Постанова

від 07.10.2010 по справі 2а-2596/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07 жовтня 2010 року           14:40           № 2а-2596/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання  Шейко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК"

до

 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про

 визнання нечинним рішення від 10.03.2009р. №3442305

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4  ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що гральні автомати, які були об'єктом перевірки, не є реєстраторами розрахункових операцій у розумінні статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (надалі –Закон про РРО), а тому у Відповідача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій до Позивача за недотримання норм вказаного Закону. Також зазначає, що на момент проведення перевірки до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не внесені модифікації фіскалізованого грального автомату.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову. Позиція податкового органу полягає в тому, що обладнані купюроприймачами гральні автомати мають бути обладнані запам’ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), які б забезпечували облік кількості та вартості послуг. Відсутність зазначених пристроїв є порушенням п. 1, ст. 3 Закону про застосування РРО та абз. 2 п. 6 Постанови КМУ від 07.02.2001р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», а тому вважає винесене за результатами перевірки рішення обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДК»зареєстроване у Печерській районній у місті Києві державній адміністрації 29.01.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32308749, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 024771.

Видами діяльності за КВЕД згідно довідки №28243/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: діяльність з організації азартних ігор; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; діяльність кафе; діяльність барів; надання інших комерційних послуг.

10.02.2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку Позивача щодо контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). В ході перевірки було встановлено: «Проведення розрахункових операцій з продажу електронних кредитів за готівку через 67 окремих гральних автоматів з грошовим виграшем, підключених до електромережі, які знаходяться в робочому стані та якими не реалізуються фіскальні функції РРО». Такі дії Позивача зафіксовані в акті від 10.02.2009 року №000064/265503742305 на підставі якого за порушення пп.1,2 ст. 3 Закону про РРО прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №3442305 від 10.03.09 р. на суму 22780,0 грн.

Вказані штрафні (фінансові) санкції були застосовані до Позивача відповідно до  п.1 ст. 17 Закону про РРО.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток. платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції па повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Згідно ст. 2 вказаного Закону під реєстратором розрахункових операцій слід розуміти пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно зі статтею 12 Закону про РРО на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(із змінами, внесеними Постановами КМУ від 29.01.2003 р. № 151, від 10.12.2003 р. № 1905, від 28.10.2004 р. № 1447, від 07.06.2006 р. № 803) на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Пунктом 1 частини 2 додатка до згаданої постанови встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстратора розрахункових операцій.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 08 червня 2007 року № 341 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій»(із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 12.01.2008 р. № 9, від 01.04.2008 р. № 202, від 01.07.2008 р. № 430) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій заявником-виробником ТОВ «Експортрейд»внесено модель реєстратора розрахункових операцій «Фіскал», цільова сфера використання якого визначена: в казино; зали гральних автоматів; торгівля та послуги гральних закладів. В останньому наказі ДПА України від 21.01.2009 р. № 7 вказана модель «Фіскал»теж пройшла державну реєстрацію як «Комп’ютерно-касова система».

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до ТОВ «Експотрейд»із запитами про надання інформації (листи від 26.12.2008 року №840 та від 29.12.2008 року №846) щодо сумісності гральних автоматів, які використовує ТОВ «МДК» системі комп’ютерно-касової електронної спеціалізованої «Фіскал»та комерційної пропозиції щодо встановлення такої системи. Як зазначає Позивач, відповіді на вказані запити він не отримував, а тому не мав можливості встановити чи сумісна зазначена система з його ігровими автоматами. Вказане твердження ТОВ «МДК»суд оцінює критично, виходячи з наступного.

В ході аналізу доданих до матеріалів справи звернень Позивача до ТОВ «Експотрейд», встановлено, що першим не було зазначено характеристику та модель гральних автоматів, які він використовує. Також відсутня можливість встановити точний перелік та модифікацію гральних автоматів, які використовувалися Позивачем на момент перевірки, оскільки в акті від 10.02.2009 року №000064/265503742305 така інформація не зазначена. В судовому засідання представник Позивача усно та письмово повідомив про неможливість надання таких відомостей про використовувані ігрові автомати. Тобто, ТОВ «Експотрейд»об’єктивно не мало можливості надати вичерпну інформацію про можливість встановлення системи комп’ютерно-касової електронної спеціалізованої «Фіскал»(далі - СККЕС «Фіскал») на гральні автомати Позивача.

Крім іншого, Відповідачем направлено ТОВ «Експотрейд»запит про надання інформації від 17.08.2010року №45856/10-211 щодо направлення ТОВ «МДК»на адресу ТОВ «Експотрейд»запити щодо сумісності гральних автоматів, які використовував Позивач. У судовому засіданні повноважним представником ДПІ у Печерському районі м. Києва надано належним чином завірену копію листа-відповіді ТОВ «Експотрейд»до ТОВ «МДК»від 16.01.2009 року №10. У вказаному листі ТОВ «Експотрейд»повідомило Позивача про можливість встановлення СККЕС «Фіскал»на гральні автомати ТОВ «МКД»та висловило пропозицію щодо укладення договору поставки зазначеної системи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Позивач не звертався з подальшому до ТОВ «Експотрейд»з пропозицією укласти договір про встановлення СККЕС «Фіскал»на власні гральні автомати. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на момент проведення перевірки Позивачем не було здійснено дій, спрямованих на встановлення системи «Фіскал»на його гральні автомати.

Крім того, Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого, згідно ст. 71 КАС України, покладено обов’язок доказувати правомірність прийнятих оскаржуваних рішень, послався на лист ТОВ «Експотрейд»від 15.04.2010 року №206 з якого вбачається, що функціонування системи комп’ютерно-касової електронної спеціалізованої «Фіскал»побудоване таким чином, що контролер К21К, який входить до її складу та вбудовується в гральний автомат, отримує необхідну інформацію не від ігрової плати автомата, а від його пристроїв, що приймають грошові кошти або їх замінники (жетони або кредити). До таких пристроїв відносяться купюроприймачі, монетоприймачі, жетоноприймачі та ключі постановки кредитів. Основною характеристикою вищенаведених пристроїв є інтерфейс зв'язку (протокол) цих пристроїв з ігровою платою та відповідно з контролером К21К. Згідно ТУ У 30.0-30304680-008:2007 контролери К21К випускаються в трьох модифікаціях - К21К, К21К.01, К21К02, та підтримують протоколи: PULSE, ID-003, SERIAL, SSP, SPECIAL, MDB, EBDF, CC-FLBDP, RS-232, ccTalk і їх аналоги. Отже, вказана система не є сумісною з усіма видами гральних автоматів.

Відсутність у сторін інформації про перелік та модифікацію гральних автоматів, які використовував Позивач на момент перевірки, об’єктивно унеможливлює встановити сумісність або несумісність СККЕС «Фіскал»з такими гральними автоматами. Зазначений факт не звільняє Позивача від відповідальності за порушення п.1 ст. 3 Закону про РРО.

Крім іншого, необхідною умовою застосування гральних автоматів є включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу комп’ютерно-касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою постановою КМУ від 29.08.2002 року №1315. Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки вказана умова Позивачем виконана не була.

За наведених обставин позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено  цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                           А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 12.10.10 р.