Київський районний суд м. Полтави
Справа № 642/5705/21
Провадження №2/552/216/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2024 Київський районний суд м.Полтави в складі :
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - Харківське учбово-виробниче підприємство №2 Українського товариства глухих,
третя особа Харківська міська рада,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доХарківського учбово-виробничогопідприємства №2 Українськоготовариства глухихпро визнанняправа власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Ленінського районного суду м.Харкова з позовом до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих про визнання права власності.
В позовній заяві посилались на те, що врони є мешканцями будинку АДРЕСА_1 більше десяти років. Вони самостійно здійснюють капітальні ремонти будинку, проводять і обслуговують комунікації, оплачують житлово-комунальні послуги, тобто добросовісно, відкрито та безперервно користуються квартирами цього будинку для постійного проживання.
Однак жоден з них не має підстави для володіння майном та набуття права власності.
Жодна юридична або фізична особа не є власником будинку АДРЕСА_1 .
Згідно листа КП «ХМБТІ» ХМР реєстрація права власності на домоволодіння по в`їзду АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 року не проводилась.
З цього ж листа вбачається, що будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі відповідача.
Згідно інформаційної довідки з Державних реєстрів відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: АДРЕСА_4 відсутні.
Відповідач фактично не займається будинком АДРЕСА_1 , не здійснює ні капітальний, ні поточний ремонти.
Згідно листа ЦП УТОГ від 14.12.2011 року №12-03/129 підприємство не має вільних коштів та не вбачає економічної доцільності щодо оформлення права власності на будинок та вважає за можливе оформлення прав власності за мешканцями будинку шляхом звернення до суду.
Оскільки вони добросовісно, відкрито та безперервно володіють квартирами у будинку АДРЕСА_1 більше десяти років, позивачі просили суд визнати право власності:
за ОСОБА_5 . Власівною на квартиру АДРЕСА_5
за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_6 ,
за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 ,
за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 .
Судові витрати просили покласти на відповідача.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні.
Розпорядженням голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Відповідно до даного Розпорядженнясправи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.
Справа №642/5705/21 також передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 04 травня 2023 року справу прийнято до провадження Київського районного суду м.Полтави. Розгляд справи вирішено продовжувати зі стадії розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04 червня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих про визнання права власності закрито.
Розгляд справи здійснюється судом за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих про визнання права власності.
Відповідач Харківськеучбово-виробничепідприємство №2 Українськоготовариства глухих надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив.
У відзиві посилався на відсутність правових підстав для визнання за позивачами прав власності на займані ними квартири за набувальною давністю. Тому в задоволенні позову просив відмовити (т. 2 а.с. 1-3).
Третя особа Харківська міська рада надала письмові пояснення, у яких також посилалась на відсутність підстав для визнання за позивачами права власності за набувальною давністю на вказані ними квартири. Тому просила ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити (т. 2 а.с. 18-19).
З іншими заявами або клопотаннями учасники справи до суду не звертались.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому посилались на обставини, викладені в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача - Харківського учбово-виробничогопідприємства №2 Українськоготовариства глухихта третьоїособи Харківської міськоїради в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.
Заслухавши позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_4 перебуває на балансі Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих.
Вказана обставина підтверджується інформацією, наданою адміністрацією Холодногірського району Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 липня 2016 року за вих. №Ко-4-23914/1-16 (т. 1 а.с. 62).
Перебування зазначеного будинку на балансі Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих підтверджується також інформацією Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 01.12.2023 №9243/04-12/23 (т. 2 а.с. 158).
Також зазначеним листом підтверджується, що згідно наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 станом на 31.12.2012 Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не проводилась.
Як вбачається з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 травня 2015 року №331284114, право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_4 не зареєстровано (т. 2 а.с. 76).
Також суд встановив наступне.
Як підтверджується довідкою від 19.04.2010 року №81, виданою Харківським учбово-виробничим підприємством №2 Українського товариства глухих, ОСОБА_3 проживає у відомчому будинку Харківського УВП-2 УТОГ за адресою: АДРЕСА_9 (т. 2 а.с. 57).
Згідно даних з паспорта громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданого 13 січня 1999 року Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_9 з 22 вересня 2006 року (т. 1 а.с.33-35).
Згідно даних з паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 07 червня 1999 року Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 з 22 серпня 2000 року (т. 1 а.с.28-29).
Згідно даних з паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 30 січня 2001 року Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_10 з 04 травня 2006 року (т. 1 а.с.24-27).
Таким чином судом встановлено, що позивачі мають зареєстроване місце проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_4 більше десяти років.
Відповідно достатті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 Цивільного кодексу Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 Цивільного кодексу Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, провадження № 12-291гс18, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першоїстатті 344 Цивільного кодексу Українидобросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Судом встановлено, що позивачі користуються квартирами у будинку за адресою: АДРЕСА_4 на законних підставах.
У квартир вони вселилися з дозволу балансоутримувача будинку, у зв`язку з цим за адресами займаних ними квартир було зареєстровано їх місця проживання.
Таким чином, вони володіють майном на підставі певного юридичного титулу, що виключає застосування набувальної давності, оскільки вони володіють майном як користувачі відомчого житла.
При цьому позивачі достовірно знають, що вони не є власниками квартир, а є користувачами.
В той же час добросовісність володіння, яка є передумовою для визнання права власності на майно за набувальною давністю, передбачає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позивачі ж знали, що прав власності на займані ними квартири вони не набули.
Таким чином судом встановлено відсутність підстав, передбачених ст.344 ЦПК України, для визнання за позивачами права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачами судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259,263 - 265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Харківського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства глухих про визнання права власності відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,
позивач - ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,
позивач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ,
відповідач - Харківське учбово-виробниче підприємство №2 Українського товариства глухих, місцезнаходження: м. Харків, вул. Дацького, 22, код ЄДРПОУ 03972790,
третя особа Харківська міська рада, місцезнаходження: майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.
Повне судове рішення виготовлено 13.06.2024 року.
Головуючий О.А.Самсонова
Суд | Київський районний суд м. Полтави |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2024 |
Оприлюднено | 24.06.2024 |
Номер документу | 119908580 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Київський районний суд м. Полтави
Самсонова О. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні