Рішення

від 24.06.2024 по справі 904/11/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/11/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, ідентифікаційний код 43877118) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд.16, кв.4, ідентифікаційний код 34304129) про стягнення 104 761,59 грн. збитків завдані державі внаслідок засмічення земельних ділянок

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 29.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс" 104 761,59 грн. збитків завдані державі внаслідок засмічення земельних ділянок.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що у період з 10 по 16 березня 2020 року інспекцією здійснювався плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. За результатом проведеного планового заходу складно Акт від 16.03.2020 №152/3-10/20. Під час візуального огляду території виробничого майданчика ТОВ "Металополіс", розташованого за адресою: вул. Дніпровська, 20-А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, встановлено факт засмічення трьох земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин. Площа першої земельної ділянки 9 м2 (3x3), товщина відходів 0,2 м, об`єм відходів 1,8 м3; площа другої земельної ділянки 12 м2, товщина відходів 0,5 м, об`єм відходів 6 м3; площа третьої 10,5 м2 (3x3,5), товщина відходів 0,4 м, об`єм відходів 4,2 м3. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2020 директора ТОВ "Металополіс" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. Вказану постанову виконано 10.04.2020.

Згідно листа відділу у м. Кам`янське Міськрайонного управління у Петріківському районі та у м. Кам`янське Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2020 - нормативна оцінка 1 м2 земельної ділянки - 494,45 грн. Отримавши вказану інформацію інспекція визначила розмір завданих державі збитків, внаслідок засмічення земельних ділянок, який становить 104 761,59 грн. Збитки обчислено за формулою 6 розділу 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/11/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 16.02.2024 до суду подано відзив яким просить суд поновити строки для подання відзиву, застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач стверджує, що представник позивача Братухін О.Ю. не має підстав ані подавати відповідну позовну заяву, ані представляти позивача в суді.

Також відповідач зазначає, що під час подання відповідної позовної заяви позивач посилається на те, що акт від 16.03.2020 №152/3-10/20 є таким, до якого не можуть бути застосовані строки позовної давності, з огляду на зміни до статті 257 ЦК України в редакції Закону України №3450-IX від 08.11.2023. Однак таке твердження є хибним, бо: 1) строки позовної давності у позивача закінчилися 16.03.2023, тобто до внесення змін до ЦПК у 08.11.2023; 2) позивач вже звертався до відповідача з тотожним позовом, де Господарський суд Дніпропетровської області в рамках справи №904/2690/23-03.07.2023 року виніс ухвалу про повернення позовної заяви через несплату судового збору. Отже, позивачем було пропущено строк позовної давності не з поважних причин, а з власної волі - оскільки позивач на власний розсуд обирав процесуальні способи захисту своїх прав.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не додано жодного доказу, що ОСОБА_1 отримав відповідний протокол, або хоча б такий протокол направлено було на його ім`я, та й навіть не було відкрито жодного виконавчого провадження за даним фактом. Тотожна ситуація з актом від 16.03.2020 №152/3-10/20, за яким відсутня інформація, що саме такий акт було направлено відповідачу та/або уповноважена на те особа його отримала. Не менш важливим є й те, що Акт не був вручений уповноваженій особі відповідача в період перевірки з 21.04.2016 по 13.05.2016, а сам акт складено 16.03.2020, тобто із запізненням, що в свою чергу є порушенням імперативних вимог ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Також відповідач стверджує, що позивачем не доведено наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір заподіяної шкоди, а відтак і самої шкоди, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що таке спалюванням деревини, відходи пінопласту та відходи відпрацьованих шин призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Таким чином, факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази (план-схема земельної ділянки тощо), за допомогою яких можливо було б встановити місцезнаходження на земельній ділянці відповідача відходів, виявлених позивачем під час проведення перевірки, що свідчить про недоведеність позивачем факту знаходження цих відходів на відкритому ґрунті. За таких обставин надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 01.03.2024 до суду подана відповідь на відзив в якій зазначає, що подання позову ОСОБА_2 є самопредставництвом юридичної особи та не потребує додаткового підтвердження повноважень. Наведеному представнику (підписанту) юридичної особи не потрібна довіреність для участі в судовій справі, так само як і керівнику юридичної особи.

Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Як вбачається із матеріалів справи, акт перевірки складено 16.03.2020. Тобто, трьохрічний строк на звернення до суду розпочався 17.03.2020. Зважаючи на дію військового стану, який введено ще 24.02.2022 (за рік до закінчення строку), то слід дійти висновку, що Інспекція звернулася до суду в межах строків позовної давності, визначених процесуальним законодавством.

Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки від 16.03.2020 отримано директором підприємства в день складання, що підтверджено його підписом (13 стор. 12 акта). Акт підписано без зауважень чи заперечень. Відносно директора ТОВ "Металопополіс" Лябах С.М. складено протокол про адміністративне правопорушення. Протокол підписано директором без зауважень та зазначено, що порушення буде усунуто (протокол містить підпис ОСОБА_1 про його отримання). Постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.03.2020 директора ТОВ "Металополіс" Лябах С.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 52 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. (постанова містить підпис директора про її отримання). Вказаний штраф сплачено 10.04.2020.

Також позивач зазначає, що обчислюючи розмір завданих державі збитків Інспекція керувалася відповідною Методикою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171. Інспекцією направлено лист до Відділу у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.04.2020 №4-3010-3-3 для отримання нормативної грошової оцінки за 1м2 земельної ділянки, що зазнала засмічення. На підставі запиту отримано лист Відділу у м. Кам`янське міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2020 №19-4-0.192-242/122-20 із зазначенням нормативної грошової оцінки. Тобто, інформацію про нормативну грошову оцінку землі надано уповноваженим органом.

Отже, позивач стверджує, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у засмічення землі, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, самої шкоди, вина полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 10 по 16 березня 2020 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач, інспекція) здійснювався плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Металополіс" (далі - відповідач) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За результатом проведеного планового заходу складно Акт від 16.03.2020 №152/3-10/20, який отриманий директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс" Лябах С.М. в день складання, що підтверджується його підписом.

Під час візуального огляду території виробничого майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс", розташованого за адресою: вул. Дніпробудівська, 20-А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, встановлено факт засмічення трьох земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин, а саме:

- площа першої земельної ділянки 9 м2 (3х3), товщина відходів 0,2 м, об`єм відходів 1,8 м3;

- площа другої земельної ділянки 12 м2, товщина відходів 0,5 м, об`єм відходів 6 м3;

- площа третьої земельної ділянки 10,5 м2 (3х3,5), товщина відходів 0,4 м, об`єм відходів 4,2 м3.

З метою усунення виявлених під час проведення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в період з 10.03.2020 по 16.03.2020 недоліків позивачем надано відповідачу Припис №172/3-10/20 від 23.03.2020.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.03.2020 директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. Вказану постанову виконано 10.04.2020.

Відповідно до листа Відділу у м. Кам`янське Міськрайонного управління у Петріківському районі та у м. Кам`янське Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2020 - нормативна оцінка 1 м2 земельної ділянки за адресою: вул. Дніпробудівська, 20-А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, 1210400000:01:022:0058 згідно наданої схеми розміщення, для земель 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості складає - 494,45 грн.

Отримавши вказану інформацію інспекція визначила розмір завданих державі збитків, внаслідок засмічення земельних ділянок, який становить 104 761,59 грн. Збитки обчислено за формулою 6 розділу 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за №285/2725.

З метою відшкодування завданих державі збитків інспекція направила відповідачу претензію від 27.07.2020 № 4-5479-8-3, яку не виконано. Тому, інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення завданих збитків у сумі 104 761,59 грн.

Предметом доказування у справі є обставини наявності/відсутності складу цивільного правопорушення та завдання збитків.

Відповідно до приписів частини 1 статті 13 Конституції України, зокрема, земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633 (далі - Положення) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі про охорону, раціональне використання вод та відновлення водних ресурсів зокрема щодо: ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів.

Згідно з статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції Інспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України, законодавства про використання та охорону земель.

Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частиною 1 статті 45 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За таких обставин сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак, для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі №905/31/17.

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 13.03.2020 до джерел утворення побутових відходів належать об`єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення.

У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо), папір та картон, полімери (пластик, пластмаси), скло, чорні метали, кольорові метали, текстиль, дерево, небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 № 149).

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Підсумовуючи наведене, відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров`я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність.

З урахуванням приписів ч. 1, 2, 3 ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач має довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Отже, сам факт наявності сміття (відходів згоряння твердого палива, зернових відходів, деревини та поліетилену) не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у cправі № 922/3877/21, від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

У даній справі позивач вказує на засмічення земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин.

Матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що таке розміщення відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, факт наявності сміття (відходи золи від спалювання деревини, відходи пінопласту та відходи відпрацьованих автомобільних шин) не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Слід відзначити, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №810/711/17).

Однак, як вбачається з акта перевірки, в ньому відсутні відомості, які б підтверджували висновок, що такі відходи призвели або можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, відсутні матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Отже, позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

Також суд зазначає, що під час вирішення подібних спорів суд має надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики).

При цьому, згідно з пунктом 5.6 Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.

У преамбулі до Закону України "Про оцінку земель" визначено, що цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеній нормі, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі листа Відділу у м. Кам`янське Міськрайонного управління у Петріківському районі та у м. Кам`янське Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2020.

Таким чином, суд констатує, що наданий позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням даних, які підтверджені неналежними доказами, отже, позивачем не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на фактичні обставини справи та наявні у ній докази господарський суд доходить висновку, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в діях відповідача не встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металополіс" про стягнення 104 761,59 грн. збитків завдані державі внаслідок засмічення земельних ділянок відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв