Постанова

від 12.06.2024 по справі 922/3953/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/3953/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

за участю :

секретаря судового засідання Березки О.М.,

за участю:

прокурора Горгуль Н.В. (посвідчення №072883 від 01.03.2023) в залі суду;

від ГУ Держгеокадастру у Харківської області - представник Ремінний В.І. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, паспорт) в залі суду;

від Фізичної особи ОСОБА_1 - адвокат Яровенко О.Ю. (ордер ВІ №1152501) в залі суду;

від Фермерського господарства "Фацелія 2017" - адвокат Яровенко О.Ю. (ордер ВІ №1152502) в залі суду;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№1141Х/) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді М.І. Шатернікова 11.05.2023 (повний текст складено 22.05.2023) та на додаткове рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді М.І. Шатернікова 29.05.2023 (повний текст складено 08.06.2023) у справі №922/3953/21

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області;

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків;

2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків;

3. Фермерського господарства "Фацелія 2017" м. Харків;

про скасування наказу, визнання недійсними договору та повернення ділянки, -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року керівник Богодухівської окружної прокуратури (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області (далі Валківська міська рада) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі ГУ Держгеокадастру), фізичної особи ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Фацелія 2017" (далі ФГ "Фацелія 2017"), в якому просив:

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі спірні земельні ділянки), шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що ГУ Держгеокадастру всупереч вимогам статей 122 124, 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України), статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" видав накази від 30.06.2016 №5815-СГ, №5817-СГ, якими незаконно передав ОСОБА_1 у користування земельні ділянки. Прокурор зазначав, що договори оренди земельних ділянок укладені на підставі та на виконання цих наказів, тому їх належить визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки.

У позовній заяві Прокурор стверджував, що про виявлені порушення довідався лише у 2018 році після отримання інформації та копій відповідних матеріалів від ГУ Держгеокадастру, тому звертався у 2019 році до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру і договорів оренди та повернення земельних ділянок. Зазначений позов залишено без розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №922/1795/19 на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Після залишення попередньо поданого позову без розгляду, прокурор звернувся у 2021 році з позовом у даній справі. У зв`язку з цим Прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (у складі судді Шатернікова М.І.) у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяв ОСОБА_1 використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначеним Законом України "Про фермерське господарство", не перевірило можливість самостійно чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, не встановило дійсного волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, тому суд першої інстанції зазначив, що Прокурором доведено правомірність вимог при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.

Водночас суд першої інстанції встановив, що позов Прокурора про скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.09.2016, та повернення орендованих земельних ділянок подано 29.09.2021, тобто більше ніж через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на їх підставі відповідних договорів. При цьому, як зазначив суд, звернення Прокурора з позовом, який залишений без розгляду у справі №922/1795/19, не спростовує факту пропуску ним строку позовної давності у даній справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 (у складі судді Шатернікова М.І.) клопотання представника ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення задоволено: стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн; стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФГ "Фацелія 2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн.

Харківська обласна прокуратура із вказаним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" адвоката Яровенко О.Ю. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, заявник зазначав, що строк звернення до суду за захистом інтересів держави необхідно обраховувати з дня, коли саме прокурору стало відомо про порушення права; як зазначає Богодухівська окружна прокуратура, вона не є володільцем або розпорядником інформації щодо надання громадянам у користування земельних ділянок, а тому про порушення вимог земельного законодавства прокурор дізнався лише у 2018 році після отримання документів від Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області. Прокурор також посилався на ті обставини, що накази Держгеокадастру про передачу землі в оренду в загальнодоступному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління, тому прокурор не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення вимог законодавства. Стверджуючи, що прокурору про порушення вимог законодавства стало відомо лише 06.07.2018, а з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, апелянт вказує, що з моменту обізнаності прокурора й до продовження відповідних строків сплинуло менше ніж 3 роки, що, на думку заявника скарги, повністю спростовує доводи суду першої інстанції про пропущення прокурором позовної давності.

04.07.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

07.07.2023 від ФГ "Фацелія 2017" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін. Судові витрати просив покласти на Харківську обласну прокуратуру. Так, представник зазначає, що прокурором не доведено належними доказами, чому саме із відповідним запитом до органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокуратура звернулася лише у 2018 року і які об`єктивні обставини перешкоджали направити органу прокуратури відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами. Отже, починаючи з червня 2016 року прокурор не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було. Таким чином, на думку представника, прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (у складі колегії суддів: Слободін М.М. головуючий, Шутенко І.А., Гребенюк Н.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено: визнано незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області; визнано незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014га, кадастровий номер 6321282500:02:000:1169, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0979, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ; зобов`язано ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківській ОТГ) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації; здійснено розподіл судових витрат; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

Постанову мотивовано тим, що:

- накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ, які прийняті з порушенням вимог законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок належить визнати недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України. Враховуючи висновки про наявність підстав для визнання незаконними спірних наказів та для визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про зобов`язання повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ) спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації;

- строк позовної давності у цьому спорі позивачем не пропущений, оскільки позивач став власником спірних земельних ділянок лише у 2020 році згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 №52-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", отже, Валківська міська територіальна громада в особі Валківської міської ради, яка є позивачем у цій справі, як сторона у спірних правовідносинах, право якої порушено, об`єктивно, з незалежних від неї обставин, не могла довідатись про порушення, допущені ГУ Держгеокадастру під час передачі на підставі наказів від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , раніше, ніж нею набуто право комунальної власності 28.12.2020;

- у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 та прийняттям нового рішення про задоволенням позовних вимог Прокурора, згідно зі статтями 123, 126, 129 ГПК України підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 (у складі колегії суддів: Багай Н.О.-головуючий, Зуєв В.А., Чумак Ю. Я.) постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №922/3953/21 скасовано, справу №922/3953/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

При цьому Верховний Суд зазначив, що, встановивши факти порушення процедури, передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", отримання ОСОБА_1 у користування на умовах оренди спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про доведеність позовних вимог Прокурора.

Водночас суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за цим позовом з моментом виникнення права комунальної власності у Валківської міської ради, у зв`язку із цим суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 (у складі колегії суддів Шевель О.В.-головуючий, Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено частково: зобов`язано ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківській ОТГ) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

Постанову мотивовано тим, що:

- позовні вимоги про визнання незаконними наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, а також наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області не підлягають задоволенню, оскільки зазначені накази були реалізовані та вичерпали свою дію, тому задоволення цих позовних вимог не призведе до ефективного захисту інтересів держави в особі Валківської міської ради Харківської області;

- позовні вимоги про визнання недійсними договорів від 09.09.2016 оренди земельних ділянок площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) та площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки ці договори є нікчемними, а відтак не потребують визнання судом недійсними;

- позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації, які Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у цій справі №922/3953/21 визнав обґрунтованими, підлягають задоволенню, при цьому позовна давність до таких вимог не застосовується в силу негаторного характеру відповідного позову, спрямованого на усунення триваючого правопорушення;

- у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у цій справі.

Постановою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Чумак Ю.Я. головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.) від 12.03.2024 касаційну скаргу Фермерського господарства "Фацелія 2017" задоволено частково. Скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі №922/3953/21, справу №922/3953/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд зазначив наступне:

- доводи суду апеляційної інстанції про нікчемність спірних договорів є помилковими, оскільки ОСОБА_1 отримав два дозволи на розробку проектів землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тому мав право на отримання спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів, що виключає очевидність порушення у цьому випадку законодавства. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди від 09.09.2016 є оспорюваними;

- підкреслив, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2023 по цій же справі, про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Прокурора;

- зауважив, що у пункті 5.39 зазначеної постанови (від 03.10.2023) Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що Східний апеляційний господарський суд не виконав вказівок касаційного господарського суду, викладених у попередній постанові Верховного Суду у цій справі, хоча такі вказівки є обов`язковими в силу положень ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 для розгляду справи №922/3953/21 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В, суддя Терещенко О.І., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024, крім іншого, прийнято справу №922/3953/21 до провадження та призначено її до розгляду на "15" травня 2024 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до "12" червня 2024 р.

12.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

В поясненнях Прокурор звертає увагу на незаконність дій ГУ Держгеокадастру щодо передачу одній особі більше однієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Наполягає на незаконності оспорюваних наказів та договорів оренди і, як наслідок, законності вимог про повернення цих земельних ділянок.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду з аналогічних правовідносин у інших справах, Прокурор вказує на те, що позов власника (територіальної громади) про повернення земельних ділянок є негаторним, на який не поширюється позовна давність.

При цьому, зазначає про те, що у разі якщо апеляційний господарський суд дійде висновку про те, що спірні договори не є нікчемними, а є оспорюваними, то просить врахувати наступні пояснення щодо позовної давності.

Такі пояснення полягають у наступному: Прокурор посилається на те, що Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, окремі положення якого набули чинності з 26.10.2014, суттєво змінено форму реалізації повноважень органів прокуратури.

Так, на підставі положень пункту 1 розділу ХІІІ Закону прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється виключно у формі представництва інтересів громадян або держави в суді за наявності підстав, передбачених законодавством. Цим же Законом органи прокуратури позбавлено повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду.

Прокурор зауважує, що не є учасником правовідносин оренди за спірними наказами та договорами; крім того, накази територіальних органів Держгеокадастру, на підставі яких виникають індивідуальні права та обов`язки, а так само договори оренди земельних ділянок, у загальному доступі не перебувають.

За наслідками розгляду запиту Дергачівської місцевої прокуратури Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 23.06.2018 №10-20-9,1-4794/0/19-18 (отримано прокуратурою 06.07.2018) повідомлено про наявність у користуванні ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 6321282500:04:000:0979 (площею 12,3525га), 6321282500:02:000:1169 (площею 15,6014га) та 6321282500:03:000:0325 (площею 22,0056га).

Прокурор вказує, що саме після отримання вказаної інформації від ГУ Держгеокадастру прокуратура розпочала опрацювання даних Державних реєстрів.

Прокурор наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження передбачуваної неминучості інформування прокурора про обставини порушення прав держави у спірних правовідносинах або існування у прокурора певних зобов`язань відповідно до закону, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких він мав би змогу дізнатись про сам факт протиправного набуття права оренди на спірні земельні ділянки, загальною площею 27,9539га, а також про осіб, наслідком дій та рішень яких стала вищевказана обставина процедура незаконної передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок.

Прокурор вважає, що у червні 2019 року він звернувся до суду в межах строку позовної давності. Вказує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2019 відкрито провадження у справі №922/1795/19 за позовом прокурора. Зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 задоволено позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі №922/1795/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.02.2021, вищевказане рішення Господарського суду Харківської області скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Після цього, у 2021 році прокурор звернувся з позовом у даній справі. Вимоги у даній справі є майже тотожними з вимогами у справі №922/1795/19. Разом з цим, оскільки змінився власник землі, прокурором зазначено, що позов у справі №922/3953/21 подано в інтересах Держави в особі Валківської міської ради Харківської області.

Прокурор посилається на те, що в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року і він продовжувався до 30 червня 2023 року, а тому перебіг строків позовної давності з 12 березня 2020 року був зупинений у зв`язку з запровадженням карантинних заходів (на підставі Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

З урахуванням того, що прокурору про порушення вимог законодавства стало відомо лише 06.07.2018, а з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин (який станом на момент пред`явлення позову не скасовано), то з моменту обізнаності прокурора й до продовження відповідних строків сплинуло менше ніж 3 роки, Прокурор вважає, що ним не пропущено строк позовної давності.

В судове засідання 12.06.2024 Позивач не направив уповноваженого представника, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином та завчасно.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, справа розглядалась судами неодноразово, у судовому засіданні оголошувалась перерва, Східний апеляційний господарський суд вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав. З огляду на викладене та враховуючи норми процесуального закону, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Позивача.

В судовому засіданні 12.06.2024 Прокурор підтримав заявлену апеляційну скаргу, оголосив суду зміст і аргументи пояснень, в яких, на його думку, він врахував висновки Верховного Суду, просить апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у даній справі №922/3953/21 задовольнити.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник ГУ Держгеокадастру заперечував проти вимог та доводів заявника апеляційної скарги, наполягає на пропуску Прокурором позовної давності та відсутності правових підстав вважати поважними причини пропуску такого строку.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Фацелія 2017" заперечував проти доводів та вимог апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у даній справі (основне та додаткове) залишити без змін. Підтримує аргументи ГУ Держгеокадастру про те, що Прокурором пропущено строки позовної давності, а зазначені Прокурором причини пропуску такого строку не є поважними. Також представник ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 зробив заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду даної справи вказаним особам. Повідомив про те, що докази понесених витрат будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення Прокурора, представників відповідачів, дослідивши обставини справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, з урахуванням вказівок, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 та від 12.03.2024 у даній справі, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час її розгляду, наказами ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ ОСОБА_1 затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 27,9539га (12,3525га та 15,6014га), кадастрові номери 6321282500:04:000:0979 та 6321282500:02:000:1169, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 21 рік.

На підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 09.09.2016 укладено два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №18248941, №18257008.

У подальшому ОСОБА_1 заснував ФГ "Фацелія 2017", яке зареєстроване як юридична особа 27.04.2017.

Разом з цим, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 06.08.2015 №785-СГ раніше вже надавалася земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056га, кадастровий номер 6321282500:03:000:0325, для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру).

Станом на момент отримання спірних земельних ділянок за ОСОБА_1 не обліковувалась сільськогосподарська техніка та на час прийняття спірних наказів від 30.06.2016 ним вже було отримано іншу земельну ділянку для ведення фермерського господарства, проте не були вчинені дії щодо реєстрації фермерського господарства, а тому ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для цієї мети.

Факт отримання ОСОБА_1 земельних ділянок у 2016 році при тому, що у 2015 році він вже використав таке право та отримав земельну ділянку для ведення фермерського господарства став підставою звернення прокурора з позовом у даній справі.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №52-ОТГ від 28.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" спірні земельні ділянки передані у комунальну власність Валківської міської ради (Валківської ОТГ) 28.12.2020.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом частин 1 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

За змістом частини 3 статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (частина 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами всіх інстанцій під час попереднього розгляду даної справи та не заперечується представниками сторін, ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 про надання земельної ділянки застосувало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні посилання Прокурора, викладені у поясненнях від 12.06.2024, на те, що спірні договори оренди можна вважати нікчемними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок. Наказами ГУ Держгеокадастру від 07.09.2015 №1503-СГ та №1504-СГ громадянину ОСОБА_1 було надано два дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області.

На час прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваних наказів від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ про затвердження проектної документації із землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та укладення спірних договорів оренди землі від 09.09.2016, Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до ЗК України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу шістнадцятого в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому, положеннями пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Крім того, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Оскільки, як встановлено та зазначено вище, ОСОБА_1 отримав два дозволи на розробку проектів землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тому мав право на отримання спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Під час видачі спірних наказів № 5815-СГ та № 5817-СГ від 30.06.2016, якими земельні ділянки передано в оренду з метою ведення фермерського господарства, Головне управління не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, наявності уже створеного фермерського господарства та попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей.

Отже, Головним управлінням під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей та можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Відсутність перевірки можливостей та намірів ОСОБА_1 щодо використання землі, а також того факту, що ОСОБА_1 вже використав своє право на отримання землі для ведення фермерського господарства у 2015 році призвели незаконної передачі ОСОБА_1 земельних ділянок у 2016 році.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 12.03.2024 (п. 57) суд касаційної інстанції зауважив на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про нікчемність спірних договорів оренди та висновив про те, що такі договори є оспорюваними. З урахуванням наведеного вище та висновків суду касаційної інстанції у даній справі посилання Прокурора на можливість вважати спірні договори оренди нікчемними відхиляються Східним апеляційним господарським судом.

З огляду на наведені обставини, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок Господарського суду Харківської області про законність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог, заявлених Прокурором.

Висновок про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у даній справі, викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 та 12.03.2024 у даній справі.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи Прокурор просить визнати незаконними накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 та договори оренди від 09.09.2016. З позовом у даній справі Прокурор звернувся у вересні 2021 році. При цьому, відповідачами у даній справі зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Як встановлено та зазначено вище, Прокурор вважає, що оскільки він довідався про наявність порушень закону лише у 2018 році (наполягає, що раніше довідатись про такі порушення не міг), з позовом у даній справі звернувся у 2021 році, однак з 2020 році перебіг строків позовної давності зупинений у зв`язку з введенням карантину, тому строк позовної давності не пропущений. Разом з цим, Прокурор зазначає, що у разі якщо суд дійде висновку про порушення строку позовної давності, то просить визнати причини такого строку поважними та відновити пропущений строк.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2023 та 12.03.2024, направляючи дану справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, зазначив про те, що позовні вимоги Прокурора законні та обґрунтовані, однак необхідно з`ясувати початковий момент перебігу позовної давності, встановити обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідки спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Дослідивши обставини у даній справі з урахуванням вказівок касаційного господарського суду Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках:

1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Відповідно до частини 1 статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Як встановлено та зазначено вище, на підставі наказів від 30.06.2016 №5815-СГ та №5817-СГ між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , 09.09.2016 укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18248941, 18257008.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" (в редакції чинній станом на 01.01.2017) інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зазначені положення Закону залишаються чинними і на час звернення Прокурора з позовом у даній справі та на час її розгляду.

Отже, з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, Прокурор, який має безпосередній доступ до відомостей з реєстру мав можливість довідатись та опрацювати таку інформацію.

Отже, з 20.12.2016 Прокурор мав можливість отримати інформацію з Державного реєстру та довідатись про отримання ОСОБА_1 більше однієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

При цьому, з позовом у даній справі Прокурор звернувся у 2021 році.

Твердження прокурора про те, що ним не пропущений строк позовної давності, за висновком апеляційного господарського суду є помилковим. Разом з цим, Східний апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про пропуск Прокурором такого строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України трирічної позовної давності прокурор вказує те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки у 2018, тобто після отримання документів від Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області та опрацювання наданих документів.

Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення названих прокурором причин та про те, що ці причини не є поважними, оскільки як встановлено та зазначено вище, Прокурор мав можливість отримати цю інформацію раніше 2018 року.

Також Східний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що звернення Прокурором з позовом у справі №922/1795/19 НЕ ПЕРЕРИВАЄ строку позовної давності.

Так, як встановлено та зазначено вище, у червні 2019 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у справі №922/1795/19 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 і Фермерського господарства "Фацелія 2017" про визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2016 (тих самих, що і у даній справі) та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 09.2016 (тих самих, що і у даній справі) та про повернення земельних ділянок у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Вимоги у справі №922/1795/19 обґрунтовані тими самими нормами права та обставинами, що і у справі №922/3953/21. Різниця полягає у суб`єктному складі, оскільки з 2020 року спірні земельні ділянки передані до комунальної власності Валківської міської територіальної громади в особі Валківської міської ради, яку Прокурор визначив як позивача у справі №922/3953/21.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/175/19 та ухвалено нове рішення про залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Постанова мотивована недоведеністю Прокурором підстав для представництва і захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок недотримання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки: 1) з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц і постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі; 2) у спірних правовідносинах Прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах Держгеокадастру, позаяк позивач звертаючись з позовом, самостійно визначає відповідача, а, отже, визначення відповідачем особи, яка, за твердженням Прокурора, неналежно здійснює свої повноваження, не свідчить про відсутність органу, в інтересах якого має бути подано позов; 3) на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави, тоді як подальше невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави; 4) до позовної заяви Прокурором не додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу.

Наведені висновки Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1795/19 підтримані Верховним Судом, постановою якого від 02.02.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 залишено без змін.

Отже, звернення Прокурора до суду з позовом у справі №922/1795/19, який залишений без розгляду через недотримання Прокурором вимог закону до процедури такого звернення не перериває перебігу строків позовної давності. Оскільки Прокурор, який звертається до суду з метою захисту інтересів Держави через виявлені ним порушення закону сам має дотримуватись визначених законом вимог. Звернення з позовом, який поданий з порушенням процедури, визначеної законом, не можна вважати обставиною, яка перериває строки позовної давності. Подання такого позову не можна вважати і обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності у даній справі №922/3953/21. Крім того, відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не перериває перебігу строків позовної давності.

З урахуванням висновків, викладених у справі №922/1795/19 апеляційним господарським судом та касаційним господарським судом у даних правовідносинах, на момент видачі оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів оренди був наявний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю.

Отже, орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Держгеокадастр був обізнаний про порушення вимог закону з моменту видачі спірних наказів 30.06.2016.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд під час нового розгляду справи №922/3953/21 дійшов наступних висновків:

- початком перебігу строку позовної давності щодо вимог про визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру є 30.06.2016 (дата видачі наказів);

- початком перебігу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок є 09.09.2016 (дата укладення оспорюваних договорів оренди землі на підставі яких земельні ділянки передані в користування орендарю).

При цьому, як встановлено та зазначено вище, Прокурор міг довідатись про такі порушення з моменту реєстрації договорів оренди, тобто з 20.12.2016, а орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Держгеокадастр був обізнаний про такі порушення з 30.06.2016.

- перебіг позовної давності у даній справі (№922/3953/21) не зупинявся, не переривався та є пропущеним, оскільки сплив за вимогами про визнання незаконними наказів 01.07.2019, за вимогами про визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок 10.09.2019.

Аргументи Прокурора на те, що він довідався про порушення інтересів Держави у 2018 році та не міг довідатись про ці обставини раніше спростовуються наведеним вище.

Посилання Прокурора на Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України, якими зупиняється перебіг строків позовної давності через введення на території України карантину не відносяться до обставин даної справи, оскільки відповідно до наведених вище висновків строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі сплив до моменту введення карантину.

Східний апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано визнано не поважними причини, наведені Прокурором у заяві про поновлення строку позовної давності.

З огляду на наведене, рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування апеляційним господарським судом не встановлено.

Стосовно додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21, яким клопотання представника ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення було задоволено та стягнуто з прокуратури Харківської області на користь фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн; стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФГ "Фацелія 2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з апеляційної скарги доводами апелянта в частині оскарження додаткового рішення у даній справі є наступні:

- Прокурор не є стороною у справі, а є лише представником Держави в особі Валківської міської ради, яка є позивачем. Розподіл судових витрат здійснюється між сторонами, тому є помилковим покладати витрати, пов`язані з надання правової допомоги на прокурора;

- Прокурор вважає, що оскільки наявні підстави для скасування основного рішення, тому підлягає скасуванню і додаткове рішення, яким розподілені судові витрати.

Надаючи оцінку таким доводам заявника апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду (пункти 95, 96 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункти 7.1, 7.2 постанови від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Відповідно до приписів чч. 1, 2, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи протягом строку встановленого процесуальним законом відповідачі зробили відповідну заяву та повідомили про очікуваний розмір витрат на правничу допомогу. В межах встановленого процесуальним законом строку відповідачами подано належні та допустимі докази понесених витрат.

Апеляційна скарга не містить заперечень щодо розміру таких витрат та їх необґрунтованості. Отже, відповідно до статті 269 ГПК України ці обставини не досліджуються апеляційним господарським судом.

У зв`язку з наведеним колегія суддів наголошує, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (п.2 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Тому викладені у відповідних запереченнях прокурора доводи прокурора про неможливість покладення на прокурора судових витрат під час їх розподілу колегією суддів відхиляються. Колегія суддів враховує, що провадження у розглядуваній справі відкрито саме за ініціативою прокурора, так само як і в апеляційній інстанції справа переглядалася саме за апеляційною скаргою прокурора. Також колегія суддів бере до уваги правову позицію, висловлену в пункті 8.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21, відповідно до якої у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи. У вказаній постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункти 8.40, 8.41) Велика Палата Верховного Суду зазначила також про те, що вона відступає від правової позиції про недопустимість покладення на прокурора судових витрат під час їх розподілу за наслідками розгляду справи в суді.

Зважаючи на викладене, підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 Східним апеляційним господарським судом не встановлено. Під час ухвалення додаткового рішення у даній справі місцевим господарським судом встановлено необхідні обставини та надано їм належну оцінку, правильно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін основного та додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3953/21.

З огляду на висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді судового збору, сплаченого за звернення з такою скаргою, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/3953/21 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.06.2024 (22.06-23.06.2024 вихідні дні).

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко