Рішення

від 05.06.2024 по справі 902/1457/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2024 р. Cправа №902/1457/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Макогін О.І., за участю:

представника позивача: Лещенко С.В. (ордер серії АВ №1121077 від 11.03.2024),

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", м.Калинівка Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 583922,36 грн заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" 583922,36 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди №07/21/02 від 08.07.2021, а саме: 156336,62 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 399593,00 грн - штрафу; 21648,32 грн - інфляційних втрат та 6344,42 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 08.07.2021 укладено договір №07/21/02, за яким відповідачу передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 172,46 кв.м, розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі (літера "Б"), загальною площею 7381,9 кв.м за адресою: м.Київ, вул.М.Грінченка, буд.4. У зв`язку з неналежними виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" утворилась заборгованість з орендної плати, експлуатаційних платежів та вартості спожитих комунальних послуг за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 15.07.2022.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №902/1457/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.01.2024.

09.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.01.2024 (а.с.114-118,т.1), де відповідач проти позову заперечив з підстав того, що з 24.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" об`єкт оренди не використовувався з незалежних від відповідача обставин, оскільки 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією на території України введено воєнний стан, а тому задля забезпечення безпеки працівників відповідача, згадані залишили об`єкт оренди та в подальшому такий не використовувався.

29.01.2024 до суду звернувся позивач із відповіддю на відзив б/н від 19.01.2024 (а.с.134-136), де навів свої аргументи та доводи відносно аргументів, наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема зауважив, що відповідачем не доведено впливу воєнного стану на можливість використання орендованого приміщення за договором оренди №07/21/02 від 08.07.2021.

За клопотанням представника ТОВ "Біохімінвест" адвоката Резніка А.О. від 29.01.2024 підготовче судове засідання, 30.01.2024, відкладено до 12.03.2024, про що була постановлена відповідна ухвала.

Ухвалою суду від 12.03.2024 (яка занесена до протоколу судового засідання), з метою надання сторонам додаткового часу для забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та виконання обов`язків, зокрема відповідачу - на ознайомлення з долученими позивачем до матеріалів справи документами, оголошена перерва до 20.03.2024.

За клопотанням представників сторін в підготовчому судовому засідання, 20.03.2024, постановлена протокольна ухвала про перерву до 08.04.2024.

Ухвалою суду від 08.04.2024 закрито підготовче провадження у справі №902/1457/23, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.05.2024.

Враховуючи першу неявку представника позивача з причин, які є поважними, ухвалою суду від 09.05.2024 відкладено розгляд справи до 05.06.2024.

На визначену судом дату, 05.06.2024, з`явився позивач. Відповідач правом участі не скористався, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 08.04.2024 на адресу електронної пошти представника відповідача (а.с.61,т.3) та до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС.

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Слід зауважити, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України, неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

В судовому засіданні, 05.06.2024, представник позивача позов підтримав. До закінчення судових дебатів представник позивача звернулась до суду із усним клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

08.07.2021 між відповідачем (надалі за текстом також - орендар) та позивачем (надалі за текстом також - орендодавець) укладено договір оренди №07/21/02 (надалі за текстом також - Договір) (а.с.7-21,т.1), за умовами п.2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 172,46 кв.м, розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі літера "Б", загальною площею 7 381,9 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.М. Грінченка, буд.4, в порядку та на умовах передбачених Договором.

Пунктом 1.1 Договору надано такі визначення для термінів, що вживаються в цьому Договорі:

- "день закінчення оренди" - останній день строку оренди, вказаний в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, або дата дострокового припинення оренди чи розірвання Договору (пп. 1.1.7 п.1.1 Договору);

- "строк оренди" - період, протягом якого орендар має право користуватися приміщенням відповідно до умов Договору; перебіг строку оренди починається в день початку оренди та закінчується в день закінчення оренди (пп.1.1.29 п.1.1 Договору);

За правилами п.2.2 Договору: об`єкт оренди надається орендарю для використання з метою, наведеною у додатку №1 до Договору; в будь-якому разі використання об`єкту оренди не може суперечити його функціональному призначенню.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов статті 3 та деталізується у Додатку №1 (п.4.1 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору сума орендної плати за кожен оплачуваний розрахунковий період (календарний місяць) визначається в гривні відповідно до такої формули:

ОП=(Квома х О)хК+ПДВ, де

ОП - сума орендної плати в грн за один повний розрахунковий період (місяць);

Квома - коефіцієнтна площа приміщення відповідно до Додатку №1;

О - розмір орендної ставки за один квадратний метр приміщення за один повний розрахунковий період (місяць), що дорівнює сумі, еквівалентній долару США, без ПДВ, встановлений в Додатку №1;

К - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ у день виставлення відповідного рахунку;

ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, визначеному законодавством України.

Згідно з п.6.1 орендар зобов`язаний покривати відповідну частину витрат орендодавця, що пов`язані з утриманням будівлі та прибудинкової території, шляхом сплати експлуатаційного платежу. Перелік витрат на утримання будівлі зазначений у ст.9.

У відповідності до п.6.2 Договору розмір експлуатаційного платежу за кожен оплачуваний місяць визначається в гривні відповідно до такої формули:

ЕП=(Квома х Сеп) + ПДВ, де

ЕП - експлуатаційний платіж, що підлягає сплаті орендарем за поточний місяць, грн;

Квома - коефіцієнтна площа приміщення відповідно до Додатку №1;

Сеп - ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м приміщення за один розрахунковий період (місяць), вказана в Додатку №1;

ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, визначеному законодавством України.

За умовами п.6.5 Договору окремо щомісяця орендар зобов`язаний сплачувати згідно з діючими тарифами та методикою нарахування, встановленою в п.6.6, Комунальний платіж.

Порядок обрахування вартості комунальних послуг, які постачаються до приміщення, та комунальних послуг, які постачаються до зон загального користування, визначається за такою методикою:

- за наявності лічильників - відповідно до їх показників та згідно з діючими/розрахунковими тарифами постачальних організацій;

- за відсутності лічильників - усі витрати орендодавця за усі комунальні послуги, спожиті як в приміщенні, так і в зонах загального користування, які обраховуватимуться пропорційно частки орендаря до всіх фактичних витрат орендодавця на сплату комунальних послуг за вирахуванням вартості комунальних послуг, що мають бути сплачені орендарями приміщень у будівлі відповідно до показників лічильників.

За правилами п.7.1 Договору орендна плата та експлуатаційний платіж, а також інші платежі, передбачені цим Договором, починають сплачуватися з дня початку оренди, як він визначений у Додатку №1. Усі платежі (за виключенням сплати вартості спожитих комунальних послуг в порядку, передбаченому п.7.5) сплачуються в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця щомісячно на авансовій основі у строк до 5 (п`ятого) числа (включно) поточного місяця строку оренди в сумі, зазначеній у направлених орендодавцем рахунках.

Рахунки формуються Орендодавцем станом на 25 (або на наступний робочий день, якщо 25 число припадає на вихідний чи неробочий день) число місяця, що передує оплачуваному. За період оренди з дня початку оренди і до останнього дня відповідного календарного місяця орендна плата сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Попередня оплата по сплаті орендної плати понад суму щомісячної орендної плати може бути здійснена орендарем в сумі, що не може бути більшою за розмір орендної плати за 3 (три) місяці. Орендар зобов`язаний попередньо письмово погодити з орендодавцем можливість здійснення такої попередньої оплати.

Відповідно до п.7.2 Договору по закінченню кожного календарного місяця орендодавець направляє орендарю акт надання послуг, яким засвідчується факт здійснення (надання) послуг з оренди за вказаний період.

Орендар зобов`язаний впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта надання послуг підписати його або надати письмову мотивовану відмову від його підписання (в такому випадку складається двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог орендаря і погоджених термінів їх виконання). Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такого акта орендар не направить підписаний ним акт або мотивовану відмову від прийняття, акт вважається погодженим (підписаним) орендарем, а послуги - прийнятими без зауважень (п.7.3 Договору).

Орендар компенсує орендодавцю витрати з оплати комунальних послуг на підставі рахунків на оплату, в яких відображено кількість спожитих орендарем комунальних послуг та/або суми для оплати у певному періоді - календарному місяці, що підлягають відшкодуванню протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку на оплату. Після закінчення кожного календарного місяця орендодавець зобов`язаний надати орендарю акт надання послуг, а орендар зобов`язується погодити та підписати акт, що підтверджує згоду орендаря щодо компенсації спожитих ним комунальних послуг, визначених в акті не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання орендарем зазначеного вище акта від орендаря до орендодавця не надійде в такому ж порядку письмових заперечень чи зауважень щодо його змісту, то акт буде вважатись таким, що погоджений орендарем (п.7.4 Договору).

Відповідно до п.7.5 Договору комунальний платіж сплачується орендарем в сумі, зазначеній у направленому орендодавцем рахунку, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку.

Умовами п.7.6 Договору визначено, що сторони погодили застосування електронного документообігу при виконанні цього Договору, а також використання кваліфікованого електронного підпису, в тому числі при складанні первинних облікових документів, сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.8.1, 8.2 Договору для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж. Сума та строк оплати гарантійного платежу на дату укладення Договору оренди визначається у Додатку №1.

За умовами п.15.4 Договору: у разі несплати орендної плати та інших передбачених в Договорі платежів (кожен з платежів окремо), більше одного місяця - додатково до сплати пені, передбаченої п.15.3, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за 1 (один) календарний місяць.

В додатку №1 визначено також такі істотні умови Договору:

- коефіцієнтна площа приміщення - 189,71 кв.м;

- день початку оренди - 16.07.2021;

- день закінчення оренди - 15.07.2022;

- орендна ставка за 1 кв.м приміщення, екв. до долара США - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) -15,00 доларів США без урахування ПДВ;

- ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) - 160,00 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 32,00 грн, що разом з ПДВ становить - ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) - 160,00 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 32,00 грн, що разом з ПДВ становить 192,00 грн. Розмір експлуатаційного платежу підлягає коригуванню урахуванням положень п.6.3 та п.6.3.1 Договору;

192,00 грн. Розмір експлуатаційного платежу підлягає коригуванню урахуванням положень п.6.3 та п.6.3.1 Договору;- гарантійний платіж - складається з суми, що становить еквівалент 6829,5 доларів США без ПДВ, а також 72848,64 грн без ПДВ.

Наявним у справі актом приймання-передачі від 16.07.2021 стверджується передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування об`єкту оренди (а.с.31,т.1).

На виконання умов Договору позивачем виставлено наступні рахунки та складено акти надання послуг:

- рахунок на оплату №231 від 25.05.2022 на сплату орендної плати за червень 2022 в сумі 99898,25 грн з ПДВ (а.с.32,т.1) разом з актом надання послуг №259 від 30.06.2022 (а.с.45,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 05.07.2022 (а.с.45,т.1);

- рахунок на оплату №283 від 27.06.2022 на сплату орендної плати за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в сумі 48337,34 грн з ПДВ (а.с.33,т.1) разом з актом надання послуг №267 від 15.07.2022 (а.с.47,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.47,т.1);

- рахунок на оплату №238 від 25.05.2022 на сплату експлуатаційного платежу за червень 2022 в сумі 11853,34 грн з ПДВ (а.с.34,т.1) разом з актом надання послуг №294 від 30.06.2022 (а.с.43,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.43,т.1);

- рахунок на оплату №288 від 27.06.2022 на сплату експлуатаційного платежу за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в сумі 17624,82 грн з ПДВ (а.с.35,т.1) разом з актом надання послуг №268 від 15.07.2022 (а.с.46,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.46,т.1);

- рахунок на оплату №258 від 31.06.2022 на відшкодування вартості активної електроенергії (за індивідуальним лічильником) за травень 2022 в сумі 8,82 грн з ПДВ (а.с.36,т.1) разом з актом надання послуг №230 від 31.05.2022 (а.с.42,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 17.06.2022 (а.с.42,т.1);

- рахунок на оплату №272 від 31.05.2022 на відшкодування вартості активної електроенергії в сумі 1026,49 грн; реактивної електроенергії в сумі 2,38 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 17,82 грн за травень 2022 в загальній сумі 1256,03 грн з ПДВ (а.с.37,т.1) разом з актом надання послуг №244 від 31.05.2022 (а.с.41,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 17.06.2022 (а.с.41,т.1);

- рахунок на оплату №308 від 30.06.2022 на відшкодування вартості природного газу в сумі 276,74 грн; активної електроенергії в сумі 2418,61 грн; реактивної електроенергії в сумі 12,60 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 17,82 грн; водопостачання та водовідведення в сумі 21,82 грн за червень 2022 в загальній сумі 3297,10 грн з ПДВ (а.с.38,т.1) разом з актом надання послуг №281 від 30.06.2022 (а.с.44,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 06.07.2022 (а.с.44,т.1);

- рахунок на оплату №355 від 31.07.2022 на відшкодування вартості природного газу в сумі 28,98 грн; активної електроенергії в сумі 1445,06 грн; реактивної електроенергії в сумі 9,60 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 12,16 грн; водопостачання та водовідведення в сумі 32,42 грн за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в загальній сумі 1833,86 грн з ПДВ (а.с.39,т.1) разом з актом надання послуг №329 від 31.07.2022 (а.с.48,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 05.08.2022 (а.с.48,т.1).

В підтвердження витрат за спожиті комунальні послуги позивачем долучено до матеріалів справи:

1) акти за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 (а.с.35-40,т.2), укладеного між ТОВ "Київські енергетичні послуги" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт прийняття-передавання товарної продукції за травень 2022 №44224015/5/1 від 31.05.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 114340,34 грн з ПДВ (а.с.13,т.2);

- акт прийняття-передавання товарної продукції за червень 2022 №44224015/6/1 від 30.06.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 170752,80 грн з ПДВ (а.с.20,т.2);

- акт прийняття-передавання товарної продукції за липень 2022 №44224015/7/1 від 31.07.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 206728,55 грн з ПДВ (а.с.29,т.2);

2) акти надання послуг за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №44224015РР від 14.12.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за травень 2022 №250800722370-3 від 31.05.2022 на суму 105,95 грн з ПДВ (а.с.14,т.2);

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за червень 2022 №250180090442-3 від 30.06.2022 на суму 560,06 грн з ПДВ (а.с.24,т.2);

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за липень 2022 №25020098378-3 від 31.07.2022 на суму 881,64 грн з ПДВ (а.с.30,т.2);

3) акти надання послуг за договором на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) №1/3767-К-19 від 01.12.2019 (а.с.46-47,т.2), укладеного між ТОВ "Фірма "Володар-Роз":

- акт надання послуг №5590 від 31.05.2022 на вивіз твердих побутових відходів за травень 2022 на суму 792,00 грн з ПДВ (а.с.15,т.2);

- акт надання послуг №6572 від 30.06.2022 на вивіз твердих побутових відходів за червень 2022 на суму 792,00 грн з ПДВ (а.с.23,т.2);

- акт надання послуг №7551 від 31.07.2022 на вивіз твердих побутових відходів за липень 2022 на суму 116,50 грн з ПДВ (а.с.33,т.2);

4) акти надання послуг за договором про компенсацію витрат від 28.12.2019 (а.с.69-71,т.2), укладеного між Дочірнім підприємством "Горизонт парк" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт надання послуг №1516 від 30.06.2022 на компенсацію витрат на забезпечення природним газом за червень 2022 на суму 12299,42 грн з ПДВ (а.с.19,т.2);

- акт надання послуг №1799 від 31.07.2022 на компенсацію витрат на забезпечення природним газом за липень 2022 на суму 2661,89 грн з ПДВ (а.с.28,т.2).

5) акти надання послуг за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21037/5-09 від 11.05.2019 (а.с.55-57,т.2), укладеного між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт приймання-передачі послуг від 30.06.2022 на водопостачання та водовідведення в сумі 1252,28 грн з ПДВ (а.с.22,т.2);

- акт приймання-передачі послуг від 31.07.2022 на водопостачання та водовідведення в сумі 3303,42 грн з ПДВ (а.с.32,т.2).

Також в підтвердження понесення експлуатаційних витрат в будівлі, де розміщено об`єкт оренди, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні акти надання послуг/виконання робіт (а.с.85-91, 127, 132-136, 158-167, 172-175, 191, т.2) складені на виконання договорів:

- №01/04/21-ТО від 01.04.2021 (а.с.192-196,т.2), предметом якого є проведення регламентних робіт;

- №П-268/07/С18 від 01.11.2018 (а.с.200-201,т.2), предметом якого є надання послуг зі спостереження за установками пожежної автоматики;

- №004-СВ від 31.01.2020 (а.с.203-207,т.2), предметом якого є виконання робіт з промивки каналізаційних колекторів, відкачки зовнішніх жировловлювачів;

- №295405526843 від 30.10.2020 (а.с.210-212,т.2), предметом якого є надання послуг мобільного зв`язку;

- №VC-1793 від 15.09.2021 (а.с.213-216,т.2), предметом якого є надання послуг з доступу до сервісу електронного документообігу "Вчасно";

- №2018-1227/3 від 27.12.2018 (а.с.221-225,т.2), предметом якого є надання послуг з консультування та здійснення супроводу з питань обслуговування і експлуатації цілісного майнового комплексу;

- №406/29/20/2/ОБ/ТС-2020 від 18.08.2020 (а.с.234-236,т.2), предметом якого є надання послуг зі спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації;

- №253 від 02.01.2019 (а.с.250-251,т.2), предметом якого є надання послуг з дератизації;

- №02/05 19 від 31.05.2019 (а.с.255-258,т.2), предметом якого є надання охоронних послуг.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків, надані позивачем (а.с.10-11,т.3) та відповідачем (а.с.4,т.3), зі змісту яких слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідачем сплачувалась орендна плата, експлуатаційні платежі, вартість спожитих комунальних послуг за період з 14.07.2021 по 13.05.2022 в загальній сумі 1391378,77 грн, в тому числі було сплачено гарантійний платіж в сумі 259290,85 грн.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення 156336,62 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 399593,00 грн - штрафу; 21648,32 грн - інфляційних втрат та 6344,42 грн - 3% річних.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором найму (найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк, вказане положення кореспондується зі ст.283 ГК України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (ч.1 ст.760 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Частиною 1 ст.763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За правилами ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Наявним у справі актом приймання-передачі від 16.07.2021 стверджується передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування об`єкту оренди (а.с.31,т.1).

Умовами додатку №1 до Договору визначено, що днем початку оренди є 16.07.2021, а днем закінчення оренди - 15.07.2022.

Заперечуючи проти цього позову відповідач з посиланням на ч.6 ст.762 ЦК України зазначив, що об`єкт оренди не використовувався з незалежних від нього обставин, оскільки 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією на території України введено воєнний стан, а тому задля забезпечення безпеки працівників відповідача, згадані залишили об`єкт оренди та в подальшому такий не використовувався.

За правилами ч.6 ст.762 ЦК України: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування ч.6 ст.762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі ч.6 ст.762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч.6 ст.762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у ч.6 ст.762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає (такі висновки щодо застосування норм права, наведено в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18 та від 27.08.2019 у справі №914/2264/17).

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким згадана організація засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.

Водночас в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновки щодо застосування норм права про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З огляду на наведене суд відзначає, що не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки, такий лист стосується всіх суб`єктів господарювання, та не доводить наявність форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах сторін за договором у цій справі. Водночас інших належних доказів щодо форс-мажорних обставин відповідачем суду не надано (схожий висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №910/6405/23).

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині, а отже зобов`язання сторін, зокрема відповідача - сплачувати орендні та інші платежі, за Договором були чинними до дати закінчення оренди - 15.07.2022.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 156336,62 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг, суд враховує таке.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалюючи дане рішення суд звертається до висновку щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №725/3821/23, за яким: "У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів."

Суд враховує, що у висновках стосовно застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджується надіслання відповідачу рахунків та актів наданих послуг за спірний період, враховуючи, що відповідачем відповідні обставини не заперечувались, беручи до уваги наявність первинних документів в обґрунтування заявлених до стягнення сум, суд доходить висновку, що обставини в підтвердження надання послуг з оренди майна, а також комунальних та експлуатаційних послуг за заявлений період є доведеними.

Умовами п.7.6 Договору визначено, що сторони погодили застосування електронного документообігу при виконанні цього Договору, а також використання кваліфікованого електронного підпису, в тому числі при складанні первинних облікових документів, сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених законодавством України.

За правилами ч.1 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В підтвердження обставин надіслання актів та рахунків за спірний період позивачем надано паперові копії відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання означених документів (а.с.41-48,т.1): №231 від 25.05.2022 - 05.07.2022; №283 від 27.06.2022 - 21.07.2022; №238 від 25.05.2022 - 21.07.2022; №288 від 27.06.2022 - 21.07.2022; №258 від 31.06.2022 - 17.06.2022; №272 від 31.05.2022 - 17.06.2022; №308 від 30.06.2022 - 06.07.2022; №355 від 31.07.2022 - 05.08.2022.

Відповідно до п.7.1 Договору: за період оренди з дня початку оренди і до останнього дня відповідного календарного місяця орендна плата сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Враховуючи викладене, з огляду на положення п.7.1, 7.5 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань по сплаті за рахунками:

- №231 від 25.05.2022 з 09.07.2022;

- №283 від 27.06.2022 з 26.07.2022;

- №238 від 25.05.2022 з 26.07.2022;

- №288 від 27.06.2022 з 26.07.2022;

- №258 від 31.06.2022 з 23.06.2022;

- №272 від 31.05.2022 з 23.06.2022;

- №308 від 30.06.2022 з 12.07.2022;

- №355 від 31.07.2022 з 11.08.2022.

Водночас суд зауважує, що наявними у матеріалах справи доказами стверджується про існування у відповідача переплати в сумі 22904,95 грн, що позивачем при розрахунку позовних вимог не враховано.

В контексті наведеного вище слід також зауважити, що в наданому позивачем розрахунку (а.с.50-51, т.3), ТОВ "ТСК регіон" в графі "переплата" зазначило суму 22904,95 грн, попри це надалі зазначає суму до стягнення в розмірі 156336,62 грн - без врахування означеної переплати.

Враховуючи наведене обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 133431,67 грн заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів та вартості спожитих комунальних послуг, а отже позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 399593,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За умовами п.15.4 Договору: у разі несплати орендної плати та інших передбачених в Договорі платежів (кожен з платежів окремо), більше одного місяця - додатково до сплати пені, передбаченої п.15.3, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за 1 (один) календарний місяць.

Суд зауважує, що наявними у справі доказами підтверджується обставина прострочення відповідачем сплати платежів за Договором більш як на один місяць, а отже позивач набув право на стягнення штрафу відповідно до п.15.4 Договору за кожен з прострочених платежів: рахунки на оплату №231 від 25.05.2022; №283 від 27.06.2022; №238 від 25.05.2022; №288 від 27.06.2022; №258 від 31.06.2022; №272 від 31.05.2022; №308 від 30.06.2022; №355 від 31.07.2022.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення штрафу в сумі 399593,00 грн є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення 6344,42 грн - 3% річних за період з 03.06.2022 по 24.10.2023, суд зазначає таке.

За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти суд враховує викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, враховуючи наявні у справі докази надіслання рахунків.

Також суд враховує положення п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, згідно з яким суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши обрахунок 3% річних, враховуючи наведені вище висновки, не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, судом встановлено, що правомірним до стягнення з відповідача є 5074,54 грн. Відтак, позивачем неправомірно нараховано 1269,88 грн 3% річних, в зв`язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 21648,32 грн інфляційних втрат за період з 03.06.2022 по 24.10.2023, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 15343,74 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, а отже в частині вимог про стягнення 6304,58 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суд взяв до уваги такі обставини:

- розмір штрафу становить орієнтовно 300% розміру заборгованості зі сплати заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг;

- протягом дії договірних відносин між сторонами відповідач належним чином виконував свої зобов`язання, а невиконання означених мало місце лише протягом травня, червня та липня 2022 року;

- позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи);

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки), шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу на 50 % і таким чином стягненню підлягає штраф в розмірі 199796,50.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі 8301,65 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 22904,95 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг, 1269,88 грн 3% річних, 6304,58 грн інфляційних втрат судовий збір в сумі 457,19 грн слід залишити за позивачем.

До закінчення судових дебатів представник позивача звернулась до суду із усним клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на зазначене клопотання представника позивача, для надання йому можливості подати усі докази розміру судових витрат суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 87, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" (вул.Нестерчука В., буд., 1, м.Калинівка, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22400, ідентифікаційний код: 35165147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон" (вул.Саксаганського, буд. 36, літера Д, м.Київ, 01033, ідентифікаційний код: 39270393) 133431,67 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 199796,50 грн - штрафу; 5074,54 грн - 3% річних; 15343,74 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 8301,65 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 22904,95 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 199796,50 грн - штрафу; 1269,88 грн - 3% річних; 6304,58 грн - інфляційних втрат, - відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 457,19 грн залишити за позивачем.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/1457/23 на 11 липня 2024 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).

7. Повний текст рішення надіслати учасникам справи.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

9. Повне рішення складено 24 червня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - ТОВ "ТСК регіон" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (tsk.legal@ukr.net);

4, 5 - представнику ТОВ "ТСК регіон" адвокату Лещенко С.В. - електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

6 - ТОВ "Біохімінвест" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС;

7, 8 - представнику ТОВ "Біохімінвест" адвокату Резніку А.О. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (reznik-andrey@ukr.net)