Постанова

від 10.06.2024 по справі 461/2099/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2099/23 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/785/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Лук`янович А.П.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць піддано до негайного виконання.

У січні 2024 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтуваннязаяви покликаєтьсяна те,що узв`язку зрозглядом справи ОСОБА_3 понісвитрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 25800грн.,які сплативв повномуобсязі.

Стверджує, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач зазначив орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, 20000 грн., а в судових дебатах його представником зроблено відповідну заяву про стягнення з позивача таких витрат.

Зазначає, що вимога про стягнення аліментів не заперечувалася відповідачем, а всі процесуальні дії по справі та проведення великої кількості судових засідань обумовлені запереченнями щодо позбавлення його батьківських прав, однак у задоволенні цієї вимоги відмовлено.

Вказує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, доводити обгрунтованість їх ринкової вартості.

З наведених підставпросить ухвалитидодаткове рішенняу справі,стягнувши з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_3 витрати,понесені нимна професійнуправничу допомогув розмірі25800грн.

Додатковим рішеннямГалицького районногосуду м.Львова від12лютого 2024року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 000,00 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що додаткове рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, стягуються пропорційно до задоволених позовних вимог, а оскільки 50 % заявлених позовних вимог задоволена судом, суд за наявності для цього законних підстав повинен був стягнути не більше половини понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що в договорі про надання правової допомоги від 11 липня 2023 року, укладеному між ОСОБА_3 та адвокатом Долженко Оксаною Миколаївною, не зазначено вартість послуг адвоката, відтак у ньому відсутня така істотна умова договору як ціна договору.

Вважає, що наданий відповідачем остаточний розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги не може братися до уваги судом, оскільки в договорі не зафіксовано, що година роботи адвоката коштує 1000 грн., а також не зазначено, що вартість послуг адвоката визначається виходячи з погодинної оплати роботи адвоката.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу послуг з професійної правничої допомогу, зазначених у остаточному розрахунку, а деякі з цих послуг не належать до правничої допомоги. Крім того, необгрунтованим є час, затрачений адвокатом на надання послуг з професійної правничої допомоги.

Звертає увагу на недотримання адвокатом відповідача вимог цивільного процесуального законодавства щодо зазначення в заяві про ухвалення додаткового рішення наявності у адвоката Долженко О.М. електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», а відсутність вказаної адреси є підставою для повернення заяви. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачу заяви про ухвалення додаткового рішення у справі. З наведених підстав просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 25800,00 грн. є неспімірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, у зв`язку з чим на користь відповідача слід стягнути 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду з огляду на таке.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2023 року між адвокатом Долженко Оксаною Миколаївною та ОСОБА_3 укладено договір доручення про надання правової допомоги.

Згідно п.1.1 даного договору предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та засобами правової допомоги клієнту, пов`язаної із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів під час розгляду у суді справи за позовом до клієнта про позбавлення його батьківських прав.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до п.2.1.2 адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені ЦПК і іншими законами України, без обмежень клієнта.

В пункті 2.3.1 договору зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвокату в розмірі 20000 грн.

Згідно з п.4.1 договору зазначена в п.2.3.1. сума гонорару може збільшуватись в залежності від обсягу послуг. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.

Згідно остаточного розрахунку вартості послуг адвоката від 16 січня 2024 року сторони погоджуються, що вартість юридичних послуг відповідно до укладеного 11 липня 2023 року договору складає наступне: зустріч з клієнтом, консультація клієнта (1 год) 1000 грн., вивчення документів по справі (1 год.) 1000 грн., вивчення судової практики по питанню клієнта (4 год) 2000 грн., ознайомлення з матеріалами справи (3 год.) 1500 грн., консультація, роз`яснення клієнту норм права та судової практики (2 год.) 1000 грн., складання відзиву на позовну заяву (4 год.) 3000 грн., складання заяв, клопотань (4 год.) 2800 грн., участь в судових засіданнях (6 год.) 12000 грн., консультація клієнта за результатами судових засідань (2 год) 1000 грн., роз`яснення клієнту рішення суду та порядку його оскарження (1 год.) 500 грн. Всього 25800 грн.

З акту приймання виконаних послуг від 16 січня 2024 року вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з правничої (правової) допомоги відповідно до укладеного 11 липня 2023 року договору, у переліку та на умовах, визначених в рахунку до даного договору. Клієнт немає жодних претензій до якості наданих послуг.

Квитанціями б/н від 11 липня 2023 року та від 15 січня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 сплатив адвокату Долженко О.М. 20000 грн. та 5800 грн. згідно договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений ОСОБА_3 по справі в суді першої інстанції в сумі 25 800 грн. підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, документи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, враховуючи критерії розумності розміру заявлених представником відповідача до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі та виходячи з загальних засад цивільного судочинства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності всіх учасників, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність витрат на правничу допомогу, та вважає, що зазначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний зі складністю зазначених робіт, їх обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак доходить висновку про зменшення заявлених до стягнення з позивача судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

На думку колегії суддів розмір витрат на правничу допомогу, визначений відповідачем, є завищеним щодо позивача, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і на співмірність із задоволеними позовними вимогами, якими є стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку колегії суддів підставними є доводи апеляційної скарги про те, що деякі послуги, перелічені у остаточному розрахунку, неможливо оцінити як надання правничої допомоги у справі, що була надана клієнту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для ОСОБА_1 , що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу визначений судом першої інстанції слід зменшити з 15000.00 грн. до 5000.00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 15000.00 до 5000.00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20.06.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк