Ухвала

від 18.07.2024 по справі 465/270/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 465/270/18

провадження № 61-10079ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року у справі за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція нерухомості», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Приватне підприємство «Азов-Галичина», Первинна профспілкова організація гуртожитку відкритого акціонерного товариства «Львівський автобусний завод» Львівської міської організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки «Захист праці», про передачу гуртожитку

у комунальну власність,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Львівська міська рада звернулася до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (далі - ТОВ «Львівавтокомплектація»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агенція нерухомості» (далі - ТОВ «Національна агенція нерухомості»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Приватне підприємство «Азов-Галичина» (далі - ПП «Азов-Галичина»), Первинна профспілкова організація гуртожитку відкритого акціонерного товариства «Львівський автобусний завод» Львівської міської організації Всеукраїнської незалежної професійної спілки «Захист праці» (далі - ППО гуртожитку ВАТ «ЛАЗ» Львівської МО ВУНПП «Захист праці»),

в якому просила суд:

1) зобов`язати ТОВ «Львівавтокомплектація», ТОВ «Національна агенція нерухомості», ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова;

2) скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 9 823,60 кв. м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , індексний номер: 864792846101.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 червня

2024 року, у задоволені позовних вимог Львівської міської ради до ТОВ «Львівавтокоплектація», ТОВ «Національна агенція нерухомості», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ПП «Азов-Галичина», ППО гуртожитку ВАТ «ЛАЗ» Львівської МО ВУНПП «Захист праці», про передачу гуртожитку у комунальну власність відмовлено.

12 липня 2024 року Львівська міська рада засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року (повний текст постанови виготовлено 21 червня 2024 року, касаційна скарга надійшла до суду 15 липня 2024 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга Львівської міської ради не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Також у касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.

Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 11 червня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць