Постанова

від 22.10.2024 по справі 902/1457/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Справа № 902/1457/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 05.06.24р. суддею Нешик О.С. о 14:40 у м.Вінниці, повний текст складено 24.06.24р. у справі № 902/1457/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест", м.Калинівка Хмільницького району Вінницької області

про стягнення 583922,36 грн заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" 583922,36 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди №07/21/02 від 08.07.2021, а саме: 156336,62 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 399593,00 грн - штрафу; 21648,32 грн - інфляційних втрат та 6344,42 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 08.07.2021 укладено договір №07/21/02, за яким відповідачу передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 172,46 кв.м, розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі (літера "Б"), загальною площею 7381,9 кв.м за адресою: м.Київ, вул.М.Грінченка, буд.4. У зв`язку з неналежними виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" утворилась заборгованість з орендної плати, експлуатаційних платежів та вартості спожитих комунальних послуг за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 15.07.2022.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.06.2024 у справі №902/1457/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК регіон" 133431,67 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 199796,50 грн - штрафу; 5074,54 грн - 3% річних; 15343,74 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 8301,65 грн витрат по сплаті судового збору.

В позові в частині стягнення 22904,95 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 199796,50 грн - штрафу; 1269,88 грн - 3% річних; 6304,58 грн - інфляційних втрат, - відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 457,19 грн залишено за позивачем.

Так, врахувавши норми чинного законодавства, умови договору, докази наявні у справі суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд також прийшов до висновку про їх часткове задоволення.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд прийшов до висновку про обґрунтованість вказаних вимог у повному обсязі, проте відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України прийшов до висновку про їх зменшення на 50%.

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05 червня 2024року у справі № 902/1457/23 повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ ТСК Регіон до ТОВ Біохімінвест.

Так, з посиланням на ст. ст. 607, 762 ЦК України, Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, лист Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин, вказує, що 28.02.2022 ТОВ «Біохімінвест» було надіслано листа №22 від 28.02.2022 на адресу ТОВ «ТСК Регіон», яким повідомлено про неможливість виконання Орендарем умов Договору, у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин та з проханням не здійснювати нарахування передбачених договором платежів з 24.02.2022 до офіційного закінчення зазначених обставин.

Про можливість дострокового розірвання договору вказує на п. 19.1. договору.

Зауважує, що ТОВ «Біохімінвест» 25.03.2022р. звернувся до ТОВ «ТСК Регіон» з листом- пропозицією достроково припинити дію договору та повідомив Орендодавця ,що можливість здійснювати розрахункові платежі відсутня .

Однак, ТОВ «ТСК Регіон» 11.04.2022 на адресу ТОВ «Біохімінвест» направив лист вих. №ТР-Вих-2022-27, яким повідомив про відмову у розірвання Договору за взаємною згодою сторін та зазначив, що воєнний стан не звільняє від виконання зобов`язань і не є підставою для розірвання Договору оренди. Війна як форс-мажор тільки унеможливлює протягом всього строку існування воєнного стану, застосування Орендодавцем штрафних санкцій у випадку порушення зобов`язань, передбачених Договором оренди.

Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 Орендарем орендоване приміщення не використовувалося 11.04.2022 ТОВ «Біохімінвест» за допомогою електронного сервісу обміну документами «Вчасно» було направлено лист ТОВ «ТСК Регіон», яким повідомлено, що 12.04.2022 працівником підприємства Бочко Єлизаветою буде здійснено переміщення матеріальних цінностей Орендаря з орендованого приміщення.

12.04.2022 працівником підприємства Бочкою Єлизаветою були вивезені матеріальні цінності з орендованого приміщення.

19.04.2022 ТОВ «Біохімінвест» за допомогою електронного сервісу обміну документами «Вчасно» було направлено лист ТОВ «ТСК Регіон», яким в черговий раз повідомив про намір достроково, з 01.05.2022 р. припинити дію договору та зазначив про готовність ТОВ «Біохімінвест» забезпечити присутність уповноваженого представника в період з 25.04.2022р. по 29.04.2022р. для спільного огляду Об`єкта оренди , підписання Акту повернення та повернення ключів Орендодавцю.

11.05.2022р. ТОВ «Біохімінвест» повернув ТОВ «ТСК Регіон» ключі від орендованого приміщення : загальною площею 172,46 кв.м., що розташовано на 2-му поверсі в Бізнес .центру «Горизонт Парк» за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 4, що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) ключів від 11.05.2022.

Відмова у розірванні Договору оренди за взаємною згодою стала підставою для звернення ТОВ «Біохімінвест» з позовом до ТОВ «ТСК Регіон» про розірвання укладеного сторонами договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Біохімінвест» до ТОВ «ТСК Регіон» про розірвання договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Біохімінвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Біохімінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 910/3191/22 залишено без задоволення.

Отже, з наведеного вище вбачається, що ТОВ «Біохімінвест» в оспорюваний період орендоване приміщення не використовував, окрім цього Орендарем неодноразово вчинялися дії для розірвання Договору за взаємною згодою сторін, зазначений договір оренди оспорювався в судовому порядку, з огляду на це вважають, що заявлені вимоги Позивача по сплаті орендних, експлуатаційних, комунальних платежів в загальній сумі 156 336,62 грн є безпідставною та не підлягала задоволенню, однак судом першої інстанції при прийняття рішення не були прийняті до уваги вищевказані доводи позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1457/23 від 05.06.2024 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Біохімінвест» без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.10.2024 на 9:30 було надіслано до їх електронних кабінетів.

30.09.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОХІМІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РЕГІОН» про стягнення з заборгованості за договором оренди у сумі 583 922,36 грн., розгляд якої призначено на 22 жовтня 2024р. об 09:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. провести без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РЕГІОН», за наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.07.2021 між відповідачем (надалі за текстом також - орендар) та позивачем (надалі за текстом також - орендодавець) укладено договір оренди №07/21/02 (надалі за текстом також - Договір) (а.с.7-21,т.1), за умовами п.2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 172,46 кв.м, розташоване на 2-му поверсі нежитлової офісної будівлі літера "Б", загальною площею 7 381,9 кв.м, за адресою: м.Київ, вул.М. Грінченка, буд.4, в порядку та на умовах передбачених Договором.

Пунктом 1.1 Договору надано такі визначення для термінів, що вживаються в цьому Договорі:

- "день закінчення оренди" - останній день строку оренди, вказаний в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, або дата дострокового припинення оренди чи розірвання Договору (пп. 1.1.7 п.1.1 Договору);

- "строк оренди" - період, протягом якого орендар має право користуватися приміщенням відповідно до умов Договору; перебіг строку оренди починається в день початку оренди та закінчується в день закінчення оренди (пп.1.1.29 п.1.1 Договору);

За правилами п.2.2 Договору: об`єкт оренди надається орендарю для використання з метою, наведеною у додатку №1 до Договору; в будь-якому разі використання об`єкту оренди не може суперечити його функціональному призначенню.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє до моменту повернення приміщення орендодавцю, що визначається з урахуванням умов статті 3 та деталізується у Додатку №1 (п.4.1 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору сума орендної плати за кожен оплачуваний розрахунковий період (календарний місяць) визначається в гривні відповідно до такої формули:

ОП=(Квома х О)хК+ПДВ, де

ОП - сума орендної плати в грн за один повний розрахунковий період (місяць);

Квома - коефіцієнтна площа приміщення відповідно до Додатку №1;

О - розмір орендної ставки за один квадратний метр приміщення за один повний розрахунковий період (місяць), що дорівнює сумі, еквівалентній долару США, без ПДВ, встановлений в Додатку №1;

К - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ у день виставлення відповідного рахунку;

ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, визначеному законодавством України.

Згідно з п.6.1 орендар зобов`язаний покривати відповідну частину витрат орендодавця, що пов`язані з утриманням будівлі та прибудинкової території, шляхом сплати експлуатаційного платежу. Перелік витрат на утримання будівлі зазначений у ст.9.

У відповідності до п.6.2 Договору розмір експлуатаційного платежу за кожен оплачуваний місяць визначається в гривні відповідно до такої формули:

ЕП=(Квома х Сеп) + ПДВ, де

ЕП - експлуатаційний платіж, що підлягає сплаті орендарем за поточний місяць, грн;

Квома - коефіцієнтна площа приміщення відповідно до Додатку №1;

Сеп - ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м приміщення за один розрахунковий період (місяць), вказана в Додатку №1;

ПДВ - податок на додану вартість у розмірі, визначеному законодавством України.

За умовами п.6.5 Договору окремо щомісяця орендар зобов`язаний сплачувати згідно з діючими тарифами та методикою нарахування, встановленою в п.6.6, Комунальний платіж.

Порядок обрахування вартості комунальних послуг, які постачаються до приміщення, та комунальних послуг, які постачаються до зон загального користування, визначається за такою методикою:

- за наявності лічильників - відповідно до їх показників та згідно з діючими/розрахунковими тарифами постачальних організацій;

- за відсутності лічильників - усі витрати орендодавця за усі комунальні послуги, спожиті як в приміщенні, так і в зонах загального користування, які обраховуватимуться пропорційно частки орендаря до всіх фактичних витрат орендодавця на сплату комунальних послуг за вирахуванням вартості комунальних послуг, що мають бути сплачені орендарями приміщень у будівлі відповідно до показників лічильників.

За правилами п.7.1 Договору орендна плата та експлуатаційний платіж, а також інші платежі, передбачені цим Договором, починають сплачуватися з дня початку оренди, як він визначений у Додатку №1. Усі платежі (за виключенням сплати вартості спожитих комунальних послуг в порядку, передбаченому п.7.5) сплачуються в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця щомісячно на авансовій основі у строк до 5 (п`ятого) числа (включно) поточного місяця строку оренди в сумі, зазначеній у направлених орендодавцем рахунках.

Рахунки формуються Орендодавцем станом на 25 (або на наступний робочий день, якщо 25 число припадає на вихідний чи неробочий день) число місяця, що передує оплачуваному. За період оренди з дня початку оренди і до останнього дня відповідного календарного місяця орендна плата сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Попередня оплата по сплаті орендної плати понад суму щомісячної орендної плати може бути здійснена орендарем в сумі, що не може бути більшою за розмір орендної плати за 3 (три) місяці. Орендар зобов`язаний попередньо письмово погодити з орендодавцем можливість здійснення такої попередньої оплати.

Відповідно до п.7.2 Договору по закінченню кожного календарного місяця орендодавець направляє орендарю акт надання послуг, яким засвідчується факт здійснення (надання) послуг з оренди за вказаний період.

Орендар зобов`язаний впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта надання послуг підписати його або надати письмову мотивовану відмову від його підписання (в такому випадку складається двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог орендаря і погоджених термінів їх виконання). Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такого акта орендар не направить підписаний ним акт або мотивовану відмову від прийняття, акт вважається погодженим (підписаним) орендарем, а послуги - прийнятими без зауважень (п.7.3 Договору).

Орендар компенсує орендодавцю витрати з оплати комунальних послуг на підставі рахунків на оплату, в яких відображено кількість спожитих орендарем комунальних послуг та/або суми для оплати у певному періоді - календарному місяці, що підлягають відшкодуванню протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку на оплату. Після закінчення кожного календарного місяця орендодавець зобов`язаний надати орендарю акт надання послуг, а орендар зобов`язується погодити та підписати акт, що підтверджує згоду орендаря щодо компенсації спожитих ним комунальних послуг, визначених в акті не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання орендарем зазначеного вище акта від орендаря до орендодавця не надійде в такому ж порядку письмових заперечень чи зауважень щодо його змісту, то акт буде вважатись таким, що погоджений орендарем (п.7.4 Договору).

Відповідно до п.7.5 Договору комунальний платіж сплачується орендарем в сумі, зазначеній у направленому орендодавцем рахунку, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання рахунку.

Умовами п.7.6 Договору визначено, що сторони погодили застосування електронного документообігу при виконанні цього Договору, а також використання кваліфікованого електронного підпису, в тому числі при складанні первинних облікових документів, сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.8.1, 8.2 Договору для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Договором орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж. Сума та строк оплати гарантійного платежу на дату укладення Договору оренди визначається у Додатку №1.

За умовами п.15.4 Договору: у разі несплати орендної плати та інших передбачених в Договорі платежів (кожен з платежів окремо), більше одного місяця - додатково до сплати пені, передбаченої п.15.3, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за 1 (один) календарний місяць.

В додатку №1 визначено також такі істотні умови Договору:

- коефіцієнтна площа приміщення - 189,71 кв.м;

- день початку оренди - 16.07.2021;

- день закінчення оренди - 15.07.2022;

- орендна ставка за 1 кв.м приміщення, екв. до долара США - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) -15,00 доларів США без урахування ПДВ;

- ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) - 160,00 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 32,00 грн, що разом з ПДВ становить - ставка експлуатаційного платежу за 1 кв.м - з дня початку оренди до дня закінчення оренди (включно обидві дати) - 160,00 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 32,00 грн, що разом з ПДВ становить 192,00 грн. Розмір експлуатаційного платежу підлягає коригуванню урахуванням положень п.6.3 та п.6.3.1 Договору;

- гарантійний платіж - складається з суми, що становить еквівалент 6829,5 доларів США без ПДВ, а також 72848,64 грн без ПДВ.

Наявним у справі актом приймання-передачі від 16.07.2021 стверджується передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування об`єкту оренди (а.с.31,т.1).

На виконання умов Договору позивачем виставлено наступні рахунки та складено акти надання послуг:

- рахунок на оплату №231 від 25.05.2022 на сплату орендної плати за червень 2022 в сумі 99898,25 грн з ПДВ (а.с.32,т.1) разом з актом надання послуг №259 від 30.06.2022 (а.с.45,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 05.07.2022 (а.с.45,т.1);

- рахунок на оплату №283 від 27.06.2022 на сплату орендної плати за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в сумі 48337,34 грн з ПДВ (а.с.33,т.1) разом з актом надання послуг №267 від 15.07.2022 (а.с.47,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.47,т.1);

- рахунок на оплату №238 від 25.05.2022 на сплату експлуатаційного платежу за червень 2022 в сумі 11853,34 грн з ПДВ (а.с.34,т.1) разом з актом надання послуг №294 від 30.06.2022 (а.с.43,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.43,т.1);

- рахунок на оплату №288 від 27.06.2022 на сплату експлуатаційного платежу за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в сумі 17624,82 грн з ПДВ (а.с.35,т.1) разом з актом надання послуг №268 від 15.07.2022 (а.с.46,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 21.07.2022 (а.с.46,т.1);

- рахунок на оплату №258 від 31.06.2022 на відшкодування вартості активної електроенергії (за індивідуальним лічильником) за травень 2022 в сумі 8,82 грн з ПДВ (а.с.36,т.1) разом з актом надання послуг №230 від 31.05.2022 (а.с.42,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 17.06.2022 (а.с.42,т.1);

- рахунок на оплату №272 від 31.05.2022 на відшкодування вартості активної електроенергії в сумі 1026,49 грн; реактивної електроенергії в сумі 2,38 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 17,82 грн за травень 2022 в загальній сумі 1256,03 грн з ПДВ (а.с.37,т.1) разом з актом надання послуг №244 від 31.05.2022 (а.с.41,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 17.06.2022 (а.с.41,т.1);

- рахунок на оплату №308 від 30.06.2022 на відшкодування вартості природного газу в сумі 276,74 грн; активної електроенергії в сумі 2418,61 грн; реактивної електроенергії в сумі 12,60 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 17,82 грн; водопостачання та водовідведення в сумі 21,82 грн за червень 2022 в загальній сумі 3297,10 грн з ПДВ (а.с.38,т.1) разом з актом надання послуг №281 від 30.06.2022 (а.с.44,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 06.07.2022 (а.с.44,т.1);

- рахунок на оплату №355 від 31.07.2022 на відшкодування вартості природного газу в сумі 28,98 грн; активної електроенергії в сумі 1445,06 грн; реактивної електроенергії в сумі 9,60 грн; вивезення твердих побутових відходів в сумі 12,16 грн; водопостачання та водовідведення в сумі 32,42 грн за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 в загальній сумі 1833,86 грн з ПДВ (а.с.39,т.1) разом з актом надання послуг №329 від 31.07.2022 (а.с.48,т.1). Доказом надіслання означених документів є паперова копія відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання 05.08.2022 (а.с.48,т.1).

В підтвердження витрат за спожиті комунальні послуги позивачем долучено до матеріалів справи:

1) акти за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 (а.с.35-40,т.2), укладеного між ТОВ "Київські енергетичні послуги" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт прийняття-передавання товарної продукції за травень 2022 №44224015/5/1 від 31.05.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 114340,34 грн з ПДВ (а.с.13,т.2);

- акт прийняття-передавання товарної продукції за червень 2022 №44224015/6/1 від 30.06.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 170752,80 грн з ПДВ (а.с.20,т.2);

- акт прийняття-передавання товарної продукції за липень 2022 №44224015/7/1 від 31.07.2022 за спожиту електричну енергію в загальній сумі 206728,55 грн з ПДВ (а.с.29,т.2);

2) акти надання послуг за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №44224015РР від 14.12.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за травень 2022 №250800722370-3 від 31.05.2022 на суму 105,95 грн з ПДВ (а.с.14,т.2);

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за червень 2022 №250180090442-3 від 30.06.2022 на суму 560,06 грн з ПДВ (а.с.24,т.2);

- акт надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за липень 2022 №25020098378-3 від 31.07.2022 на суму 881,64 грн з ПДВ (а.с.30,т.2);

3) акти надання послуг за договором на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) №1/3767-К-19 від 01.12.2019 (а.с.46-47,т.2), укладеного між ТОВ "Фірма "Володар-Роз":

- акт надання послуг №5590 від 31.05.2022 на вивіз твердих побутових відходів за травень 2022 на суму 792,00 грн з ПДВ (а.с.15,т.2);

- акт надання послуг №6572 від 30.06.2022 на вивіз твердих побутових відходів за червень 2022 на суму 792,00 грн з ПДВ (а.с.23,т.2);

- акт надання послуг №7551 від 31.07.2022 на вивіз твердих побутових відходів за липень 2022 на суму 116,50 грн з ПДВ (а.с.33,т.2);

4) акти надання послуг за договором про компенсацію витрат від 28.12.2019 (а.с.69-71,т.2), укладеного між Дочірнім підприємством "Горизонт парк" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт надання послуг №1516 від 30.06.2022 на компенсацію витрат на забезпечення природним газом за червень 2022 на суму 12299,42 грн з ПДВ (а.с.19,т.2);

- акт надання послуг №1799 від 31.07.2022 на компенсацію витрат на забезпечення природним газом за липень 2022 на суму 2661,89 грн з ПДВ (а.с.28,т.2).

5) акти надання послуг за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №21037/5-09 від 11.05.2019 (а.с.55-57,т.2), укладеного між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ТОВ "ТСК регіон":

- акт приймання-передачі послуг від 30.06.2022 на водопостачання та водовідведення в сумі 1252,28 грн з ПДВ (а.с.22,т.2);

- акт приймання-передачі послуг від 31.07.2022 на водопостачання та водовідведення в сумі 3303,42 грн з ПДВ (а.с.32,т.2).

Також в підтвердження понесення експлуатаційних витрат в будівлі, де розміщено об`єкт оренди, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні акти надання послуг/виконання робіт (а.с.85-91, 127, 132-136, 158-167, 172-175, 191, т.2) складені на виконання договорів:

- №01/04/21-ТО від 01.04.2021 (а.с.192-196,т.2), предметом якого є проведення регламентних робіт;

- №П-268/07/С18 від 01.11.2018 (а.с.200-201,т.2), предметом якого є надання послуг зі спостереження за установками пожежної автоматики;

- №004-СВ від 31.01.2020 (а.с.203-207,т.2), предметом якого є виконання робіт з промивки каналізаційних колекторів, відкачки зовнішніх жировловлювачів;

- №295405526843 від 30.10.2020 (а.с.210-212,т.2), предметом якого є надання послуг мобільного зв`язку;

- №VC-1793 від 15.09.2021 (а.с.213-216,т.2), предметом якого є надання послуг з доступу до сервісу електронного документообігу "Вчасно";

- №2018-1227/3 від 27.12.2018 (а.с.221-225,т.2), предметом якого є надання послуг з консультування та здійснення супроводу з питань обслуговування і експлуатації цілісного майнового комплексу;

- №406/29/20/2/ОБ/ТС-2020 від 18.08.2020 (а.с.234-236,т.2), предметом якого є надання послуг зі спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації;

- №253 від 02.01.2019 (а.с.250-251,т.2), предметом якого є надання послуг з дератизації;

- №02/05 19 від 31.05.2019 (а.с.255-258,т.2), предметом якого є надання охоронних послуг.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків, надані позивачем (а.с.10-11,т.3) та відповідачем (а.с.4,т.3), зі змісту яких слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідачем сплачувалась орендна плата, експлуатаційні платежі, вартість спожитих комунальних послуг за період з 14.07.2021 по 13.05.2022 в загальній сумі 1391378,77 грн, в тому числі було сплачено гарантійний платіж в сумі 259290,85 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення 156336,62 грн - заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг; 399593,00 грн - штрафу; 21648,32 грн - інфляційних втрат та 6344,42 грн - 3% річних.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором найму (найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно, із 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За правилами ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до акту приймання-передачі від 16.07.2021 підтверджується передача орендодавцем орендарю в строкове платне користування об`єкту оренди (а.с.31,т.1).

Умовами додатку №1 до Договору визначено, що днем початку оренди є 16.07.2021, а днем закінчення оренди - 15.07.2022.

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що при ухваленні судового рішення у справі слід звернутися до висновку щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №725/3821/23, за яким: "У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів."

Разом з тим, у висновках стосовно застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Як убачається із наявних у справі доказів підтверджується надіслання відповідачу рахунків та актів наданих послуг за спірний період, враховуючи, що відповідачем відповідні обставини не заперечувались, беручи до уваги наявність первинних документів в обґрунтування заявлених до стягнення сум, на переконання суду апеляційної інстанції, обставини в підтвердження надання послуг з оренди майна, а також комунальних та експлуатаційних послуг за заявлений період є доведеними.

Умовами п.7.6 Договору визначено, що сторони погодили застосування електронного документообігу при виконанні цього Договору, а також використання кваліфікованого електронного підпису, в тому числі при складанні первинних облікових документів, сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених законодавством України.

За правилами ч.1 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В підтвердження обставин надіслання актів та рахунків за спірний період позивачем надано паперові копії відомостей сервісу електронного документообігу "Вчасно" про надіслання означених документів (а.с.41-48,т.1): №231 від 25.05.2022 - 05.07.2022; №283 від 27.06.2022 - 21.07.2022; №238 від 25.05.2022 - 21.07.2022; №288 від 27.06.2022 - 21.07.2022; №258 від 31.06.2022 - 17.06.2022; №272 від 31.05.2022 - 17.06.2022; №308 від 30.06.2022 - 06.07.2022; №355 від 31.07.2022 - 05.08.2022.

Відповідно до п.7.1 Договору: за період оренди з дня початку оренди і до останнього дня відповідного календарного місяця орендна плата сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання орендарем рахунку від орендодавця.

Враховуючи викладене, з огляду на положення п.7.1, 7.5 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань по сплаті за рахунками: №231 від 25.05.2022 з 09.07.2022; №283 від 27.06.2022 з 26.07.2022; №238 від 25.05.2022 з 26.07.2022; №288 від 27.06.2022 з 26.07.2022; №258 від 31.06.2022 з 23.06.2022; №272 від 31.05.2022 з 23.06.2022; №308 від 30.06.2022 з 12.07.2022; №355 від 31.07.2022 з 11.08.2022.

Разом з тим, як убачається із наявних у справі доказів у відповідача існує переплата в сумі 22904,95 грн, що позивачем при розрахунку позовних вимог не враховано.

В контексті наведеного вище слід також зауважити, що в наданому позивачем розрахунку (а.с.50-51, т.3), ТОВ "ТСК регіон" в графі "переплата" зазначило суму 22904,95 грн, попри це надалі зазначає суму до стягнення в розмірі 156336,62 грн - без врахування означеної переплати.

Щодо доводів скаржника з посиланням на ч.6 ст.762 ЦК України про те, що об`єкт оренди не використовувався з незалежних від нього обставин, оскільки 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією на території України введено воєнний стан, а тому задля забезпечення безпеки працівників відповідача, згадані залишили об`єкт оренди та в подальшому такий не використовувався колегія суддів не бере їх до уваги з огляду на таке.

За правилами ч.6 ст.762 ЦК України: наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У даному випадку слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування ч.6 ст.762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі ч.6 ст.762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч.6 ст.762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у ч.6 ст.762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає (такі висновки щодо застосування норм права, наведено в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18 та від 27.08.2019 у справі №914/2264/17).

Разом з тим, в обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким згадана організація засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.

Водночас в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновки щодо застосування норм права про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З огляду на наведене суд відзначає, що не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки, такий лист стосується всіх суб`єктів господарювання, та не доводить наявність форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах сторін за договором у цій справі. Водночас інших належних доказів щодо форс-мажорних обставин відповідачем суду не надано (схожий висновок наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №910/6405/23).

Крім того, доводи скаржника з посиланням на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі №910/3191/22, яким було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Біохімінвест» до ТОВ «ТСК Регіон» про розірвання договору оренди від 08.07.2021 №07/21/02 та яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі №910/3191/22 про те, що ним у вказаний період не використовувалося орендоване приміщення не беруться судовою колегією до уваги, оскільки як не заперечує і сам відповідач договір оренди розірвано не було, отже він був чинний і щодо обов`язковості сплати ним орендних платежів.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, а отже зобов`язання сторін, зокрема відповідача - сплачувати орендні та інші платежі, за Договором були чинними до дати закінчення оренди - 15.07.2022.

За наведеного суд апеляційної інстанції вважає вимогу про стягнення 133431,67 грн заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів та вартості спожитих комунальних послуг обґрунтованою, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 399593,00 грн - штрафу; 21648,32 грн - інфляційних втрат та 6344,42 грн - 3% річних.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 399593,00 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За умовами п.15.4 Договору: у разі несплати орендної плати та інших передбачених в Договорі платежів (кожен з платежів окремо), більше одного місяця - додатково до сплати пені, передбаченої п.15.3, орендар зобов`язаний сплатити на вимогу орендодавця штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за 1 (один) календарний місяць.

Як було вказано вище, наявними у справі доказами підтверджується обставина прострочення відповідачем сплати платежів за Договором більш як на один місяць, а отже позивач набув право на стягнення штрафу відповідно до п.15.4 Договору за кожен з прострочених платежів: рахунки на оплату №231 від 25.05.2022; №283 від 27.06.2022; №238 від 25.05.2022; №288 від 27.06.2022; №258 від 31.06.2022; №272 від 31.05.2022; №308 від 30.06.2022; №355 від 31.07.2022.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 399593,00 грн є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення 6344,42 грн - 3% річних за період з 03.06.2022 по 24.10.2023 та 21648,32 грн інфляційних втрат за період з 03.06.2022 по 24.10.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти суд враховує викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, враховуючи наявні у справі докази надіслання рахунків.

Також суд враховує положення п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, згідно з яким суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Крім того, при перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, враховуючи наведені вище висновки, не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що правомірним до стягнення з відповідача є 5074,54 грн. Відтак, позивачем неправомірно нараховано 1269,88 грн 3% річних, в зв`язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Також, здійснивши перевірку правильності нарахування 21648,32 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про правомірність вимог в частині стягнення 15343,74 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, а отже в частині вимог про стягнення 6304,58 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Разом з тим, судом першої інстанції було зменшено штраф, з приводу чого суд апеляційної інстанції вказує таке.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 .

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір штрафу врахував наступне:

- розмір штрафу становить орієнтовно 300% розміру заборгованості зі сплати заборгованості з орендної плати, експлуатаційних платежів, вартості спожитих комунальних послуг;

- протягом дії договірних відносин між сторонами відповідач належним чином виконував свої зобов`язання, а невиконання означених мало місце лише протягом травня, червня та липня 2022 року;

- позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи);

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки), шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність достатніх підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафу та застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

У даній справі суд першої інстанції, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшов правомірного висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення штрафу на 50%, що у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача, отже дотримано баланс інтересів сторін у спорі.

За наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 199796,50грн.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 05.06.2024 у справі №902/1457/23 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімінвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.24р. у справі № 902/1457/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.24р. у справі № 902/1457/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 902/1457/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "22" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.