Постанова

від 19.08.2024 по справі 903/330/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Справа № 903/330/18 (903/1248/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.12.2023 у справі №903/330/18 (903/1248/23) (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" в особі ліквідатора Темчишина В.П.

до фізичної особи ОСОБА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №903/330/18

за заявою Головного управління ДФС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.12.2023 у справі № 903/330/18 (903/1248/23) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" в особі ліквідатора Темчишина В. П. від 13.12.2023 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області.

Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим третім особам за її дорученням вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області, в тому числі, заборонити укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами.

Заборонено державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 18 грудня 2023 року у справі №903/330/18 (903/1248/23) скасовано. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" в особі ліквідатора Темчишина В.П. про забезпечення позову у справі №903/330/18 (903/1248/23) повернуто без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №903/330/18 (903/1248/23) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" в особі ліквідатора Темчишина В.П. задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 у справі № 903/330/18 (903/1248/23) скасовано. Справу №903/330/18(903/1248/23) направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області 18.12.2023.

10 червня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №903/330/18 (903/1248/23).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №903/330/18 (903/1248/23) розгляд апеляційної скарги призначено на 19 серпня 2024 року об 12:00 год.

Розпорядженням керівника апарату від 14.08.2024 у справі №903/330/18(903/1248/23) в зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Юрчука М.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №903/330/18(903/1248/23) визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А.

В судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" в особі ліквідатора Темчишина В.П. звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про витребування від ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення.

Одночасно з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" в особі ліквідатора Темчишина В.П. просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення;

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим третім особам за її дорученням вчиняти дії спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, в тому числі заборонити укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами;

- заборони державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь- які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення.

Вказана заява обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі №903/741/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15.04.2021, визнано недійсним договір купівлі-продажу, на підставі якого ТзОВ "ЮВАН" відчужило ТОВ "ЮВАНТА" спірну земельну ділянку.

Попри це, в процесі розгляду справи №903/741/19, ТОВ "ЮВАНТА" відчужило ділянку на користь відповідача по справі шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Наслідком укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки значиться ОСОБА_1 . Відтак, заявник вважає, що остання має можливість безперешкодно відчужити земельну ділянку, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Окрім відчуження, ОСОБА_1 має змогу розпорядитися земельною ділянкою в інший спосіб, зокрема, передати в іпотеку, обтяжити майновими правами інших осіб, передати в оренду тощо, в результаті чого до Державного реєстру прав будуть вноситися записи щодо наявності майнових прав інших осіб на земельну ділянку.

Заявник вважає, що внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про зміну власника земельної ділянки та/або записів про її обтяження може призвести:

- у першому випадку до неможливості виконання рішення суду за умови задоволення позовної заяви про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача;

- у другому випадку до нових судових спорів з метою поновлення прав позивача, як законного власника майна.

Відтак, позивач вважає, що такі види забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку та заборона відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження такої земельної ділянки відповідають критерію співмірності та узгоджуються із заявленими позовними вимогами.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ізст.136 ГПК Українигосподарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 137 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.4ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11статті 137 ГПК Українипередбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбаченихстаттею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей13,15,74 ГПК України(змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, та відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, та положень ч.1 ст.136іст.137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2,5,6,7ст.137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченимиГосподарським процесуальним кодексом Українита іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Статтею 129-1 Конституції Українивстановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

У відповідності дост.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищенест.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року, п. 40).

Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався взмозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Як вбачається, предметом позову у даній справі є витребування від ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" земельної ділянки.

Оскільки предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2017 ТзОВ "ЮВАН" (банкрут) відчужило спірну земельну ділянку на користь ТзОВ "ЮВАНТА" на підставі посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І.В. договору купівлі-продажу №1076.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.06.2018 відкрито провадження у справі №903/330/18 про банкрутство ТзОВ "ЮВАН", а постановою від 30.10.2018 товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

06.09.2019 ТзОВ "ЮВАНТА" уклало з ОСОБА_1 договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І. В., реєстровий №2342. За умовами даного правочину в іпотеку передавалася спірна земельна ділянка площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457.

Згідно з умовами договору іпотеки, цим договором забезпечувалися вимоги ОСОБА_1 по договору позики від 06.09.2019, за умовами якого ТзОВ "ЮВАНТА" зобов`язалося повернути до 06.09.2022 грошові кошти у розмірі 1 820 000,00 грн.

При цьому, на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, оскільки укладення цього договору не є відчуженням земельної ділянки (п. 4.1 договору іпотеки).

16.02.2021 приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І.В. посвідчено укладений між ТзОВ "ЮВАНТА" та ОСОБА_1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий №160. На підставі даного правочину право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачкою.

До матеріалів позовної заяви долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №349725131 від 10.10.2023, згідно якої власником земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 є ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги те, що 18.09.2019 ОСОБА_2 (у 2008 році між нею та ТзОВ "ЮВАН" укладено договір про дольову участь в будівництві житла, яке розташоване на спірній земельній ділянці) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ "ЮВАН", ТзОВ "ЮВАНТА" про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки (справа №903/741/19). Позов розглядався в межах справи про банкрутство ТзОВ "ЮВАН".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.12.2019 ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у справі №903/741/19. Ухвала суду обґрунтована тим, що ТзОВ "ЮВАНТА" (відповідач у справі №903/741/19) передало спірну земельну ділянку в іпотеку громадянці ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 06.09.2019, розмір основного зобов`язання становить 1820 000 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі №903/741/19 позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено.

Визнано недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" договір №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук Іриною Володимирівною.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №903/741/19 скасовано, рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі №903/741/19 залишено в силі.

Колегія суду звертає увагу на те, що під час розгляду касаційним судом справи №903/741/19 ТОВ "ЮВАНТА" та ОСОБА_3 уклали правочин, за яким право власності на ділянку перейшло до відповідачки.

Тобто, ТзОВ "ЮВАН" втратило актив, за рахунок реалізації якого можна було б задоволити вимоги кредиторів у справі про банкрутство.

Зважаючи, що вищевикладені дії ТОВ "ЮВАНТА" та ОСОБА_3 спрямовані на відчуження спірного майна, правове становище котрого в даному випадку прагне відновити ТзОВ "ЮВАН" шляхом подання позову до суду (витребування земельної ділянки), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, накладення на даній стадії арешту на спірну земельну ділянку та заборона вчинення дій, спрямованих на її відчуження, по суті буде спрямоване виключно на забезпечення ефективного захисту прав ТзОВ "ЮВАН" в обраний ліквідатором спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити свої права шляхом скасування відповідного запису про таке майно в Реєстрі, можливість чого, за відсутності відповідного арешту, може бути нівельовано подальшим відчуженням спірних земельних ділянок, і як наслідок породженням нових спорів.

Що стосується вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області, то колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про задоволення заяви в цій частині, оскільки невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі.

У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи суб`єктами державної реєстрації будуть здійснені реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки, позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВАН" у разі їх порушення.

Вказані заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, відсутні майнові наслідки щодо заборони відповідачеві, іншим особам вчиняти зазначені дії; заборона вчиняти дії спрямована на відчуження спірної земельної ділянки не перешкоджає володільцям цього майна вільно користуватися ним.

При цьому, запропонований захід забезпечення позову забезпечить ефективний захист прав позивача в разі, якщо за результатами розгляду позову вимоги та доводи ТОВ "ЮВАН" знайдуть своє підтвердження.

Разом з тим, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Вжиття обраних ТОВ "ЮВАН" заходів забезпечення позову спрямоване на збереження майна до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи ТОВ "ЮВАН" щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "ЮВАН" про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 18 грудня 2023 року у справі №903/330/18 (903/1248/23) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "21" серпня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.