Ухвала

від 24.06.2024 по справі 642/2066/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

24.06.2024

справа № 642/2066/24

провадження № 1кп/642/404/24

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12024221220000388 від 28.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначення справи до судового розгляду, оскільки під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону та обвинувальні акти складено з дотриманням вимог ст.291 КПК України, крім того посилався на відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 вважала можливим призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника.

Представник потерпілого в підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення засідання за його відсутності.

Вислухавши думку прокурора, учасників процесу, вивчивши матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, судом не встановлено.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.

Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

З урахуванням наведеного є всі достатні підстави для призначення судового розгляду кримінального провадження.

Щодо обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 24.06.2024 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбаченихст.177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт. При цьому посилалась на те, що прокурором не доведено ризики на які посилається у клопотанні, вказувала, що вона не має наміру ухилятися від суду, та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того просила врахувати що вона має постійне місце проживання, мати, яка потребує стороннього догляду.

Захисник адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання підзахисної.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 01.03.2024 було задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 .

Обвинуваченій ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також визначено розмір застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.04.2024 було задоволено клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 .

Враховуючи, що судом судового розгляду по суті та дослідження матеріалів провадження не розпочато, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутих обвинувачень у вчиненні інкримінованих обвинуваченій кримінального правопорушення.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обрані.

Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Бегчіев проти Молдови»ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії»ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Іліжков проти Болгарії»серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

З огляду на зазначене та з урахуванням тривалості тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 з 01 березня 2024 року, суд приходить до висновку, що станом на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, оскільки на момент розгляду даного питання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження, яким за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку. Стороною захисту не наведено жодних обставин, які суд повинен врахувати для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою до 22.08.2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 331, 369, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Призначити досудовогорозглядуувідкритомусудовому засіданнікримінальнепровадження №12024221220000388 від 28.02.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченогозач.4ст.185ККУкраїни

на 19 липня 2024 року на 10-00 год.

Викликати для участі у судовому засіданні сторони кримінального провадження.

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22.08.2024 року.

Строк дії ухвали до 22 серпня 2024 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - ОСОБА_1