Постанова

від 13.06.2024 по справі 903/330/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Справа № 903/330/18 (903/1248/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників:

від позивача: Матвіїв В.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 20.02.2024 суддею Шумом М.С. у м. Луцьк (повний текст рішення складено 23.02.2024) у справі № 903/330/18 (903/1248/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П.

до фізичної особи ОСОБА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння

(в межах справи № 903/330/18 про банкрутство ТзОВ "Юван")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.06.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Юван", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018 припинено процедуру розпорядження майном боржника, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТзОВ "Юван" арбітражного керуючого Темчишина В.П.

ТзОВ "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про витребування від ОСОБА_1 на користь товариства земельної ділянки, площею 0, 3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення.

В обгрунтування позовних вимог ліквідатор товариства вказав про те, що у власності боржника перебувала земельна ділянка площею 0,3127 га кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення. 02.06.2017 боржником відчужено вказану вище земельну ділянку на користь ТзОВ "Юванта" на підставі посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І.В. договору купівлі-продажу № 1076. 06.09.2019 між ТзОВ "Юванта" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передавалася спірна земельна ділянка площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457. Договором забезпечувалися вимоги ОСОБА_1 по договору позики від 06.09.2019, за умовами якого ТзОВ "Юванта" зобов`язалося повернути до 06.09.2022 грошові кошти у розмірі 1820000 грн. При цьому, право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки передбачалося лише у випадку невиконання основного зобов`язання у встановлений строк (п. 4.1 договору іпотеки). 16.02.2021 приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І.В. посвідчено укладений між ТзОВ "Юванта" та ОСОБА_1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий № 160, на підставі якого право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачкою. Правочин про задоволення вимог іпотекодержателя укладено за півтора року до закінчення строку повернення позики. Позивач вважає, що передчасне відчуження ділянки на користь ОСОБА_1 переслідувало мету приховати майно боржника та уникнути задоволення вимог кредиторів. На той час у провадженні суду перебував позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ТзОВ "Юван" та ТзОВ "Юванта" (справа № 903/741/19). Вирішення даного спору по суті давало обґрунтовані підстави допустити, що в результаті розгляду справи ділянка повернеться у власність банкрута та, відповідно, увійде до складу ліквідаційної маси та буде реалізована, у порядку, встановленому законом. Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 № 903/741/19 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, посвідчений 02.06.2017 приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І.В. № 1076. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Верховний Суд постановою від 15.04.2021 скасував постанову суду апеляційної інстанції від 24.12.2020 та залишив у силі рішення місцевого суду від 28.09.2020. Відтак, позивач стверджує, що в процесі розгляду справи № 903/741/19 ТзОВ "Юванта" та ОСОБА_1 вчинили недобросовісно та уклали правочин, за яким право власності на спірну ділянку перейшло до відповідачки, що призвело до того, що боржник втратив актив, за рахунок реалізації якого можна задовольнити вимоги кредиторів у справі про банкрутство. ТзОВ "Юванта" неправомірно набуло у власність земельну ділянку, а відтак не мало правових підстав для розпорядження нею шляхом передачі в іпотеку та відчуження на користь ОСОБА_1 . На момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя (16.02.2021) не був вирішений остаточно спір щодо недійсності договору купівлі- продажу земельної ділянки, укладеного між ТзОВ "Юван" та ТзОВ "Юванта". Окрім того, відповідач та ТзОВ "Юванта", попри умови іпотечного застереження, уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 у даній справі позов ТзОВ "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати; повернути позовну заяву ТзОВ "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. до фізичної особи ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння без розгляду; судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує, що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав па нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації. Скаржник вважає, що оскільки вимоги про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором № 1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки не ставилось, то рішенням суду від 28.09.2020 у справі № 903/711/19 не скасовувалось рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором № 1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки. Акцентує, що її поведінка щодо набуття спірного майна є добросовісною, оскільки докази про протилежне відсутні, а відтак, остання не знала і не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, не усвідомлювала і не бажала, а й не допускала можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для мене. Окрім того, ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову та у позовній заяві не було зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника. Ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву ТзОВ "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. залишено без руху, встановлено, що в позовній заяві відсутні відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету, зокрема, адвоката Матвіїва В.М. та боржника, в особі арбітражного керуючого Темчишина В.П. У зв`язку з зим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, станом на 02.01.2024, скаржник вважає, що позовну заяву потрібно було повернути позивачу. Обставини прийняття позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження, а не повернення останньої, без вмотивованого обґрунтування такої дії ані в ухвалі про викриття провадження у справі, ані у рішенні суду від 20.02.2024 не наведено, що є недотриманням принципу рівності сторін, оскільки свідчить про різний підхід до учасників судового процесу.

Окрім того, 08.04.2024 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про застосування позовної давності та у зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 у справі № 903/330/18 (903/1248/23); справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Присутній у судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про час та дату судового засідання була належним чином повідомлена судом.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також заслухавши представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів встановила наступне.

Судами встановлено, що 02.06.2017 між ТзОВ "Юван" (продавець) та ТзОВ "Юванта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець зобов`язується передати в приватну власність покупця земельну ділянку площею 0,3127 га, що розташована у с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення.

19.09.2019 ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Волинської області в межах справи № 903/330/18 про банкрутство ТзОВ "Юван" з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1076 від 02.06.2017 спірної земельної ділянки площею 0, 3127 га, розташованої в с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області.

Ухвалою суду від 10.12.2019 залучено до участі у справі № 903/741/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Вказану ухвалу мотивовано тим, згідно з Інформацією з Державних реєстрів № 189049406 від 16.11.2019 ТзОВ "Юванта", в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 06.09.2019, передало в іпотеку ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, що розташована в с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області. Розмір основного зобов`язання становить 1820000 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі № 903/741/19 зазначений позов задоволено та визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу № 1076 від 02.06.2017 земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 та прийнято нове рішення про відмову у позові. Постановою Верховного Суду від 15.04.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано, а рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі № 903/741/19 залишено в силі.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2023, земельна ділянка площею 0,3127 га, що розташована у с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дехтярук І. В. на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 160 від 16.02.2021.

Судом зазначається, що згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Судом констатується, що ОСОБА_1 , як зазначено вище, була третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 903/741/19 про визнання недійсним укладеного між ТзОВ "Юванта" та ТзОВ "Юван" (іпотекодавець) договору купівлі-продажу № 1076 від 02.06.2017 спірної земельної ділянки площею 0,3127 га, розташованої в с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області.

20.01.2021 ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 № 903/741/19, відкрито касаційне провадження у справі № 903/741/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на 30.03.2021, відмовлено касатору у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Відповідно до ст. 291 ГПК України (в редакції, чинній станом на 20.01.2021 - звернення з касаційною скаргою по справі № 903/741/19) особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Судом першої інстанції вірно зауважено про те, що касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 903/741/19 без руху у зв`язку із ненаданням доказів надіслання скарги учасникам справи не залишалася.

Задоволення вимог іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ) за рахунок спірної земельної ділянки відбулося 16.02.2021, з огляду на що обставина часу, протягом якого відбулося набуття права власності, не свідчить про добросовісність відповідача у справі, а також іпотекодавця спірної земельної ділянки ТзОВ "Юванта".

Станом на 16.02.2021 ОСОБА_1 , яка брала участь у справі №903/741/19 в якості третьої особи могла знати про недобросовісну поведінку ТзОВ "Юванта" (яке було іпотекодавцем спірної земельної ділянки), окрім того, сама відповідач за конкретних обставин справи діяла недобросовісно, набуваючи у власність на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя спірну земельну ділянку, оскільки хоча б постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано рішення суду першої інстанції у справі №903/741/19, однак спір щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладений між ТзОВ "Юван" та ТзОВ "Юванта" остаточно вирішений не був.

Поряд з цим, відповідно до договору іпотеки від 06.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 як іпоткодержателем та ТзОВ "Юванта", як іпотекодавцем, порядок звернення стягнення та реалізації майна в розділі 4 п. п. 4.1, 4.2 врегульовано наступним чином: "звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише після набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення. Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставі вчинення виконавчого напису, а також шляхом укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель у випадку невиконання основного зобов`язання, у встановлений строк набуває право задоволення своїх вимог, на його (іпотекодержателя) вибір, шляхом: - передачі йому (іпотекодержателю) права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; - у будь-який інший спосіб, встановлений Законом на вибір іпотекодержателя. Після підписання сторонами цього договору накладається заборона на відчуження предмету іпотеки через органи нотаріату у встановленому законом порядку та цей договір підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав, встановленому законодавством України. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення іпотекодержателя та за рахунок іпотекодавця. Одночасно, згідно з п. 1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають із договору позики від 06.09.2019, а також будь-яких додаткових угод до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний до 06.09.2022 повернути іпотекодержателю суму позики у розмірі - 1820000 грн., що станом на 06.09.2019 еквівалентно сумі 70000 доларів США, а також інші платежі, передбачені даним договором.".

Суд констатує, що укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та набуття права власності на спірну земельну ділянку 16.02.2021, тобто за півтора роки до настання строку повернення позики; в період оскарження в касаційному порядку договору купівлі-продажу переданої в іпотеку спірної земельної ділянки, що укладений між іпотекодавцем та іншою особою, а також обставина участі у розгляді відповідного спору позикодавця та іпотекодержателя ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору свідчать по недобросовісність набувача спірної земельної ділянки (відповідача у справі).

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: - особа (особи) використовувала (використовували) право на зло; - наявні негативні наслідки (з різним проявом) для інших осіб. Тобто інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає, потрапляють у стан, який їх не задовольняє, а здійснення ними своїх прав унеможливлено відсутністю певних фактів та/або умовами, які безпосередньо залежать від дій особи, що зловживає своїм правом. Водночас такі особи можуть перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами або ні; - враховується правовий статус особи (осіб). Тобто той, хто зловживає своїм правом, чітко усвідомлює, яким чином його дії вплинуть на інших учасників правовідносин.

Колегія суддів вважає, що сторони договору про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на спірну земельну ділянку, розуміли і усвідомлювали, що наслідком укладення такого договору між ними у випадку задоволення касаційної скарги у справі № 903/741/19 і як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, що укладений між ТзОВ "Юван" та ТзОВ "Юванта", рішення у справі № 903/741/19 стане неефективним та таким, внаслідок якого права позивача не зможуть бути поновленими, а земельна ділянка не повернеться у власність товариства-банкрута для формування його ліквідаційної маси.

З огляду на усе вищезазначене, апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки; земельна ділянка вибула з власності ТзОВ "Юван" незаконно, без відповідної правової підстави та перебуває в чужому незаконному володінні ОСОБА_1 .

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд констатує, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до відповідного Державного реєстру незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст. ст. 387-388 ЦК), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає слідуюче.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 вказує про те, що у поданій позивачем заяві про забезпечення позову у даній справі та у позовній заяві не було зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника, з огляду на що місцевий господарський суд, у зв`язку з зим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, станом на 02.01.2024, зобов`язаний був позовну заяву повернути позивачу.

Судом відмічається, що постановою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018 ТзОВ "Юван" визнано банкрутом.

Статтею 59 КУзПБ передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення, серед іншого, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Ліквідатор банкрута не являється ані штатним працівником, ані представником банкрута в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Окрім того, після визнання боржника банкрутом, уся кореспонденція (заяви з грошовими вимогами, позовні заяви, інші заяви) надсилаються лише на адресу ліквідатора банкрута, про що передбачено КУзПБ.

Судом констатується, що станом на 20.02.2024 ліквідатором банкрута зареєстровано "Електронний кабінет" ТзОВ "Юван", використовуючи свій ЕЦП як арбітражного керуючого. Водночас, а у випадку зміни арбітражного керуючого, який виконує повноваження ліквідатора банкрута, новий ліквідатор не матиме доступ до "Електронного кабінету", який зареєстровано за ТОВ "ЮВАН" арбітражним керуючим Темчишиним В.П., відтак, судом першої інстанції вірно вказано про те, що така обставина додатково підтверджує, що наявність "Електронного кабінету" у банкрута не є актуальною, оскільки саме арбітражний керуючий (ліквідатор) є єдиною уповноваженою особою на отримання кореспонденції, адресованої ТзОВ "Юван".

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України заяву про застосування позовної давності може бути подано до винесення рішення судом, а згідно ст. 269 ГПК України, нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Водночас, Велика палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц наголосила на необхідності створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. При цьому, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи відповідну заяву про застосування позовної давності ОСОБА_1 вказує про те, що остання не брала участі у розгляді справи та не була належним чином повідомлена про час і місце її розгляду у суді першої інстанції, не мала рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, так як суд першої інстанції повинен був повернути дану позовну заяву, в зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Також зазначає, що поштову кореспонденцію остання не змогла отримати в трьох денний термін (наданий Укрпоштою), в зв`язку з постійним відвідуванням сина в Збройних силах України, а про розгляд справи дізналася з єдиного державного реєстру судових рішень.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву ТзОВ "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 23.01.2024 на 10:45 год. Запропоновано відповідачу подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності). Вказану ухвалу надіслано відповідачу судом першої інстанції на адресу: АДРЕСА_1 (відповідну адресу відповідач зазначала як свою актуальну у всіх надісланих останньою до суду в подальшому клопотаннях та заявах).

12.01.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шума М.С. у справі № 903/330/18 (903/1248/23), до якої також долучено клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалами місцевого господарського суду від 15.01.2024 та від 17.01.2024 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід необґрунтованою; відмовлено у її задоволенні. Вказані ухвали також було надіслано на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.01.2024 у клопотанні ОСОБА_1 від про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено; розгляд справи по суті відкладено на 20.02.2024 на 11:00 год.; повторно запропоновано відповідачу подати суду в порядку ст. ст. 165, 178 ГПК України до 12.02.2024 відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності).

12.02.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, а також заява про залишення без руху позовної заяви.

Усі зазначені обставини, а саме: вчинення судом першої інстанції всіх належних дій для повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи; надіслання ОСОБА_1 до місцевого господарського суду заяв та клопотань, а також відзиву на позовну заяву, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача про неналежне повідомлення її про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, а також про те, що остання не брала участі у її розгляді.

Суд апеляційної інстанції констатує наявність у ОСОБА_1 протягом усього періоду провадження у справі у суді першої інстанції рівних з позивачем можливостей для подання суду доказів, а також нарівні з позивачем можливості довести у суді першої інстанції ті обставини, на які остання посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема, і щодо подання до суду заяви про застосування позовної давності

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає вирішенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а посилання скаржника суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 у справі № 903/330/18 (903/1248/23) необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 20 лютого 2024 року у справі № 903/330/18 (903/1248/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 903/330/18 (903/1248/23) повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складено "24" червня 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.