Постанова

від 21.06.2024 по справі 520/4727/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М.

21 червня 2024 р. Справа № 520/4727/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Варламова Дмитра Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Варламов Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за №1955-VІІІ;

- зобов`язати Сахновщинську селищну раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надежинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6324882000:01:000:0916, та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за №1955-VIII є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки в якості єдиної підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність вказано те, що відповідач не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 площею 2,00 га. При цьому, інших підстав вказано не було, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач вказує, що на момент звернення позивачки з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 дiяла норма п. 24 Перехідних положень Земельного кодекс України, які набули чинності 27.05.2021 року відповідно до якої земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту i право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Також вказано, що на момент звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки право комунальної власності Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на вказану ділянку не було зареєстровано, в зв`язку з чим позивачеві відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними від 24.93.2022 року № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану») під час дії воєнного стану земельні відносини України регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, та надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1955-VIII.

Сахновщинська селищна рада зобов`язана після закінчення воєнного стану на території України повторно розглянути у встановленому законодавством порядку на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324882000:01:000:0916 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

На користь ОСОБА_1 стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради.

У задоволені вимог адміністративного позву у іншій їх частині ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано встановленим про те, що приписами ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами розгляду направленого позивачем проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність відповідачем прийнято рішення від 28.01.2022 року за № 1955-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », зі змісту якого вбачається, що в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу її у власність зазначено те, що відповідач станом на 28.01.2022 року не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 площею 2,0000 га.

Суд зазначив, що 27.05.2021 року набрав чинності Закон України від 28.04.2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон №1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: «з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом."

Відтак, пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України визначає особливості переходу з державної у комунальну власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів у межах територіальних громад.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9900902642022 від 30.06.2022 року, встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 за цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства; форма власності: інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 площею 2,0000 га була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 25.06.2021 року, тобто після набрання чинності змін до Земельного кодексу України, то станом на момент прийняття оскаржуваного рішення - 28.01.2022 року, то відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України зазначена земельна ділянка перебувала у комунальній власності, тобто у власності Сахновщинської селищної ради. Доказів протилежного під час розгляду справи представником відповідача не надано. Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1955-VIII.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Сахновщинської селищної ради розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324882000:01:000:0916 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , суд зазначив, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

При цьому суд зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Зазначеним законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно зі змістом пп. 5 якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Таким чином, враховуючи, що рішення сільської ради щодо питання пов`язаного із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично є рішенням про передачу у приватну власність особи земельної ділянки комунальної власності, яке відповідно до положень Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI не може бути реалізоване в період дії воєнного стану, суд визнав, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Сахновщинської селищної ради після закінчення воєнного стану на території України повторно розглянути у встановленому законодавством порядку на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324882000:01:000:0916 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Варламов Д.В. просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 року в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що застосування такого способу захисту прав і інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, на думку позивача, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в затвердженні проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути лопотання. Прийняте судом першої інстанції рішення не відновлює порушених прав позивачки.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з огляду на наступне.

Судовим розглядом справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.05.2021 року за № 2509-СГ позивачці ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

На підставі вищевказаного рішення на замовлення позивача ФО-П ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки вказаного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновшинської селищної ради Красноградського району Харківської області, вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 6324882000:01:000:0916.

Після отримання витягу з Державного земельного кадастру на вищевказану земельну ділянку позивач подав до Сахновшинської селищної ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновшинської селищної ради Красноградського району Харківської області та передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність.

Сахновщинська об`єднана територіальна громада утворена 12.06.2020 року шляхом об`єднання Сахновщинської селищної ради та Аполлонівської, Багаточернещинської, Великобучківської, Володимирівської, Дар-Надеждинської, Дубовогрядської, Катеринівської, Лебедівської, Лигівської, Новоолександрівської, Новочернещинської, Огіївської, Олійниківської, Тавежнянської і Шевченківської сільських рад Сахновщинського району Харківської області[

Рішенням Сахновшинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1955-VIII ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6324882000:01:000:0950, та передачі її у власність.

Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу її у власність у рішенні зазначено те, що відповідач станом на 28.01.2022 року не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324882000:01:000:0916 площею 2,0000 га.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що Законом України від 28.04.2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 року, розділ X «Перехідні положення Земельного кодексу України» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті «е» цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»). У разі, якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Матеріалами справи підтверджується, що місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, знаходиться на території Сахновщинської об`єднаної територіальної громади, а саме, - на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, за межами населеного пункту, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія положення пункту 24 розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України».

Згідно з абзацами другим, третім пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту ухваленого у ній судового рішення, у спірних відносинах позивачка реалізовувала право на відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, за межами населеного пункту, який увійшов до складу Сахновщинської об`єднаної територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Як слідує з приписів статті 79-1 Земельного кодексу України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

З установлених у справі обставин вбачається, що місце розташування вказаної вище земельної ділянки за межами населеного пункту й земельна ділянка є сформованою (земельній ділянці присвоєний кадастровий номер: 6324882000:01:000, данні про земельну ділянку із вказаним кадастровим номером внесені до Державного земельного кадастру), у зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 24 розділу Х «Перехідні положення Земельного кодексу України», відповідно до якого спірна земельна ділянка переходить у комунальну власність Сахновщинської об`єднаної територіальної громади з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки лише у тому випадку, якщо право державної власності на цю земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів зауважує, що спірне рішення відповідача від 22.01.2022 року за № 1955-VIII, як і заперечення на адміністративний позов не вмотивовані фактом реєстрації права державної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на означену вище земельну ділянку.

Як убачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 6324882000:01:000, - інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с. 65).

Питання дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень досліджувалося Верховним Судом у постанові від 24.04.2024 року в справі № 140/12873/23, у якій Суд, посилаючись на свою усталену практику, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з частиною четвертою ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, у випадку коли закон установлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням установлених судом обставин.

У підсумку Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 року в справі № 140/12873/23 констатував, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд і у постанові від 28.05.2024 року в справі № 580/4373/23.

Судовим розглядом справи встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2022 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було відмовлено. Незаконність такої відмови встановлено судом першої інстанцій і не спростовано під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, зважаючи на викладене та враховуючи, що норма частини 15 ст. 123 Земельного кодексу України містить імперативний припис стосовно підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів уважає, що обраний судом першої інстанції у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, не ефективним і не відповідає завданню адміністративного судочинства, а відтак, вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Крім того, у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12, від 01.06.2022 року у справі № 620/5996/21, від 25.10.2022 року у справі № 200/13288/21).

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час воєнного стану в Україні діє заборона на безоплатну передачу земель державної та комунальної власності в особисту власність, а також заборона на отримання дозволів на розроблення документації землеустрою з метою такої передачі (підп. 5 п. 27 розділу Х Земельного кодексу України). Відтак прохання скаржника щодо зобов`язання відповідача фактично про розгляд заяви ОСОБА_3 після завершення дії воєнного стану на території Сахновщинської об`єднаної територіальної громади задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 316 КАС України).

З урахуванням положень ст. 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачкою судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с. 175), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання скаржника щодо проведення розподілу судових витрат у справі в суді апеляційної інстанції, шляхом стягнення за рахунок коштів місцевого бюджету відповідача на користь позивачки 595.44 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Варламова Дмитра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року скасувати в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Сахновщинської селищної ради розглянути на найближчій сесії її заяву від 17.01.2022 року шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надежинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6324882000:01:000:0916, та передачі вказаної земельної ділянки їй у власність та зобов`язано Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України повторно розглянути у встановленому законодавством порядку на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324882000:01:000:0916 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , з прийняттям нового судового рішення про задоволення означеної вимоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року, шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Дар-Надеждинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га, кадастровий номер 6324882000:01:000:0916, та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року по справі № 520/4727/22 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету Сахновщинської селищної ради (ЄДРПОУ 04398301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 595.44 (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень) у відшкодування витрат по платі судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц