Рішення

від 25.04.2024 по справі 757/1577/24-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 757/1577/24-ц

провадження № 2/753/4387/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві про скасування арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У січні 2024 р. ЮОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про скасування арешту з майна, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 року, та не знятого після закриття кримінальної справи.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 р. вказану справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу передано до провадження судді Трусової Т. О.

13.03.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла позовна заява у новій редакції з вимогами до Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Позов обґрунтований такими обставинами. У листопаді 2023 р. ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавеля О. О. із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після померлого батька ОСОБА_4 . При перевірці спадкового майна було установлено, що на підставі постанов слідчих СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2011 та 16.11.2011 в рамках кримінальної справи № 06-12443 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також на все невизначене майно, власником якого є ОСОБА_1 .

Кримінальне провадження, відповідно до якого було накладено арешт на майно позивачки, закрито 04.02.2015 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а питання зняття арешту з її майна вирішено не було.

Позивачка посилається на те, що внаслідок накладеного арешту не може належним чином розпоряджатися своєю власністю, що змусило її звернутися до суду з цим позовом.

Головне управління Національної поліції в м. Києві в особі представника ОСОБА_5 позов не визнало з підстав, наведених у відзиві, та обґрунтувала свої заперечення тим, що позовна заява не обґрунтована та не підтверджена достатніми і належними доказами. Також в позовній заяві відсутні вимоги до відповідача, а тому позов подано до неналежної сторони. Враховуючи викладене просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 р. вказану справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу передано до провадження судді Трусової Т. О.

Ухвалою від 05.03.2023 суд залишив позовну заяву без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

13.03.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява у новій редакції з вимогами до Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Ухвалою від 19.03.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 25.04.2024.

02.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов.

25.04.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань щодо руху справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договором міни від 24.05.1997, реєстраційною посвідкою Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації від 19.06.1997.

Маючи намір отримати спадок після померлого батька ОСОБА_4 , позивачка звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавеля О. О. із заявою про прийняття спадщини. При здійсненні нотаріальних дій нотаріусом було виявлено та повідомлено позивачці, що на все нерухоме майно, що належить їй на праві власності, було накладено заборону (арешт) на підставі наявних постанов слідчих СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.12.2023 № 359315310 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження (арешт) квартири АДРЕСА_1 , внесений Першою київською державною нотаріальною конторою 04.07.2011, реєстраційний номер обтяження: 11348915, а також реєстратором: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 16.11.2011, реєстраційний номер обтяження: 11851673.

Також у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження (арешт) невизначене майно, все майно, власником якого є ОСОБА_1 , внесене Першою київською державною нотаріальною конторою, 04.07.2011, реєстраційний номер обтяжень: 11348915, а також реєстратором: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 16.11.2011, реєстраційний номер обтяження: 11852059.

Зі змісту реєстраційних записів вбачається, що підставою для внесення відомостей про обтяження майна позивачки послугували постанови слідчих СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2011 та 16.11.2011 в рамках кримінальної справи № 06-12443, згідно з постанов слідчих на підставі положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року у 2011 році, а оскільки з 13.04.2012 вступив в дію новий КПК України, кримінальна справа № 06-12443 була перереєстрована 24.12.2012 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110060001322.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом.

04.02.2015 начальником відділення СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Козлюком М. В. було винесено постанову про закриття кримінальне провадження № 12012110060001322 від 24.12.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (злочину), а питання про зняття арешту з майна ОСОБА_1 не було вирішено, а арешт майна порушує за відсутності правових підстав для цього право власності позивачки.

ІV. Мотивувальна частина.

У статтях 15, 16 ЦК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України), яке знайшло своє закріплення у ЦК України.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України), отримання якого є правом спадкоємця, водночас норма частини 1 статті 1297 ЦК України зобов`язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Покладаючи на спадкоємців обов`язок отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець тим самим забезпечує їх можливістю реалізовувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна.

Згідно з частиною 1 статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до частини 1 статті 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Положеннями вказаного Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

У межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.

За нормою статті 120 цього Кодексу досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з`єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців. Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі № 2-3392/11 дійшла висновку, що у разі, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Отже враховуючи, що предметом цього позову є звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальному провадженні, розпочатому за КПК України1960 року, і при цьому позивачі не були його учасниками, а відповідач не надав підтвердження факту наявності незакритого кримінального провадження, у якому було накладено такий арешт, даний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 24 Закону № 1952-IV, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 282/20595, наявність державної реєстрації обтяжень нерухомого майна є підставою для відмови у державній реєстрації прав, пов`язаних з відчуженням вказаного майна, а обов`язковою умовою вчинення нотаріальної дії щодо відчуження нерухомого майна є відсутність заборони на його відчуження.

За обставинами справи установлено набуття позивачами права власності на спірне майно на підставах, що не заборонені законом - за договором купівлі-продажу, на підставі рішення суду та в порядку спадкування.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на підтвердження наявності легітимної мети збереження арешту спірних об`єктів нерухомості відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене та ураховуючи, що через наявність арешту позивачі обмежені у здійсненні свого права на розпорядження власністю, вимоги позову про звільнення майна з-під арешту суд вважає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Маценка О. О. від 27.05.2011 у кримінальній справі № 06-12443, реєстраційний номер обтяження: 11349004, реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Хруля В. В. від 15.11.2011 у кримінальній справі № 06-12443, реєстраційний номер обтяження: 11851673, реєстратор: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України: об`єкт обтяження: Приватизована квартира в багатоповерховому житловому будинку, яка належить на праві приватної власності фізичній особі, адреса: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Маценка О. О. від 27.05.2011 у кримінальній справі № 06-12443, реєстраційний номер обтяження: 11348915, реєстратор: Перша київська державна нотаріальна контора, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно.

Скасувати арешт майна ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Хруля В. В. від 15.11.2011 у кримінальній справі № 06-12443, реєстраційний номер обтяження: 11852059, реєстратор: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 19.06.2024.