Постанова

від 11.06.2024 по справі 465/270/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/270/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/2634/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: представника позивача Львівської міської ради

Тимощук О.О., представника відповідача ТОВ «Національна

агенція нерухомості» Шпунта М.Б., представника відповідача

ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представників третьої особи

Первинної профспілкової організації гуртожитку ВАТ «ЛАЗ»

Дячишин О.М., Телішевського І.Д.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року у справі за позовом Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція нерухомості», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , приватне підприємство «Азов-Галичина», Первинна профспілкова організація гуртожитку відкритого акціонерного товариства «Львівський автобусний завод» Львівської міської організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки «Захист праці», про передачу гуртожитку у комунальну власність,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю (далі

ТОВ) «Львівавтокомплектація», ТОВ «Національна агенція нерухомості», ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 9823,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 864792846101 (індексний номер 34395564 від 22.03.2017 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 66/10000; індексний номер 34391349 від 22.03.2017 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 13/10000; індексний номер 34389873 від 22.03.2017 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 11/10000; індексний номер 32562274 від 25.11.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 12/10000; індексний номер: 32169693 від 03.11.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 18/10000; індексний номер 32127913 від 31.10.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 24/10000; індексний номер 30558381 від 21.07.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 68/10000; індексний номер 29237186 від 13.04.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 24/10000; індексний номер 29088420 від 04.04.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки 19/10000; індексний номер 28542203 від 02.03.2016 року, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 9726/10000).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Львівської міської ради неодноразово надходили звернення мешканців міста Львова, зокрема, звернення голови Львівської обласної профспілки «Захист праці» О. Дячишин щодо неналежного надання послуг ТОВ «Львівавтокомплектація» по утриманню гуртожитків на вул. Науковій, 16, В. Великого, 16, вул. Кульпарківській, 139 у м. Львові та з інших питань.

Мешканці вказаних вище гуртожитків звернулися до міського голови м. Львова із заявою від 12.06.2017 року за №3-Г-46760-009 про вжиття заходів щодо забезпечення виконання Закону України від 05.04.2017 року №1999-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

У своєму зверненні заявники вимагають невідкладно звернутися до суду з позовом про передачу територіальній громаді гуртожитків за адресою: вул. Наукова 16, В. Великого, 16, АДРЕСА_1 .

Так, зокрема, встановлено, що 08.08.1994 року Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Міністерство промислової політики України) видано наказ №1122, яким створило відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод» (ВАТ «ЛАЗ»), шляхом перетворення державного підприємства (далі ДП) «Львівський автобусний завод» (відповідно до вимог указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств»).

Вказаним наказом також затверджено акт інвентаризації майна від 01.07.1994 року та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Львівський автобусний завод».

На підставі вказаних документів, гуртожитки по вул. Науковій, 16, В. Великого, 16, АДРЕСА_1 було передано до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод».

Проте, як встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2008 року (справа №44/221 за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Міністерства промислової політики України, ВАТ «Пасавтопром» про скасування наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1122А від 08.08.1994 року), зазначені гуртожитки знаходились у ДП «Львівський автобусний завод» на праві повного господарського відання, право власності на такі ДП «Львівський автобусний завод» не отримувало, а тому останні не входили до державного житлового фонду і не підлягали приватизації та включенню до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод» під час його приватизації.

Власне, цим рішенням господарського суду м. Києва, залишеним без змін вищими судовими інстанціями, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1122А від 08.08.1994 року в частині затвердження акту інвентаризації майна, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу та статуту ВАТ «Львівський автобусний завод» в частині включення вартості гуртожитків по вул. Науковій, 16, В. Великого, 16, вул. Кульпарківській, 139 у м. Львові, в статутний (складений) капітал ВАТ «Львівський автобусний завод».

Даним рішенням господарського суду м. Києва встановлено, що гуртожитки на вул. Науковій, 16, В. Великого, 16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові знаходились у ДП «Львівський автобусний завод» на праві повного господарського відання і право власності на них ДП «Львівський автобусний завод» не отримувало, а відтак, такі гуртожитки входили до державного житлового фонду і не підлягали приватизації та включенню до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод» під час його приватизації.

Такі дії відповідачів повністю суперечать Прикінцевим положенням Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчуженні в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017 2021 роки.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 01.01.2022 року.

Позивач вважає, що відчуження гуртожитку на АДРЕСА_1 , який належав до державного житлового фонду, є незаконним: гуртожитки, які перебували у власності держави, починаючи з 2012 року мали передаватись у комунальну власність.

Виконуючи вимоги законодавства, ще 12.06.2008 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №1868, якою вирішено прийняти у власність територіальної громади м. Львова відомчі гуртожитки на вул. В. Великого, 16, вул. Науковій, 16, АДРЕСА_1 від ТОВ «Львівавтокомплектація», однак, назване товариство різними способами ухилялося від виконання вимог акту органу місцевого самоврядування.

В подальшому, Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 2015 роки» визначив мету програми, якою є передача гуртожитків у власність територіальних громад для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

На виконання вимог вказаного Закону, Львівською міською радою прийнята ухвала від 07.02.2013 року №2082, якою затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012 2015 роки. Останньою передбачено передачу у власність територіальній громаді м. Львова гуртожитків по АДРЕСА_2 , вул. Наукова, 16, АДРЕСА_1 за згодою власника для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, дія якої продовжена до 2020 року.

Львівською міською радою неодноразово було запропоновано ТОВ «Львівавтокомплектація» передати дані гуртожитки у власність територіальної громади м. Львова (лист від 10.10.2017 року №2501-вих-3177), однак, керівництвом ТОВ «Львівавтокомплектація» не розглядається можливість передачі даних гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова.

Також, з метою забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків Львівською міською радою була прийнята ухвала від 21.04.2011 року №379, якою передбачено надання згоди відповідно до чинного законодавства на передачу з управління житловим фондом незалежно від форми власності у комунальну власність гуртожитків, які є об`єктами права державної та приватної власності, перебувають у повному господарському віддані чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій за адресами: АДРЕСА_2 , вул. Кульпарківська, 139, АДРЕСА_3 (увійшли до статутного фонду ВАТ «Львівський автобусний завод»).

З аналізу положень статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» випливає, що дія цього Закону поширюється на гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

Покликаючись на п.п.«б» п.1 ч.3 ст.14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», позивач вважає, що передача гуртожитку по АДРЕСА_1 , який був незаконно включений до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод», створеного у процесі корпоратизації державних підприємств, підлягає передачі у власність територіальної громади на безкомпенсаційній основі без згоди власника гуртожитку за рішенням суду.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач Львівська міська рада, просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що Закон України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012 2015 роки», визначив мету програми, якою є передача гуртожитків у власність територіальних громад для забезпечення реалізації житлових прав гуртожитків.

На виконання вимог вказаного Закону, Львівською міською радою була прийнята ухвала від 07.02.2013 року, якою передбачено передачу у власність територіальної громади м. Львова гуртожитку по вул. Кульпарківській, 139, за згодою власника для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, дія якої продовжена до 2020 року.

Наголошує, що після визначення на законодавчому рівні способу та механізму передачі гуртожитків Львівською міською радою у 2017 році було запропоновано керівництву ТОВ «Львівавтокомплектація» передати даний гуртожиток у комунальну власність (листи містять в матеріалах справи).

Однак, всупереч встановленим рішенням суду фактам, гуртожиток на АДРЕСА_1 було незаконно передано ТОВ «Львівавтокомплектація» та, в подальшому, під час дії мораторію на відчуження у будь який спосіб гуртожитків, включаючи заборону відчуження частин, споруд, приміщень гуртожитків, право власності на окремі частини, нежитлові приміщення та кімнати набули ТОВ «Національна агенція нерухомості» та окремі фізичні особи, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру речових прав.

Аналізуючи п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», апелянт стверджує, що відчуження гуртожитку по АДРЕСА_1 , який належав до державного житлового фонду, є незаконним: гуртожитки, які перебували у власності держави, починаючи з 2012 року, мали передаватись у комунальну власність.

Наголошує, що у Львівської міської ради право на подання позову про передачу гуртожитку у комунальну власність виникло лише після прийняття Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а саме: до визначення способу та механізму передачі гуртожитків (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 05.04.2017 року).

Зазначає, що аналіз положень ст.ст.5, 14, 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» доводить до висновку, що примусова передача гуртожитків у комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) засадах.

В судове засідання інші учасники справи, окрім присутніх, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, шляхом направлення рекомендованими листами з повідомленнями про вручення судових повісток на відому суду адресу зареєстрованого місця проживання, місцезнаходження, які повернулися до суду без вручення, однак, за вимогами статті 131 ЦПК України, за відсутності заяви про зміну місця проживання, особа вважається належним чином повідомленою, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача та третьої особи в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Радянської районної Ради народних депутатів від 24.11.1981 року №898 затверджено акт державної прийомки новозбудованого гуртожитку автобусного заводу на 909 місць по АДРЕСА_1 (будівельний корпус 15).

Відповідно до указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств», 08.08.1994 року Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Міністерство промислової політики України) видано наказ №1122 «а», згідно з яким державне підприємство «Львівський автобусний завод» було реорганізовано шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод» (правонаступник ВАТ «Пасавтопром»).

Цим наказом затверджено акт інвентаризації майна від 01.07.1994 року та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ «Львівський автобусний завод».

На підставі зазначених документів, гуртожиток по АДРЕСА_1 було передано до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод».

ВАТ «Львівський автобусний завод» оформлено право власності на вказані будівлі гуртожитків та. в подальшому, товариство перетворено у ВАТ «Пасавтопром», яке стало його правонаступником.

На підставі рішення спостережної ради ВАТ «Пасавтопром» та відповідно до акту приймання-передачі від 06.06.2006 року, гуртожитки передано у статутний фонд ТОВ «Будтрансгаз».

На підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Львівавтокомплектація» від 27.06.2006 року, ТОВ «Будтрансгаз» введено до складу ТОВ «Львівавтокомплектація», а внеском до статутного фонду цього товариства, серед іншого майна, були будівлі гуртожитків, про що оформлено акт приймання-передачі від 27.06.2006 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2008 року, яке набрало законної сили 18.03.2009 року, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України №1122А від 08.08.1994 року в частині затвердження акта інвентаризації майна, акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу та статуту ВАТ «Львівський автобусний завод» в частині включення вартості гуртожитків по вул. В. Великого, 16, вул. Науковій, 16, АДРЕСА_1 в статутний (складений) капітал ВАТ «Львівський автобусний завод».

Даним рішенням господарського суду м. Києва встановлено, що гуртожитки на вул. В. Великого, 16, вул. Науковій, 16, вул. Кульпарківській,139 у м. Львові знаходились у ДП «Львівський автобусний завод» на праві повного господарського відання і право власності на них ДП «Львівський автобусний завод» не отримувало, а відтак, такі гуртожитки входили до державного житлового фонду і не підлягали приватизації та включенню до статутного капіталу ВАТ «Львівський автобусний завод» під час його приватизації.

Разом з тим, рішенням Третейського суду при Товарній біржі «Західноукраїнська» від 11.09.2006 року у справі №18/06 встановлено право власності ТОВ «Львівавтокомплектація» на гуртожиток по АДРЕСА_1 , яке, в свою чергу, розпорядилося спірним нерухомим майном, шляхом відчуження часток в майні іншим юридичними та фізичним особам.

З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2019 року адреса: АДРЕСА_1 , ТОВ «Національна агенція нерухомості» належить на праві спільної частковоївласності, розмір частки: 66/10000; ОСОБА_16 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки: 13/10000, та на праві спільної часткової власності, розмір частки: 11/10000 і на праві спільної часткової власності, розмір частки: 12/10000; ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки: 18/10000; ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки: 24/10000; ОСОБА_16 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки: 68/10000; ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки: 24/10000; ОСОБА_6 належить на праві спільної часткової власності, розмір частки 19/10000; ТОВ «Львівавтокомплектація» належить на праві приватної власності, розмір частки: 9726/10000.

Ухвалою Львівської міської ради №1868 від 12.06.2008 року вирішено прийняти у власність територіальної громади м. Львова відомчі гуртожитки, зокрема, по АДРЕСА_1 від ТОВ «Львівавтокомплектація».

Ухвалою Львівської міської ради №379 від 21.04.2011 року «Про захист прав мешканців гуртожитків міста Львова» вирішено надати згоду відповідно до чинного законодавства на передачу з управління житловим фондом незалежно від форми власності у комунальну власність гуртожитків, які є об`єктами права державної та приватної власності, перебувають у повному господарському віддані чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій за адресами: п.1.1 вул. Володимира Великого, 16, вул. Кульпарківська, 139, АДРЕСА_3 (увійшли до статутного фонду ВАТ «Львівський автобусний завод»).

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2011 року у справі №5/116 позовні вимоги заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, як третьої особи в справі із самостійними вимогами на предмет спору, задоволено частково та визнано за державою в особі Міністерства промислової політики України право власності на приміщення гуртожитків по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 . Позовні вимоги заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України в частині вилучення з незаконного володіння ТОВ «Львівавтокомплектація» приміщень зазначених гуртожитків та їх передачі у володіння держави в особі Міністерства промислової політики України залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2011 року, апеляційну скаргу ТОВ «Львівавтокомплектація» задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2011 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства промислової політики України відмовлено повністю.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ «Львівавтокомплектація» добросовісно, в оплатний спосіб набуло спірне майно. Гуртожитки по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 вибули з володіння власника за його ж волею шляхом видачі Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України (уповноваженим органом) наказу №1122А від 08.08.1994 року, який був дійсний на момент переходу (2006 рік) права власності на ці гуртожитки до ТОВ «Львівавтокомплетація».

Ухвалою Львівської міської ради №2082 від 07.02.2013 року затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012 2015 роки зі зміною термінів передачі гуртожитків з 2012 2015 років на 2013 рік.

10.10.2017 року Львівською міською радою було скеровано лист-прохання до ТОВ «Львівавтокомплектація» щодо передачі гуртожитків по АДРЕСА_2 , вул. Науковій, 16, АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Львова на безкомпенсаційній основі

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач Львівська міська рада, як на правову підставу заявленої вимоги про передачу спірного гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Львова, посилалась на підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року №500-VІ зі змінами.

Вказаним вище положенням Закону передбачено, що гуртожитки,які буловключено достатутних капіталівтовариств,створених упроцесі приватизації(корпоратизації),передаються увласність територіальнихгромад набезкомпенсаційній основі без згоди власника гуртожитку за рішенням суду.

Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2021 року (Справа №3-181/2020 (440/20)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року №500-VІ зі змінами.

Зазначено, що підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року №500-VІ зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону №500-VІ, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених Львівською міською радою позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору не спростовують і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич