Постанова

від 06.01.2025 по справі 904/11/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2025 м. Дніпро Справа № 904/11/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/11/24 (суддя Бондарєв Е.М.)

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металополіс», м. Кам`янське, Дніпропетровської області

про стягнення 104761,59 грн збитків завданих державі внаслідок засмічення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

29.12.2023 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Металополіс» 104761,59 грн збитків завданих державі внаслідок засмічення земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - Інспекція) оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати оскаржуване ним рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права з огляду на наступне:

- Інспекція вважає, що суд неправильно оцінив надані до матеріалів справи докази і не врахував факт засмічення земель, що зокрема підтверджено наданими до матеріалів справи актами перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення і постановою про накладення адміністративного стягнення директора підприємства за порушення природоохоронного законодавства;

- суд першої інстанції не врахував презумпцію вини правопорушника відповідно до природоохоронного законодавства, що підтверджує необхідність відшкодування шкоди в разі засмічення земель;

- керуючись листом Держгеокадастру, суд першої інстанції помилково відхилив розрахунок шкоди, зроблений Інспекцією на підставі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, незважаючи на те, що він базувався на актах перевірки, адміністративних документах і матеріалах, що підтверджують факт забруднення.

- суд також зазначив, що не були проведені ґрунтові дослідження, проте на думку скаржника це не є необхідним, оскільки наявність засмічення можна встановити без спеціальних знань.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

У період з 10 по 16 березня 2020 року Інспекцією здійснювався плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Металополіс» (відповідач) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За результатом проведеного планового заходу складно Акт від 16.03.2020 № 152/3-10/20, який отриманий директором ТОВ «Металополіс» ОСОБА_1 в день його складання, що підтверджується підписом останнього.

Під час візуального огляду території виробничого майданчика ТОВ «Металополіс», розташованого за адресою: вул. Дніпробудівська, 20-А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, встановлено факт засмічення трьох земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин, а саме:

- площа першої земельної ділянки 9 м2 (3 х 3), товщина відходів 0,2 м, об`єм відходів 1,8 м3;

- площа другої земельної ділянки 12 м2, товщина відходів 0,5 м, об`єм відходів 6 м3;

- площа третьої земельної ділянки 10,5 м2 (3 х 3,5), товщина відходів 0,4 м, об`єм відходів 4,2 м3.

З метою усунення виявлених в період з 10.03.2020 по 16.03.2020 недоліків під час проведення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, Державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Дніпропетровської області видано директору ТОВ «Металополіс» ОСОБА_1 припис від 23.03.2020 № 172/3-10/20. Вказаним приписом встановлено термін його виконання: за пунктами 1-3, 5-6, 8-26 до 16.05.2020 та за пунктами 4, 7 до 23.03.2020.

Вказаний припис вручено під особистий підпис директора ТОВ «Металополіс» ОСОБА_1

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.03.2020 директора ТОВ «Металополіс» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель) з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. Вказану постанову виконано 10.04.2020 шляхом сплати ОСОБА_1 штрафу в повному обсязі.

Відповідно до листа Відділу у м. Кам`янське Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.06.2020 - нормативна оцінка 1 м2 земельної ділянки за адресою: вул. Дніпробудівська, 20-А, м. Кам`янське, Дніпропетровської області, 1210400000:01:022:0058 згідно наданої схеми розміщення, для земель 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості складає - 494,45 грн.

Отримавши вказану інформацію Інспекція визначила розмір завданих державі збитків, внаслідок засмічення земельних ділянок, який становить 104761,59 грн. Збитки обчислено за формулою 6 розділу 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725.

З метою відшкодування завданих державі збитків 27.07.2020 Інспекцією на адресу ТОВ «Металополіс» направлено претензію № 2-8/20 (вих. № 4-5479-8-3) про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних ресурсів з розрахунком заподіяної Державі шкоди на загальну суму 104761,59 грн, яку відповідачем залишено без виконання. Тому, інспекція звернулася до суду з позовом про стягнення завданих збитків у сумі 104761,59 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності шкоди та не дотримався строків для подання позовної заяви, що і є предметом виникнення спору по даній справі.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону земель», Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція України, основною функцією якої є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні та міжрегіональні органи Держекоінспекції, територіальні органи Інспекції здійснюють нагляд на місцевому рівні. Вони підпорядковуються центральному органу та виконують державний нагляд за додержанням законодавства, зокрема в частині охорони вод, земель, використання природних ресурсів.

Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Інспекція здійснює нагляд за дотриманням законодавства про використання та охорону земель. Це включає організацію та здійснення нагляду за підприємствами, установами, організаціями і громадянами в межах її компетенції.

Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про охорону земель» розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 1166 ЦК України регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду і передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Обов`язок доказування відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).

Спір, який виник у даній справі, стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок, які перебувають у користуванні відповідача.

Предметом доказування у даній справі є, перш за все, встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції з посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17 дійшов власного висновку про те, що сам лише факт наявності сміття, виявленого Інспекцією на земельних ділянках відповідача, не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, адже відповідно до приписів природоохоронного законодавства, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Колегія суддів погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 13.03.2020 до джерел утворення побутових відходів належать об`єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення.

У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо), папір та картон, полімери (пластик, пластмаси), скло, чорні метали, кольорові метали, текстиль, дерево, небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом від 27.10.1997 № 171 Міністерства охорони навколишнього природного середовища (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149).

Відповідно до п. 1.3. Методики вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

В пунктах 3.1. - 3.3. вказаної Методики визначено, що:

- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1.);

- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п. 3.2.);

- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3.).

Відповідно до п. 3.4. Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

Згідно з пунктами 3.5., 3.5.1. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Наведене дійсно свідчить про відмінність між засміченням та забрудненням земельної ділянки, про що стверджує скаржник, яке насамперед полягає в тому, що засмічення земельної ділянки призводить або може призвести до забруднення навколишнього середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), в той час як забруднення земельної ділянки, яке відбувається у випадку проникнення певних забруднюючих речовин безпосередньо у ґрунт, призводить до негативних змін саме землі (ґрунту).

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що засмічення земельної ділянки є формальним складом правопорушення, при якому не потрібно доводити її забруднення, так як при засміченні проникнення забруднюючих речовин не відбувається і дослідження ґрунту не потребується, а наявність сміття можливо спостерігати візуально.

В контексті цих доводів судова колегія звертає увагу, що відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до п. 3.3. Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного в період з 10.03.2020 по 16.03.2020, складено акт від 16.03.2020 № 152/3-10/20.

В ході перевірки під час візуального огляду території виробничого майданчика ТОВ «Металополіс» за адресою фактичного місця здійснення виробничої діяльності: вул. Дніпробудівська, 20А, м. Кам`янське, Дніпропетровської області, 51925 виявлено факт псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель 3 (трьох) окремих земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин.

Встановивши факт засмічення відповідачем 3 (трьох) окремих земельних ділянок, що відповідно до акта перевірки призвело до погіршення якісного стану земель, позивач не довів, що таке засмічення земельних ділянок відповідача призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а саме до погіршення якісного стану земель, про що зазначено в акті перевірки. Тобто позивачем не доведено вчинення відповідачем такого правопорушення, як засмічення земель, що могло б бути підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди.

З урахуванням приписів ч. 1, 2, 3 ст. 13, 73, 74 ГПК України, саме позивач має довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у cправі № 922/3877/21, від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.

Отже, сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов`язку відшкодувати шкоду адже обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Як вже зазначалося вище, у даній справі позивач вказує на засмічення земельних ділянок відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин. Проте, матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що таке засмічення відходами золи від спалювання деревини, відходами пінопласту та відходами відпрацьованих автомобільних шин призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. В акті відсутня схема розміщення відходів, або план-схема засміченої земельної ділянки. Відсутні відомості, які б підтверджували висновок про розміщення відходів саме на відкритому ґрунті

Таким чином, у розгляді даної справи, колегія суддів ЦАГС на підставі оцінки поданих сторонами доказів встановила, що Інспекцією не доведено у спірних правовідносинах наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, передбаченого ст. 1166 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель», а тому відсутня наявність правових підстав для відшкодування майнової шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Слід відзначити, що акт перевірки є носієм доказової інформації при виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №810/711/17).

Сам факт визнання директора відповідача винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого нормативними приписами ст. 52 КУпАП (псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель), накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

Доводи апелянта щодо помилкового відхилення судом першої інстанції розрахунку завданої відповідачем шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки за відсутності всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди) виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З огляду на наведене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди у сумі 104761,59 грн, завданої державі внаслідок засмічення 3 (трьох) окремих земельних ділянок відповідача.

Судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням рішення, згідно ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 по справі № 904/11/24 - залишити без змін.

Понесені по даній справі судові витрати покласти на Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов