Ухвала

від 20.06.2024 по справі 300/4386/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"20" червня 2024 р. Справа № 300/4386/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про роз`яснення ухвали про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодрайвер Плюс" (далі заявник) звернулося в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 20.05.2024 «Про анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу МВС 001622 виданого 29.08.2019» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 клопотання про забезпечення позову задоволено, зупинено дію рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 20.05.2024 «Про анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу МВС 001622 виданого 29.08.2019» до набрання судовим рішенням в даній справі законної сили.

07.06.2024 Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (далі заявник) подав заяву про роз`яснення ухвали про забезпечення позову від 04.06.2024.

Заява про роз`яснення судового рішення обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачено механізму зупинення дії рішень (протоколу) акредитаційних комісій регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС. Незрозумілим є, якими нормативними документами керуватись при виконанні ухвали про забезпечення позову та який при цьому застосувати алгоритм дій.

Розглянувши заяву про роз`яснення судового рішення, суд зазначає наступне.

Стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначає порядок роз`яснення судового рішення.

За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали (частина 1 статті 254 Кодексу).

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 Кодексу).

Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 4 статті 254 Кодексу).

Таким чином, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Тобто роз`яснення рішення суду це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим дана правова норма не містить, а із її змісту слідує, що пояснення щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Правові висновки щодо застосування положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України викладені Верховним Судом у постановах від 7 лютого 2018 року у справі № 803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі № 826/24294/15, від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

Зокрема, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16 Верховний Суд звернув увагу, що ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначив, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Своєю чергою, у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22 Верховний Суд, надаючи тлумачення положенням статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що роз`яснення рішення суду це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Враховуючи імперативні положення статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд визначив критеріїв встановлення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз`яснення відповідного судового рішення, а саме: заява про роз`яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватися його примусове виконання; судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане; заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів..

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже, зі змісту наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальним законодавством урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов`язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті.

Такий підхід відповідає положеннями статті 129 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 150 157 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті підстав та порядку вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову викладені у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі № 826/16334/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах № 420/5553/18 та № 1840/3517/18, від 24 березня 2020 року у справі № 806/1001/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21 та від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21.

Зі змісту резолютивної частини ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 суд зупинив дію рішення акредитаційної комісії Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 20.05.2024 «Про анулювання сертифіката про державну акредитацію закладу МВС 001622 виданого 29.08.2019» до набрання судовим рішенням в даній справі законної сили.

При цьому, суд зазначає, що зупинення дії вказаного судового рішення стосується тільки Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодрайвер Плюс".

Заявнику незрозумілим є, якими нормативними документами керуватись при виконанні ухвали про забезпечення позову та який при цьому застосувати алгоритм дій.

Суд звертає увагу, що при роз`ясненні позивачу якими нормативними документами керуватись при виконанні ухвали про забезпечення позову та який при цьому застосувати алгоритм дій, суд фактично вдасться не до роз`яснення судового рішення, зокрема шляхом уточнення його незрозумілих або нечітких положень, а до тлумачення норм процесуального права.

Суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення.

Подана заявником заява за своїм змістом фактично стосується роз`яснення порядку та способу виконання ухвали про забезпечення позову, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що механізм роз`яснення судового рішення, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускає тлумачення судом норм процесуального права, а натомість, передбачає уточнення змісту судового рішення, зокрема у спосіб: зміни формулювання викладення відповідної частини судового рішення на більш чітке та зрозуміле; уточнення окремих положень судового рішення, які є нечіткими або допускають неоднозначність їх тлумачення; пояснення застосованих судом термінів або понять. Однак, за будь-яких умов, не допускається зміна змісту судового рішення шляхом його звуження або розширення.

Подібний підхід до вирішення питання про роз`яснення судового рішення поза межами механізму, визначеного статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, застосований Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 1 вересня 2020 року у справі № 806/984/18 та від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, суд робить висновок, що положення судового рішення, яким встановлено заходи забезпечення позову, є чіткими та зрозумілими, не допускають можливості їх неоднозначного тлумачення, не потребують зміни формулювання, тобто у цілому відповідають вимогам щодо «якості» судового рішення, а тому відсутні підстави для роз`яснення ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024.

За таких обставин, в задоволенні заяви Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях заяву про роз`яснення ухвали про забезпечення позову, потрібно відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про роз`яснення ухвали про забезпечення позову від 04.06.2024 за № 300/4386/24, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Остап`юк С.В.