювання, пов`язаного із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз`яснення п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв`язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 130 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.153,173,237-1 КЗпП України,ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1ст. 1167 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 000 (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утриманого податку з доходів фізичних осіб, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) на користь держави судовий збір в сумі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Г.Г. Строгова