Постанова

від 19.06.2024 по справі 910/19111/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 910/19111/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Мясков О.Є.

від відповідача: Сизоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024

у справі №910/19111/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія"

про стягнення 414 513,92 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія" про стягнення 402 276 грн 58 коп. пені та 12 237 грн 34 коп. штрафу 92 коп. за договором № 4600006214 від 31.05.2022.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.05.2024 у справі №910/19111/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія" (01103, місто Київ, вулиця Верхогляда Андрія, будинок 4, ідентифікаційний код 32109687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) пеню в розмірі 2 789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 (сорок одна) грн 84 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія" (01103, місто Київ, вулиця Верхогляда Андрія, будинок 4, ідентифікаційний код 32109687) витрати на правничу допомогу у розмірі 19 865 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 42 коп.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки право на застосування штрафних санкцій за договором виникає у позивача лише з 17.05.2023, тому, вимоги щодо стягнення пені та штрафу, що нараховані за період, коли прострочення зобов`язань відповідачем допущено не було (до 16.05.2023), є безпідставними і задоволенню не підлягають, а вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 789 грн 22 коп., нарахованої позивачем за період з 17.05.2023 по 25.05.2023, є обґрунтованою та правомірною.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 24.05.2024 через електронний суд, подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/19111/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ГРУПА "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 411 724,70 грн та стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 19 865,42 грн витрат на правничу допомогу - скасувати. В цій частині у справі № 910/19111/23 прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ГРУПА "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" задовольнити повністю та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга зокрема, обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 411724,7 грн штрафних санкцій та безпідставно стягнуто з позивача на користь відповідача витати на правничу допомогу у розмірі 19865,42 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2024.

10.06.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 31.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія" (підрядник) був укладений договір № 4600006214, відповідно до пункту 1.1. якого підрядник за завданням замовника зобов`язувався на свій ризик надати послуги: "послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт вузлів одоризації газу ГРС Сумського ЛВУМГ)" відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору.)

Згідно з пунктом 3.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 07.02.2023 до договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить: 21 291 457 грн 19 коп., в тому числі ПДВ 20% 3 548 576 грн 20 коп.

У відповідності до пункту 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 350 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 7.3.1 договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

У відповідності до пункту 11.1 договору сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 380 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання

Відповідно до пункту 4.1 договору строк виконання робіт 350 календарних днів з дати підписання договору. При цьому, у графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору) сторони визначили граничні термін виконання певного типу робіт, а саме: розробка, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації - 150 календарних днів; виготовлення АКОГ, будівельно-монтажні роботи - 300 календарних днів; пусконалагоджувальні роботи - 350 календарних днів.

На виконання договору від 31.05.2022 № 4600006214 відповідачем були виконані роботи, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 1-6 від 17.04.2023 (виготовлення АКОГ, будівель-монтажні роботи) на загальну суму 19 546 060 грн 40 коп., №№ 7-12 від 16.05.2023 (виготовлення АКОГ, будівель-монтажні роботи) на загальну суму 174 819 грн 13 коп., та №№ 13-18 від 26.05.2023 (пусконалагоджувальні роботи) на загальну суму 309 915 грн 00 коп.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що на думку позивача відповідна допустив порушення стрів виконання робіт:

- за актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 1-6 від 17.04.2023 (виготовлення АКОГ, будівель-монтажні роботи) на 20 календарних днів,

- за актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 7-12 від 16.05.2023 (виготовлення АКОГ, будівель-монтажні роботи) на 49 календарних днів;

- за актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 13-18 від 26.05.2023 (пусконалагоджувальні роботи), у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача 402 276 грн 58 коп. пені та 12 237 грн 34 коп. штрафу за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (стаття 853 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті згідно 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути установлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як передбачено пунктом 10.2 договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Отже, за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Така ж правова позиція щодо відповідальності підрядника у вигляді сплати неустойки за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.

Судом установлено, що погоджені сторонами умови договору в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт.

Крім того, сторонами складено та підписано договірну ціну до договору, що є додатком до нього, згідно якої вартість робіт за договором складає 21 291 457 грн 19 коп. Водночас, в останній не визначено етапів, строків виконання та вартості кожного виду робіт, а лише визначено загальний обсяг витрат за договором. Графіком виконання робіт до договору також не визначено конкретних видів робіт, що виконуються на кожному етапі та вартості кожного виду етапу, а лише визначено строки виконання кожного етапу робіт.

Таким чином, основним зобов`язанням підрядника за договором є виконання усіх передбачених ним робіт, завершальною стадією яких є здача об`єкта замовнику, а результат робіт, виходячи з предмета договору, це пусконалагоджувальні роботи відповідно до такого договору. Сторони в договорі встановили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених договором робіт - 16.05.2023 (350 календарних днів з дати укладання договору).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги щодо стягнення пені та штрафу, що нараховані за період, коли прострочення зобов`язань відповідачем допущено не було (до 16.05.2023), є безпідставними і задоволенню не підлягають. Обґрунтованою є вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 789 грн 22 коп., нарахованої позивачем за період з 17.05.2023 по 25.05.2023.

Щодо зменшення неустойки суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд ураховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

При цьому, суд враховує, що розмір пені не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх підстав для зменшення розміру неустойки.

Щодо відшкодування місцевим господарським судом витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на професійну правничу допомогу колегія суддів відзначає наступне.

На підтвердження понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем було надано до місцевого господарського суду: копії договору про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 10.10.2023 № 25/АО-ЮО/2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю промислова група "Спецтехнологія" та Адвокатським об`єднанням "Астрон" та додаткової угоди від 04.01.2024 № 2 до нього, акту надання послуг від 07.02.2024 № 21, рахунку на оплату від 07.02.2024 № 28, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1521431 від 03.01.2024 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8249/10.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 19 865 грн 42 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/19111/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/19111/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/19111/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/19111/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підптсано 24.06.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов